Святі отці про молитву
Пропонуємо почитати коштовні перли висловлювань про молитву святих отців Церкви – святителів Іоана Золотоустого та Василія Великого, преподобних Никодима Святогорця та Єфрема Сирійського, святих великих старців Варсонофія та Іоана, святого Євагрія, ігумена валаамського монастиря Харитон та валаамських старців:
Молитва — це велика зброя, велика огорожа, великий скарб і пристановище, безпечна оселя, тільки якщо уважно приступаємо до Владики, звідусюди зібравши свій розум, у такому настрої стаємо перед Ним, не допускаючи ворогові нашого спасіння прокрастися до нас. Бо він, знаючи, що в цей час ми, сповідавшись у своїх гріхах і показавши Лікареві свої рани, можемо отримати досконале лікування, нападає на нас сильніше та вдається до всіляких хитрощів, щоб відірвати нас від молитви та вкинути в недбалість і розсіяння. Тому, благаю вас, будемо тверезитися і, знаючи підступи ворога, найбільше в цей час старатися відбивати їх, немовби бачачи його присутнім перед своїми очима, відкидаючи всілякий помисел, що бентежить наш розум, всеціло підносячись угору, чинячи наше моління справжньою молитвою, щоб не лише язик проказував слова молитви, але й розум товаришував із тим, що ми промовляємо… Апостол Павло вмовляє нас «молитися завжди в дусі всякою молитвою» (Еф. 6, 18), — не лише язиком, а в самій душі, духом. Нехай ваші моління будуть духовними, нехай тверезиться при цьому помисел та розум нехай співчуває словам.
Велике благо — молитва. Якщо, розмовляючи з побожною людиною, отримуємо немалу користь, то той, що сподобився розмовляти з Богом, яких благ тільки не отримає? Бо молитва є розмова з Богом. А що це так, послухай, що каже пророк: «Нехай буде до вподоби Йому бесіда моя» (Пс. 103, 34), тобто розмова моя з Богом нехай буде Йому приємна.
