Петро Ніщинський
Народився у селі Неменка Київської губернії (тепер Іллінецького району Вінницької області). Навчався у Київській духовній семінарії. В 1856 закінчив Афінський університет (філософський і богословський ф-ти), пізніше — здобув ступені магістра наук. Після повернення на батьківщину викладав російську і грецьку мови у навчальних закладах Петербурга (1857–60), Одеси (з 1860), Ананьєва (з 1855, тепер Одеська область), Бердянська (1888–90).
Збирав та здійснював обробку українських народних пісень («Байда», «Ой, гук, мати, гук»), писав музичні твори, організовував музичні колективи і керував ними. В 1875 Ніщинський створив музичну картину «Вечорниці», як вставну сцену до вистави «Назар Стодоля» Т. Шевченка (вперше виконана в цьому ж році артистичним гуртком М. Кропивницького у Єлисаветграді). Широковідомим став чоловічий хор з «Вечорниць» — «Закувала та сива зозуля». Ніщинський підтримував зв’язки з відомими українськими культурними і громадськими діячами М. Лисенком, М. Кропивницьким, І. Карпенком-Карим, П. Саксаганським, А. Желябовим та ін. З 1880 жив у с. Ворошилівці (тепер Тиврівського району Вінницької області).
Ніщинський перекладав на українську мову твори античних класиків («Антігону» Софокла, 1883; «Одіссею» Гомера, 1889, 1892; 6 пісень з «Іліади» Гомера, 1902–03), а також переклав на грецьку мову «Слово о полку Ігоревім» (1881). Автор підручника з грецької граматики та розвідок про грецьку музику.
