«Наша Парафія»

Косоногов Йосип Йосипович (31 березня 1866 року — 22 березня 1922 року) — український фізик, геофізик, метеоролог, ординарний професор Київського університету, академік АН УРСР.

«Сучасний стан людства є значною мірою вислідом прогресу наукового фізичного знання»1. Цю цікаву думку, яку підтвердило життя, висловив фізик Йосип Йосипович Косоногов.

Я сам працюю в Інституті фізики понад тридцять років і маю підстави сказати, що сьогодні є певні причини для занепокоєння долею фізики. Під гаслом гуманітаризації науки ми бачимо сьогодні наміри розвивати ті дисципліни, які не пов’язані з природничими науками. Але ж саме вони є основою прогресу сучасного цивілізованого світу. І про це слід пам’ятати… Минулого року наш Інститут фізики відзначив своє сімдесятиріччя з часу заснування. І, звичайно ж, була віддана належна шана одному із засновників інституту вченому фізику Йосипу Косоногову.

«Ім’я талановитого українського фізика-експериментатора Йосипа Косоногова несправедливо забуте, незважаючи на те, що він стояв біля джерел створення Української Академії наук, був організатором низки наукових товариств у Києві» — так написали у статті «Перший український академік-фізик», що надрукована у «Віснику Національної Академії наук України», Анастасія Глєбова та Юрій Храмов. На жаль, творча діяльність цієї непересічної людини, вченого-організатора науки у сучасній історії науки практично не досліджена.

Косоногов — учень і співробітник Михайла Авенармос — одного з творців першої фізичної школи в Україні. Це він, видатний фізик, запропонував новий метод міряння електричної проникності рідин для сантиметрових хвиль, створив теорію електричних коливань, пояснив яскраве забарвлення тіл неоднорідної структури на основі відкритого ним (незалежно від американського фізика Роберта Вуда) явища оптичного резонансу.

Понад 20 років Йосип Косоногов очолював кафедру географії університету, а від 1895 року — Київську метеорологічну обсерваторію. Написав посібник «Конспект лекцій з атмосферної електрики і земного магнетизму», який тривалий час був єдиним підручником з цих галузей знань. Опублікував методичний посібник для вчителів «Збірка лабораторних вправ». Саме Косоногов обгрунтував на засіданні підкомісії для організації фізико-математичного відділу Академії наук потребу створення фізичного інституту, його головні напрями. «Українська держава має перед собою дуже нагальне завдання культурного, економічного і промислового розвою, і ніякі затрати і матеріальні жертви, які потрібні для вирішення цього завдання, не можуть вважатися великими, бо нарід, котрий одержав знання, верне затрачене на його з надвишкою. Відкриття нових університетів і Українська Академія наук — це перші кроки по цьому шляху будучого розцвіту України», — так говорив Косоногов.

До речі, говорячи про «знання», Косоногов мав на увазі передусім знання фізичні. Він вважав, «що фізику визнано в сучасний момент підставою природознавства. Фізичні методи досліду широко застосовуються сьогодні в хімії, мінералогії, ботаніці, фізіології. Вислідом фізичного знання користуються в значній мірі медична діагностика та терапія; трудно було би вказати на яку-небудь царину сучасної техніки, котра могла б обійтися в тій чи іншій мірі без користування фізичними знаннями. Не прибільшу я, коли скажу, що сучасний стан людства є в значній мірі вислідом прогресу наукового фізичного знання», — писав Косоногов. Зазначу, що ці думки вченого у виданні «Історія Академії наук України 1918–1923. Документи і матеріали» (Київ, Наукова думка, 1993) вилучено редакційно, порівняно з оригіналом 1919 року. Очевидно було багато тих, хто думав інакше про фізику тоді. Але це думка вченого, якому не було байдужим майбутнє України.

***

Народився Йосип Косоногов у сім’ї козака в станиці Каменська Області Війська Донського (тепер Ростовська область) 31 березня (за ст. ст.) 1866 року. Зауважу, що землі ці належать до української національної території, і хлопець зростав в оточенні, де кожен відчував свою кревну спорідненість з Україною.

Батько Йосип Андрійович добре навчався, мав похвальні грамоти. Мати не мала освіти, але зуміла збудити в сина «охоту до праці та знання». Самостійно навчився читати у чотири роки, в шість з половиною сам вже навчався в училищі, а згодом — у Каменській прогімназії.

У своїх спогадах Йосип Косоногов згадував, що вже з 11-ти років мав «уроки», навчав дітей, бо жилося сім’ї тяжко. 14-річним юнаком вступає до Ніжинської гімназії. Найбільше його приваблювали астрономія і фізика. Отримував стипендію, стільки ж заробляв уроками, що давало можливість допомагати батькам. По закінченні гімназії отримав золоту медаль. В серпні 1884 року юнак вступає на фізико-математичний факультет, математичне відділення. Київського університету Святого Володимира. Надалі вся його життєва дорога була пов’язана з університетом.

Закінчив університет Йосип Косоногов 1889 р. Його залишають на кафедрі фізики. 1901 року він успішно захищає магістерську дисертацію на тему «До питання про діелектрики», після чого його призначають екстраординарним професором. 1903 року він очолює кафедру теоретичної фізики і фізичну лабораторію. У 1904 році захистив докторську дисертацію на тему «Оптичний резонанс як причина вибіркового відбиття та поглинання світла» і здобув посаду ординарного професора.

Він виховав таких відомих вчених, як Ґольдман, Лінник, Тартаковський, Каляндик, Бялобжецький. Один із його учнів, Лапинський, відзначав, що «за довгий більш ніж 30-ти річний період наукової діяльності в стінах Київського університету, … Косоногов набув широкої відомості як блискучий лектор і здобув серед своїх численних учнів глибоку прихильність як вчитель».

Зі спогадів учня, а згодом першого директора Інституту фізики Української Академії наук академіка Олександра Гольдмана дізнаємося: «Йосип Йосипович умів притягувати до себе молодь, підбадьорював її та підтримував її ініціативу; невтомний експериментатор, що майже як поет захоплювався красою спостережених явищ, він передавав своє захоплення і молоді, яка гуртувалася навколо нього; щодня, годинами працюючи в своїй лабораторії, він власним прикладом навчав упертій, тривалій роботі в науковому дослідженні…».

Результатом викладацької праці Косоногова стали навчальні посібники: «Основи фізики» (три видання), «Концентричний підручник з фізики для середніх учбових закладів» (три видання), «Початкова фізика. Курс першого ступеня» (українською та російською мовами), «Перші бесіди з фізики», «Теорія світла».

А ще була громадська робота. Відомо, що він очолював Київське фізико-математичне товариство, був членом фізико-хімічного, фізико-медичного товариств. Брав безпосередню участь у заснуванні Київських вищих жіночих курсів. Налагодив періодичне видання «Відомості київської рентгенівської комісії».

Під час Першої світової війни професор Косоногов здійснив винахід приладу для автоматичного попередження надходження отруйних газів, який використовувався у бойових умовах.

Він неодноразово ставив питання про будівництво фізичного інституту при університеті, брав участь у виготовленні проекту інституту, розробці кошторису до нього, бо розумів, що фізична наука ставала конче потрібною для прогресу. Отож, восени 1918 року, за гетьманування Павла Скоропадського, засновується Українська Академія наук. Установчі збори відбулися 27 листопада 1918 року, першим головою УАН обирається Володимир Вернадський. Вернадський разом з Василенком створили комісію з відомих фахівців, яким запропонували підготувати Записку про майбутнє академічної установи, і цю записку про фізичний інститут мав подати професор Косоногов.

На жаль, сталося так, що серед чотирьох членів фізико-математичного відділу УАН, які були затверджені гетьманом Павлом Скоропадським, не було жодного фізика. Це сьогодні можна пояснити так. Фактично УАН з перших днів свого існування не орієнтувалася на «чисту науку». Можливо саме тому кандидатура Косоногова на завідування кафедрою фізики в УАН навіть не розглядалася: його мало знали. З іншого боку, у грудні 1918 року під головуванням академіка Тимошенка, який прибув з Петрограда, відбулося засідання Комісії з організації Фізичного інституту УАН. Тимошенко запропонував кандидатуру Абрама Йоффе, колишнього однокласника по Роменському училищі на Полтавщині.

Йоффе було запропоновано балотуватися в академіки. Якою була його відповідь — невідомо. Пізніше в 1919 році на спільному засіданні УАН була запропонована кандидатура Ейхенвальда з Москви, який дав згоду. Згідно зі статутом Академії, його було обрано академіком, але і він не з’явився у Києві.

До слова, коли створювалася УАН, головною вимогою до академіків було обов’язкове володіння українською мовою. І коли претендент на посаду дійсного члена УАН не відповідав цій вимозі, то він не міг бути обраним до УАН ні за яких обставин.

Із розшифрованих автентичних записів, знайдених останнім часом у фондах Інституту архівознавства Національної бібліотеки України дізнаємося, що саме Косоногов впродовж 1918-1923 років докладав багато зусиль до створення фізичного інституту.

У 1921 році професора Косоногова обирають першим членом Російської Асоціації фізиків. А вже у березні 1922 року його було обрано по кафедрі фізики дійсним академіком УАН. З’явився реальний шанс змінити статус фізики у ВУАН. Косоногов був ученим, здатним перетворювати потенціальну енергію рішень і постанов на творчу енергію організаційних дій. Та, на превеликий жаль, 22 березня 1922 року раптова передчасна смерть ученого позбавила Академію цього шансу.

А мрія Йосипа Косоногова створити Інститут фізики була здійснена значно пізніше: 1929 року було засновано Науково-дослідний інститут фізики. Першим директором цього інституту, створеного на базі науково-дослідної кафедри фізики, став учень Йосипа Косоногова Олександр Ґольдман.

Можна стверджувати, що Йосип Косоногов був справді непересічною людиною, вченим світового виміру, організатором науки і освіти. Він був відзначений нагородами: Орденом Святого Станіслава II ступеня (1905 рік). Орденом Святої Ганни II ступеня (1909 рік), Орденом Святого Рівноапостольного Володимира IV ступеня (1912 року). Не був забутий і після смерті новою владою. В архівах знайдено таке: «На основании ордера Киевского Губотдела Госполитуправления по борьбе с контрреволюцией, шпионажем и бандитизмом за №507 от 20 октября 1925 года произведен обыск у гражданки Косоноговой Ксении Михайловны (дружина вченого — авт.)». Тоді було вилучене листування з наукової роботи професора Косоногова на 26 листках… Шпигуноманія була у розквіті і очевидно навколо імені Косоногова, якому йшла кореспонденція з-за кордону, теж залягло оте його утаємничення. Певно що так, бо тоді це було загальноприйнятою практикою боротьби з ворогами побудови соціалістичного суспільства. Йшло винищення цвіту української нації, сплановане і добре продумане.

На жаль, наукова спадщина Йосипа Косоногова не вивчена ще повністю. Косоногов доклав своєї наукової думки до вивчення ультрамікроскопічних явищ при проходженні струму в електролітах; досліджував електричні коливання та електромагнітні хвилі; розробив власний метод визначення залежності діелектричної проникності від довжини хвилі; відкрив явища оптичного резонансу і створив його теорію…

Рано пішов з життя великий вчений, але його ідея створення фізичного інституту була втілена в життя і сьогодні Інститут фізики — один із найстаріших науково-дослідних інститутів країни. З нього вийшли Інститут металофізики, Інститут фізики напівпровідників, Інститут ядрових досліджень, теоретичної фізики. Вченими зроблено не одне відкриття. І треба пам’ятати, особливо сьогодні, що від рівня розвитку науки, зокрема фізики, залежить потенціал та престиж будь-якої держави у світовому співтоваристві. На цьому наголошував ще 100 років тому великий вчений — Йосип Йосипович Косоногов.

Література:

1. Глєбова А., Храмов Ю. Перший український академік-фізик. // Вісник НАНУ. — 1999. — №1. — С. 59-66.
2. Козирський В., Лень А., Шендеровський В. Біля джерел вітчизняної академічної фізики. // Вісник НАНУ. — 1999. — №8. — С. 47-54.
3. Лень А, Шендеровський В. Йосип Косоногов — засновник Київської рентгенівської комісії в 1914-17 роках. // Історія української науки на межі тисячоліть. — Київ. — 1999. — С. 174-176.
4. Козирський В., Шендеровський В. Фрагменти української фізики ХХ-го століття. // Вісник Фонду Смакули. — Тернопіль. — 2000. — №1(5). — С. 30-37; Фізика. — 2001. – №14. – Травень.

1. Передача прозвучала в ефірі 4 червня 2000 року. [↩]