Новий Завіт. Херсон, 1919 (переклад Пилипа Морачевського, Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя)
Новий Завіт Господа нашого Іисуса Христа : Українською мовою. — Херсон: Видання кооперативного товариства «Українська друкарня» в Херсоні, 1919, 246 с.
Публікацію цього видання можна назвати сенсацією. Це перше, або одне з перших цілісних видань Нового Завіту українською мовою, хоч переклад належить різним авторам. Текст чотирьох Євангелій — це переклад Пилипа Морачевського 1860-х рр. Інші книги Нового Завіту — переклад Пантелеймона Куліша та Івана Пулюя.
Варто нагадати, що російська шовіністична влада півстоліття забороняла друк цього славнозвісного перекладу, люто переслідуючи кожну україномовну книжку. Проте під тиском революційних подій 1905 р. Російський Синод таки дав згоду на публікацію перекладу — та й те, не всього Нового Завіту, а лише Євангелія. До друку текст підготувала авторитетна редакційна комісія з 22-х осіб, куди входили такі славнозвісні постаті як П. Житецький, О. Лотоцький, історик-ієрей Ю. Сіцинський, професори Ф. Вовк, М. Сагарда, відомі російські академіки О. Шахматов і П. Фортунатов (див.: Служіння і спадщина Василя Липківського / Матеріали всеукраїнської наукової конференції, с. 75–79). Протягом 1906—1911 рр. Євангеліє було видруковано й подекуди, де не було заборон запопадливих місцевих чиновників і архієреїв, уживано в богослужбових відправах. Найгадаймо, що український переклад Євангелія допустили до друку останнім з усіх перекладів на мови різних народів Російської імперії.
Напевно, через те, що в 1919 р. вже не могли знайти інших книг Нового Завіту в перекладі П. Морачевського, видавці вирішили доукомплектувати нестачу перекладом П. Куліша та І. Пулюя. Однак їхні тексти («Діяння…», «Соборні посланнє…» та «Одкровеннє…») ретельно зредагували ідповідно до орфографії «канонічного», благословенного Синодом, українського Євангелія: «Ісус» виправили на «Іисус»; «Юдея», «Єрусалим», «Йоан» — на «Іудея», «Ієрусалим», «Іоанн» тощо; «глаголав» замінили на на «казав»; «рече» — на «сказав», «ї» поміняли на «і», вернули «фіту» — і зрештою текст цих книг став дуже подібним до Євангелія.
Цю херсонську книжку 1919 року, фотокопію якої ми пропонуємо, вживали як богослужбову: нею користувався церковний читець (дяк, уставник), що очевидно з численних позначок у тексті Діянь і Послань. Поза сумнівом, це було в Українській Автокефальній Церкві в Херсоні чи на Херсонщині.
Власник цієї книжки зберігав у цьому Святому Письмі також рукописні аркуші з євангельськими цитатами (іноді пересказаними своїми словами) та висловами з апостольських послань — українською літературною мовою 1920-х. (збірають, луччі, одцураюсь, одміряно; «е» часто означає «є» — у ті роки часто плутали написання цієї літери).
Обкладинка тверда, обклеєна ззовні тканиною червоного оксамиту, у нижній частині з обох боків стерта від користування. На лицевому боці посередині — опуклий, тканий срібною ниткою хрест; на спідньому боці посередині — хрест з двох смужок жовтої тканини, тканої по берегах золотою ниткою. Корінець чорний. Із середини обкладинка обклеєна цупким папером оливкового кольору.
Редакція Нашої Парафії
