«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвятоотцівські твориСвятитель Іоан Золотоустий --- Повне зібрання творінь у 12 томахТворіння святого Іоана Золотоустого. Том XІІ. Книга 1

На слова: «Споконвіку було Слово» (Ін. 1, 1), і далі; і що «Дух усе досліджує, і глибини Божі» (1 Кор. 2, 10); і про новопросвічених, і проти єретиків

1. Учора наше слово припинилося на спогляданні великого орла, орла справді великого, що перевершив духом небо і небесні сили, який почав (проповідь) від самої вершини. Насамперед проповідував нам Іоан: «Споконвіку було Слово» (Ін. 1, 1). Він повчав мудрості про нестворену природу, він перевершив усяке створіння більше за всякого орла, перевершив і голос усякого грому, тільки він проповідує про вічну й небесну мудрість. Грім, улюблені, й лякає, і зрошує: зрошує через хмари, лякає й уражає звуком. І голос Іоана виявляє те ж саме: зрошує Церкву й уражає скопище єретиків. Коли вони говорять нікчемне, коли, почувши про Суще, насмілюються назвати (Його) як несуче, коли вороже виставляють людське міркування проти Божественного Писання, тоді Іоан виголошує спочатку: «було», а потім: «не був». 1 «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог», — каже, уражаючи цим ворогів, як і Давид свідчить і говорить: «Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають» (Пс. 103, 7).

«Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог». Оскільки народження Слова безпристрасне, то він називає (Його) Словом, щоби за допомогою того, що належить тобі, навчити тебе того, що вище за тебе, а саме: як розум, народжуючи слово, народжує не із пристрастю, не розділюється, не розпливається і не зазнає нічого тілесного, так і Божественне народження є безпристрасним, невимовним і неосяжним — не розтинається, не розділюється. Тільки в нечестивих і невіруючих єретиків негідно розділюється, а в благочестивих чудесно поєднується. Чому Євангеліст відхилив це і не сказав: на початку був Син? Щоби найменування Сина не наводило на думку про народження через пристрасть, тому він називає Його Словом, щоби вказати на безпристрасність народження. А щоб ти не подумав про слово, яке вимовляється, він додав: «…і Слово було Бог», — щоби, зважаючи на слово, ти розумів безпристрасність, а слухаючи про Бога, усвідомлював гідність.

Далі, сказавши спочатку про Його народження, вказує і на Його могутню гідність у створенні світу: «Все через Нього сталось» (Ін. 1, 3), — все, що сталося, а не так, як єретики насмілюються тлумачити, що в цих словах ідеться про Духа, Якому поклоняємося, кажучи: «Все через Нього почало бути, і без Нього ніщо не почало бути, що почало бути» в Ньому. Отже, коли було в Ньому, то не йдеться про нестворену природу Духа. Але сказано: «Все», — говорить (єретик). Однак вислів «усе» не поєднує нестворену природу зі створеною. Коли триматися цього вислову «все», тоді ти замахнешся проти святої природу. А що ти зможеш сказати, коли почуєш Господа, Який каже: «Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники» (Ін. 10, 8)? Невже назвеш Мойсея розбійником і пророків назвеш злодіями, оскільки (Господь) говорить: «Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники»? Отож необхідно розрізняти значення і зміст слів: про кого слово і до кого. Тепер слово про створення світу: сказано, що через Нього відбулося творіння світу, а не єством Духа, Який знає все Боже так, як дух людини знає те, що є в людині, за словами Павла: «Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній?» (1 Кор. 2, 11).

Отже, коли мій дух є чужим для моєї природи, тоді й Дух Божий є чужим для Божественної природи, оскільки (Апостол) говорить: «Дух усе досліджує, і глибини Божі» (1 Кор. 2, 10). Але єретик чує, що «досліджує», а значення розуміє погано. Якби, каже він, Дух знав що є в Бозі, то не досліджував би, отож це дослідження свідчить про Його незнання. Отже, якщо дослідження Духом Святим Божих глибин веде до Його звинувачення в незнанні, то коли побачиш, що Бог досліджує серця людей, чи так само звинуватиш Його в незнанні? Послухай, що говорить Павло. Як про Духа він сказав: «Дух усе досліджує, і глибини Божі», так і про Бога повчаючи, говорить: «Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа» (Рим. 8, 27). Отже, коли Бог випробовує, не знаючи, то й Дух випробовує, не знаючи. Але, щоб тобі було відомо, що випробування належить не незнаючому, а знаючому, він додав: «Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого» (1 Кор. 2, 11), — Духові приписує знання, не сприйняття від природи, а пізнання з природи.

2. Отже, не розділяй нероздільну природу, не розривай неподільне єство, а уважно пізнавай могутність. Єдиний називається й Отцем, і Сином, і Святим Духом. Син говорить про Свого Отця: «Віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили» (Мф. 26, 64), — назвавши Силою, Він цим підніс славу Його, щоб ти дивувався цій думці. Тому, називаючи Бога Отця Силою, Він сказав, звертаючись до Каяфи: «Віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили». Отже, Отець І Сила. Так само і Син — Сила, як говорить Павло: «А ми проповідуємо Христа.., Божу силу і Божу премудрість» (1 Кор. 1, 23-24). Так само й Дух Святий — Сила, бо Спаситель сказав учням: «Ви ж залишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба» (Лк. 24, 49). Отже, знаючи, улюблений, що ця сила однакова в Отці, Сині й Святому Духові, май непохитну віру, не розділюй неосяжну славу, а зважай на свій обов’язок, прийнятий під час хрещення, споглядай на синів благодаті, які розцвіли через великого Первосвященика, споглядай на дітей світла, які прийшли до проповідників світла, — адже відродженим через хрещення необхідно звертатися до тих, які відродили світ.

Скажемо і ми з пророком і апостолами: «Зведи очі твої і подивися навколо: усі вони збираються, йдуть до тебе; сини твої здалеку йдуть» (Іс. 60, 4); і ще: «Живу Я! — говорить Господь, усіма ними ти одягнешся, як убранням, і нарядишся ними, як наречена» (Іс. 49, 18). Отже, сьогодні стоїть Ісая, звертаючись до безлічі просвічених, народжених від Святого Духа, оновлених, змінених в одну мить, перевтілених із земного стану в небесний образ. Вражається Ісая, кажучи: «Хто чув таке? Хто бачив подібне до цього? Чи виникала країна в один день? Чи народжувався народ в один раз, як Сион, ледь почав пологами мучитися, породив синів своїх?» (Іс. 66, 8). Швидким є народження від Духа, не чекає визначеного часу, не є рабом для термінів і поколінь, але як тільки бажає, так і народжує відроджуваного.

Пристойно було синам світла проходити всю площу з піднесенням, прославляти і виголошувати про Того, Хто заради них зійшов на землю, щоби піднести до Себе на небо весь світ. Христос зійшов з небес, зійшов, не віддаляючись від небес, вознісся, не віддаляючись від землі: бо, зійшовши, Він не залишив порожніми небеса, і, коли вознісся, не залишив землю без Свого володарювання. Пристойно синам світла носити всюди на площі світильник слова. Таїнство не зневажалося, не безчестився знак істини на щойно просвічених. Так само пристойно їм на вулицях співати, бо «Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій, у головних місцях зібрань проповідує, біля входів у міські ворота говорить» (Притч. 1, 20-21).

Будемо очищати повітря, яке осквернили блудні пісні, яке колись безчестив галас нечестивих і крики тих, що чинили демонські скверни. І повітря, і земля, і небо очищені словом світла. Як зітхають небо і земля через нечестя нечестивих, так знову радіють завдяки праведності тих, що досягають успіхів. Так, коли людина грішить, тоді обурюється небо, обурюється і земля, як говорить Єремія: «Подивуйтеся цьому, небеса (1 земля), і здригніться, і жахніться.., два зла зробив народ Мій» (Єр. 2, 12-13). Чи бачиш, як здригаються небо і земля, коли грішать люди? А коли вони спонукають самих себе на благочестя, то слухай, що говорить пророк: «Радуйтеся, небеса, і веселися, земле, і викликуйте, гори, з радості; бо утішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх» (Іс. 49, 13). Нехай говорить і Церква, яка красується таким сонмом і народом: я була колись залишена самотньою, а ці де були в мене? Я бездітна і вдова, а цих хто мені народив? Нехай звертаються до Бога й діти Церкви, які єднаються в цю множину, голосом пророків: «Тісне для мене місце; уступи мені, щоб я міг жити» (Іс. 49, 20).

Коли процвітали (справи) омани, коли пасовище єресі розповсюджувалося по цьому місту, тоді діти Церкви були загубленими. Як сарана, напавши на піднебесну (землю), знищує її плоди, так згубне вчення знищувало плоди істинного вчення і благочестя. Але сьогодні, улюблені, згубне вчення знехтуване, прийшла спасенна благодать, яка відроджує народ і говорить йому: «Воздам вам за ті роки, коли пожирали (плоди) сарана, черва, жуки і гусінь» (Іоїл. 2, 25). Навіщо, єретику, ти йдеш разом із юдеями, щоби приховати славу Єдинородного? Вони приховали воскресіння, наскільки могли, а ти приховуєш Божественність, наскільки тобі це вдається. Однак ані за ними немає істини, ані ти не розумієш благочестя. Слухай пророка, який каже: «Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля (Авв. 3, 3). Слава, а не оволодіння, віра, а не випробовування, любов, а не дослідження. Ми були навчені не досліджувати, а були наставлені вірувати. Віруючи, — просвічуємося, не цікавлячись, — приймаємо хрещення. Нехай тебе не спокушають зібрання єретиків, бо в них хрещення — не просвічення, вони приймають хрещення тілом, а душею не просвічуються. Як і Симон був хрещений, але не просвічений, саме такими виявляються і вони.

Отже, нехай тріумфує дух апостолів, що через Святого Духа уловив духовною сіттю цей численний народ. Тепер на наших очах звершився пророчий голос: «У ті дні, — говорить Господь, — не будуть говорити більше: «Ковчег завіту Господнього (тобто стародавнє служіння), він і на думку не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде» (Єр. 3, 16). Чому? Бо «ось Я пошлю багато (ловців і) рибалок» (Єр. 16, 16). Він описав старий кивот і ввів негинучий кивот Церкви. «Я пошлю багато (ловців і) рибалок». О чудесна ловитва! Уловлений учора сам ловить сьогодні. Наповнена земля славою Христовою, і віра наповнила межі світу. Отож не ображай гідність через домоуправління. Від юдеїв вийшло слово, що воскресіння було продане, і вийшло слово, що учні Його вкрали Його. Отже, вони оголосили смертний вирок проти Його тіла, однак закликають до богослов’я про Нього, наскільки від них (залежить). Але у них сьогодні омана, а в Церкві проповідується вічне життя. І коли бажаєш, то в тебе є так само стародавній образ: як Йосиф, коли його брати влаштували проти нього підступи, надзвичайно оплакувався Яковом та його домом, однак в Єгипті він був живий і царював, він оплакувався Яковом, як мертвий, а живим царював у Єгипті, — так і тепер синагога й безумство єретиків вважають Його мертвим, бо, знищуючи віру і вводячи дослідження, спотворюють богослов’я, — а в нас Він царює живим і Йому з гідністю поклоняються.

Але воістину сильне слово Боже, непереможне вчення апостолів, недаремно трудився голос Павла, що сприяв істині. Однак ти, блаженний Павле, який стояв за істину, скажи, обурся заради віри, скажи в обуренні єретикам: де ви навчилися арістотелівщини? Хто віддав перевагу Платонові перед Євангелієм? Хто відкинув проповідь віри і ввів невіруюче дослідження? Де ти чув: ненароджений і народжений? Ти залишив Отця, відкинув найменування Сина, визнав негідною гідність Духа, звертаєшся до людських слів. Добре говорив Єремія: «Не стало у них істини, вона віднята від уст їхніх» (Єр. 7, 28). Що сказав Петро, коли був названий блаженним? «Ти є Христос, Син Бога Живого» (Мф. 16, 16). Не сказав він: ти Народжений від Ненародженого, але: «Ти є Христос, Син Бога Живого». Коли Отець відкривав йому мудрість, то невже він не міг зрозуміти цього? Невже Христос не міг сказати апостолам, коли наказував їм хрестити: йдіть, хрестіть народи в ім’я Ненародженого і Народженого? Але він (Петро) знайшов найменування мудріше за таємничі передання.

Ти описуєш Божественне, знищуєш віру і вводиш дослідження, але бійся, вороже, — Петро володіє ключами. Він отримав ключі, коли сказав: «Ти є Христос, Син Бога Живого». Кого побачить Петро такими, що називають Сином, для тих відчиняють двері Царства, а кого виявить таким, що називає творінням і богохулить, перед тим зачиняє двері Церкви. Він отримав ключі аж тоді, коли сказав: «Ти є Христос, Син Бога Живого». Тоді й він почув від Нього: «Блажен ти, Симоне, сину Іонин… І дам тобі ключі Царства Небесного» (Мф. 16, 17.19). Після сповідання — влада, після віри — передача Церкви і Царства.

3. Але одні виступають проти Сина, інші повстають проти Святого Духа. Ніякої користі немає, коли Христа визнають, а Духа Святого відкидають, як і ніякої користі не отримають, коли визнають Отця, а Сина відкидають. Юдеї так само визнають Отця, заперечуючи Сина, і для них немає вічного життя. Хто зневажає славу Сина, той не приймається Отцем. Уважно вникни, і друзі Іова зібралися заради Бога, але осудили Іова, і Бог не схвалив їх, хоча вони звеличували Його, і говорить: навіщо ви говорили проти раба Мого, Іова (Іов. 42, 7)? Якщо Він не прийняв друзів, які говорили проти Іова й прославляли Його, то чи прийме колись тих, що Його визнають, але відкидають Сина? Ніколи, бо «хто ненавидить Мене, — каже, — той ненавидить і Отця Мого» (Ін. 15, 23). Однаково: як Отець не приймає честі для Себе, коли відкидають Сина, так ані Отець, ані Син не приймають честі, коли відкидається Святий Дух. Павло знайшов тих, які отримали початок від єретичних бур’янів, але ще без відваги. В Ефесі Асійському він знаходить деяких хрещених і говорить їм: «Чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши?» Вони ж сказали йому: «Ми навіть і не чули, чи є Дух Святий». А далі його поважний голос: «У що ж ви хрестились?» (Діян. 19, 2-3). Нехай Петро і Павло наставлять Церкву, щоб не спліталися єретичні дослідження. Звідки ненависне найменування Євномія? Звідки єретичне насіння?

Справді, загинула істина в нечестивих, і запанувало арістотелівське вчення. Ти визначаєш межі людської природи для Божественної (природи), для Ненародженого, і називаєш (Його) народженим? Але як, каже, ти називаєш Отця? Називаю Ненародженим, але не так, як ти. Називаю Отця ненародженим, бо Він не був народжений. Але так само називаю ненародженим й Адама, оскільки він не був народжений, а створений. Не уражай слухачів — це вигадки. Ненароджений Отець, і багато іншого є ненародженим. Бо все, що не народилося, називається ненародженим. Так само й усе те, що робиться, але ще не звершилося, називається ненародженим: воскресіння мертвих ненароджене тепер, бо воно звершується, але ще не звершилося, не приготоване, ще не народилося. Ненародженим називається також те, що не вчинено, і те, що не повинно бути вчинено ніколи, і такого ненародженого є багато. Так пророки, зокрема, Даниїл говорить: «Бачив я у нічному видінні моєму.., чотири великих звіра вийшли з моря… Перший — як лев, але у нього крила орлині» (Дан. 7, 2-4). Де ти, скажи мені, бачив звіра, лева, в такому вигляді? Де бачив звіра із залізними кігтями й мідними зубами? Це пророк описав, згідно з видінням, однак (такого) не було і не буває, — цей звір є ненароджений, ніколи не був, він (звір) лише за найменуванням. Які ж то жінки були з крилами, що їх бачив Захарія, і «крила у них, як крила лелеки» (Зах. 5, 9)?

Де ти бачив барса з крилами? Все це розповідає блаженний Даниїл. Або де ти бачив статую, влаштовану із золота, срібла, міді, заліза та глини, яку бачив Даниїл? Кожне з цього є ненароджене, бо його не було, а зображене, як вигадка і видіння. Отже, не думай, що ти приносиш Отцеві щось дуже приємне, коли називаєш Його ненародженим, оскільки є багато чого так само ненародженого і називається воно ненародженим.

Знаю, що це слово глибоке за змістом, але я дійшов до цього, щоби викрити єретичне нечестя. І людина називається ненародженою, якщо вона не народжена. Але якщо вона не була народжена, скажеш, то чому (так) називається? Покажу тобі людину ненароджену. Спаситель говорить про Юду зрадника: «Горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій» (Мф. 26, 24). А як саме йому було б краще? Адже неіснуючому ніщо не приносить ані користі, ані шкоди. І Соломон називає людину ненароджену блаженною, кажучи так: померлий більш щасливий, ніж той, що живе, «а блаженніший за них обох той, хто ще не існував» (Екк. 4, 3). Але як саме він блаженний, якщо не був народжений? Зверни увагу на найменування ненародженої природи. Він назвав блаженною людину не народжену і навіть не створену.

Отож найменування «ненароджений» не свідчить про Божественну природу, не означає, як ти кажеш, ненароджене єство, і не приносить честі Отцеві. У пророка є й інші найменування ненароджених і народжених, як доведено було раніше, але вони вказують тільки на неіснуюче. Однак скажемо їм разом із Давидом: «Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму» (Пс. 118, 85). Вислухай голос Петра, повчання Павла: «Христос у плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік, амінь» (Рим. 9, 5). Нехай Святому Духові віддається поклоніння, честь, слава. Ми засвідчуємо богословські істини з Божественного Писання — чи бажають того вороги, чи ні. Мені свідчить Павло, кажучи: «Хіба ж не знаєте, що ви — храм Божий і Дух Божий живе у вас?» (1 Кор. 3, 16). Отже, одне — храм і інше — Той, Хто перебуває в ньому. Хіба ти не чув Петра, який сказав: «Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому?» І далі додав: «Ти сказав неправду не людям, а Богові» (Діян. 5, 3-4). Але єретики кажуть: він не назвав Духа Богом, а (лише сказав), що Дух був посланий від Бога, а хто ображає Духа, кажуть, той ображав Бога, Який послав Духа. Але безумний і немислячий! А для безбожника немає ніякої іншої більш відповідної назви, як безумний: «Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема» (Пс. 13, 1), — він не сказав так, як ти думаєш. Якби образа Духа стосувалася тільки Бога як Такого, що послав, то потрібно було б сказати: не Духа ти обманув, а Бога.

Але цього достатньо. Необхідно уподібнити апостольському хору Святу Трійцю, про Яку сповіщає Отець. Тройця апостолів — це свідок Небесної Трійці. Отже, звеселімося в чистоті й скажімо: «У залишеної набагато більше дітей, ніж у тієї, яка має чоловіка» (Іс. 54, 1), або ніж усяка єресь, яка має вчителем людину, а не Бога. За молитвами й благаннями спільного отця й учителя, щоби бути всім нам разом з апостолами й мучениками в православній вірі, з Христом Ісусом Господом нашим, Якому слава і держава з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.


Слово про печаті (священних) книг | Зміст | Його ж слово про лагідність

  1. Було — стосується Слова Божого, а не був» — Іоана Хрестителя. []

Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору