Про Чесний і Животворний Хрест та злочин перших людей
Що мені сказати чи що проповідувати? Чи яким ім’ям мені назвати вас? Вівцями чи пастирями? Корабельниками чи керманичами? Учнями чи вчителями? Як мені виразити подив від вашої ревності, більш сильної, ніж вогонь? Чи назву вас вівцями, бо ви лагідні і тихі? Чи назву вас пастирями, бо ви наслідуєте свого Господа? Назвати мені вас корабельниками, бо ви на досвіді витримали бурю вирів? Чи назву вас керманичами, бо ви, наче якийсь прекрасний керманич, який, сидячи біля стерна, талановито уникає хвилювань і, зберігаючи корабель неушкодженим, веде його до тихої гавані, саме так чините і ви? Чи назвати мені вас учнями, бо ви готові до покори? Чи назвати вас учителями? Знову скажу: ви є такі, оскільки стали учителями всього світу.
Отже, що сказати? Я сьогодні хочу запропонувати вам духовну трапезу, яка не тіло живить, а укріплює дух, а вірніше — і тіло живить, і душу очищає. Такою є трапеза духовна. Вона не така, як їжа ненаситних людей, що спричиняє пересичення. Слово — духовне, воно дихає пахощами, бо, згадуючи про нього, людина, мовби поглинаючи миро, видає певні пахощі, нагороджуючи ними не тільки себе, але робить так, щоб і ті, котрі стоять біля неї, наповнювалися тими пахощами. Тому будьте уважними — я хочу виголосити слово.
Є водолази, які кидаються з корабля в море, ходять усюди по морському дну, бажаючи витягти собі раковину з перлиною. Ми ж замість корабля маємо Старий і Новий завіт, замість керма — хрест, замість керманича — Христа, замість підкормчого — Отця, замість повітря — Святого Духа, замість вітрила — благодать, замість корабельників — учнів, замість пасажирів — пророків. Киньмося з корабля в море думок не для того, щоб витягти собі раковину з перлиною, але те, що набагато дорожче за перли. Слухайте ж мене, благаю, виявіть мені слухняність. Я, як уже сказав, маю намір витягати з глибини думок щось цінніше за перли. Тож, не поставтеся до себе зі зневагою і не вчиніть із собою, як нерозумні тварини. Адже написано: «Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свинями» (Мф. 7, 6). Коли ж ти почуєш про свиней, то не вважай їх безсловесними тваринами, і, коли почуєш про собак, то і їх не вважай собаками. Свинями Писання називає тих, котрі живуть у розпусті, а собаками називає тих, котрі нерозважно біснуються проти Господа.
Отже, станьте гідними тих перлів, які я маю намір сьогодні вам запропонувати. Хлібороби не кидають нерозважливо свого насіння, поки спочатку не запряжуть волів і не протягнуть плуга, і не витягнуть терня, і не проріжуть борозен. Аж тоді кидають своє насіння в землю, щоб дощ, знайшовши його, відніс у порожнечу землі. Тоді земля, взявши його, родить колосся. Але те насіння вичікує і зиму, і літо, і небесний дощ, і сонячне проміння, і час жнив, і тільки тоді воно збирається в житниці. А я не вичікую ані зими, ані літа, ані сонячного проміння, ані дощу, не запрягаю волів, не тягну плуга, не прорізую борозен, не витягаю терня. Сьогодні сію, сьогодні і жну, бо обробляю не нерозумну землю, а землю розумну, не байдужу, а чуттєву, не бездушну, а одушевлену. І я щасливий, що таку землю обраний обробляти! Так, я тоді щасливий, коли говорю до вух слухаючих, бо ж (Писання) говорить: «Загинете за те, що не послухаєте Господа, Бога вашого» (Втор. 8, 20).
Отже, я блаженний, блаженні і ви, бо Ісус у Євангелії говорить учням: «Блаженні ви, коли виконуєте» Моє слово (Ін. 13, 17). Слухайте ж, будьте уважними до того, про що йдеться. А я хочу за допомогою образів показати вам, Ким є Бог? Використовуючи сказане, я кажу: Бог подібний до людини, яка сидить на скелі і споглядає на все море, кораблі, які плавають по ньому. Море — неспокійне, хвилюється через те, що над ним дують жорстокі вітри. І ось якийсь прекрасний керманич, борючись із хвилями, намагається ввести корабель у спокійну гавань. Оскільки час уже пізній, він намагається ввести його, побоюючись, щоб корабель не потонув, бо деякі кораблі йдуть прямою дорогою, деякі ж через сильний натиск вітру йдуть під воду і гинуть. Причому деякі люди гинуть, а деякі залишаються живими і вибираються на землю, вхопившись за який-небудь жалюгідний предмет, і викидаються на сушу надзвичайно сильними хвилями, а водночас викидаються і тіла вже померлих.
За всім цим спостерігає Той, Хто сидить на скелі, це — Бог. І, як уже було сказано, я говорю, користуючись переданням. А коли я говорю про Бога, Який сидить на підвищеному місці, то не думай, що Він перебуває тільки на високих місцях, а знай, що Він присутній всюди. Він не відділяється від будь-чого відстанню, Сам будучи Своїм місцем, Сам усе вміщаючи, а Його не вміщає ніщо. І що може вмістити природу безтілесну і нематеріальну, і безмежну, і неосяжну, і непідвладну смерті, і нетлінну, і незбагненну? На думку благочестивих людей, саме Таким необхідно уявляти Бога. Це — наша надія, як написано: «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа» (Ін. 17, 3). За це і лихословлять проти нас єретики, воістину безрозсудні люди, які читають і не розуміють.
Коли ж ти почуєш про Христа, то не вважай Його тільки Богом, і не думай тільки про плотську природу, але про те й інше разом, — і про Бога-Слово, і про плотську природу. Я знаю, що Христос відчував голод, знаю також, що Христос п’ятьма хлібами і двома рибами нагодував п’ять тисяч чоловік, крім жінок і дітей. Знаю, що Христос відчував спрагу, і знаю також про те, що Христос перетворив воду у вино. Знаю, що Христос плавав на кораблі, знаю і те, що Христос ходив по воді. Знаю, що Христос помер, знаю і те, що Христос воскрешав мертвих. Знаю, що Христос стояв перед Пилатом, знаю і те, що Христос сидить разом з Отцем. Знаю, що Христос терпів від юдеїв обплювання, знаю і те, що Христові поклонялись ангели. Одне приводжу, доводячи Його Божество, а інше, — доводячи Його людську природу. Тому сказано про те й інше разом, оскільки я знаю, що Христос народився від Марії, і знаю, що Христос був раніше віків. Отже, прославляймо Ісуса Христа, незламну стіну, основу, утверджену на скелі. Він сам говорить Петрові: «Ти — Петро, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її» (Мф. 16, 18). Подібно ж говорить і Павло: «Ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос» (1 Кор. 3, 11).
Тож, благаю вас, щоб ми зі всією лагідністю звертали увагу один на одного. У цьому житті ми захоплюємося їжею і питвом, і різноманітними задоволеннями, а в майбутньому — суд і покарання. Отже, не даймо місця дияволові. «Бо наша боротьба не проти крові і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього» (Еф. 6, 12). Поспішімо ж утекти від вічної кари. Бог не створив покарання для того, щоб нас карати, а щоб тебе, який упав, звільнити. Отже, ми маємо такого людинолюбного і милосердного Бога. Давид свідчить, промовляючи: «Бог — Суддя праведний, непохитний, довготерпеливий, і не посилає гніву щодня. Якщо хто не кається, то Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього. Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими» (Пс. 7, 12–14). Це говорить Бог не для того, щоб нас судити, а для того, щоб ми не стали більш байдужими. Якби Він хотів нас погубити, то не пролив би за нас Своєї крові. Він помер задля того, щоб дарувати тобі безсмертя. Захотів наситити тебе Своєю Плоттю. Захотів напоїти тебе Своєю Кров’ю. Сідав на корабель, щоб посадити тебе вище херувимів. Він був хрещений, щоб освятити тебе. Був катований, щоб звільнити тебе. Подорожував, щоб зробити тебе невтомним. Плавав на кораблі, щоб зробити тебе безстрашним. Спав, щоб звільнити тебе від суму. Народився від Жони, щоб виявити жаль до злочину Єви в раю. Названий людиною, щоб тебе назвати богом. Названий Сином Людським, щоб тебе назвати сином Божим. Прийняв наше і дарував нам Своє. Молився, щоб тебе зробити вірним, як говорить про Лазаря: «Отче! Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе»1 (Ін. 17, 1). «Тоді прийшов з неба глас: «І прославив, іще прославлю» (Ін. 12, 28). «Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене» (Ін. 11, 42).
Отже, якщо терпів Він, то терпів не заради Себе і не заради Свого Отця, а щоб через хрест спасти людський рід. І якщо ти, улюблений, хочеш пізнати силу хреста і те, що я зможу сказати про хрест ради його похвали, то слухай.
Хрест — надія християн, хрест — воскресіння мертвих, хрест — провідник сліпих, хрест — надія для тих, котрі втратили надію, хрест — шлях заблудлих, хрест — месник за скривджених, хрест — посох для кривих, хрест — розрада для убогих, хрест — вудило для багатих, хрест — скинення гордовитих, хрест — покаяння розпусних. Хрест — зброя проти демонів, хрест — перемога над дияволом, хрест — учитель дітей, хрест — достаток для бідних, хрест — керманич для плаваючих, хрест — гавань для тих, котрі в буревії, хрест — стіна для тих, на кого нападають вороги. Хрест — батько для сиріт, хрест — захисник удів, хрест — суддя несправедливих, хрест — стовп праведних, хрест — заспокоєння страждаючих. Хрест — охорона для дітей, хрест — глава мужів, хрест — кінець старців, хрест — світло для тих, котрі сидять у темряві, хрест — велич царів, хрест — людинолюбство варварів, хрест — воля рабів, хрест — мудрість неосвічених, хрест — закон беззаконних. Хрест — проповідь пророків, хрест — проповідь апостолів, хрест — похвала мучеників, хрест — подвижництво ченців, хрест — цнотливість дів, хрест — радість ієреїв. Хрест — основа Церкви, хрест — безпека всесвіту, хрест — скинення (ідольських) храмів, хрест — руйнування (ідольських) вівтарів, хрест — видалення жару жертвоприношень, хрест — спокуса юдеїв, хрест — погибель нечестивих. Хрест — сила для безсильних, хрест — лікар для хворих, хрест — очищення прокажених, хрест — зміцнення розслаблених, хрест — хліб для голодних, хрест — джерело для спраглих, хрест — одяг для нагих.
Кожного разу, коли я говорю про наготу, говорю не про тілесну, а про наготу віри. Коли ти, увірувавши, будеш хрещений, тоді будеш одягненим. Послухай, що говорив Павло: «Усі ви, що у Христа хрестилися, у Христа одяглися» (Гал. 3, 27). Коли ж почуєш про Христа, то не думай тільки про Бога, ані про саму тільки плотську природу, а про те й інше разом. Я часто говорив і тепер не перестану говорити, адже «для мене говорити не обтяжливо, а для вас повчально» (Флп. 3, 1), бо я хочу, щоб усі були вчителями.
Отже, Христом Він названий тому, що одягнувся у плоть. Названий Ісусом Христом — це Його ім’я у плоті. Названий Словом, оскільки слово виходить від Когось. Сином тому, що від Отця, Єдинородним, бо Він Єдиний і від Єдиного Бога. Богом, оскільки Творець. І послухай, що говорить Іоан: «Споконвіку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. Воно було споконвіку в Бога. Все через Нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що сталося» (Ін. 1, 1–3). Чи бачиш, що це Той, Хто словом простягнув небо і прикрасив різноманітні зібрання зірок, і показав небо, наче луг? Це Той, Хто запалив сонце і встановив для нього шлях. Це Той, Хто визначив появу місяця при заході сонця. Це Той, Хто на водах заснував землю. Це Той, Хто звелів землі проростити трави, джерелам виливати води, рікам текти і озерам зібратися разом. Той, Хто піском обгородив море і звелів водам виводити живі душі, вітрам — дути, і гори зважив на вагах, хмарам повелів рухатися, тваринам чотириногим, плазунам, пернатим бігати по землі.
А що сказати про ангелів, архангелів, престолів, херувимів, серафимів, початки, влади, порядки, часи і роки, і місяці, і тижні, і дні, і години, і ночі, і світло, і темряву, і сутність речей? Створивши ж людину останньою, за образом і подобою Своєю, Він оселив її в раю. Побачивши ж, що людський рід перемагається злобою диявола, Він захотів узяти на Себе наше єство і прибити його до древа, щоб, як через древо звершився злочин, так через древо звершилося б і спасіння. Отже, диявол, позаздривши, що тоді, як він скинутий з неба, Адам був у раю, впливав на нього, скориставшись змієм, ніби зброєю, і так розмовляв з ними, коли вони були в раю, оскільки безтілесний не міг розмовляти з тілесними. І говорить Єві:
— Це дерево — прекрасне і доспіло для споживання, і «того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що все знають» (Бут. 3, 5).
Переконавши Єву, він обманув її. Потім вона переконала свого чоловіка, і вони вкусили від дерева. Коли ж вони вкусили, тоді виявилося, що вони нагі. І говорить Бог до Адама: «Де ти?» (Бут. 3, 9). Коли почуєш: «Де ти?», — не подумай, що Бог не знає. Говорив же Він: «Де ти?», оскільки диявол говорив їм: «Того дня, коли ви з’їсте їх…, ви будете, як боги»; адже вони думали, що мають зробитися, як боги. Тому Бог говорив йому: «Адаме, де ти?». Це означає:
— Ти вкусив і залишився людиною. Хіба Я не застерігав тебе, щоб ти не їв від цього дерева? Але ти вкусив і виявився злочинцем.
Це й означає: «Де ти?». Вони одяглися листям смоковниці, покриваючи образ гріха. І що говорить Адам: «Почув я голос Твій у раю і сховався» (Бут. 3, 10). Бог говорить:
— Що ти зробив?
Адам говорить Богові: «Жінка, яку Ти мені дав, вона» звабила мене (Бут. 3, 12). Потім Бог говорить до Єви:
— Хто спокусив тебе?
І що говорить та? «Змій спокусив мене» (Бут. 3, 13).
— О, Єво, адже Я віддав тебе твоєму чоловікові, невже Я віддав тебе і змієві?
Говорили ж вони це ради свого виправдання, оскільки хотіли уникнути покарання. А Бог говорить до Адама: «Проклята земля через тебе…, терня й осот буде родити вона тобі…; у поті лиця твого будеш їсти хліб» (Бут. 3, 17–19). Потім — жінці: «У болях будеш, народжувати дітей…; примножуючи, примножу скорботи твої…, і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою» (Бут. 3, 16). Далі до змія: «Ти будеш ходити на грудях і на череві твоїм, і будеш їсти порох в усі дні життя твого. І чоловік буде панувати над тобою. Він буде уражати тебе в голову, а ти будеш, жалити його в п’яту» (Бут. 3, 14–15). Чому ж Він прокляттям прирік змія на ходіння на грудях і череві і їсти землю всі дні життя його? Прокляв груди, бо в них знаходиться серце, яке придумало зло; прокляв черево, бо він спокусив через їжу, а їсти землю всі дні життя його звелів тому, що Адам був із землі — земний. Отже, ці троє отримали вирок, оскільки троє вчинили злочин. Оскільки злочин звершився від дерева, як я вже говорив, тому Він захотів прибити це єство до древа, щоб, як через древо звершився злочин, так щоб через древо звершилося і спасіння. За все це підносімо славу Отцеві і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
- Ці слова були сказані Спасителем не про Лазаря, а під час Тайної Вечері про Його Хресні страждання. Тут автор змішує відразу три різних події. [↩]
