На свято Богоявлення
Джерело євангельського вчення має відкриті потоки, і, якщо хто-небудь, відчуваючи спрагу, п’є з цього джерела, той отримує для себе життя, отримує життя за духом і законом заповідей, відчуваючи радість більш приємну, ніж від вина. Насолода від духовних слів не знає пересичення, бо вона звеселяє не утробу, а серце, і приводить роздуми побожних до Божественної любові. Ти щойно чув із Євангелія, як Іоан Хреститель волав до тих, котрі зібралися звідусіль, і до юдейського народу, котрий хрестився: «Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніше за мене» (Мф. 3, 11). «Гряде після мене», тобто щодо часу народження. «Той, Хто гряде після мене, Сильніше за мене; я не достойний понести взуття Його» (Мф. 3, 11). Яке ж «взуття», що його необхідно було носити, носив Господь, про яке Іоан говорив: «Я не достойний понести взуття»? Тут «взуття» вказує на таїнство домобудівництва, оскільки «взуттям» називається втілення Господа. І свідком цього є Господь, Який виголошує через пророка: «На Едом покладу чобіт Мій» (Пс. 59, 10).
Тому і втілення Господнє прославилося як підніжжя, бо воно явилося на землі й охопило межі землі. Пояснюючи це з того й іншого боку, пророк виголосив: «Возносьте Господа, Бога нашого, і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе» (Пс. 98, 5). «Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я не достойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; Його лопата в руці у Нього, і Він очистить тік Свій, і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим» (Мф. 3, 11–12). Коли Іоан сповіщав про це і голосно проповідував про Господа, «Сильнішого за нього», тоді ті, котрих він хрестив, противилися і говорили:
— Пророче, хіба є хто-небудь сильніший за тебе? Навіщо ти намовляєш на самого себе? Ти — син великого Захарії, ти і жаданий для людей, і страшний для диких звірів. Невже є хтось сильніший за тебе? Що ти таке кажеш? Немає сильнішого, ніж ти. Ти і народився згідно із обітницею, на тебе вказав Гавриїл, про тебе явлено у вівтарі, ти розв’язав зв’язаний Гавриїлом язик того, хто породив тебе, ти названий Іоаном, що означає благодать Божу. Отже, навіщо ти обмовляєш самого себе? Ти не маєш сильнішого за себе.
Іоан же, як раб, який свідчив заради Владики і не допускав привласнення собі Божественної гідності, голосно відповідав народові, який стояв перед ним, кажучи:
— Ви говорите те, чого не знаєте, а я свідчу про те, що знаю. Йде «Сильніший за мене». Я — заради Нього, Він — не заради мене. Я — від неплідної, Він — від Діви. Я — воїн, Він — Цар. Я — Предтеча, Він — Небесний. Я отримав Духа у займи, Він подає життя всім людям. Я — вісник покаяння, Він — Податель усиновлення. Я хрещу вас водою, очищаючи вас, як посудини, забруднені гріхами, Він запропонує миро благодаті. «Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем», який обпалює, але освячує. Я надаю руху язикові умовляння, Він несе лопату правосуддя і збере праведних, як спілий хліб, до небесної житниці, а грішників і тих, котрі не покаялися, віддасть невгасимому вогню, як полову. «Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене», Того очікуйте для себе, від Нього прийміть досконале хрещення. Я — світильник у деякій частині, а Він — Сонце всюди. «Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене».
Коли Іоан проповідував це і подібне до цього, хрещені ним натовпи народу очікували, роздумуючи між собою і кажучи:
— Почекаймо і подивимося на Царство і славу, що має явитися. Іоан зацікавив наш слух дивними словами. Він говорить, що явиться Сильніший за нього, Який несе лопату і вогонь, і Духа.
І тоді, коли натовпи народу нетерпляче очікували явлення земного царства, Іоан побачив, що йде Господь усіх і Бог, і от Господь у людському тілі, Сам, убогий, в одному хітоні, подібний до всіх людей, дійшовши до Йордану, нахилив голову перед Іоаном, бажаючи отримати від нього хрещення. Отже, в надзвичайно сильному очікуванні помітивши Христа, Який приходить у такому приниженому вигляді, Іоан Хреститель збентежився, дивувався і був зачарований. Озирався навкруги, куди б утекти, бажаючи заховатися від Нього, і не знайшов, бо невидимою рукою був затриманий і зупинений. Він викликнув до Господа, Який утримував його, промовляючи:
— Що Ти робиш, Господи? «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» (Мф. 3, 14). Навіщо віддаєш мене натовпом народу на смерть? Тепер натовп поб’є мене камінням за те, що сказав неправду. Я сповістив про Тебе величне, а Ти явився, як убогий і подорожній. Що ти робиш, Господи? І вгорі — Син Царя, і внизу — Царя Син, однак ніякого царського скіпетра нема!? Покажи Свою правицю. Чому Ти явився тільки Сам і вбогим? Де безліч Твоїх ангелів? Де легіони архангелів? Де шестикрилі херувими, які служать Тобі? Де лопата? Де вогонь? Де Твій Святий Дух? Ти прославив Мойсея, показав світлу хмару, учинив вогненний стовп, щоб він йшов перед ним, осяяв обличчя його ангельською славою, раба наділив такою великою славою, а Ти, Господи, явившись, як звичайна людина, схиляєш переді мною Свою голову? Поглянь угору. Ти — Глава всіх. Покажи, Хто Ти. Ти виявив приниження — покажи і високе, хрести присутніх, а насамперед — мене. Що буде, коли я захочу хрестити Тебе? Йордан не витерпить, він пізнав Тебе, Творця, і повернув свої хвилі назад. Не тече вперед своїм звичайним плином, відкидає звичайний порядок. Стихії пізнали, то хіба я не пізнаю? Якщо бажаєш бути охрещеним, то охрести Себе Сам. Я не можу простягнути рук, вони відмовляються слухатися, ціпеніють, корчаться. Що тримати вони не навчилися, того не приймають. «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?». Я знаю Тебе, Хто Ти, і Тобі відомо, що я знаю Тебе. Навіщо приховуєш від мене те, хто знає Тебе? Будучи зв’язаний в утробі своєї матері і не знаходячи виходу раніше визначеного часу, я тільки споглядав Тебе, коли носила Тебе Та, Котру Ти носиш. Я впізнав Тебе і, не маючи можливості сказати будь-що сам, скористався вустами моєї матері і викликнув через неї, промовляючи свої слова: «Звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?» (Лк. 1, 43). Якщо там я не обманувся, то невже не впізнаю тут? «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?».
Господь же, як тільки почув це, сказав до нього:
— Ти не знаєш, що говориш, а Я знаю, що роблю. «Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду» (Мф. 3, 15). «Облиш нині». Ти хочеш, щоби тобі була відкрита слава Мого Божества. Ще час не дозволяє, все прекрасно, коли відбувається у свій час. Ти говориш істину, але тобі не вірять, бо юдейський народ невірний. Хіба ти не назвав юдеїв поріддям єхидни (Лк. 3, 7)? То як же ти хочеш, щоб Я відкрився для них? Вони не приймають твого свідчення про Мене. Через свою підозрілість вони з підозрою ставляться до твоїх слів про те, що ти — Предтеча. «Облиш нині», вони отримають більше свідчення. «Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду» (Мф 3, 15).
Іоан же говорить Йому:
— Як, Господи?
А Господь — йому:
Подібно до того, як наді Мною було звершено обрізання, щоб виконати закон, Я хрещуся, щоб утвердити благодать. Якщо я виконаю частину, а частину залишу без уваги, то домобудівництво буде неповним. Мені необхідно виконати все, щоб після цього Павло написав: «Кінець закону — Христос, на праведність кожного, хто вірує» (Рим. 10, 4). «Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду». Облиш, Іоане, щоб єство води отримало освячення. Я повинен виконати все. Якщо Я не отримаю від тебе хрещення, тоді цар не захоче бути хрещеним убогим ієреєм. «Облиш нині», облиш для того, щоб згори викликнув Отець: «Це є Син Мій улюблений» (Мф. 3, 17), щоб юдеї не називали Мене сином теслі, але — Небесного Отця. «Облиш нині», не протився Адамові: Я — другий Адам, Який бажає обмити нечистоту гріхів першого (Адама). Якщо Я не буду хрещений, то як буде очищений той Адам? Адже тому Я і хрещуся у тридцятилітньому віці, виждавши вік того Адама, щоб замість того, що було властиве йому, встановити Своє. «Облиш нині», щоб звершилося сказане вустами пророка: «Голос Господній над водами» (Пс. 28, 3).
І можна було бачити страшне видовище. Іоан, здригаючись, торкнувся глави Господа. А коли вверху відкрилися небеса, то ангели дивилися на те, що відбувалося. І благодать Духа, сходячи на главу Господа у виді голуба, відвела правицю Іоана. І стояло безліч народу, який надзвичайно дивувався і говорив між собою: хто це? Потім, ніби відповідаючи натовпу народу, який допитувався між собою: хто це, Отець викликнув, промовляючи: «Це є Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3, 17); «Його слухайте» (Мф. 17, 5)1. Отець засвідчує Свою щиру любов до Сина, щоб ти зрозумів наміри Творця щодо світу, бо Він віддав такого Сина за таких рабів, щиро Улюбленого — за тих, котрі ненавидять, Безгрішного — за грішників. Славного — за безславних. Тож, прославляймо Владику, Який явився з Отцем і Сином, і Святим Духом нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
- Тут Святитель додав слова, які пролунали з неба під час Преображення Господнього, а не під час Хрещення. [↩]
