Бесіда про мучеників
Ушановувати пам’ять мучеників треба наслідуванням їх.
Відвідувати гробниці мучеників
і після богослужіння зберігати благоговіння до
мучеників. П’яниця не успадковує царства Божого.
Біля гробниць мучеників є духовна насолода і
повчання мужності та боротьбі з пристрастями
Свята мучеників визначаються не тільки за кругом днів, але й через настрій тих, котрі вшановують. Наприклад, ти став наслідувати мученика, наслідуєш його чесноти, пішов слідами його смирення? Ось ти і без настання дня мученика відсвяткував свято мученика, оскільки честь для мученика — наслідування мученика. Як ті, котрі чинять негідні справи, бувають і у свята без свят, так і ті, котрі звершують чесноти, і без висловив роблять свято, бо свято відзначається чистотою совісті. Це виражав і Павло, коли говорив: «Тому святкуймо не зі старою закваскою, закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини» (1 Кор. 5, 8). Отже, є опрісноки в юдеїв, є й у нас. Але в них опрісноки з борошна, а в нас — чистота життя, життя вільне від усякого пороку. Отже, хто утримує своє життя чистим від нечистоти і плям, той щодня святкує і завжди тріумфує, хоч би й не в день мучеників, і не в їхніх храмах, а сидячи вдома. Можна й у себе святкувати свято мучеників. Говорю це не для того, щоб ми не приходили до гробів мучеників, а щоб, прийшовши, ми зустрічали свято з належною ретельністю, і не тільки в їхні дні, але і без цих днів виявляли однакове благоговіння.
Хто сьогодні не відчує радості від нашого зібрання, цього світлого видовища, кипучої любові, щирої відданості, нестримної пристрасті? Майже все місто переселилося сюди, й ані раба не втримав страх перед господарем, ані бідного — убогість, ані старця — немічність віку, ані жінку — ніжність статі, ані багатого — гордість від достатку, ані начальника — гордовитість влади. Але любов до мучеників, ліквідувавши всяку подібну нерівність, і немічність природи, і нужду убогості, однією вуздою залучила сюди таку безліч і окрилила любов’ю до мучеників, начебто ви тепер переселяєтеся на небо. Потоптавши всяку похіть непомірності та нечистоти, ви полум’янієте любов’ю до мучеників. Як при сході сонця дикі звірі розбігаються і ховаються у своїх печерах, так ховаються всі хвороби нашої душі, коли її опромінює світло мучеників, і займається світле полум’я благочестя.
А щоб ми не тільки тепер, але постійно і після завершення цього духовного видовища зберігали це полум’я, тому і додому повернемося з тим же благоговінням, не завертаючи в місця пияцтва і блуду, у сп’яніння та бенкети. Ви за допомогою священних цілонічних молінь перетворили ніч на день, то ж не перетворюйте знову день на ніч через пияцтва і непомірності, і блудні пісні. Ти ушанував мучеників своїм приходом, слуханням, уважністю, то вшануй же їх і належним поверненням додому, щоб хто-небудь, побачивши тебе, як ти бешкетуєш в місці пияцтва, не сказав, що ти приходив не заради мучеників, а щоб підсилити свою пристрасть, щоб задовольнити порочну похіть. Говорю це, не забороняючи веселитися, але забороняючи грішити, не забороняючи пити, а забороняючи пиячити. Не у вині зло, а злом є непомірність. Вино — це дар Божий, а непомірність — винахід диявола. Отже, «Служіть Господові зі страхом і радійте Йому з трепетом» (Пс. 2, 11).
Ти хочеш насолодитися веселощами? Насолоджуйся вдома, де, якщо і станеться сп’яніння, то буде все скрито, а не в місці пияцтва, щоб ти не був загальним видовищем для присутніх і спокусою для інших. Говорю це, не наказуючи пиячити вдома, але не проводити час у місцях пияцтва. Уяви, як смішно — після такого зібрання, після цілонічних молінь, після слухання Священного Писання, після причастя Божественних Таїн і після духовної радості чоловікові чи жінці бути в місці пияцтва і проводити там цілі дні. Хіба ви не знаєте, яка кара визначена для тих, котрі пиячать? Вони будуть викинуті із Царства Божого, позбавлені невимовних благ і будуть послані у вічний вогонь. Хто говорить це? Блаженний Павло. «Ні лихварі, — говорить він, — ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки — Царства Божого не успадковують» (1 Кор. 6, 10). Хто може бути більш нещасливим за п’яницю, якщо він через мале задоволення позбавиться насолоди у такому Царстві? Краще сказати: п’яниця навіть задоволенням не може скористатися, бо задоволення у помірності, а в непомірності — нечутливість. Хто не відчуває, де він сидить чи лежить, то як він може відчувати задоволення від питва? Хто навіть сонця не може бачити через густу хмару сп’яніння, то як він може насолоджуватися радістю? Його морок такий, що навіть сонячні промені не в змозі розігнати цю пітьму.
Пияцтво, улюблені, завжди було злом, але особливо в день мучеників. Тут разом із гріхом є і найбільша образа, і безумство, і приниження божественних слів, а тому може бути і подвійне покарання. Отже, якщо ти, прийшовши до мучеників, маєш намір після виходу звідси пиячити, то краще б ти залишався вдома і не бешкетував, не ображав свята мучеників, не спокушав ближнього, не шкодив душі, не прибавляв гріхів. Ти прийшов подивитися на людей, які терпіли тортури, облитих кров’ю, прикрашених безліччю ран, які відмовилися від цього життя, прагнули майбутнього. Тож будь гідним цих подвижників. Вони нехтували життя — ти знехтуй задоволеннями, вони відмовилися від цього життя — ти відмовся від пристрасті до пияцтва.
Але ти хочеш отримати задоволення? Залишайся біля гробу мученика, проливай там потоки сліз, упокорся душею, отримуй благословення від цього гробу. А отримавши у молитвах його поміч, постійно проводи час у слуханні розповідей про його подвиги, обіймай його гробницю, прив’яжи себе до його раки, бо не тільки кістки мучеників, але і їхні гроби, і раки випромінюють надзвичайне благословення. Візьми святий єлей і помасти все своє тіло, язик, вуста, шию, очі, і ніколи не зазнаєш руйнації пияцтва, оскільки єлей своїми пахощами нагадує тобі про подвиги мучеників, приборкує всяку непомірність, утримує у належному терпінні і долає душевні хвороби. Але ти хочеш проводити час у гаях, лугах і садах? Тільки не тепер, коли стільки народу, а в інший день. Сьогодні час подвигів, сьогодні видовище боротьби, а не задоволення і відпочинку. Ти прийшов сюди не для того, щоб віддатися лінощам, а щоб навчитися боротися, боротися всіма засобами і, будучи людиною, руйнувати силу невидимих бісів.
Ніхто, прийшовши на місце боротьби, не шукає задоволень, і, прибувши під час битви, не прикрашає себе, і під час бою не піклується про трапезу. Тому і ти, прийшовши подивитися на мужність душі і силу розуму, на трофей новий і надзвичайний, на деяку особливу боротьбу, на рани і битви, на всілякі людські подвиги, не заводь бісівських дій, віддаючись після цього надзвичайному і страшному видовищу пияцтва і задоволенням, але, отримавши душевну користь, відправляйся з нею додому, показуючи всім самим своїм виглядом, що ти повернувся, побачивши мучеників. Як помітними для всіх повертаються із видовищ, оскільки стають збентеженими, розстроєними, розслабленими і несуть у собі картини того, що там відбувалося, так і тим, котрі повертаються від споглядання мучеників, слід бути помітними для всіх своїм поглядом, поставою, ходою, упокоренням, душевною зосередженістю, дихати полум’ям, бути скромними, смиренними, тверезими, бадьорими, виражаючи внутрішню мудрість самими рухами тіла.
Отже, будемо повертатися до міста поважною ходою, з належною благопристойністю, з розсудливістю і цнотливістю, з лагідним і мирним поглядом. «Одяг і вискалювання зубів, і хода людини показують властивість її» (Сир. 19, 27). Так завжди будемо повертатися від мучеників, від духовних пахощів, небесних лугів, нових і дивних видовищ, щоб і самим отримати велике полегшення, і для інших стати захисниками волі, і сподобитися майбутніх благ через благодать і людинолюбство Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцеві зі Святим Духом слава, держава, честь нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
