Бесіда після землетрусу
Любов проповідника до своєї пастви. Благочестя
жителів Антіохії. Плоди перенесення нещасть.
Віруючі стали кращими під впливом покаяння через
землетрус. Припинення гніву Божого. Гріхи багатих
викликали кару, чесноти убогих врятували місто
Хоч хвороба завадила нам брати участь разом з вами в духовному торжестві, зате вас не розслабила важкість подорожі. Хоч ви прийшли сюди з трудом, стомлені і цілком облиті потом, але словесне повчання і моя хвороба повернули здоров’я, а ваш труд полегшили піснеспіви. Тому і я, страждаючи через хворобу, не зв’язую свого язика мовчанням, і ви, стомлені, не відмовляєтеся слухати, але як тільки появилося слово, труди відійшли, і як тільки відкрилося повчання, втома втекла. Хвороба і праця належать тілу, а повчання є справою і ліками душі. І наскільки душа вища від тіла, настільки і справи її важливіші. Тому не тільки тоді, коли перешкоджає хвороба, але й коли зустрічалося безліч інших перешкод, я не переставав бути в єднанні з вашою любов’ю, не відмовився бути і сьогодні на цьому прекрасному святі. Досі ми були прикуті до одра (хвороби), але Бог не попустив, щоб ми зовсім стомилися від голоду. Справді, як для вас голод — не слухати, так і для мене голод — не говорити. Так часто і мати, хоч хвора, однак погоджується краще допустити, щоб дитя годувалося її грудьми, ніж бачити його страждаючим від голоду. То нехай же буде напруженим і моє (хворе) тіло.
Хто не пролив би охоче свою кров за вас, мужів, які полум’янієте таким благочестям, такою любов’ю до слухання, які виявили таке каяття за коротку мить? Ви не знаєте дня і ночі, але весь час перетворюєте на день, не повітря перемінюючи, а просвічуючи ночі цілонічними моліннями. У вас ночі без сну, і влада сну відійшла, бо немічність єства подолала любов до Христа. Ви звільнилися від умов тілесного людського буття, наслідуючи сили (безтілесні), виявляючи невсипуще пильнування, постійний піст, такий важкий труд подорожі, важкий труд для єства, але відпочинок для волі. Такими є плоди страху, таким є прибуток від землетрусу, прибуток, який ніколи не витрачається, прибуток, який і бідних робить багатими, і багатих ще більше збагачує. Він не знає убогості, не знає багатства. Стався землетрус і ліквідував нерівності в житті. Де тепер ті, котрі одягаються у шовковий одяг? Де золото? Усе це зникло, розсіялося легше за павутиння і виявилося більш скороминучим, ніж весняні квіти.
Та оскільки я бачу ваші душі приготовленими, тому хочу запропонувати вам щедру трапезу. Я бачу, що тіла ваші стомлені, але душі цвітуть юністю. Рясні потоки вашого поту, але вони очищають совість. Якщо борці проливають навіть свою кров за лаврове листя, яке сьогодні дають, а завтра зів’яне, то набагато більше ви, котрі вийшли на поприще подвигів, повинні не ухилятися від трудів чесноти і не розслаблятися. Ваше зібрання — це вінець для мене, і один слухач серед вас для мене рівносильний цілому місту. Деякі наповняли чаші до верха, інші готували сатанинські бенкети, ще інші готували щедру трапезу, а ви звершили таке цілонічне моління й очистили все місто ходом ваших святих ніг, перемірявши площу кроками і зробивши святим саме повітря. І повітря стає святим від піснеспівів, як ви чули сьогодні від Бога, Який сказав до Мойсея: «Тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята» (Вих. 3, 5). Ви освятили землю і площу, зробили місто для нас церквою.
Як бурхливий потік, протікаючи і несучись із великою стрімкістю, скидає все, так і потік духовний, «ріка Божа веселить місто Боже»1 (Пс. 45, 5; 64, 10), — наповнилася водами й очистила бруд безчестя. Немає жодного розпусного, або вірніше, — якщо є який-небудь розпусник, то він виправляється. Він чує голос, і душа його стає іншою. Звучать піснеспіви, і безчестя відходить, пристрасті користолюбства тікають, а якщо не тікають, то ховаються у своїх печерах, як дикі звірі взимку. Так і нестримана душа ховається всередині, і як змії від холоду, який сковує їхні тіла, йдуть у найглибші притулки, так і ці пристрасті, неблагородні і рабські, ховаються ніби у якусь глибину. Безсумнівно, що і ті, котрі носять у собі ці пристрасті, соромляться їх. Хоч вони носять їх, але вони вже мертві. Замість зими для них стали наші піснеспіви. Доходить до слуху пожадливої людини цей голос, і вона, якщо не винищує пристрасть, то умертвляє цю пристрасть. Доходить до слуху людини розпусної і гордої, і вона, якщо не умертвляє хтивість і гордість, то ховає цю хтивість і гордість. І немаловажливою справою є, коли порок не заявляє про себе відкрито.
Говорив я і вчора, що великими є плоди від землетрусу. Чи бачите ви людинолюбство Господа, Який потрясає місто й утверджує душу, Який хитає основи і зміцнює думки, Який показує неміцність міста і робить сильною волю? Зверни увагу на Його людинолюбство: Він похитнув недовго — й утвердив назавжди; землетрус на два дні, а благочестя повинно залишитися на весь час; ви засмутилися не надовго, а вкоренилися назавжди. Я добре знаю, що завдяки страху Божому ваше благочестя отримало корінь, і якщо буде заспокоєння від нещастя, то плід залишиться. Уже не буде більше терня, яке придушує його, і сильний дощ не затопить його. Добре обробив вас страх, ставши для мене союзником у слові. Я замовкну, зате основи говорять; я замовкну, зате землетрус піднімає голос голосніше за сурму, виголошуючи: «Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий» (Пс. 102, 8).
— Я прийшов не для того, щоб поховати вас під руїнами, а щоб зміцнити вас. — Так говорить землетрус і викликує: — Я злякав вас, але не для того, щоб засмутити, а щоб зробити вас більш уважними до себе.
Слухайте уважно ці слова. Оскільки проповідь ставала неспроможною, тому промовила кара. Оскільки повчання слабшало, тому на допомогу прийшов страх. Це сказати вам коротко прийшов я і роблю свою справу. Коли доведу вас до упокорення, тоді і дам вам повчання, щоб це повчання не було безсилим. Знайшовши каміння і терня, яке виросло, я очищаю ниву, щоб потім кидати насіння повчання щедрою рукою. Чи зазнали ви будь-якої шкоди, засмутившись на короткий час? Ви зробилися з людей ангелами, переселилися на небо — не щодо місця, але щодо вдачі. Я, кажучи це, не підлещуюсь до вас — про це свідчать справи. Чого не вистачає вам для покаяння? Ви відкинули ненависть, віддалили низькі пристрасті, насадили чесноти, мали силу з великою любов’ю і піднесеним настроєм душі провести всю ніч у священному пильнуванні. Ніхто не згадує про прибутки, ніхто не говорить про користолюбство. І не тільки руки чисті від гріхів, але й язик вільний від беззаконня та лихослів’я. Ніхто не ображає ближнього, ніхто не йде на сатанинські бенкети. Доми чисті, площа обмита від нечистот, настає вечір, і ніде хори юнаків не співають театральних пісень.
Збираються громади, але не для розпусти, а для добрих справ. І на площі можна чути піснеспіви, і ті, що вдома сидять, одні співають псалми, інші — священні гімни. Настає ніч, і всі йдуть до церкви, до цієї тихої пристані, тихого притулку, вільного від хвиль. Я думав, що після першого і другого дня безсоння розморить ваші тіла, але тепер, чим більш продовжується моління без сну, тим більше зростає ваше старання. Співаки у вас стомилися, а ви виявляєте юнацьку бадьорість; співаки у вас знесилились, а ви ще більше зміцнилися. Де тепер, скажи мені, багаті? Нехай вони пізнають мудрість убогих. Вони сплять, а убогі на землі не сплять, але схиляють коліна, наслідуючи Павла і Силу (Діян. 16, 25). Ті співали і похитнули в’язницю, а ви співаєте і привели в нерухомий стан місто, яке хиталося. Завершення дій протилежні, але те й інше — задля слави Божої. Він (Павло) похитнув в’язницю, щоб потрясти душі невірних, щоб звільнити в’язничного сторожа, щоб сповістити слово Боже. Ви привели місто в нерухомий стан, щоб припинити гнів Божий. Те і це вчинено різними способами, але я радію, і не тому, що місто повернулося до нерухомого стану, а тому, що воно отримало що нерухомість за допомогою ваших молитов, що ваші піснеспіви послужили для нього фундаментами.
З неба гнів, а знизу ваш голос. Гнів, який зійшов з неба, стриманий голосом, який виходить знизу. Відкрилися небеса, і винесений був вирок — вигострений меч. Місто від неминучого гніву повинно було зрівнятися з поверхнею землі. І від нас нічого не вимагалося, крім покаяння, крім сліз і зітхань, і все було припинено. Бог виніс вирок, а ми припинили Його гнів. Не згрішив би той, хто назвав би вас захисниками і спасителями міста. Де начальники? Де великі хоронителі? Воістину ви — і міцність, і стіна, і охорона міста. Ті своїм безчестям розхитали місто, а ви своєю чеснотою укріпили місто. Якби хто-небудь запитав, від чого захиталося місто, то, хоч би ніхто не відповів, безсумнівно, що це — за гріхи, за користолюбство, за несправедливість, за беззаконня, за гордість, за похоті, за неправду. Кого? Багатих. Також, якби хто-небудь запитав, від чого знову отримало свою непорушність, то, безсумнівно, що це — за піснеспіви, за молитви, за цілонічні моління. А це чиї? Убогих. Похитнути місто — їхня справа, а повернути йому непорушність — ваша. Отже, ви стали його спасителями і захисниками. Але на цьому ми завершимо слово, продовжуючи всеночні моління і піснеспіви, підносячи славу Отцеві і Синові, і Святому Духові нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
- Тут Святитель поєднує два вирази із Псалтирі: «Потоки рік веселять місто Боже» (Пс. 45, 5) і «Ріка Божа повна води» (Пс. 64, 10). [↩]
