«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвятоотцівські твориАпостольські мужі

Книга Єрми «Пастир»


Книга перша
«Видіння»

Видіння:  1  2   3   4  

Книга друга
«Заповіді»

Заповіді:  Пролог  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12 

Книга третя
«Подоби»

Подоби:   1  2   3   4   5   6   7   8   9   10 

Видіння перше

Викриття Єрми за його власні слабкості
та недбайливість у вихованні своїх дітей.

І

Той, хто виховував мене, продав в Рим одну дівчинку. Після багатьох років я побачив її, впізнав і полюбив як сестру. Через деякий час, бачачи, що вона купається в річці Тибр, я подав їй руку і вивів з річки. Дивлячись на її красу, я подумав у своєму серці: «Щасливий був би я, якби мав дружину з таким лицем і характером». Тільки це я подумав і нічого більше. Пізніше я йшов з такими думками і прославляв творіння Боже, роздумуючи, наскільки воно величне і прекрасне. Під час прогулянки я заснув, і дух підхопив мене і кудись поніс через місцевість, по якій людина не могла пройти. Вона була скелястою, крутою і непрохідною із-за вод. Проминувши її, я досяг рівнини і, схиливши коліна, почав молитися Господу і сповідувати свої гріхи. І під час моєї молитви відкрилось небо, і я побачив ту жінку, яку забажав собі. Вона вітала мене з неба:

 — Вітаю, Єрмо. Поглянувши на неї, я запитав:

 — Госпоже, що ти тут робиш?

 — Я взята сюди, щоб викрити перед Господом твої гріхи, — відповіла вона.

 — Госпоже, невже ти мене звинувачуватимеш?

 — Ні, але вислухай слова, які хочу сказати тобі. Бог, Який є на небесах, Який сотворив з нічого все суще і помножив ради святої Своєї Церкви, гнівається на тебе за те, що ти згрішив проти мене.

 — Госпоже, якщо я згрішив проти тебе, то яким чином? — запитав я. — Де або коли я сказав тобі яке-небудь погане слово? Чи не завжди я поважав тебе як госпожу, чи не завжди я шанував тебе як сестру? Що ж наговорюєш на мене настільки погане?

Тоді вона, посміхаючись, відповіла мені:

 — В серці твоєму виникло нечисте бажання. Невже ти не думаєш, що для людини праведної і те порочне, якщо в її серці виникає погане бажання? Це — гріх для неї, до того ж тяжкий. Бо людина праведна і думає про праведне. І коли вона думає про праведне і непохитно прагне до нього, то має на небесах благовоління Господа у всякому ділі. Ті ж, які помишляють нечестиве у своїх серцях, накликають на себе смерть і тління; особливо ті, які люблять теперішній вік, розкошують у своєму багатстві і не чекають благ майбутніх — гинуть їхні душі. А це роблять двоєдушні 1, які не мають надії в Господі, не дбають про своє життя. Але ти молися до Господа, і Він зцілить гріхи твої і всього дому твого, і всіх святих 2.

II

Після того, як вона виголосила ці слова, небеса зачинились 3. І я весь був у скорботі і страсі і сказав у собі: «Якщо це ставиться мені в гріх, то як я зможу спастися або яким чином ублагаю Господа про численні мої гріхи? Якими словами прохатиму Господа, щоб був до мене милостивим?» Роздумуючи так, я раптом побачив перед собою велику кафедру, немовби сотворену з хвилі, білої як сніг. І прийшла стара жінка в блискучому одязі з книгою в руках, сіла і привітала мене:

 — Вітаю, Єрмо.

І я, в печалі і сльозах, відповів:

 — Вітаю, госпоже.

Вона запитала:

 — Чому ти засмучений, Єрмо, ти, який був терплячий, помірний і завжди веселий?

 — Госпоже, одна прекрасна жінка дорікала мені, ніби я згрішив проти неї, — відповів я. І вона сказала мені:

 — У серці твоєму виникло гріховне бажання до неї. Це повинно бути чужим рабу Господньому, адже для рабів Божих навіть і такий помисел стає гріхом. І чисте серце не повинне бажати поганого, особливо твоє, Єрмо, ти уникаєш всякого злочинного бажання і сповнений простоти і великої любові.

III

— Втім, не заради тебе, власне, гнівається на тебе Господь, але за твій дім, який впав у нечестя перед Господом і своїми батьками. І ти, люблячи дітей, не напоумлював свого сімейства, але дозволив їм сильно розбеститися. За це і гнівається на тебе Господь, але Він виправить все, що раніше зроблене погане у твоєму домі. За їхні гріхи і беззаконня ти пригнічений мирськими ділами 4. Але милосердя Боже зглянулося над тобою і сімейством твоїм і зберегло тебе в славі. Ти тільки не вагайся, але будь благодушний і зміцнюй своє сімейство. Як коваль, старанно працюючи молотом, звершує свою працю, так і праведне слово, яке щодня надихає, переможе всяке зло. Тому не переставай напоумлювати своїх дітей, бо Господь знає, що вони покаються від щирого серця свого і будуть записані в Книзі життя 5. Сказавши це, вона запитала мене:

 — Хочеш послухати, що я буду читати?

 — Хочу, госпоже, — відповів я.

 — Отже, слухай. Розкривши книгу, вона читала величні і дивні слова, яких я не міг утримати в пам’яті, бо вони були такі страшні, що людина не могла їх знести.

Втім, самі останні слова я запам’ятав, оскільки вони були короткими і відрадними для нас: «Ось Бог Сил, Який невидимою Силою і великим Своїм розумом сотворив світ і славною Своєю радою благоприкрасив творіння, і всесильним словом Своїм утвердив небо, і землю заснував на водах, і всесильною силою Своєю сотворив Свою Святу Церкву, яку і благословив. Ось, Він змінив небеса і гори, пагорби і моря, і все зрівняється для вибраних Його, щоб виконати обітницю, яку Він дав, з великою славою і торжеством, якщо вони дотримуватимуться заповідей Божих, які отримані ними з великою вірою».

IV

Коли вона закінчила читання, то встала з кафедри, і прийшли четверо юнаків, і понесли кафедру на схід. А вона покликала мене до себе і, торкнувшись до моїх грудей, запитала:

 — Чи сподобалося тобі моє читання?

 — Госпоже, останні слова мені подобаються, але попередні страшні і жорстокі. І вона сказала:

 — Ці останні слова стосуються праведних, а перші — відступників і язичників.

В цей час з’явилися якихось двоє мужів, підняли її на плечі

і відправилися вслід за кафедрою, на схід. Вона віддалилася весела і на прощання сказала:

 — Будь мужнім, Єрмо!

Видіння друге

Покликання Єрми на проповідь про покаяння його дітям
та всім віруючим

І

Коли я гуляв в околицях Кумських 6, приблизно в той же час, що і минулого року, то пригадав про минуле видіння, і знову підніс мене дух туди ж, де раніше було видіння. Досягнувши того місця, я схилив коліна і почав молитися Господу і прославляти ім’я Його за те, що Він удостоїв мене і відкрив мені колишні мої гріхи. І коли я встав від молитви, то побачив перед собою ту стару жінку, яку бачив раніше: вона гуляла і читала якусь книгу.

 — Чи можеш сповістити про це обранцям Божим? — запитала вона мене. Я відповів: «Госпоже, так багато я не можу запам’ятати, але дай мені книгу, я перепишу».

 — Візьми, — сказала вона, — а потім поверни її мені. Взявши книгу, я віддалився в поле і списав все буква в букву, не розуміючи значення. І коли закінчив я переписування книги, раптом забрали її з моїх рук, але хто це був — я не побачив.

II

Через п’ятнадцять днів, у які я постив і багато молився Господу, відкрилось мені значення написаного. Написане було таке: «Діти твої, Єрмо, відступили від Господа, хулили Його і у великому нечесті зрадили своїх батьків; і уславилися вони як зрадники батьків 7. Зрадивши їх, вони не виправилися, але приєднали до своїх гріхів: розпусту, скверну та нечестя, і таким чином сповнили міру неправди своєї. Промов ці слова всім своїм дітям і своїй дружині, оскільки і вона не стримана в своїх словах і тим грішить. Почувши ці слова, вона приборкає свій язик і заслужить помилування. Вона врозумиться після того, як перекажеш їй ці слова, які Господь повелів відкрити тобі. Тоді відпустяться гріхи, скоєні раніше, як їм, так і всім святим, якщо вони від щирого серця покаються і видалять сумніви з своїх сердець. Бо славою Своєю поклявся Господь, що той із вибраних Його, хто і в цей напередвизначений день продовжуватиме грішити, не отримає спасіння. Бо покаянню праведних покладені терміни, і визначені дні покаяння для всіх святих, але язичникам дозволено каятися до останнього дня. Тому скажи предстоятелям Церкви, щоб вони звершували путі свої в правді, щоб могли отримати обіцяне з великою славою. І ви, які чинили правду, стійте твердо і не будьте двоєдушними, щоб переселення ваше було зі святими ангелами 8. Блаженні ті, хто перетерпить прийдешнє велике гоніння і не відречеться від свого життя, бо Сином Своїм поклявся Господь, що ті, які відрікаються від Господа, гублять своє життя. Це саме стосується до тих, які відречуться в майбутні дні; до тих же, які раніше відрікалися, із великого милосердя Він став милостивим.

III

А ти, Єрмо, не пам’ятай неправди своїх дітей і не залишай своєї дружини, але потурбуйся про те, щоб вони визволилися від попередніх гріхів. Вони врозумляться від правдивого вчення, якщо ти не триматимеш на них зла. Бо злопам’ятство приводить до смерті, забуття зла — до життя вічного. А ти, Єрмо, перетерпів великі мирські біди за гріхи дому твого, оскільки не звертав на них уваги як на ті, що ніскільки не стосуються тебе, і вдався до неправедних своїх занять. Але те, що ти не відступив від живого Бога, спасе тебе; твоя простота і велика стриманість спасуть тебе, якщо ти перебуватимеш у них; і всіх спасуть вони, хто поступає так само. Ті, хто перебувають в невинності і простоті, будуть сильними проти всякого зла і отримають життя вічне. Блаженні всі, що чинять правду: вони не загинуть повіки. Але скажеш: ось приходить велике гоніння. Якщо тобі так здається, то знову відречися. Господь близький до тих, що навертаються, як написали в книгах Елдат і Модад, які в пустелі пророкували народу».

IV

Під час мого сну, браття, один красивий юнак з’явився мені і запитав:

 — Хто, ти думаєш, та стариця, від якої ти отримав книгу?

 — Сивілла, — я відповів.

 — Помиляєшся, — сказав він, — вона не Сивілла.

 — Хто ж вона, господарю?

 — Вона — Церква Божа.

Я запитав його, чому ж вона стара.

 — Тому що, — пояснив він, — сотворена вона раніше за все, і для неї сотворений світ.

Після того було мені видіння в домі моєму, і прийшла та стариця, і запитала мене, чи віддав я вже книгу предстоятелям Церкви. Я відповідав, що ще ні, і вона сказала:

 — Добре, тому що я додам ще кілька слів. Коли ж закінчу всі слова, тоді нехай через тебе вони дійдуть до вибраних. Для цього ти напишеш дві книги і одну віддаси Клименту, а іншу

— Гранті 9. Климент відішле в зовнішні міста, бо йому це надано; Гранта ж навчатиме вдів і сиріт. А ти прочитаєш її в цьому місті разом з пресвітерами, предстоятелями Церкви.

Видіння третє

Будівництво вежі, яка зображає Церкву

І

Одного разу було мені, браття, таке видіння. Після того, як я багато разів постався і молив Господа про одкровення, яке було обіцяне мені через ту старицю, вночі вона з’явилася і сказала:

 — Оскільки ти дуже просиш і бажаєш знати все, то приходь в поле близько шостої години, і я з’явлюся тобі та покажу те, що потрібно тобі побачити. Місце ж вибери сам.

І я вибрав місце прекрасне, усамітнене. Але спершу, ніж я встиг назвати їй це місце, вона сказала:

 — Прийду, куди бажаєш.

Отже, браття, помітив я годину і з’явився у полі, на місці, куди призначив їй прийти. І бачу я поставлену лаву, на ній льняна подушка, а над лавою простягнута парусина. Побачивши такі приготування, тоді як нікого не було на місці, я здивувався, волосся у мене піднялося, і жах огорнув мене тому, що я був один. Але опам’ятавшись і згадавши славу Божу, я підбадьорився і, схиливши коліна, сповідав Богу свої гріхи, як і раніше. Ось прийшла вона з шістьма юнаками, яких я раніше бачив, і, ставши позаду мене, слухала, як я молився і сповідався перед Богом. Торкнувшись мене, вона промовила:

 — Перестань молитися тільки про свої гріхи, молися і за правду, щоб частку з неї отримав ти для свого дому.

Узявши мене за руку, вона привела мене до лави і повеліла тим юнакам:

 — Ідіть і будуйте.

Коли ми залишилися одні, вона сказала мені:

 — Сідай тут.

 — Госпоже, нехай спочатку сядуть пресвітери.

 — Я тобі кажу, — наполягала вона, — сідай. Я хотів сісти праворуч, але вона рукою показала, щоб я сідав ліворуч. Коли я засмутився, через те що не дозволила мені сісти праворуч, вона сказала:

 — Не засмучуйся, Єрмо. Місце праворуч належить тому,

хто вже догодив Богу і постраждав за Його ім’я. У тебе багато не вистачає для того, щоб сидіти з ними. Але залишайся в простоті своїй, як раніше, і сидітимеш з ними, так само як і всі, хто творитиме їхні діла і перетерпить те, що вони перетерпіли.

II

Я сказав їй:

 — Госпоже, я бажав би дізнатися, що вони перетерпіли.

 — Слухай: лютих звірів, бичування, темниці, хрести ради імені Його 10. За це їм належить права сторона святині і всякому, хто постраждає за ім’я Боже, а іншим — ліва сторона. Але для тих і інших, і для тих, що сидять праворуч, і для тих, що сидять ліворуч, — одні і ті ж дари обітниці; тільки ті, що сидять праворуч, мають деяку честь. Ти бажаєш сидіти праворуч з ними, але у тебе багато немочей. Очисти себе від своїх немочей; і всі не двоє душні повинні очиститись до того дня від своїх немочей 11.

Сказавши це, вона хотіла піти, але я кинувся до її ніг і благав її Господом, щоб явила мені обіцяне видіння. І вона знову взяла мене за руку, підняла і посадила на лаву ліворуч і, піднімаючи якийсь блискучий жезл, запитала:

 — Чи бачиш велику роботу?

 — Госпоже, нічого не бачу.

 — Невже не бачиш навпроти себе великої вежі, яка будується на воді з блискучих квадратних каменів?

Справді будувалася квадратна башта тими шістьма юнаками, які прийшли з нею. Багато тисяч інших мужів підносили камені. Деякі діставали камені з глибини, інші — із землі і подавали тим шістьом юнакам, вони ж приймали їх і будували. Камені, які витягували з дна, відразу клали в будівлю, тому що вони були гладкими і рівними і так щільно прилягали один до одного, що їхнє з’єднання не можна було помітити, і вежа здавалася зведеною з одного каменя. Камені, принесені із землі, не всі використовувалися для будівництва. Деякі з них будівничі відкладали, тому що вони були шорсткі або з тріщинами, або світлі і круглі і не годилися для будівництва вежі. А деякі камені вони розколювали і відкидали далеко в бік. І відкинуті камені, бачив я, падали на дорогу і, не залишаючись на ній, скочувались: одні в місце пустинне, інші потрапляли у вогонь і горіли, інші падали поблизу води і не могли скотитися у воду, хоча і прагнули потрапити в неї.

III

Показавши мені це, вона хотіла піти, але я сказав:

 — Госпоже, яка користь мені бачити, але не розуміти, що означає це будівництво? Вона відповідала мені:

 — Допитлива ти людина, якщо бажаєш зрозуміти значення вежі.

 — Справді, госпоже, я бажаю зрозуміти і сповістити браттям, щоб і вони зраділи, почувши це, і прославили Господа.

 — Почує багато хто. І, почувши, деякі зрадіють, а інші заплачуть; втім, і останні, якщо, почувши, принесуть покаяння, також радітимуть. Вислухай тепер пояснення вежі, я відкрию все, і не докучай мені більше про одкровення. Одкровення ці закінчилися, бо мають межу. А ти не перестаєш вимагати одкровень, тому що наполегливий. Отже, вежа, яку ти бачиш, що будується, — це я, Церква, яка з’явилася тобі тепер і була раніше. Питай же, що хочеш знати про вежу, і я відкрию тобі, щоб зрадів ти разом зі святими.

 — Госпоже, якщо одного разу ти визнала мене достойним того, щоб відкрити мені все, то відкрий, — просив я старицю.

 — Все, що належить відкрити тобі, відкриється, аби серце твоє було з Господом і ти не сумнівався, що б не побачив.

 — Госпоже, — запитав я її, — чому вежа побудована на водах?

 — І раніше я говорила тобі, — відповідала вона, — що ти допитливий і старанно шукаєш: шукаючи, знайдеш істину. Слухай же, чому вежа будується на водах: життя ваше через воду спасенне і спасеться 12. А вежа заснована словом всемогутнього і преславного імені і тримається невидимою силою Господа.

IV

Я на це сказав їй:

 — Величне і дивне діло! А хто, госпоже, ті шість юнаків, які будують?

 — Це первозданні ангели Божі, яким Господь ввірив все Своє творіння для того, щоб вони примножували, упорядковували і управляли Його творінням: їхніми силами і буде закінчено будівництво вежі.

 — А хто ті інші, які підносять камені?

 — І це святі ангели Господні, але перші — вищі. Коли закінчиться будівництво вежі, вони всі разом будуть торжествувати біля вежі і прославлятимуть Господа за те, що завершилось будівництво вежі.

 — Бажав би я знати, — сказав я, — яке значення і в чому відмінність каменів.

І вона відповідала мені:

 — Хіба ти кращий за всіх, щоб тобі це було відкрите? Є більш достойні, яким варто було б відкрити ці видіння. Але щоб прославлялося ім’я Боже, тобі це відкрите і ще відкриється ради тих, хто має сумнів у серці своєму, чи буде це, чи ні 13. Скажи їм, що все це істинне і що нічого не немає неправдивого, але все твердо і міцно засноване.

V

Вислухай тепер і про камені, на яких зведена будівля. Камені квадратні і білі, що добре прилягають один до одного своїми з’єднаннями, це є апостоли, єпископи, вчителі і диякони, які ходили у святому вченні Божому, наглядали і свято й непорочно служили обранцям Божим, — як спочилі, так і живі ще досі, — які завжди перебували в мирі і злагоді і слухали взаємно один одного: через те вони і в будівлі вежі добре прилягають один до одного. А камені, що вийняті з глибини і закладаються в будівлю, і дотичні з іншими каменями, що увійшли в будівлю, це ті, які вже померли і постраждали за ім’я Господа.

 — Госпоже, я бажаю знати, кого означають інші камені, які дістали із землі.

 — Ті, які необробленими кладуться в основу вежі, означають людей, яких Бог похвалив за те, що вони жили праведно

перед Господом і виконували Його заповіді 14. А ті, які приносяться і кладуться в саму будівлю вежі, це новонавернені до віри і вірні. Вони призиваються ангелами до здійснення добра, і тому не знайшлося в них зла.

 — А хто ті камені, які відкладаються в бік біля вежі?

Вона відповіла:

 — Це ті, які згрішили і бажають покаятися, тому вони відкинуті недалеко від вежі і будуть придатні, якщо покаються. Тому охочі покаятися будуть тверді у вірі, якщо тільки принесуть покаяння тепер, доки будується вежа. Бо коли будівництво закінчиться, то їм вже не знайдеться місця в самій будівлі, і вони будуть відкинуті і тільки залишаться лежати при вежі.

VI

Бажаєш знати, хто ті камені, які розколюють і відкидають далеко від вежі?

 — Бажаю, госпоже.

 — Це сини беззаконня, які увірували вдавано і від яких не відступила всяка неправда; тому вони не мають спасіння, тому і не придатні для будівлі через свою неправедність, — вони розколоті і відкинуті далеко із гніву Господа за те, що зневажили Його. А значення попередніх каменів, які в безлічі ти бачив складеними і не використаними в будівництві, таке. Шершаві камені це ті, які пізнали істину, але не залишилися в ній і не перебувають в спілкуванні зі святими, тому вони і не придатні. Камені з тріщинами — це ті, які тримають в серцях ворожнечу один проти одного; будучи разом, вони миролюбні, але коли розходяться, знаходять в серцях злобу. І ця злоба — тріщини в каменях. Камені меншого розміру — це ті люди, які, хоч і увірували, але мають ще багато неправди, тому вони короткі.

 — Хто ж, пані, білі і круглі камені, що теж не йдуть в будівлю вежі? Вона відповідала мені:

 — Доки ти будеш нерозумним і необачливим? Ти про все запитуєш і нічого не розумієш. Білі і круглі камені — це ті, які мають віру, але мають і багатства віку цього; і коли прийдуть гоніння, то заради своїх багатств і турбот вони відречуться від Господа.

 — Коли ж будуть вони угодні Господу?

 — Коли будуть відсічені їхні багатства, які утішають їх, тоді вони стануть корисні Господу для будівлі. Бо як круглий камінь, доки не буде обсічений і не позбудеться деяких своїх частин, не зможе стати квадратним, так і багаті в нинішньому віці, якщо не позбудуться своїх багатств, не зможуть бути угодними Господу. Насамперед ти повинен знати це по собі самому: коли ти був багатий, був некорисний; а зараз ти корисний і придатний для життя; ти і сам був з числа тих каменів.

VII

Інші ж камені, які ти бачив, були відкинуті далеко від вежі, котилися по дорозі і з дороги скачувалися в пустельні місця, означають тих, які, хоч увірували, але через свій сумнів, залишили істинний шлях, думаючи, що вони можуть знайти кращий. Але вони спокушаються і бідують, ходячи шляхами пустинними. Камені, що впали у вогонь і горять, означають тих, які назавжди відреклися від живого Бога і яким, внаслідок злочинної похоті, ними твореної, вже не приходить думка покаятися.

 — Кого ж означають камені, які падали поблизу води і не могли скотитися в неї?

 — Тих, які чули слово і бажають охреститися в ім’я Господнє, коли приходить їм на пам’ять святість істини, але потім вони ухиляються і знову вдаються до своїх порочних бажань.

Так вона закінчила пояснення вежі. Але я, будучи наполегливим, запитав її:

 — Чи є покаяння для тих каменів, які відкинуті, і чи буде їм місце в цій вежі? Вона сказала:

 — Є для них покаяння, але в цій вежі не знайдуть вони місця, а потраплять в інше, нижче місце, причому тоді, коли вони постраждають і сповнять дні своїх гріхів. І за те вони будуть переведені, що прийняли слово істинне. І тоді позбавляться вони від своїх покарань, коли здригнуться серцем від порочних діл, ними сотворених, і вони покаються. Якщо ж вони не схаменуться, то не спасуться із-за впертості свого серця.

VIII

Коли я перестав запитувати старицю про все це, вона запропонувала:

 — Хочеш побачити ще щось?

І оскільки я дуже бажав побачити, то радість відбилася на моєму обличчі. Поглянувши на мене, вона посміхнулася і запитала:

 — Бачиш сім жон навколо вежі?

 — Бачу, госпоже.

 — Вежа ця за наказом Господа ними підтримується. Слухай тепер про їхні дії. Перша з них, яка тримає вежу руками, називається вірою; з її допомогою спасаються обранці Божі. Інша, яка підперезана і веде себе мужньо, називається стриманістю, вона — дочка віри. Хто піде за нею, буде блаженний у своєму житті, бо стримуватиметься від усіх нікчемних діл і всякої злої похоті і стане спадкоємцем вічного життя.

 — Хто ж інші п’ять, госпоже?

 — Дочки одна однієї. Одна називається простотою, інша — невинністю, третя — скромністю, четверта — знанням, п’ята

— любов’ю. Тому, коли виконаєш діла їхньої матері, тоді зможеш і всього дотриматись.

 — Хотів би я знати, госпоже, яку кожна з них має силу?

 — Слухай, — відповідала вона, — сили їхні однакові: вони зв’язані між собою і йдуть одна за іншою, як і народжені. Від віри народжується стриманість, від стриманості простота, від простоти невинність, від невинності скромність, від скромності знання, від знання любов. Їхні дії чисті, цнотливі і святі, і хто послужить їм і в силі виконуватиме їхні діла, той матиме оселю у вежі зі святими Божими.

Я запитав її про час, чи зараз ще не кінець. Але вона голосно вигукнула:

 — Безрозсудна людино! Невже ти не бачиш, що вежа все ще будується? Коли вежа буде побудована, тоді і буде кінець. Не питай у мене більше нічого. І цього нагадування і оновлення душ ваших достатньо для тебе і для всіх святих. Не для тебе одного це відкрито, але щоб ти сповістив усім. Тому після трьох днів ти, Єрмо, повинен зрозуміти наступні слова, які маю сказати тобі, щоб ти довів їх до вух святих, щоб, слухаючи і виконуючи їх, очистилися від своєї неправди, і ти разом з ними.

ІХ

Діти, послухайте мене. Я виховала вас у великій простоті, невинності і цнотливості за милосердям Господа, Який вилив на вас правду, щоб ви очистилися від всякого беззаконня і неправди, а ви не хочете відійти від неправди вашої. Тому тепер послухайте мене. Живіть у світі, піклуйтеся один про одного, підтримуйте себе взаємно і не користуйтеся одні творіннями Божими, але щедро роздавайте таким, що мають потребу. Деякі від багатьох страв завдають шкоди своїй плоті і виснажують її. А інші, що не мають на прожиток, також виснажують плоть тому, що не мають в достатку їжі, і гинуть їхні тіла. Така непомірність згубна для тих, хто має і не ділиться з тими, що мають потребу. Подумайте про грядущий суд. Ви, хто перевищує інших багатством, шукайте бідних та голодних, поки ще не закінчена вежа. Бо після того, як завершиться будівництво, побажаєте благо діяти, але не буде вам місця. Тому дивіться ви, що гордитесь своїм багатством, щоб не воззвали ті, що терплять нужду, бо стогін їхній дійде до Господа, і ви будете видалені зі своїми скарбами за двері вежі. Тепер говорю тим, хто начальствує в Церкві і предстоятельствує: не будьте подібні до злодіїв. Злодії, принаймні, свою отруту носять в посудинах, а ви свою отруту і тримаєте в серці, і не хочете очистити сердець ваших, і чистим серцем зійтися в однодумності, щоб мати милість від Великого Царя. Дивіться, діти, щоб такі розділення ваші не позбавили вас життя. Як хочете ви виховувати обранців Божих, коли самі не навчені? Тому напоумляйте один одного і будьте в мирі між собою, щоб і я в радості з’явилась перед Отцем вашим і могла дати достойну відповідь за вас Господу.

X

Коли вона перестала говорити зі мною, прийшли ті шість юнаків, які будували, і понесли її до вежі, а інші четверо взяли лаву і також віднесли її у вежу. Лиць останніх я не бачив, тому що вони були обернені в інший бік. Коли вона віддалялася, я просив її пояснити різні вигляди, в яких вона з’являлась мені. Але вона сказала у відповідь:

 — Це нехай пояснить тобі інший.

А з’явилася вона мені, браття, в першому видінні минулого року дуже старою сидячою на кафедрі. У другому видінні вона мала юне лице, але тіло і волосся старечі, і розмовляла зі мною стоячи; втім, була веселішою, ніж раніше. У третьому ж видінні вона вся була набагато молодшою, з прекрасним лицем, але зі старечим волоссям; вона була цілком весела і сиділа на лаві. І я дуже засмучувався, що не зрозумілі мені такі відмінності, поки не побачив у нічному сні ту старицю, і вона сказала мені:

 — Всяка молитва потребує смирення, тому постися і отримаєш від Господа, чого просиш.

Отже, я постився один день, і в ту ж ніч з’явився мені юнак і сказав:

 — Чому ти так часто в молитві просиш одкровень? Дивися, щоб, просячи багато чого, ти не пошкодив своєї плоті. Достатньо для тебе і цих одкровень. Чи зможеш бачити одкровення ще більші від тих, які бачив?

 — Господарю, я про одне тільки прошу, щоб мені було дано повне пояснення щодо трьох виглядів тієї стариці.

 — Доки ви будете безрозсудні? — дорікав він. — Сумніви ванті роблять вас безрозсудними, тому що не маєте в серцях ваших стремління до Господа.

Я відповідав йому:

 — Від тебе ми дізнаємося про це точніше.

XI

 — Слухай, — сказав він, — про вигляди, які тебе цікавлять. Чому в першому видінні з’явилася тобі стариця, що сидить на кафедрі? Тому що дух ваш занепав і ослаб, і не має сили від гріхів ваших і сумнівів серця. Бо як старці, що не мають надії на оновлення сил, нічого іншого не бажають, крім заспокоєння на ложі, так і ви, обтяжені житейськими ділами, впали в безтурботність і не поклали турбот своїх на Господа; постарів ваш розум, і постаріли ви в печалях ваших.

 — Я бажаю дізнатися, господарю, чому вона сиділа на кафедрі?

 — Тому, — відповідав він мені, — що всякий немічний сидить на сідалищі внаслідок своєї слабкості, щоб його немічне тіло мало підтримку. Ось тобі розуміння першого явлення.

XII

 — В другому видінні ти бачив, що вона стоїть з молодшим лицем і веселішою, ніж раніше; а тіло і волосся були у неї старечі. Вислухай і цю притчу. Коли хтось сильно постаріє і зневіриться в самому собі із-за своєї слабкості і бідності, то нічого іншого не чекає, тільки останнього дня свого життя. Але раптом отримує він спадок. Дізнавшись про це, він підскочив від радості, і до нього повертаються сили, оновлюється його дух, який постарів від попередніх діл; він вже не лежить, але, вставши, мужньо діє. Те ж відбулося і з вами, коли ви почули про одкровення, яке Бог відкрив вам. Господь зглянувся над вами і відновив ваш дух — і ви відклали свою неміч, прийшла до вас мужність, ви зміцнилися у вірі, і Господь, побачивши вашу кріпость, зрадів. Тому показав Він вам будівництво вежі — й інше покаже, якщо буде між вами чистосердечний мир.

XIII

У третьому видінні ти бачив, що вона ще молодша, прекрасна, весела і лице її ясне. Порівняти це можна з тим, начебто до засмученої людини прийшов добрий вісник — вона негайно забуває про колишню скорботу, ні про що інше не думає, як про почуту нею звістку; підбадьорюється і оновлюється дух її від радості. Так само і ви отримали оновлення душ ваших, пізнавши такі блага. А те, що ти бачив її сидячою на лаві, — це означає тверде положення, оскільки лава має чотири ніжки і стоїть твердо, та і світ підтримується чотирма стихіями. Тому і ті, які повністю, від щирого серця покаються, помолодшають і зміцніють. Тепер маєш ти повне пояснення. Не проси більше ніяких одкровень. Якщо ж потрібно буде, то відкриється тобі.

Видіння четверте

Про майбутнє гоніння на християн

І

Через двадцять днів було мені, браття, видіння гоніння, яке повинно статись. Йшов я полем при дорозі Кампанській, від великої дороги до поля майже десять стадіїв. 15 Через це місце шлях буває рідко. Гуляючи один, я благав Господа, щоб Він підтвердив ті одкровення, які явив мені через святу Свою Церкву, укріпив мене і дав покаяння всім рабам Своїм, які спокусилися; щоб прославлялося велике і славне ім’я Його за те, що удостоїв показати мені Свої чудеса. І в той час, коли я прославляв і дякував Йому, був мені голос: «Не сумнівайся, Єрмо!» Став я думати: «Чого мені сумніватися, коли я такий укріплений Господом і бачив дивні діла?»

Пройшовши небагато, браття, раптом я побачив пил, що піднімався до неба, і подумав, що це йде худоба, піднімаючи пил. Відстань між хмарою пилу і мною була близько стадія. Тим часом пил піднімався густіше і густіше, так що мені стало це здаватися чимось надприроднім. Дещо проглядало сонце, і я побачив величезного звіра на зразок кита, із вуст якого виходила вогненна саранча. У довжину ця тварина мало близько ста футів, а голова була подібна до глиняного сосуду. І я почав плакати і благати Господа, щоб спас мене від неї. Потім пригадав я слова, які чув: «Не сумнівайся, Єрмо». Тому, браття, зодягнувшись вірою в Бога і пригадавши явлені мені Ним великі діла, я сміливо пішов до звіра. Звір же кидався з такою люттю і був такий лютий і сильний, що, здавалося, при нападі міг би зруйнувати місто. Я наблизився до нього, і ця величезна страхітлива тварина мирно розтягнулася на землі, висунувши язика. Я пройшов повз нього, і воно не поворушилося. Голова цього звіра була чотирьох кольорів: чорного, потім червоного, або кривавого, далі золотистого і, нарешті, білого.

II

Після того, як я пройшов повз звіра і віддалився майже на тридцять футів, зустрічається мені прикрашена діва, що немов виходить із весільного чертога, в білих черевиках, покрита білим одягом до самого чола; митра була її покривалом, волосся у неї було біле. Із попередніх видінь я здогадався, що це Церква, і зрадів. Вона привітала мене:

 — Здраствуй, людино.

І я відповів їй таким же привітанням.

Вона запитала:

 — Нічого не зустрічалося тобі, людино?

 — Госпоже, мені зустрілася така тварина, яка могла б винищити народи, але силою Бога і великим Його милосердям я врятувався від неї.

 — Щасливо ти спасся, — сказала вона, — тому що свою турботу ти поклав на Господа і Йому відкрив своє серце, віруючи, що ніким іншим не можеш бути спасенний, окрім Його великого і преславного імені. За це Господь послав Свого ангела, поставленого над звірами, якому ім’я Егрін 16, і він закрив його пащу, щоб він не пожер тебе. Ти уникнув великого лиха по вірі твоїй, оскільки ти не засумнівався, побачивши такого звіра. Тому піди і сповісти обранцям Бога про Його великі діла і скажи їм, що звір цей є образом грядущої великої напасті. Тому якщо приготуєте себе і від щирого серця покаєтеся перед Господом, то можете уникнути її, якщо серце ваше буде чистим і непорочним і в решту днів життя вашого бездоганно служитимете Богу. Покладіть на Господа печалі ваші, і Він сам вилікує їх. Ви, двоєдушні, віруйте в Бога, що Він все може — і відвернути від вас Свій гнів, і послати бичі на двоєдушних. Горе тим, які почують ці слова і зневажать їх, краще було б їм не народжуватися.

III

Я запитав її про чотири кольори, які були у звіра на голові. Вона сказала на це:

 — Знову ти цікавишся, запитуючи про такі речі.

 — Так, госпоже, поясни мені, що вони означають.

 — Слухай же, — відповідала вона. — Чорний колір означає світ, в якому ви живете. Вогненний і кривавий — те, що цьому світу належить загинути в крові та полум’ї. А золотиста частина — це всі ви, що уникаєте цього світу. Бо як золото випробовується з допомогою вогню і стає придатним, так випробовуєтеся і ви, що живете серед них. Ті, які збережуть твердість і будуть спокушені ними, очистяться. І як золото залишає у вогні свої домішки, так і ви залиште всяку скорботу і печаль, очистіться і будьте придатні для споруди вежі. Біла ж частина означає майбутній вік, в якому стануть жити вибрані Божі, тому що непорочними і чистими будуть ті, які вибрані Богом у життя вічне. Тому не переставай доносити це до слуху святих. Маєте ви і образ прийдешнього великого лиха. Якщо ви захочете, воно буде не страшне для вас: пам’ятайте заповідане вам.

Сказавши це, вона віддалилася, і не бачив я, куди вона пішла. Зчинився шум, і я в страсі кинувся назад, думаючи, що наближається той звір.

Книга друга
«Заповіді»

Пролог 17

Коли я помолився вдома і сидів на ложі, увійшов до мене чоловік поважного вигляду в пастушому одязі: на ньому був білий плащ, за плечима торба і посох в руці. Він привітав мене, і я відповів йому також привітанням. Негайно ж він сів поряд зі мною і говорить:

— Я посланий від ангела, достойного поклоніння (в рос. пер. «достопоклоняемого ангела». — ред.) 18, щоб жити з тобою решту днів твого життя.

Мені здалося, що він спокушає мене, і я сказав йому:

— Хто ж ти? Я знаю того, кому я доручений.

— Не впізнаєш мене?

— Ні.

— Я той самий пастир, якому ти доручений. Поки він говорив, вигляд його змінився, і я впізнавав, що це той, якому я доручений. Я негайно збентежився, мене обійняв страх, і я весь розривався від скорботи, що відповідав йому так лукаво і безрозсудно. Він же сказав мені:

 — Не бентежся, але зміцнися заповідями, які почуєш від мене. Бо я посланий для того, щоб знову показати тобі все, що бачив ти раніше, і особливо те, що корисно для вас. Тому я наказую тобі спершу записати мої заповіді і притчі, щоб перечитувати їх час від часу, — так буде зручніше тобі виконувати їх.

Тому я записав заповіді і притчі так, як повелів він мені. Якщо, почувши їх, ви поступатимете за ними і виконаєте їх з чистим серцем, то отримаєте від Господа те, що Він обіцяв вам. Якщо ж, почувши їх, не покаєтеся, але повернетесь до гріхів ваших, то приймете від Господа покарання. Все це повелів мені записати цей пастир, ангел покаяння.

Заповідь перша

Про віру в єдиного Бога

Насамперед віруй, що є Бог, Який єдиний все сотворив і звершив, Який все привів із нічого в буття. Він все обіймає, Сам будучи неосяжний, і не може бути ні словом визначений, ні розумом усвідомлений. Тому віруй у Нього, бійся Його і, боячись, дотримуйся стриманості. Бережи це, і відкинеш від себе всяку похіть і беззаконня, і зодягнешся у всяку чесноту і правду, і житимеш з Богом, якщо збережеш цю заповідь.

Заповідь друга

Про те, що належить уникати лихослів’я
і творити милостиню в простоті

Пастир сказав мені:

— Май простоту і будь незлобивий, будь як дитя, яке не знає лукавства, що губить життя людей. Ні про кого не говори погано і не прагни слухати того, хто говорить погано. Якщо ж слухатимеш, то будеш причетний до гріха того, хто лихословить; вірячи йому, ти будеш подібний до нього, тому що повірив тому, хто лихословить на брата твого. Згубне лихослів’я — це злий дух неспокійний, який ніколи не перебуває в мирі, але завжди живе в незгоді. Утримуйся від нього і завжди май мир з братом твоїм. Вдягнися благопристойністю, в якій немає нічого образливого, але все рівне і приємне. Чини добро і від плоду праці твоєї, який дарує тобі Бог, давай всім бідним просто, нітрохи не сумніваючись, кому даєш. Давай всім, бо Бог хоче, щоб всім дісталося від Його дарів. Ті, що беруть, дадуть звіт Богу, чому і на що брали. Ті, що беруть за потребою, не будуть осуджені, а ті, що беруть удавано, судяться. Той же, що дає, не буде винен: бо він виконав служіння, призначене Богом, не розбираючи, кому дати, а кому не давати, і виконав з похвалою перед Богом. Тому дотримуйся цієї заповіді, як я сказав тобі, щоб покаяння твоє і твоєї сім’ї були в простоті, і серце твоє було чистим і непорочним перед Богом.

Заповідь третя

Про те, що належить уникати неправди

Також сказав він мені:

 — Люби істину, і нехай виходить з уст твоїх всяка істина, щоб дух, який Господь поселив в цьому тілі, явився істинним перед всіма людьми і щоб прославлявся Господь, який дав тобі дух, тому що

Бог істинний у всякому слові, і жодної неправди немає в Ньому. І ті, які обманюють, відкидають Бога і не повертають Йому залогу, який отримали; а вони отримали від Нього дух правдивий (в рос. пер. «нелживый». — ред.). Якщо вони повертають його неправдивим, то ганьблять заповідь Господа і стають викрадачами.

Почувши це, я гірко заплакав. Побачивши мою скорботу, він запитав:

 — Про що ти плачеш?

 — Не знаю, господарю, чи зможу я спастися.

 — Чому?

 — Тому, що ніколи в житті, господарю, не вимовив я слова правдивого, але завжди говорив підступно і видавав перед всіма

неправду за істину, і ніхто не перечив мені, тому що довіряли моєму слову. Як же я можу жити, коли поступав таким чином?

Він відповідав:

 — Ти міркуєш добре і правильно, бо належало тобі як рабу Божому ходити в істині і не з’єднувати лукавої совісті з духом істини, і не ображати Духа Божого, Святого й Істинного.

І я сказав йому:

 — Ніколи, господарю, я не чув таких слів.

 — Почувши зараз, надалі дотримуйся їх і намагайся, щоб і ті неправдиві слова, які раніше говорив ти, стали вірними від наступних твоїх слів, якщо вони виявляться істинними. Бо і ті можуть стати вірними, якщо відтепер говоритимеш істинну; і якщо дотримуватимешся істини, можеш отримати собі життя. І всякий, хто тільки послухається цієї заповіді, і виконуватиме її, і віддалятиметься від неправди, — житиме з Богом.

Заповідь четверта

Про цнотливість і розлучення

І

 — Заповідаю тобі, — говорив пастир, — дотримуватися цнотливості. І нехай не увійде в твоє серце помисел про чужу дружину або про блуд, або про яке-небудь подібне погане діло, бо все це — великий гріх. А ти пам’ятай про Господа у всі години, і ніколи не згрішиш. Якщо який низький помисел увійде в твоє серце, то зробиш великий гріх; і хто творить таке злочинне діло, той прирікає себе на смерть. Тому дивися ти, утримуйся від таких помислів. Бо де мешкає цнотливість, там ніколи не повинен виникати поганий помисел, в серці праведної людини.

І я попросив:

 — Дозволь мені, господарю, запитати тебе небагато.

 — Питай.

 — Якщо, господарю, — сказав я, — чоловік має вірну дружину у Господі і помітить її в перелюбстві, то чи буде він грішний, живучи з нею?

І він відповів мені: — Доки чоловік не знає гріха своєї дружини, він не грішить, якщо живе з нею. Якщо ж дізнається чоловік про її гріх, а вона не покається у своєму перелюбстві, то чоловік згрішить, живучи з нею, і стане учасником в її перелюбстві.

 — Що ж робити, — запитав я, — якщо дружина залишатиметься в своєму пороці?

 — Нехай чоловік відпустить її і залишиться один. Якщо ж, відпустивши свою дружину, візьме іншу, то і сам прийме гріх перелюбства.

 — Що ж, господарю, якщо відпущена дружина покається і забажає повернутися до свого чоловіка, то чи повинна вона бути прийнята чоловіком?

 — Якщо не прийме її чоловік, він зробить великий гріх, — відповів він мені. — Належить приймати грішницю, яка розкаюється, але не багато разів. Бо для рабів Божих покаяння покладене одне. Тому заради розкаяння не повинен чоловік, відпустивши дружину свою, брати собі іншу. Так само робити належить і дружині. Але перелюбство не тільки в оскверненні плоті своєї: перелюбствує і той, хто поступає подібно до язичників 19. Уникай спілкування з тим, хто чинить такі діла і не кається, інакше і ти будеш причетний до його гріха. Тому заповідаю вам, щоб ви залишалися самотніми, як чоловік, так і дружина, бо в цьому випадку може мати місце покаяння. Але я не даю приводу для того, щоб так чинилось: нехай не грішить більше той, хто вже згрішив. Щодо попередніх його гріхів, то є Бог, Який може дати зцілення, бо Він має владу над усім.

II

І я знову просив його:

 — Оскільки Господь удостоїв мене того, щоб ти завжди жив зі мною, то дозволь сказати мені ще кілька слів, тому що я нічого не розумію і серце моє затьмарене минулими моїми ділами. Врозуми мене, оскільки я абсолютно нічого не розумію.

І він у відповідь сказав мені:

 — Я наставник покаяння і всім, хто кається, даю розум. Або саме покаяння, ти думаєш, не є великим розумом? Адже грішник, що кається, зрозумів, що він згрішив перед Господом, він засудив всім серцем скоєні ним діла і, розкаявшись, більше вже не робить зла, але творить добро і смиряє душу, і мучить її за те, що згрішила. Тому розумієш, що покаяння є великим розумом?

 — Через те, господарю, я і розпитую тебе детально про все, бо я грішник і бажаю дізнатися, що мені робити, щоб жити, бо гріхи мої численні і різноманітні.

 — Ти будеш живий, — сказав він, — якщо збережеш мої заповіді і поступатимеш за ними; і кожен, хто тільки почує і виконає ці заповіді, житиме з Богом.

III

Я сказав йому:

 — Господарю, я чув від деяких учителів, що немає іншого покаяння, крім того, коли сходимо у воду 20 і отримуємо відпущення попередніх наших гріхів.

 — Справедливо ти чув. Бо тому, хто отримав відпущення гріхів, не подобає більше грішити, але жити в чистоті. І оскільки ти про все розпитуєш, поясню тобі це, не даючи приводу для заблудження тим, які збираються увірувати або тільки що увірували в Господа. Вони не мають покаяння у гріхах, але мають відпущення колишніх своїх гріхів. Тим же, які покликані раніше, Господь поклав покаяння, бо Він серцезнавець, що передбачає все, знає слабкість людей і велику підступність диявола, який сіятиме шкоду і злість серед рабів Божих. Тому милосердний Господь зглянувся над Своїм творінням і поклав покаяння, над яким і дана мені влада. Отже, я говорю тобі після цього великого і святого покликання, якщо хтось, будучи спокушений дияволом, згрішив, — має одне покаяння. Якщо ж він часто грішитиме і творитиме покаяння — не принесе йому покаяння користі, бо з трудом він житиме з Богом.

І я сказав:

 — Господарю, я оновився, коли почув про це так докладно. Бо я знаю, що спасуся, якщо ще не додам нічого до своїх гріхів.

 — Спасешся, — відповів він, — ти і всі, які зроблять те ж саме.

IV

І знову я попросив його:

 — Господарю, оскільки ти терпляче мене вислуховуєш, поясни мені ще ось що. Якщо чоловік або дружина помре і один з них одружиться, — чи грішить той, хто вступає в шлюб?

 — Не згрішить, але якщо залишиться сам один, то придбає собі велику славу від Господа. Тому бережи чистоту і цнотливість — і житимеш з Богом. Те, що я говорю і збираюся сказати тобі потім, дотримуйся з цього самого дня, з якого ти доручений мені і я живу в твоєму домі. І попереднім твоїм гріхам буде прощення, якщо збережеш мої заповіді; і всі, хто збереже їх і ходитиме в чистоті, отримає відпущення.

Заповідь п’ята

Про печаль і терпіння

І

 — Будь великодушним і терпеливим, — сказав пастир, — і пануватимеш над всіма злими ділами і сотвориш всяку правду. Якщо будеш великодушний, то Дух Святий, Якщо в тобі перебуває, залишиться чистий і не потьмариться від якого-небудь злого духа, але, торжествуючи, розшириться і разом з сосудом, в якому перебуває, радісно служитиме Господу. Якщо ж приступить який-небудь гнів, то Дух Святий, Який є в тобі, в той же час буде стиснений і постарається віддалитись, бо пригнічується злим духом і ображається гнівом, і не має можливості служити Господу так, як бажає. Тому, коли обидва духи перебувають разом, людині буває погано. Так, якщо взяти трохи полину і покласти в посудину з медом, чи не весь мед зіпсується? І стільки меду пропадає від незначної кількості полину, втрачає солодкість і вже не має приємності для свого власника, тому що робиться гірким і непридатним до вживання. Але якщо в мед не класти полину, він залишиться солодким. Сам бачиш: великодушність солодша за мед, і вона угодна Богу, і Господь перебуває в ній, а гнів — гіркий і неугодний. Тому якщо до великодушності домішується гнів, то дух обурюється, і неприємна Богу його молитва.

І я сказав йому:

 — Бажав би я дізнатися, господарю, про дію гніву, щоб зберегти себе від нього.

 — Якщо ти і твої домочадці не будете стримуватися від нього, то втратите всяку надію на спасіння. Але стримуйся від гніву, бо Я з тобою; і від нього стримаються всі, які покаються від щирого серця свого, бо Я буду з ними і збережу їх. Всі такі приймаються святійшим ангелом 21 в число праведних.

Послухай тепер і про дію гніву, який він шкідливий і як губить рабів Божих і відвертає їх від правди. Він не може шкодити людям, які сповнені вірою, тому що з ними перебуває Сила Божа; спокушає ж тих, що сумніваються і не мають віри. Як тільки він побачить таких людей спокійними — проникає в їхнє серце, і чоловік або дружина сердяться один на одного через які-небудь життєві справи: або через їжу, або через пусте слово, або через якогось приятеля, або через борг, або через подібні дріб’язкові речі. Все це безглузде, пусте і непристойне для рабів Божих. Але тверда і мужня великодушність має міцну силу і перебуває у великій широті, весело і безтурботно радіючи, і прославляє Господа повсякчасно — чужа всякій гіркоті, завжди мирна та смиренна. Ця великодушність живе з тими, що мають непорушну віру. А гнів безрозсудний, пустий і легковажний. Від безрозсудності народжується скорбота (в рос. пер. «огорчение». — ред.), від скорботи роздратування, від роздратування — гнів, від гніву ж — несамовитість (в рос. пер. «неистовство». — ред.). Несамовитість, яка стала від такої кількості зла, — великий і неспокутуваний гріх. І коли все це знаходиться в одному сосуді, де перебуває і Дух Святий, то сосуд не вміщає їх в собі і переповнюється: добрий дух не може жити разом зі злим духом, а віддаляється від такої людини і шукає собі притулку в смиренності і тиші. Коли він відступить від людини, в якій перебував, то людина, сповнена духами злими, стає чужою для Святого Духа і закритою для благої думки. Так буває зі всіма гнівливими. Тому ти віддаляйся від гніву, але зодягнись у великодушність і опирайся всякій скорботі, і будеш в чистоті і святості, угодній Богу. Тому дивися, щоб ти як-небудь не був легковажним з цією заповіддю, бо якщо дотримаєшся цієї заповіді, то можеш виконати й інші мої заповіді, які хочу тобі дати. Тому тепер утверджуйся в цих заповідях, щоб тобі жити з Богом, — також і всі, хто дотримає їх, житимуть з Богом.

Заповідь шоста

Про двох духів при всякій людині і намову кожного з них

І

 — Я повелів тобі, — сказав пастир, — в першій заповіді, щоб ти зберігав віру, страх і стриманість.

 — Так, господарю, — підтвердив я.

 — А зараз я хочу пояснити тобі, силу цих чеснот, щоб ти знав, як кожна з них діє і яку має владу. Двоякого роду їхні дії і полягають у праведному і неправедному. Ти віруй праведному, а неправедному аніскільки не віруй. Бо правда має шлях прямий, а неправда — кривий. Але ти йди прямим шляхом, а кривий залиш. Кривий шлях нерівний, має безліч спотикань, скелястий і тернистий і веде до погибелі тих, що йдуть ним. А ті, які йдуть прямим шляхом, йдуть рівно і без перешкод, тому що він не скелястий і не тернистий. Тому бачиш, що краще йти цим шляхом.

Я сказав:

 — Мені подобається йти цим шляхом.

 — І ти підеш так само, як і підуть ним всі, які від щирого серця звернуться до Господа.

II

Послухай тепер, — продовжував він, — про віру. Два ангели з людиною: один добрий, а інший — злий.

Я запитав його:

 — Яким чином, господарю, я зможу розпізнати їх, якщо обидва ангели живуть зі мною?

 — Слухай і розумій. Добрий ангел тихий і скромний, смиренний і мирний. Тому, увійшовши до твого серця, він постійно вселятиме тобі справедливість, цнотливість, чистоту, ласкавість, поблажливість, любов і благочестя. Коли все це вселиться у твоє серце, знай, що добрий ангел з тобою: вір цьому ангелу і слідуй за його ділами.

Послухай і про дію злого ангела. Насамперед він злобний, гнівливий і безрозсудний, і дії його злі і розбещують рабів Божих. Тому коли увійде він у твоє серце, із його дій розумій, що цей ангел злий.

 — Яким чином, — запитав я, — пізнаю його, господарю?

 — Слухай. Коли оволодіють тобою гнів чи досада, знай, що він у тобі; також коли в твоєму серці виникає бажання різних і пишних страв і напоїв, і чужих дружин, то вселяються в нього гордість, надмірне вихваляння, зарозумілість і тому подібне, тоді знай, що з тобою злий ангел. Тому ти, знаючи його діла, уникай і не вір йому: діла його злі і не властиві рабам Божим. Такі дії того та іншого ангела. Розумій їх, вір ангелу доброму і віддаляйся від ангела злого, тому що намови його у всякому ділі є злі. Навіть якщо в серце віруючої людини увійде помисел злого ангела, то вона неодмінно згрішить. Якщо ж злі люди відкриють свої серця ділам доброго ангела, то обов’язково він зробить що-небудь добре. Тому бачиш, що добре слідувати за добрим ангелом. Якщо станеш коритися йому і творити його діла, то житимеш з Богом; так само як і всі, які слідуватимуть за його ділами, житимуть з Богом.

Заповідь сьома

Про те, що потрібно боятися Бога,
а диявола боятися не потрібно

 — Бійся, — говорив пастир, — Господа і дотримуйся Його заповідей, бо, дотримуючись заповідей Божих, будеш твердий в будь-якому ділі і досягнеш успіху в ньому. Боячись Господа, будеш чинити все добре. Ось страх, який потрібно переживати, щоб спастися. Диявола ж не бійся: боячись Господа, ти пануватимеш над дияволом, тому що в ньому немає ніякої сили. А в кому немає сили, того не варто боятись. У кому є більша сила, того і треба боятися. Бо всякий, що має силу, вселяє страх; а хто не має сили, всіма зневажається. Втім, бійся діл диявола, тому що вони злі; боячись Господа, ти не вчиниш діл диявольських, але стримуватимешся від них. Страх є двоякий. Якщо ти схотів зробити зле, то бійся Бога — і не зробиш цього. Так само якби захотів ти зробити добре, то знову бійся Бога і зробиш його. Істинно, страх Божий великий, сильний і славний. Тому бійся Бога, і житимеш. І всі ті, які боятимуться Його, дотримуючись Його заповідей, житимуть з Богом; а які не дотримуються Його заповідей, в тих немає життя.

Заповідь восьма

Про утримання від зла і про творення добра

 — Я сказав тобі, — продовжував повчання пастир, — що творіння Божі двоякі, двояке і стримання. Тому від деяких належить стримуватися, а від інших не варто.

 — Відкрий мені, господарю, — попросив я, — від чого належить стримуватися і від чого не слід.

 — Стримуйся, — відповідав він, — від зла і не роби його, а від доброго не стримуйся, але роби його. Бо якщо стримуватимешся від доброго і його не робитимеш, то згрішиш. Тому стримуйся від всякого зла і роби всяке добро.

 — Від якого зла, — запитав я, — належить стримуватися?

 — Від перелюбу, пияцтва і надмірних бенкетів, від надмірного споживання їжі, від розкоші і марнославства, від гордості, від неправди і наклепу, від лицемірства, злопам’ятства і всяких образ честі інших людей. Такі діла злі, від яких треба стримуватися рабу Божому. Хто не стримується від них, той не може жити з Богом.

Послухай тепер і про наступні діла, які йдуть за ними.

 — Хіба ще є, господарю, злі діла?

 — Істинно є ще багато такого, від чого повинен стримуватися раб Божий. Це — злодійство, лжесвідчення, бажання чужого, гордовитість і тому подібне. Чи не вважаєш всього цього злим? Істинно, це є зло для рабів Божих, і від всього цього повинен стримуватися раб Божий, щоб жити з Богом і бути разом з тими, які стримуються від злих діл. А зараз слухай про ті добрі діла, які належить творити, щоб спастися. Насамперед це віра, страх Божий, любов, злагода, справедливість, істина, терпіння — краще за них не немає нічого в житті людини: хто дотримається їх і у всі дні не стане уникати, той блаженний у своєму житті. Потім ідуть добрі діла, що полягають в тому, щоб служити вдовам, піклуватися про сиріт і бідних, позбавляти від нужди рабів Божих, бути гостинним, не перечити, бути стриманим, вважати себе нижчим за всіх людей, шанувати старших за віком, дотримуватись правди, зберігати братерство, переносити образи, бути великодушним, не відкидати тих, що відпали від віри, але навертати і заспокоювати їх, напоумлювати грішників, не гнобити боржників і тому подібне. Чи не вважаєш це добром?

 — Немає нічого кращого і достойнішого за це! — вигукнув я.

 — Ось і твори ці діла і будеш жити з Богом, так само як і всі, які дотримають цю заповідь, житимуть з Богом.

Заповідь дев’ята

Потрібно просити у Бога постійно і без сумніву

Далі говорив мені пастир:

 — Відкинь від себе сумніви й аніскільки не вагайся просити чого-небудь у Господа, кажучи собі: яким чином я можу просити у Господа і отримати, коли стільки згрішив перед Ним? Не думай про це, але від щирого серця звертайся до Господа і проси без сумніву, і пізнаєш велику Його благість, тому що Він не зневажить тебе, але виконає прохання твоєї душі. Бо Бог — не як люди, які пам’ятають образи, Він не пам’ятає зла і милосердний до свого творіння. Тому очисти своє серце від всіх суєтних діл віку цього і насамперед виконуй дані тобі від Бога повеління, і отримаєш всі блага, яких просиш, і всі прохання твої не будуть залишені, якщо проситимеш у Господа без сумніву. Ті, які сумніваються, зовсім нічого не отримають з того, про що просять. Сповнені віри всього просять з надією і отримують від Господа, бо просять без сумніву. Всяка людина, що вагається, з великим трудом спасеться, якщо тільки не покається. Тому очисти своє серце від сумніву, зодягнися у віру і, віруючи Господу, отримаєш все, про що просиш. Але якщо іноді, просячи про що-небудь Господа, довго не отримуєш, не сумнівайся, тому що не одразу виконуються прохання твоєї душі. Адже, можливо, для випробування або через твій гріх, якого не знаєш, пізніше отримаєш те, що просиш. Але ти не переставай висловлювати бажання своєї душі, і одержиш винагороду. Якщо ж засмутишся і перестанеш просити, то скаржся на себе, а не на Бога, що Він не дає тобі. Тому бачиш, які згубні і жахливі сумніви, і багатьох, навіть твердих у вірі, зовсім відкидають від віри. Бо сумніви — це діти диявола, і вони сильно замислюють зло на рабів Божих. Тому відкинь сумніви і здолай їх у всяких ділах, озброївшись сильною і могутньою вірою. Бо віра все обіцяє і все звершує, сумнів же ні в чому не довіряє собі, і тому не має успіху в своїх ділах. Тому бачиш, що віра сходить зверху від Бога і має велику силу. Сумнів же є земний дух, від диявола і не має сили. Тому служи вірі, що має силу, і віддаляйся від сумніву, який безсилий; і житимеш з Богом ти і всі люди, що поступають так само.

Заповідь десята

Про дух відчаю, який затьмарює душу
і перешкоджає успіху молитви

І

— Віддаляй від себе всяку печаль, тому що вона сестра сумніву і гніву.

 — Яким чином, господарю, — здивувався я, — вона їхня сестра? Мені здається, печаль — це одне, інше — гнів, і інше — сумнів.

І він відповів:

 — Нерозумний ти. Невже не розумієш, що печаль — найзліший зі всіх духів і найшкідливіший для рабів Божих? Вона губить людину, як ніщо інше, і виганяє з неї Святого Духа — і знову спасає.

 — Господарю, не можу я збагнути значення цієї притчі і не розумію, яким чином печаль може погубити і знову спасти.

 — Слухай, — сказав він, — і розумій. Хто ніколи не шукав істини і не досліджував Божество, але тільки увірував і потім вдався до різних язичницьких занять і інших діл цього світу, той не розуміє притч божественних, тому що затьмарюється від таких діл, пошкоджується і огрубіває розум. Як хороші виноградні лози, залишені без догляду, придушуються і заглушуються різними бур’янами і тернями, так і люди, які тільки увірували і вдалися до діл цього світу, позбавляються сенсу свого життя і, думаючи про багатства, абсолютно нічого не розуміють, і їхній розум, зайнятий мирською суєтою, глухий до Господа. Але ті, які живуть в страсі Божому, ревно досліджують істину і божественне і серцем звернені до Господа, вони легко сприймають і розуміють все, що говориться їм. Бо де перебуває Господь, там багато розуму. Тому пристань до Господа — і все збагнеш, і зрозумієш.

II

Послухай тепер, нерозумний, яким чином печаль виганяє Святого Духа і як знову спасає. Коли ти засумніваєшся через те, що не знайдеш успіху в якому-небудь ділі із-за свого сумніву, то печаль увійде в твоє серце, опечалить Святого

Духа і вижене Його. І коли охоплюють людину гнів і сильне роздратування з якого-небудь приводу, то знову печаль входить в серце, вона печалиться за свій вчинок, розкаюється, що розгнівалась. Ця печаль є спасенною, тому що викликає покаяння. Але і в тому, і в іншому випадку печаль зневажає Святого Духа. Печаль, зумовлена сумнівом або тим, що людині не вдалася її справа, — печаль неправедна. Печаль же від досади за поганий вчинок не є поганою печаллю, але і вона ображає Святого Духа. Тому віддаляй від себе печаль і не ображай Святого Духа, Який живе в тобі, щоб Він не воззвав (в рос. пер. «возроптал». — ред.) на тебе до Господа і не віддалився від тебе. Бо Дух Божий, що перебуває в цьому тілі, не терпить печалі. Тому ти зодягнися в радість, яка завжди має благодать перед Господом і угодна Йому, і втішайся нею. Всяка людина, яка радіє, чинить добро і думає про добро, зневажаючи печаль. А людина, яка перебуває в печалі, завжди зла, по-перше, тому, що ображає Святого Духа, Який даний людині радісній; і, по-друге, тому, що вона творить беззаконня, не навертаючись до Господа і не сповідаючись перед ним. Молитва людини, яка перебуває в печалі, ніколи не доходить до престолу Божого.

І я запитав його:

 — Чому ж, господарю, молитва людини, яка перебуває в печалі, не підноситься до престолу Господнього?

 — Тому, — відповів він, — що печаль перебуває в її серці. Печаль, змішана з молитвою, не допускає молитву чистою зійти до престолу Божого. Як вино, що змішане з оцтом, вже не має попередньої приємності, так і печаль, домішана до Святого Духа, не має тієї ж чистої молитви. Тому очищайся від злої печалі, і житимеш з Богом, і всі житимуть з Богом, якщо тільки відкинуть від себе печаль і зодягнуться в радість.

Заповідь одинадцята

Про те, що істинні і неправдиві пророки пізнаються
за їхніми ділами

Пастир показав мені людей, що сидять на лавах, і одного, що стояв на кафедрі, і сказав:

 — Поглянь на них. Ті, які сидять на лавах, — віруючі, а той, що стоїть на кафедрі, — лжепророк, що губить розум рабів Божих — тих, які двоєдушні, а не істинно віруючі. Ці двоєдушні приходять до нього як до пророка і запитують його про те, що стане з ними, і він, не маючи в собі сили Божественного Духа, відповідає їм, кажучи те, що вони хочуть почути, і наповнює їхні душі неправдивими обіцянками. Будучи суєтним, він суєтно і відповідає суєтним людям. Втім, він говорить і дещо правдиве, тому що диявол вселяє в нього свій дух, щоб привернути кого-небудь з праведних. Але сильні у вірі, які зодягнулися в істину, не приєднуються до таких духів, але віддаляються від них. Двоєдушні і ті, що часто каються, звертаються за пророкуваннями, як і язичники, і накликають на себе великий гріх своїм ідолопоклонством, тому що той, хто запитує у лжепророка, — ідолопоклонник, він чужий істині і безрозсудний. А всякий дух, даний Богом, не чекає розпитувань, але, маючи силу божественну, говорить все сам, тому що він з неба, від сили Духа Божого. Дух, який відповідає на питання згідно з бажаннями людськими, є дух земний, легковажний, який не має сили: він зовсім не говорить, якщо його не запитують.

І я сказав:

 — Як же можна розпізнати, хто істинний пророк, а хто лжепророк?

 — Вислухай, — говорить, — про обох пророків; і з того, що я скажу тобі, відрізниш пророка Божого від лжепророка. За ділами пізнавай людину, яка має Духа Божого. По-перше, вона спокійна, лагідна і смиренна, віддаляється від всякого зла і суєтного бажання віку цього, ставить себе нижче за всіх людей і нікому не відповідає на запитання, не говорить наодинці; Дух Божий говорить не тоді, коли людина того бажає, але коли угодно Богу. Тому коли людина, що має Духа Божого, прийде в церкву праведних, які мають віру, і там звершується молитва до Господа, тоді ангел пророчого духу, приставлений до неї, сповнює цю людину Святим Духом, і вона говорить до зібрання, як угодно Богу. Так проявляється Божественний Дух і Його сила.

Слухай тепер і про дух земний, суєтний, безрозсудний і безсилий. Насамперед людина, що видається сповненою духом, прославляє себе, прагне до влади, зухвала і багатослівна, живе серед розкоші і багатьох задоволень, бере винагороду за своє пророкування; якщо ж не отримає, то й не пророкує. Хіба може Дух Божий брати винагороду і пророкувати? Так чинити не властиво Божому пророку; і в тих, хто так чинить, діє дух земний. Потім він не входить в зібрання мужів праведних, але уникає їх і, навпаки, спілкується з людьми двоєдушними і легковажними, пророкує в місцях потаємних 22 і одурює промовами, які хочуть почути, і говорить суєтне людям суєтним: так порожній посуд, коли складається з іншим порожнім, не розбивається, але вони добре підходять один одному. А коли він опиняється серед людей праведних, сповнених Духом Божественним, які підносять молитву, тоді і розкривається його порожнеча: земний дух від страху покидає його, і він, абсолютно повержений, нічого не може сказати. Якщо в комору помістити вино чи єлей і туди ж поставити порожню посудину, а потім брати запаси з комори, то посудину, яка поставлена порожньою, порожньою і знайдеш. І порожні пророки: якими приходять до людей, що мають Святого Духа, такими і залишаються.

Ось образ пророка істинного і неправдивого. Тому випробовуй за ділами і за життям ту людину, яка говорить, що вона має Святого Духа. Вір Духу, що приходить від Бога і має силу, духу ж земному і порожньому, в якому немає сили, не вір: бо він приходить від диявола. Задумайся над прикладом, який я приведу тобі. Якщо взяти камінь і кинути в небо, то чи зможеш докинути до нього? Або ж якщо взяти трубу з водою і направити струмінь в небо, то чи зможеш ти пробити небо?

 — Що ти, господарю, — вигукнув я, — все це не можливо!

 — Ось, — сказав він, — як цього не може бути, так само дух земний — безсилий і недієвий. Усвідом тепер силу, що з неба сходить. Град — крупинка дуже мала, але, попадаючи в голову людини, який спричиняє біль? Або ще приклад: дощова краплина, яка скочується з даху вниз і камінь точить. Бачиш, і найменше, що зверху падає на землю, має велику силу: такий сильний і Дух Божественний, що приходить зверху. Цьому Духу ти вір, а від іншого віддаляйся.

Заповідь дванадцята

Про віддалення від поганих бажань і про те,
що заповіді Божі можна виконати тим, хто вірує

І

Пастир сказав мені:

 — Віджени від себе всяку похіть злу і зодягнись в бажання добре і святе. Бо зодягнувшись в добре бажання, ти зненавидиш зло і управлятимеш ним, як захочеш. Похіть є зла і люта, і важко смиряється: вона страшна і своєю лютістю руйнує людей; особливо якщо впаде в неї раб Божий і не буде благорозумний, то жорстоко постраждає від неї. Але вона сокрушає тих людей, які не мають доброго бажання і занурилися в діла віку цього: саме їх вона передає смерті.

 — Які дії, господарю, — запитав я, — злої похоті прирікають людей на смерть? Поясни мені, щоб я зміг уникати їх.

 — Послухай, з допомогою яких дій зла похіть умертвляє рабів Божих.

II

Зла похіть полягає в тому, щоб бажати чужу дружину або дружині бажати чужого чоловіка, бажати великого багатства, безлічі розкішних страв і напоїв та іншої насолоди, бо всяка насолода безглузда і суєтна для рабів Божих. Такі побажання злі і умертвляють рабів Божих. Зла похіть — дочка диявола. Тому належить віддалятися від злої похоті, щоб жити з Богом. А ті, які піддадуться злій похоті і не чинитимуть їй спротиву, загинуть, тому що вона смертоносна. Тому ти прагни до правди і, озброївшись страхом Господнім, протидій злій похоті. Бо страх Божий перебуває в добрих бажаннях. І зла похіть, побачивши, що ти озброєний страхом Господнім і опираєшся їй, втече від тебе далеко і не з’явиться до тебе, боячись твоєї зброї; і, отримавши перемогу, будеш увінчаним за неї. Віддайся бажанню правди і, вознісши Йому подяку за отриману тобою перемогу, служи Йому за Його волею. І якщо послужиш доброму бажанню і підкоришся Йому, то зможеш панувати над злою похіттю і управляти нею, як тобі угодно.

III

 — Бажав би я почути, господарю, — сказав я, — як потрібно служити доброму бажанню?

 — Слухай. Май страх Божий і віру в Бога, люби істину, твори правду і подібні їм добрі діла. Творячи це, ти будеш угодним рабом Божим і житимеш з Богом; і всі, які служитимуть доброму бажанню, житимуть з Богом.

Отже, він закінчив дванадцять заповідей і сказав мені:

 — Ось тобі заповіді, поступай за ними і до того ж переконуй людей слухати тебе, щоб їхнє покаяння було чистим до останніх днів їхнього життя. І це служіння, яке доручаю тобі, виконуй ретельно, і отримаєш велику нагороду, бо знайдеш любов у всіх, які покаються і послухаються твоїх слів. Я буду з тобою і буду спонукати їх слухатися тебе.

І я сказав йому:

 — Господарю, ці заповіді величні, прекрасні і здатні звеселити серце людини, яка виконає їх. Але не знаю, господарю, чи здатна людина дотримуватись цих заповідей, тому що вони дуже важкі.

Він відповідав мені:

 — Цих заповідей легко дотримуватись, і вони не будуть здаватись важкими, якщо будеш переконаний в тому, що їх можна дотриматись; але якщо в твоє серце закрався сумнів, що не під силу людині це виконати, то не дотримаєшся їх. Тепер же говорю тобі: якщо не дотримаєшся цих заповідей і нехтуватимеш ними, то ти не спасешся, не спасуться твої діти і весь твій дім, тому що ти сам собі присудив, що цих заповідей не можна дотриматись людині.

IV

Виголошував він це з великим гнівом, і я дуже збентежився і злякався. Обличчя його змінилося так, що вигляд його став нестерпний для людини. Але побачивши, що я весь збентежений і наляканий, він почав говорити помірно і ласкавіше:

 — Нерозумний і непостійний, чи не бачиш славу Божу, не розумієш, який величний і премудрий Той, Який сотворив світ для людини і все творіння підкорив людині, і дав їй всю владу, щоб панувати над всім піднебесним? Якщо людина є владикою творіння Божого і над всім панує, то невже вона не може панувати і над цими заповідями? Це під силу людині, яка має Господа у своєму серці. Хто ж має Господа тільки у своїх устах, той огрубів серцем і далекий від Господа, для того ці заповіді тяжкі і нездійсненні. Тому ви, слабкі і нетверді у вірі, покладіть собі Господа вашого в серця свої і пізнаєте, що немає нічого легшого за ці заповіді, нічого приємнішого і доступнішого за них. Зверніться до Господа, залиште диявола, його задоволення, які є злі і гіркі, і не бійтеся диявола, тому що над вами він не має сили. Бо я з вами, ангел покаяння, і я паную над ним. Диявол наводить страх, але його страх не має сили. Тому не бійтеся його, і він покине вас.

V

І я попросив його:

 — Господарю, вислухай кілька моїх слів.

 — Говори, — дозволив він.

 — Всяка людина бажає виконувати Божі заповіді, і немає такої, яка б не просила у Бога сили дотримуватись Його заповідей; але диявол наполегливий і своєю силою протидіє рабам Божим.

 — Не може диявол, — заперечив він, — пересилити рабів Божих, які вірують у Господа від щирого серця. Диявол може протистояти, але перемогти не може. Якщо чинитимете опір йому, то, переможений, він з ганьбою покине вас. Бояться диявола як такого, що ніби має владу, ті, які не тверді у вірі. Диявол спокушає рабів Божих і, якщо знайде слабких, губить їх. Коли людина наповнює посудини добрим вином і між ними ставить кілька посудин неповних, то, прийшовши спробувати вино, не думає про повні, бо знає, що вони добрі, а пробує з неповних, чи не скисло в них вино, тому що в неповних посудинах вино швидше скисає і втрачає смак. Так і диявол приходить до рабів Божих, щоб спокусити їх. І всі ті, які повні віри, мужньо не підкоряються йому; і він віддаляється від них, тому що йому ніде увійти. Тоді він підступає до тих, які не повні віри, і, маючи можливість увійти, вселяється в них, робить з ними що хоче, і вони стають його рабами.

VI

Але говорю вам я, ангел покаяння: не бійтеся диявола, бо я посланий для того, щоб бути з вами, які каєтеся від щирого серця, і утвердити вас у вірі. Тому повірте ви, які через свої гріхи зневірилися у спасінні і, докладаючи гріхи до гріхів, обтяжуєте своє життя; якщо звернетеся до Господа від щирого серця вашого і творитимете правду в решту днів свого життя, і служитимете Йому за Його волею, то Він простить минулі ваші гріхи, і отримаєте владу над ділами диявола. Погроз же диявола зовсім не бійтесь, тому що вони безсилі, як нерви мертвої людини. Тому слухайте мене і бійтеся Господа, Який може спасти і погубити, дотримуйтесь заповідей Його, і житимете з Богом. І я сказав йому:

 — Господарю, тепер я утвердився у всіх заповідях Господа, тому що ти зі мною; знаю, що сокрушиш всю силу диявола, і ми восторжествуємо над ним; і надіюсь, що з допомогою Божою зможу дотриматися заповідей, які ти передав.

 — Дотримаєшся, — сказав він, — якщо серце твоє буде чистим перед Господом, і всі дотримаються, які очистять свої серця від суєтної похоті віку цього і житимуть з Богом.

Книга третя
«Подоби»

Подоба перша

Ми, не маючи на цьому світі постійного міста,
повинні шукати майбутнього

Пастир сказав мені:

— Чи знаєте, що ви, раби Божі, перебуваєте в подорожі? Ваше місто далеко звідси. Якщо знаєте вашу батьківщину, в якій належить вам жити, то навіщо тут купуєте маєтки, будуєте прекрасні будівлі і непотрібне житло? Бо хто займається подібними приготуваннями в цьому місті, той не думає про повернення у свою батьківщину. Не розумна, двоєдушна і жалюгідна людино, хіба не розумієш, що все це чуже і під владою іншого 23? Бо господар цього міста говорить: або слідуй за моїми законами, або забирайся геть за мої межі. Що ж після цього ти зробиш, маючи власний закон у твоїй батьківщині? Невже заради полів або інших своїх надбань ти відмовишся від вітчизняного закону? Якщо ж ти відмовишся, а потім забажаєш повернутися у свою батьківщину, то не будеш прийнятий, але вигнаний і звідти. Тому дивись і живи подібно до мандрівника в чужій місцевості, не готуй собі нічого більше від того, скільки тобі необхідно для життя; і будь готовий до того, щоб, коли володар цього міста захоче вигнати тебе за те, що ти не підкоряєшся його закону, йти собі у свою вітчизну і жити за своїм законом без печалі і радісно.

Тому ви, що служите Богу і маєте Його у своїх серцях, дивіться: чиніть діла Божі, пам’ятаючи про Його заповіді й обітниці, Ним дані, і віруйте Йому, що Він сповнить їх, якщо будуть дотримані Його заповіді. Замість полів викупляйте душі від нужд, скільки хто може, допомагайте вдовам і сиротам; багатство і всі здобутки ваші використовуйте на подібні діла, заради яких ви і отримали їх від Бога. Бо Господь збагатив вас для того, щоб ви виконували таке служіння Йому. Набагато краще чинити це, ніж купувати будинки і маєтки, бо майно тлінне, тоді як те, що зроблене в ім’я Боже, знайдеш в своєму місті і матимеш радість без печалі і страху. Отже, не бажайте багатств язичників, бо не властиві вони рабам Божим; надлишком же своїм розпоряджайтеся так, щоб ви могли отримати радість. І не робіть фальшивих грошей, не торкайтеся і не бажайте чужого. Робіть своє діло — і спасетесь.

Подоба друга

Як виноградне дерево підтримується в’язом,
так багатому допомагає молитва бідного

Одного разу, коли я, прогулюючись полем, побачив в’яз і виноградне дерево і роздумував про їхні плоди, пастир з’явився мені і запитав:

 — Що ти думаєш про це виноградне дерево і в’яз?

 — Думаю, що вони придатні один для одного. І сказав він мені:

 — Ці два дерева являють рабам Божим глибокий зміст.

 — Бажав би я, господарю, зрозуміти цей зміст.

 — Дивіться, — сказав він, — це виноградне дерево має плід, а в’яз — дерево безплідне; але виноградне дерево не може приносити багатих плодів, якщо не спиратиметься на в’яз. Бо лежачи на землі, воно дає гнилий плід, але якщо виноградна лоза висітиме на в’язі, то дає плід і за себе, і за в’яз. Тому бачиш, що в’яз дає плід не менший, а набагато більший, ніж виноградна лоза, тому що виноградна лоза, підтримувана в’язом, дає плід і рясний, і добрий, а лежачи на землі, дає плід поганий і малий. Цей приклад служить притчею для рабів Божих, для бідного і багатого.

 — Яким чином, поясни мені.

 — Слухай, — говорить він, — багатий має багато скарбів, але бідний перед Господом. Зайнятий своїми багатствами, він дуже мало молиться Господу і якщо має якусь молитву, то убогу і безсилу. Але коли багатий подає бідному те, що він потребує, тоді бідний благає Господа за багатого, і Бог подає багатому всі блага, тому що бідний багатий в молитві, і молитва його має велику силу перед Господом. Багатий подає бідному, віруючи, що його слухає Господь, і охоче, і без сумніву подає йому все, піклуючись, щоб у нього не було в чому-небудь недостатку. Бідний дякує Господу за багатого, який йому подає. Так люди, думаючи, що в’яз не дає плоду, не розуміють того, що під час засухи в’яз, маючи в собі вологу, живить виноградну лозу, і виноградна лоза завдяки цьому дає подвійний плід — і за себе, і за в’яз. Так і бідні, благаючи Господа за багатих, бувають почуті і примножують їхні багатства, а багаті, допомагаючи бідним, підбадьорюють їхні душі. Ті та інші беруть участь у доброму ділі. Тому хто поступає таким чином, той не буде залишений Господом, але буде вписаний в Книгу життя. Блаженні ті, які, маючи багатство, усвідомлюють, що вони збагачуються від Господа, бо хто відчує це, той може чинити добро.

Подоба третя

Як взимку не можна відрізнити дерев, сповнених життя,
від засохлих так і в теперішньому віці не можна відділити
праведних від нечестивих

Пастир показав мені багато дерев без листя, що видались засохлими.

 — Бачиш ці дерева?

 — Бачу, — говорю я. — Вони схожі один на одного і сухі.

 — Ці дерева служать образом людей, що живуть у цьому світі.

 — Чому ж, господарю, — запитав я, — вони немов би засохли і схожі один на одного?

 — Тому, — відповідав він, — що в цьому віці не помітні ні праведні, ні нечестиві люди: одні є схожими на інших. Бо теперішній вік є зимою для праведних, які, живучи з грішниками, на вигляд не відрізняються від них. Як під час зими всі дерева з листям, що облетіло, схожі між собою, і не видно, які з них справді засохли, а які живі, так само в теперішньому віці не можна розпізнати праведників і грішників, але всі схожі одні на інших.

Подоба четверта

Як влітку свіжі дерева відрізняються від засохлих плодами
і зеленим листям, так і в майбутньому віці праведні
від нечестивих розрізняються блаженством

Знову показав мені пастир багато дерев, з яких одні розцвіли, а інші були засохлі.

— Чи бачиш ці дерева?

— Бачу, господарю, — відповідав я, — одні засохли, а інші покриті листям.

— Ці дерева, що зеленіють, — сказав він, — означають праведних, які житимуть в майбутньому віці. Бо майбутній вік є літом для праведних і зимою для грішників. Тому коли засяє благість Господа, тоді являться ті, що служили Богу, і всі будуть видимі. Бо як влітку достигає плід всякого дерева, і стає зрозуміло, який він, так само виявиться і буде видимий і плід праведних, і всі вони являться радісними в тому віці. Язичники і грішники — сухі дерева, які ти бачив, вони виявляться в майбутньому віці сухими і безплідними і будуть віддані вогню, як дрова, і стане видно, що під час їхнього життя їхні діла були злими. Грішники будуть віддані вогню, тому що згрішили і не розкаялися у своїх гріхах, язичники ж тому, що не пізнали Бога — Творця свого. Тому ти принось плід добрий, щоб він явився під час того літа. Утримуйся від багатьох турбот, і ніколи не згрішиш. Бо ті, що мають багато турбот, грішать багато в чому, тому що заклопотані своїми ділами і не служать Богу. Яким же чином людина, яка не служить Богу, може просити і отримати що-небудь від Нього? Ті, які служать Богу, просять і отримають на свої прохання, а ті, які не служать Богу — не отримають. Хто займається одним ділом, той може і служити Богу, тому що його дух не відчужується від Господа, але з чистою думкою служить Богу. Тому якщо виконаєш це — матимеш плід в грядущому віці; так само як і всі, які виконають це, матимуть плід добрий.

Подоба п’ята

Про істинний піст і про чистоту тіла

І

Одного разу під час посту я сидів на горі, дякував Господу за те, що Він вчинив зі мною, і побачив раптом пастиря поряд із собою. І він запитує у мене:

 — Навіщо ти так рано сюди прийшов?

 — Тому, господарю, що перебуваю на стоянні.

 — А що таке «стояння»?

 — Тобто пощу, пане, — пояснив я.

 — Яким же чином, — запитав він, — ти постиш?

 — Як постив за звичаєм, так і пощу.

 — Не вмієте ви, — сказав він, — постити Богу, і піст, який звершуєте, не корисний.

 — Чому, господарю, говориш так?

 — Те, як ви бажаєте постити, не є істинний піст, але я навчу тебе, який піст є досконалим і угодним Богу. Слухай. Бог не хоче такого суєтного посту, бо, постячи таким чином, ти не звершуєш правди. Пости ж Богу таким чином: не лукав у житті, але служи Богу чистим серцем; дотримуйся Його заповіді, ходи в Його повеліннях і не допускай жодної злої похоті в своєму серці. Віруй в Бога, і якщо сповниш це, і матимеш страх Божий, і стримуватимешся від всяких злих діл, то житимеш з Богом. І таким чином ти вчиниш великий і угодний Богу піст.

II

Послухай притчу щодо посту, яку я маю намір повідати тобі. Хтось мав маєток і багато рабів; у одній частині землі своєї він насадив виноградник і потім, відправляючись в дальню подорож, вибрав раба, найвірнішого і чеснішого, і доручив йому виноградник для того, щоб він до виноградної лози приставив підпори, обіцяючи за виконання цього наказу дарувати йому свободу. Тільки це (і більше нічого. — Ред.) наказав господар рабу зробити у винограднику і відправився у подорож. Раб ретельно зробив, що повелів господар: він розставив підпори у винограднику, але, помітивши в ньому багато бур’янів, почав міркувати сам із собою: я виконав наказ господаря, скопаю тепер виноградник, і він буде красивіший; а якщо виполоти бур’ян, він не буде заглушатись бур’янами і дасть більше плоду. І взявся за роботу: скопав виноградник і виполов в ньому всі бур’яни, і став виноградник красивим і квітучим, не засмічений травами.

Через деякий час повернувся його господар і прийшов у виноградник. Коли він побачив, що виноградник добре обставлений і, понад те, скопаний, прополений, і лози багаті плодами, то був дуже задоволений вчинком свого раба. Тому запросив він улюбленого сина, свого спадкоємця, і друзів, своїх радників, і розповів їм, що наказав він зробити рабу своєму і що той понад це зробив. Вони одразу вітали раба з тим, що він одержав таку високу похвалу від свого господаря. Господар же говорить їм: «Я обіцяв свободу цьому рабу, якщо він виконає даний наказ, він виконав його і понад те приклав до виноградника добру працю, яка мені вельми сподобалася. Тому за його старанність я хочу зробити його співспадкоємцем мого сина, тому що, помисливши про добре, він не залишив його, але виконав». Цей намір господаря, тобто щоб раб був співспадкоємцем сину, схвалили і син, і його друзі.

Потім, через кілька днів, коли були скликані гості, господар зі свого бенкету посилав тому рабу багато страв. Отримуючи їх, раб брав з них те, що було для нього достатньо, останнє ж ділив між своїми товаришами. Вони, обрадувані, почали бажати йому, щоб він ще більшу любов знайшов у господаря за свою доброту і щедрість. Коли про все це дізнався його господар, то він знову дуже зрадів і знову розказував друзям і сину про вчинок свого раба, і вони ще більше схвалили думку господаря, щоб цей раб був співспадкоємцем сина.

IІI

Я сказав:

 — Господарю, не знаю цих притч і не зможу зрозуміти, якщо ти не поясниш мені їх.

 — Все, — обіцяв він, — поясню, що тільки скажу і покажу тобі. Дотримуйся заповідей Господа, і будеш угодний Богу і включений в число тих, які дотримались Його заповідей. Якщо ж зробиш що-небудь добре понад заповідане Господом, то придбаєш собі ще більше достоїнство і будеш перед Господом славнішим, ніж міг бути раніше. Тому якщо дотримаєшся заповідей Господніх і до них приєднаєш ці стояння, то отримаєш велику радість, особливо якщо виконуватимеш їх згідно з моїми настановами.

 — Господар, — кажу, — я виконаю все, що повелиш мені, бо я знаю, що ти будеш зі мною.

 — Буду, — сказав він, — з тобою, тому що маєш такий добрий намір; буду також зі всіма, що мають такий намір. Цей піст, — продовжував він, — при виконанні заповідей Господа дуже добрий, і дотримуйся його таким чином: насамперед утримуйся від всякого поганого слова і злої похоті і очисти своє серце від всіх суєтних діл віку цього. Якщо дотримуватись цього, то піст у тебе буде праведний. Поступай же так: виконавши вищесказане, в той день, у який постиш, нічого не їж, окрім хліба і води; а з їжі, яку ти таким чином збережеш цього дня, відклади і віддай вдові, сироті або бідному; таким чином ти смириш свою душу, а той, що отримав від тебе, наситить свою душу і за тебе молитиметься Господу. Якщо чинитимеш піст так, як я повелів тобі, то жертва твоя буде приємна Господу, і цей піст буде записаний, і діло, що таким чином звершується, прекрасне, радісне і угодне Господу. Якщо ти дотримаєшся цього з дітьми своїми і зі всіма домашніми твоїми, то будеш блаженний; і всі, хто тільки дотримається цього, будуть блаженні, і чого б не попросили у Господа, все отримають.

IV

І просив я його, щоб пояснив мені цю притчу про маєток і господаря, про виноградник і раба, що поставив підпори в ньому, про бур’яни, виполоті у винограднику, про сина і друзів, покликаних для поради: бо я зрозумів, що все це — притча. Він сказав мені:

 — Дуже сміливий ти на запитання. Ти ні про що не повинен запитувати; що повинне бути пояснене, те буде пояснене тобі.

 — Господарю, я марно бачитиму те, що ти покажеш мені, не тлумачачи, що це означає; марно слухатиму і притчі, якщо ти пропонуватимеш їх мені без пояснення.

Він сказав мені знову:

 — Хто раб Божий і в серці своєму має Господа, той просить у Нього розуму і отримує, і розуміє всяку притчу, і розуміє слова Господні, сказані у притчах. А безтурботні і ліниві до молитви вагаються прохати Господа, тоді як Господь многомилостивий і безперестанно дає всім, хто просить у Нього. Ти ж утверджений тим достопоклоняємим ангелом і отримав від Нього таку могутню молитву. Чому, якщо ти не лінивий, не просиш розуму і не отримуєш від Господа?

 — Якщо ти зі мною, — сказав я йому, — належить мені тебе про все просити і запитувати, бо ти все мені показуєш і говориш зі мною. Якби без тебе я бачив це або чув, тоді б просив Господа, щоб було мені пояснено.

V

І він відповідав:

 — Я і раніше говорив тобі, що ти винахідливий і сміливий на те, щоб запитувати значення притч. Оскільки ти наполегливий, то я поясню тобі притчу про маєток і про інше, щоб ти розповів всім. Слухай же і розумій. Маєток, про який говориться в притчі, означає світ. Власник маєтку — Творець, Який все сотворив і утвердив. Син є Дух Святий 24. Раб — Син Божий. Виноградник означає народ, який насадив Господь. Підпори — це ангели, приставлені Господом для збереження Його народу. Трави, знищені у винограднику, це злочини рабів Божих. Страви, які з бенкету посилав господар рабу, це заповіді, які через Сина Свого дав Господь Своєму народу. Друзі, покликані на пораду, це святі ангели першостворені. Відсутність господаря означає час, що залишається до Його пришестя.

VI

Я сказав тоді:

 — Господарю, велично, дивно і славно все, що ти повідав, але чи міг я, господарю, зрозуміти це? Жодна людина, хоч би і дуже розумна, не може збагнути цього. Тепер же запитаю тебе ось про що.

 — Запитуй, що хочеш.

 — Чому Син Божий в цій притчі постає в образі раба?

 — Слухай, — сказав він. — Син Божий являється в рабському стані, але має велику могутність і владу.

 — Яким чином, господарю, не розумію?

 — Бог насадив виноградник, тобто сотворив народ і доручив своєму Сину; Син же приставив ангелів для збереження кожної людини і Сам старанно трудився, і неабияк постраждав, щоб очистити їхні гріхи. Бо жоден виноградник не може бути очищений без зусиль і подвигу. Тому, очистивши гріхи Свого народу, Він показав їм шлях життя і дав їм закон, прийнятий Ним від Отця. Бачиш, що Він є Господь народу з усією владою, отриманою від Отця. Ось чому Господь взяв у раду про насліддя Свого Сина і славних ангелів? Духа Святого, Який раніше всього сущий, Який сотворив усе творіння, Бог поселив у плоть, яку Він забажав 25. І ця плоть, в яку вселився Святий Дух, добре послужила Духу, ходячи в чистоті і святості, і нічим не осквернила Духа. І оскільки жила вона непорочно, і подвизалася разом з Духом, і мужньо співдіяла Йому у всякому ділі, то Бог прийняв її в спілкування, бо Йому було угодне життя плоті, яка не осквернилась на землі, маючи в собі Святого Духа. І призвав Він у раду Сина і добрих ангелів, щоб і ця плоть, що непорочно послужила Духу, знайшла місце заспокоєння (прославлення і блаженства на небі. — Ред.), щоб не опинилася без нагороди непорочна і чиста плоть, в якій поселився Святий Дух. Ось тобі пояснення цієї притчі.

VII

 — Зрадів, господарю, — кажу я — почувши таке пояснення.

 — Слухай далі. Бережи цю плоть неоскверненою і чистою, щоб дух, який живе в ній, був задоволений нею, і спаслася твоя плоть. Дивися також, ніколи не допускай думки, що ця плоть загине, і не зловживай нею в якій-небудь похоті. Бо якщо оскверниш свою плоть, то оскверниш і Святого Духа, якщо ж оскверниш Святого Духа — не житимеш.

І я запитав:

 — Що ж, якщо хтось через невідання, до того як почув ці слова, осквернив свою плоть, яким чином отримає він спасіння?

 — Попередні гріхи невідання, — сказав він, — зцілити може один Бог, бо Йому належить всяка влада. Але тепер бережи себе; і Господь всемогутній і милостивий дасть покаяння для минулих гріхів, якщо надалі не осквернятимеш плоті своєї і духа. Бо вони співпричасні, і одна без іншого не оскверняється. Тому і те, й інше зберігай чистим, і житимеш з Богом.

Подоба шоста

Про двоякий рід людей любострасних і про їхнє покарання

І

Коли я, сидячи вдома, прославляв Господа за все те, що бачив, і роздумував про заповіді, як вони прекрасні, тверді, шановані і приємні і можуть спасти душу людини, то я говорив сам собі: «Блаженний буду, якщо стану поступати за цими заповідями; і що всякий, хто чинитиме за ними, буде блаженний!» Коли міркував таким чином — раптом з’явився біля мене пастир і сказав:

 — Що роздумуєш про мої заповіді, які я тобі передав? Вони прекрасні, аніскільки не сумнівайся; але зодягнися вірою в Господа і виконуватимеш їхні, бо наділю тебе для цього силою. Заповіді ці корисні для тих, хто хоче покаятися; якщо не виконуватимуть їх, то марним буде їх покаяння. Тому ви, що каєтеся, відкиньте від себе лукавства віку цього, що гублять вас. Вдягніться ж у всяку чесноту, щоб ви могли дотриматись цих заповідей, і нічого не додайте до ваших гріхів. Бо якщо знову не грішитимете, то загладите минулі гріхи. Поступайте за заповідями моїми і житимете з Богом. Все це мною сказане вам. Після цих слів він продовжував:

 — Підемо в поле, і я покажу тобі пастухів овець.

 — Підемо, господарю, — погодився я.

Пішли ми і в полі побачили молодого пастуха, одягненого в багатий одяг багряного кольору; стадо його було численне, і доглянуті вівці весело гуляли в травах. І сам пастух радів за своє стадо, і із задоволеним обличчям ходив біля овець.

II

Ангел покаяння вказав мені на пастуха і сказав:

 — Це ангел насолоди і неправди, він нищить душі рабів Божих, відвертаючи їх від істини, спокушаючи злими бажаннями; і вони забувають заповіді живого Бога і живуть в розкоші і суєтних задоволеннях, і цей злий ангел губить їх — деяких до смерті, а деяких до розтління.

 — Господарю, — запитав я, — як зрозуміти «до смерті» і що означає «до розтління»?

 — Слухай. Вівці, яких ти бачив, що гуляли, це ті, які назавжди відреклися від Бога і вдалися до задоволень цього віку. Тому їм немає вороття до життя через покаяння, бо вони до інших своїх злочинів додали ще більше — нечестиво хулили ім’я Господа. Життя таких людей подібне до смерті. А вівці, які не скакали, а нудно паслися, означають тих, які хоч і вдавалися до насолоди і задоволень, але не чинили хули проти Господа: вони не відійшли від істини, і для них ще є покаяння, з допомогою якого вони спасуть життя. У розтлінні є певна надія на відновлення; а смерть має безповоротну погибель.

Ми ще пройшли небагато, і він показав мені великого пастуха, дикого на вигляд, одягненого в білу козину шкуру, з торбою на плечах, з сучкуватою і міцною палицею і великим бичем в руках; обличчя його було суворим і грізним, так що ставало страшно. Він приймав від юного пастуха овець, які жили в розкоші і насолоді, але не скакали; він відганяв їх в місцевість скелясту і тернисту, і вівці, заплутавшись в колючках, сильно страждали, а пастух обсипав їх ударами, ганяв туди і сюди, не давав їм спокою і не дозволяв де-небудь зупинитися.

III

Побачивши, що вівці піддаються побоям, терплять такі муки і не знаходять спокою, я пожалів їх і запитав пастиря, хто цей безжалісний і жорстокий пастух, що не має жодного співчуття до овець.

 — Це, — відповів пастир, — ангел покарання; він із праведних ангелів, але приставлений для покарання. Йому ввіряються ті, які відхилилися від Бога і вдалися до похоті і задоволень віку цього; і він карає їх, як вони того заслуговують, різними жорстокими муками.

 — Розкажи мені, господарю, — попросив я, — що це за муки, якого вони роду?

 — Слухай: ці різні покарання і муки є тими, які люди терплять у своєму щоденному житті. Одні терплять збитки, інші — бідність, інші — різні хвороби, деякі — непостійність в житті, інші піддаються образам від людей недостойних і багатьом іншим прикрощам. Багато хто з непостійними намірами береться за різні діла, але ніщо їм не вдається, і скаржаться вони, що не мають успіху в своїх починах; не приходить їм думка, що вони творять погані діла, але скаржаться на Господа. Після того, як вони натерпляться всяких скорбот, вони віддаються мені для доброї настанови, зміцнюються у вірі в Господа і в решту днів свого життя служать Господу чистим серцем. І коли вони почнуть каятись у злочинах, тоді на їхні серця приходять беззаконні діла, і вони віддають славу Господу, кажучи, що Він Суддя праведний і що вони всі праведно отримали за своїми ділами. І в решту днів служать Богу чистим серцем і мають успіх у всіх своїх ділах, отримуючи від Бога все, що попросять; і тоді дякують Господу, що вони мені ввірені, і віднині не піддаються ніяким жорсткостям.

IV

І я захотів дізнатися, стільки часу мучаться ті, що залишили страх Божий, скільки насолоджувалися задоволеннями, і запитав пастиря про це.

 — Стільки ж часу і мучаться, — відповів він.

 — Вони мало мучаться, потрібно, щоб ті, хто вдались до задоволень і забули про Бога, терпіти покарання в сім разів більше.

 — Нерозумний ти, — сказав він, — і не розумієш сили покарання.

 — Господарю, якби я розумів, то і не просив би тебе пояснити мені.

 — Слухай, — сказав він, — яка сила цього й іншого — насолоди і покарання. Одна година насолоди обмежується своєю тривалістю, а одна година покарання має силу тридцяти днів. Хто один день вдавався до насолоди і задоволення, той мучитиметься один день, але день муки обходитиметься цілим роком. Тому хто скільки днів насолоджується, стільки років мучиться. Бачиш, — зробив висновок він, — що час мирської насолоди і спокус дуже малий, а час покарання і мук великий.

V

Я сказав йому:

 — Не зовсім розумію щодо часу насолоди і покарання, поясни мені краще.

Він відповів:

 — Твоя нетямущість наполегливо залишається з тобою, і ти не хочеш очистити своє серце і служити Богу. Дивися, щоб не залишитись тобі безрозсудним, коли сповниться час. А зараз слухай, якщо бажаєш зрозуміти. Хто один день вдавався до задоволень і чинив, що було бажане його душі, той сповнюється великим нерозумінням і на ранок не усвідомлює своїх попередніх дій, і не пам’ятає, що робив напередодні, бо насолода і спокуси не мають пам’яті внаслідок нерозуміння, яким людина сповнюється. Але коли на один день до людини прийде покарання і муки, то вона страждає цілий рік, тому що покарання і мука мають велику пам’ять. Той, хто страждає впродовж цілого року, згадує про суєтну насолоду і усвідомлює, що за неї він терпить зло. Саме таким чином караються ті, які вдалися до насолоди і спокусились; тому що, будучи наділеними життям, самі себе віддали смерті.

Я запитав:

 — Господар, які задоволення шкідливі?

 — Будь-яке діло, — відповів він, — приносить задоволення людині, якщо вона виконує його з приємністю. Бо і гнівливий, виконуючи своє діло, отримує задоволення, і перелюбник, і п’яниця, і обмовник, і лжець, і сріблолюбець, і всякий, що чинить подібне, задовольняє свою пристрасть і насолоджується своїм ділом. Вся ця насолода шкідлива рабам Божим, і за неї вони страждають і терплять покарання. Але є також задоволення, які спасительні для людей: багато хто, творячи добрі діла, отримує задоволення, знаходячи в них для себе солодкість. Це задоволення корисне рабам Божим і готує майбутнє життя таким людям. А ті, про яких сказано раніше, заслуговують покарання і муки, і ті, які нестимуть їх і не покаються у своїх злочинах, приречуть себе на смерть.

Подоба сьома

Про те, що ті, що каються, повинні приносити плоди,
достойні покаяння

Після кількох днів я зустрів пастиря на тому полі, на якому раніше бачив пастухів, і він запитав мене:

 — Чого ти шукаєш?

 — Я прийшов, господарю, просити тебе, щоб ти наказав віддалитися з мого дому пастирю, приставленому для покарання, тому що він сильно мене уражає.

Він сказав мені у відповідь:

 — Тобі необхідно пережити біди і скорботи, тому що так заповідав тобі той славний ангел, який хоче випробувати тебе.

 — Яке ж зло, господарю, я зробив, що відданий цьому ангелу?

 — Слухай, — сказав він. Ти маєш дуже багато гріхів, та не настільки, що варто було тебе віддати цьому ангелу; але твої домочадці вчинили великі гріхи і злочини, і той славний ангел прогнівався на їхні діла і повелів понести тобі покарання певний час, щоб і вони покаялися у своїх гріхах і очистилися від всякої скверни цього віку. І коли вони покаються і очистяться, тоді віддалиться від тебе ангел покарання.

Я сказав йому:

 — Господарю, якщо вони так поводили себе, що розсердили славного ангела, в чому ж моя провина?

Він відповідав:

 — Вони не можуть бути покарані, якщо ти, глава всього дому, не будеш підданий покаранню. Бо все, що зазнаєш ти, неминуче зазнають і вони, а при твоєму благополуччі вони не зможуть відчути ніяких мук.

 — Але тепер, господарю, — сказав я, — вони вже покаялися від щирого свого серця.

 — Знаю, що вони покаялися від щирого серця. Але хіба ти думаєш, що гріхи тих, хто покаявся, відразу відпускаються? Ні, той, що кається, повинен помучити свою душу, смиритися у всякому своєму ділі і перенести багато різних страждань. І коли він все перенесе, що йому призначене, тоді, звичайно, Той, Який все сотворив і утвердив, прийде до нього і Своєю милістю та щедротами дасть йому спасительні ліки, і тільки тоді, коли побачить, що його серце покаялось та чисте від всяких злих діл. А тобі і сімейству твоєму тепер постраждати корисно. Потрібно постраждати так, як повелів той ангел Господній, який мені віддав тебе. А ти краще дякуй Господу за те, що Він удостоїв наперед відкрити тобі покарання, щоб, заздалегідь знаючи про нього, ти стійко переніс його.

І я просив його:

 — Господарю, будь зі мною, і я легко перенесу всяку біду.

 — Я буду з тобою і навіть попрошу ангела покарання, щоб він легше уражав тебе; втім, ти ще не довго терпітимеш біду і знову повернешся у своє благополуччя, тільки перебувай у смиренномудреності і корися Господу від чистого серця. Нехай і діти твої, і весь дім твій живуть за заповідями, які я тобі передав, — і покаяння ваше може стати твердим і чистим. І якщо ти зі своєю сім’єю дотримаєшся моїх заповідей, то віддалиться від тебе всяка біда; і від усіх тих, які дотримуватимуться цих заповідей, віддалиться всяка біда.

Подоба восьма

Багато є родів вибраних і тих, що каються в гріхах, але всі
матимуть нагороду за мірою покаяння і своїх добрих діл

І

Пастир показав мені зарослі верби, що покрили поля і гори, в тінь яких покликані всі призвані в ім’я Господнє. І поряд з цією вербою стояв славний дуже високий ангел 26, він великим серпом зрізав з верби вітки і роздавав їх народу. Після того, як всі отримали вітки, ангел поклав серп, але дерево залишилося таким же цілим, яким я бачив його раніше. Я дуже здивувався цьому, але пастир сказав:

 — Не дивуйся, що дерево залишилося неушкодженим після того, як було зрізано з нього стільки віток. Почекай, що буде далі, і тобі стане все зрозумілим.

Ангел, що роздавав вітки, захотів повернути їх назад. Він кликав людей, вони підходили в тому ж порядку, в якому отримували, і повертали вітки. Ангел Господній приймав їх і розглядав. Від деяких він отримував сухі вітки, немов би роз’їдені міллю, і тим він наказував стати окремо; ті, які повернули вітки сухими, але не зачеплені міллю, теж стали окремо. Окремо стали і ті, хто приніс вітки напівсухі і з тріщинами, і ті, чиї вітки були наполовину сухі, наполовину зелені. Деякі повертали вітки на дві третини сухими, а деякі — на третину зеленими; а хтось — навпаки: на дві третини зеленими і на третину — сухими. Ангел їх також поставив окремо. Інші подавали вітки повністю зелені, і лише мала їхня частина, сама верхівка, була сухою, і вони були потріскані. А в інших вітках було зовсім мало зеленого. А у більшості людей були такі ж зелені вітки, якими вони їх і отримали; ангел дуже радів їм. Інші віддавали вітки зеленими і з молодими паростками, ангел приймав їх також з великою радістю. У деяких зелені вітки були і з новими паростками, і з плодами на них. Мужі, що повертали таке віття, приходили дуже задоволеними, і сам ангел був вельми веселий, і пастир теж радів.

II

Потім ангел Господній звелів принести вінці. І були принесені вінці, немов сплетені з пальмового листя, і ангел надів їх на тих мужів, вітки яких були з паростками і плодами, і велів їм йти у вежу; і інших мужів, вітки яких були зелені і з паростками, але без плодів, послав туди ж, давши їм печать. На всіх, що входили в вежу, був одяг, білий як сніг. У ту ж вежу послав він і тих, які повернули свої вітки такими ж зеленими, як прийняли, давши їм печать і білий одяг. Після закінчення цього він звернувся до пастиря:

 — Я піду, а ти впусти їх всередину стін, на те місце, якого кожен заслужив, але насамперед розглянь уважно їхнє віття; стеж, щоб хто-небудь не минув тебе; якщо ж хто пройде повз тебе, я викрию їх перед вівтарем.

Він віддалився, після чого пастир сказав мені:

 — Візьмемо у них віття і посадимо їх в землю, можливо, деякі з них зазеленіють знову.

Я здивувався:

 — Господарю, яким чином можуть знову зазеленіти вітки, які вже засохли?

Він відповів мені:

 — Це верба, а вона завжди любить життя: тому якщо ці вітки будуть посаджені і отримають трохи вологи, дуже багато хто з них знову зазеленіє. Спробую полити їх водою, і якщо якась з них зможе ожити, радітиму за неї; якщо ж ні, принаймні, буде видно, що я не був недбайливий.

Потім пастир наказав мені покликати їх в тому ж порядку, в якому вони стояли; вони підійшли і передавали свої вітки. Отримавши їх, пастир кожну посадив за порядком. І, розсадивши, так безперервно поливав їх водою, що вода повністю покрила їх. Поливши, він сказав:

 — Підемо, а через кілька днів повернемось і подивимось на них. Бо Той, Хто сотворив це дерево, хоче, щоб були живі всі вітки, які проросли від нього. А я сподіваюся, що після того, як ці вітки були залиті водою, дуже багато з них оживуть.

III

Я запитав:

 — Господарю, поясни мені, що означає це дерево; я дивуюся, чому воно залишається цілим: адже зрізано з нього стільки віток, але не видно, щоб воно зменшилось.

 — Слухай, — сказав він. Це велике дерево, що покриває поля і гори, і всю землю, означає закон Божий, даний всьому світу; законом цим є Син Божий, про Якого проповідують у всіх кінцях землі. Люди, що стоять під покровом його, означають тих, які почули проповідь і увірували в Нього. Величний і сильний ангел — це Михаїл, який має владу над цим народом і управляє ним: він насаджує закон у серцях віруючих і стежить за тими, яким дав закон, чи вони дотримуються його. У кожного є вітка: вітки означають також закон Господній. Бачиш, багато хто з них стали непридатними, і ти впізнаєш всіх тих, які не дотримались закону, і побачиш місце кожного з них.

 — Чому ж, господарю, одних Він відіслав у вежу, а інших залишив тут, при тобі?

 — Ті, які порушили закон, від Нього прийнятий, залишені в моїй владі, щоб покаялися у своїх злочинах; а ті, які догодили закону і дотримались його, перебувають під власною Його владою.

 — Хто ж, господарю, ті, які увінчані і увійшли до вежі?

Він відповів:

 — Це ті, які вели боротьбу з дияволом і перемогли його; ті, які, дотримуючись закону, постраждали за нього; інші, які повернули вітки зеленими і з паростками, але без плодів, — це ті, які хоч і терпіли муки за цей закон, але не зазнали смерті і не зреклися свого закону; ті ж, які повернули вітки зеленими, якими і взяли — це смиренні і праведні, які жили з чистим серцем і дотримувались заповідей Божих. Останнє ти дізнаєшся після того, як переглянеш вітки, які я посадив в землю і полив.

IV

Через кілька днів ми повернулися туди, і пастир сів на місце того ангела, а я став біля нього, і він звелів мені підперезатися рушником і допомагати йому. Я підперезався чистим платом, зробленим з мішка. Побачивши, що я готовий служити йому, він сказав:

 — Клич тих мужів, вітки яких посаджені в землю, в тому порядку, в якому кожен їх подавав.

І я відправився в поле та скликав всіх, і вони стали на свої місця.

 — Нехай кожен вийме свою вітку і подасть мені, — сказав він.

Найпершими подали ті, у яких тоді вітки були сухими і гнилими. І оскільки вони знову виявилися гнилими і сухими, то він повелів їм стати окремо. Потім подали вітки ті, у яких раніше вони були сухі, але не гнилі. Одні з них подавали вітки зелені, а інші — сухі і загнилі, немов би пошкоджені міллю. Тим, які подали вітки зелені, він повелів стати окремо; а тим, які подали сухі і загнилі, велів стати разом з першими. Потім подали ті, чиї вітки були напівзасохлі і з тріщинами; багато хто з них приніс вітки зелені і без тріщин; а деякі — зелені та з паростками, і навіть з плодами, — як ті, які увінчаними увійшли до вежі; інші подали сухі і пошкоджені, інші — сухі, але не гнилі, а деякі — напівсухі і з тріщинами, як і раніше. І всіх їх пастир розділив на групи, повелів кожній стати окремо.

V

Потім принесли вітки ті, у яких вони хоч і були зеленими, але з тріщинами: всі вони подали тепер їх зеленими і стали на своєму місці, і пастир зрадів за них, що всі вони виправились і загоїли свої тріщини. Подали і ті, які раніше мали вітки наполовину сухі; вітки декого з них виявились зеленими, інших — напівсухими, інших — сухими і пошкодженими, а інших — зеленими і з паростками. Потім подали ті, у яких вітки на дві третини були зелені і на третину сухі; багато хто з них подав вітки зеленими, багато — напівсухими, інші ж були сухі та гнилі. Далі подали ті, у яких до цього вітки на дві третини були сухими, а на третину зеленими; багато хто з них подав напівсухі, деякі — сухі і гнилі, інші — напівсухі і з тріщинами, а інші — зелені. Потім подали ті, у яких вітки були зеленими, але трохи і сухі, і з тріщинами; деякі з них повернули вітки зеленими, інші ж — зелені і з паростками; і вони стали на своє місце. Нарешті, у тих, чиї вітки містили трохи зелені, а решта засохла, частина віток виявилась переважно зеленими із паростками, і навіть з плодом на них, а частина стала зеленою, цими вітками пастир був дуже задоволений. І кожного він відправляв у своє місце.

VI

Переглянувши всі вітки, пастир сказав мені:

 — Я ж говорив тобі, що це дерево любить життя. Бачиш, багато хто покаявся і отримав спасіння.

 — Бачу, господарю.

 — Знай же, — продовжував він, — велична і славна благість і милість Господа, Який дав духа тим, що здатні покаятись.

 — Чому ж, господарю, — запитав я, — не всі покаялися?

Він відповів:

 — Господь дав покаяння для тих, яких побачив, що серця їхні будуть чистими і що вони будуть служити Йому ревно і праведно. А для тих, у кого відчув лукавство і неправду, і вдаване до Нього звертання, не дав покаяння, щоб вони знову не осквернили Його імені.

 — Тепер, господарю, поясни мені, що означає кожен з тих, хто повернув віття, і де його місце, щоб про це дізналися віруючі, які отримали печать, але сокрушили її і не зберегли в цілості, і щоб пізнавши діла свої, покаялися і, прийнявши від тебе печать, вознесли славу Господу за те, що Він до них змилосердився і послав тебе для оновлення їхніх душ.

 — Слухай, — сказав він. Ті , у кого вітки були знайдені сухими і гнилими, немов би пошкодженими міллю, є відступниками і зрадниками Церкви, які в гріхах своїх хулили Господа і посоромилися імені Його, на них призваного: всі вони померли для Бога. І ти бачиш, що ніхто з них не покаявся, і вони знехтували слова Божі, які я заповідав тобі; від цих людей відступило життя. Таким же чином недалеко від них ті, які повернули вітки сухими, хоч не гнилими, бо вони були лицемірами, запроваджували чужі вчення і спокушали рабів Божих, особливо тих, які згрішили, не дозволяючи їм повертатися до покаяння, але вселяючи їм злі думки. Вони мають надію покаяння; і ти бачиш, що багато хто з них вже покаявся після того, як я сповістив їм мої заповіді, і ще покаються. Ті, які не покаються, згублять життя своє; ті ж, які покаялися, стануть добрими, і їхнім місцеперебуванням будуть перші стіни, а деякі увійдуть навіть всередину вежі. Тому, бачиш, покаяння грішників несе в собі життя, а нерозкаяність — смерть.

VII

Послухай і про тих, які повернули вітки напівсухими і з тріщинами, — говорив пастир далі. Ті, у кого вітки були тільки напівсухими, — це ті, що сумніваються: вони ні живі, ні мертві; а ті, які подали вітки напівсухими і з тріщинами, — це ті, що сумніваються і разом з тим лихослівні, які ганьбили позаочі, які ніколи не живуть у мирі, але постійно перебувають в розбраті. Втім, і для них є покаяння. Бачиш, і з них деякі покаялися. Ті з них, що одразу покаялися, знайдуть собі місце у вежі, а ті, які пізніше покаялися, мешкатимуть на стінах. Ті ж, які не покаялися, але залишилися при своїх ділах, знайдуть погибель. Ті, які подали вітки зеленими, але з тріщинами, завжди були вірними і добрими, хоча мають між собою заздрість і ревнивість про першість та достоїнство: тільки безглузді люди сперечаються між собою про першість. Втім, вони були добрі в іншому — слухалися моїх заповідей, виправилися і скоро покаялися, тому і місце їхнє у вежі. Якщо ж хто-небудь з них повернеться до розбрату, буде вигнаний з вежі і погубить своє життя. Бо життя призваних Богом полягає в дотриманні заповідей Господа; в цьому життя, а не в першості або якому-небудь достоїнстві. Через терпіння і смирення духу люди отримають життя від Господа, а ті, що нехтують законом, придбають собі смерть.

VIII

Ті, у яких вітки виявились наполовину сухими, наполовину зеленими, — це ті, що прив’язані до мирських занять і відчужувалися від спілкування зі святими, і тому половина з них жива, а половина мертва. І багато хто з них, послухавши заповідей моїх, покаявся і отримав місце у вежі; деякі ж зовсім відпали. Для них немає покаяння, тому що вони хулили Господа і, зрештою, відкинули Його, і за це нечестя вони втратили своє життя. Але багато з них двоєдушні: цим ще є покаяння, і якщо скоро покаються, матимуть притулок у вежі; якщо пізніше — мешкатимуть на стінах; якщо ж зовсім не покаються — втратять своє життя. Ті, у яких вітки на дві третини були зеленими, а на третину сухими, означають тих, які, будучи різним чином спокушені, відреклися від Господа; з них багато хто покаявся і вже отримав місце у вежі; а інші назавжди відпали від Бога і зовсім втратили життя. А деякі з них були двоєдушними і чинили розбрат: їм ще є покаяння, якщо невдовзі покаються і відмовляться від своїх задоволень; якщо ж залишаться при своїх ділах, то приготують собі смерть.

IX

Ті, що подали свої вітки на дві третини сухими, а на третину зеленими, є вірними, але, збагатившись і знайшовши славу серед язичників, вони впали у велику гордість, стали зарозумілими, залишили істину і не перебували у спілкуванні з праведними, але жили разом з язичниками, і це життя здавалося їм приємнішим; від Бога, втім, вони не відпали і зберігали віру, тільки не творили діл віри. Багато хто з них вже покаявся і почав жити у вежі. Інші, живучи з язичниками і набравшись марнославства у них, зовсім відійшли від Бога, вдавшись до діл язичників: такі люди зарахуються до язичників. Деякі ж з них почали вагатись, не сподіваючись спастись своїми ділами; інші стали сумніватись і почали чинити непорозуміння. І тим, і іншим ще є покаяння, але їхнє покаяння повинне бути негайним, щоб залишилося для них місце у вежі. А перед тими, які не розкаються, перебуваючи в своїх задоволеннях, скоро предстане смерть.

X

Ті, які подали вітки зеленими, за винятком їхніх сухих верхівок, і з тріщинами, ті завжди були добрими, вірними і славними у Бога, але згрішили кілька разів внаслідок невеликих задоволень і дрібних незгод, які мали між собою. Почувши мої слова, дуже багато хто відразу покаявся, і їхнє місце стало у вежі. Деякі з них прийшли в сумнів, а деякі, понад те, чинили великий розбрат. Для таких є надія на покаяння, тому що завжди були добрими, і навряд чи хто з них помре. Ті ж, які подали сухі вітки із зеленими верхівками, вони тільки увірували в Бога, але творили беззаконня; втім, вони ніколи не відступали від Бога, але завжди охоче носили Його ім’я і з любов’ю приймали рабів Божих у свої оселі. Почувши про покаяння, вони негайно покаялися і роблять всяку чесноту і правду. Деякі з них зазнали смерті, а інші охоче перенесли нещастя, пам’ятаючи про свої діла, — всім таким буде місце у вежі.

XI

Закінчивши пояснення всіх віток, він повелів мені:

 — Піди і скажи всім, щоб покаялися і жили для Бога, тому що Господь зі Свого милосердя послав мене дати всім покаяння, навіть і тим, які у своїх ділах не заслуговують спасіння. Але терплячий Господь хоче, щоб спаслися покликані Його Сином.

 — Надіюся, господарю, — відповів я, — що кожен, хто почує це, покається. Бо я переконаний, що всякий звернеться до покаяння, пізнавши свої діла і убоявшись Бога.

 — Всі ті, які від щирого серця покаються і очистяться від всіх неправедних діл, про які йшлося раніше, і не примножать ще чим-небудь свої злочини, отримають від Господа прощення своїх минулих гріхів, якщо не засумніваються в цих заповідях моїх і житимуть з Богом. І ти ходи в цих заповідях — і житимеш з Богом; і всі, хто тільки вірно виконуватиме їх, житимуть з Богом. Показавши мені все це, він пообіцяв:

 — Інше я покажу тобі через кілька днів.

Подоба дев’ята

Будівництво Церкви Божої, воюючої і торжествуючої

І

Після того, як я написав заповіді і притчі пастиря, ангела покаяння, він прийшов до мене і сказав: «Я хочу показати тобі все, що показав тобі Святий Дух, Який розмовляв з тобою в образі Церкви: Дух той є Син Божий. І оскільки ти був слабкий тілом, то не відкрилось тобі через ангела, доки ти не утвердився духом і не зміцнився силами, щоб міг бачити ангела. Тоді Церквою тобі було показане величне будівництво вежі; але ти бачив, як все це було показано тобі дівою. А зараз ти отримаєш одкровення через ангела, але від того ж Духа. Ти повинен старанно про все дізнатися від мене, бо для того і посланий я тим достопоклоняємим ангелом мешкати в домі твоєму, щоб ти розглянув все добре і нічого не боявся, як раніше».

І повів він мене в Аркадію, на гору, що має форму грудей, і ми сіли на її вершині. І показав він мені велике поле, яке оточували дванадцять гір, не схожих одна на одну. Перша з них була чорною, як сажа. Друга була голою, без рослин. Третя заросла бур’янами і терням. На четвертій були рослини напівзасохлі, із зеленою верхівкою і мертвим стеблом, а деякі рослини зовсім засохли від сонячної спеки. П’ята гора була скелястою, але на ній зеленіли рослини. Шоста гора була з ущелинами, в одних місцях малими, а в інших великими. У цих ущелинах були рослини, але не квітучі, а злегка зів’ялі. На сьомій горі цвіли рослини, і вона була родючою; всяка худоба і птахи небесні збирали там їжу, і чим більше вони харчувалися на ній, тим рясніше росли рослини. Восьму гору суцільно покривали джерела, і з цих джерел утамовували спрагу творіння Божі. Дев’ята гора зовсім не мала ніякої води і вся була оголеною. На ній мешкали отруйні змії, згубні для людей. Десята гора вся була затінена величезними деревами, що на ній росли, і в тіні лежала худоба, відпочиваючи і пережовуючи жуйку. На одинадцятій горі теж росло безліч дерев, і вони рясніли різними плодами, і хто бачив їх, бажав скуштувати цих плодів. Дванадцята гора, вся біла, мала найприємніший вигляд, на ній все було прекрасним.

II

В середині поля він показав мені величезний білий камінь. Цей камінь був квадратний за формою і був вищим за ті гори, так що міг би тримати всю землю. Він був древнім, але мав висічені двері, які здавалися недавно зробленими. Двері ці сяяли яскравіше за сонце, так що я дивувався їхньому блиску.

Навколо дверей стояли дванадцять дів. Четверо з них, що стояли по кутах дверей, здавалися мені найпрекраснішими, але і останні були гарні. Веселі і радісні, ці діви були одягнені в полотняні туніки та красиво підперезані. Їхні праві плечі були оголені, ніби діви мали намір нести якусь ношу. Я замилувався цим величним і прекрасним видовищем, але в той же час дивувався, що діви, будучи такими ніжними, стояли мужньо, ніби готуючись понести на собі ціле небо. І коли я так роздумував, пастир сказав мені:

 — Що ти роздумуєш і дивуєшся, і сам на себе накликаєш печаль? Чого не можеш збагнути, за те не берися, але проси Господа, щоб настановив зрозуміти це. Що за тобою, того не можеш побачити; а бачиш тільки те, що перед тобою. Чого не можеш бачити, те залиш і не муч себе. Володій тим, що бачиш, а про інше не турбуйся. Я поясню тобі все, що покажу, а зараз дивися, що далі буде.

III

І ось я побачив, що прийшло шість високих і поважних мужів, і всі були схожі один на одного. Вони призвали безліч інших мужів, які також були високими, красивими та сильними. І ті шість мужів наказали будувати вежу над дверима. Тоді мужі, які прийшли для будівництва вежі, підняли великий шум і метушню біля дверей. Діви, які стояли при дверях, сказали їм поспішити з будівництвом і самі простягнули свої руки, немов би готуючись що-небудь брати у них. Ті шестеро наказали діставати камені з дна і підносити їх до вежі. І було піднято десять білих, квадратних і обтесаних каменів. Ті шість мужів покликали дів і наказали їм носити всі камені, які повинні були йти на будівництво, проходити через двері і передавати камені будівничим вежі. І діви негайно ж почали покладати один на одного перші камені, що витягували з дна, і носити їх разом по одному каменеві.

IV

Як стояли діви біля дверей, так і носили: ті, які здавались сильнішими, брали за кути каменя, а інші тримали з боків. І таким чином всі вони носили камені, проходили через двері, як було наказано, і передавали будівничим вежі; а ті, приймаючи їх, зводили. Вежа будувалася на великому камені, над дверима. Ті десять каменів було покладено в основу вежі; камінь же і двері тримали на собі всю вежу. Потім витягнули з дна інші двадцять п’ять каменів, і вони були принесені дівами, і використані для будівництва вежі. Після них підняли інші тридцять п’ять, які подібним же чином уклали в вежу. Потім підняли ще сорок каменів, і всі вони пішли на будівництво цієї вежі. Таким чином, в основу вежі лягло чотири ряди каменів. Коли закінчилися всі камені, які брали з дна, будівничими трохи відпочили.

Потім ті шість мужів наказали народу приносити для вежі камені з дванадцяти гір. І стали мужі приносити зі всіх гір обсічені камені різних кольорів і подавали їх дівам, а ті проносили їх через двері і подавали будівничим. І коли ці різнобарвні камені були покладені в будівлю, то змінили свої попередні кольори і стали однаковими та білими. Але деякі камені не передавалися дівами і не проносилися через двері, а подавалися самими мужами прямо в будову і не ставали світлими, а залишалися такими, якими клалися. Ці камені безобразно виглядали в будівлі вежі. Побачивши їх, ті шість мужів наказали вийняти і покласти на те місце, звідки їх взяли. І сказали вони тим, які приносили ці камені:

 — Ви зовсім не подавайте каменів для будови, але кладіть їх біля вежі, щоб діви проносили їх через двері і подавали, інакше камені не зможуть змінити свій колір; тому не трудіться даремно.

V

І закінчилася того дня робота, але вежа ще не була завершена; її будівництво повинно знову відновитись, і лише на якийсь час зроблена перерва. Ті шість мужів наказали будівничим віддалитися і трохи відпочити; дівам же повеліли не відходити від вежі, щоб охороняти її. Після того, як всі пішли, я запитав у пастиря, чому не закінчене будівництво вежі.

 — Вона не може бути завершеною перш, ніж прийде господар вежі і випробує її, щоб замінити непридатні камені, якщо такі з’являться, бо з його волі будується ця вежа, — відповідав він.

 — Господарю, — попросив я, — я бажав би знати, що означає будівництво вежі, а також дізнатися і про цей камінь, і про двері, і про гори, і про дів, і про камені, які витягували з дна і не обтесували, але одразу поклали в будівлю; і чому спочатку поклали в основу десять каменів, потім двадцять п’ять, потім тридцять п’ять і, нарешті, сорок; також і про ті камені, які були покладені в будову, але потім вийняті і віднесені на своє місце; все це, господарю, поясни мені і заспокой мою душу.

І він сказав мені:

 — Якщо не будеш допитуватись про пусте, то про все дізнаєшся і побачиш, що далі буде з цією вежею, і про всі притчі дізнаєшся докладно.

Через кілька днів прийшли ми на те ж саме місце, де сиділи раніше, і він покликав мене: «Підемо до вежі, бо прийде господар, щоб випробувати її». І прийшли ми до вежі, і нікого іншого не знайшли, окрім дів. Пастир запитав їх, чи не прибув господар вежі. І вони відповіли, що він скоро прийде оглянути цю будівлю.

VI

І ось після деякого часу я побачив, що йде велика кількість мужів і всередині муж такого великого зросту, що він перевищував саму вежу; оточували його шість мужів, які керували будівництвом, і всі ті, які будували цю вежу, і, крім них, ще дуже багато славних мужів. Діви, що охороняли вежу, поспішили до нього назустріч, поцілували його і стали разом ходити навколо вежі. І він так уважно оглядав будову, що випробовував кожен камінь: по кожному каменю він ударив тричі тростиною, яку тримав у руці. Деякі камені після його ударів зробилися чорними як сажа, деякі шорсткими, інші — тріснули, інші — стали коротшими, деякі — ні чорними, ні білими, інші були нерівними і не підходили до інших каменів, деякі покрилися безліччю плям. Такими різноманітними були камені, знайдені непридатними для будівлі. Господар повелів прибрати їх всіх із вежі і залишити біля вежі, а на їхнє місце принести інші камені.

І будівничі запитали його:

 — З якої гори накажеш принести камені і покласти на місце викинутих?

Він заборонив приносити з гір, але звелів носити з найближчого поля. Вони розорали поле і знайшли блискучі і квадратні камені, а деякі навіть були круглими. І всі камені, скільки їх було на цьому полі, були принесені і дівами пронесені через двері; з них квадратні обтесали і поклали на місце викинутих, а круглі не використали для будівлі, бо їх було важко і довго обсікати. Їх залишили біля вежі, щоб потім обсікти і застосувати для будівлі, тому що вони були дуже блискучими.

VII

Закінчивши це, величний муж, господар цієї вежі, призвав пастиря і доручив йому камені, які були не дозволені для будівництва і покладені біля вежі.

 — Ретельно очисти ці камені, — повелів він, — і поклади для будівництва вежі ті, які зможуть приєднатись до інших, а невідповідні відкидай далеко в бік.

Наказавши це, він віддалився зі всіма, з ким прийшов до вежі. Діви ж залишилися біля вежі охороняти її.

І я запитав пастиря:

 — Яким чином ці камені знову зможуть бути використаними для будівництва вежі, коли вони вже виявились непридатними?

Він відповідав:

 — З цих каменів я більшу частину обсічу і використаю для будівництва, і вони приєднаються до інших.

 — Господарю, — сказав я, — яким чином обсічені камені зможуть зайняти те ж саме місце?

 — Ті, які виявляться малими, підуть в середину будівлі; а великі ляжуть зовні і будуть їх утримувати.

Потім він сказав:

 — Підемо і через два дні повернемось та, очистивши ці камені, покладемо їх у будівлю. Бо все, що знаходиться біля вежі, повинно бути очищеним, а то раптом випадково з’явиться господар і побачить, що біля вежі нечисто, і розсердиться; тоді ці камені не будуть використані для будівництва вежі, і він вважатиме мене недбайливим.

Через два дні, коли ми прийшли до вежі, він сказав мені:

 — Оглянемо всі ці камені і побачимо, які з них можуть йти в будівлю.

 — Оглянемо, господарю, — відповів я.

VIII

Спочатку ми розглянули чорні камені. Вони були такими ж, якими були відкладені від будівлі. Він наказав віднести їх від вежі і покласти окремо. Потім він оглянув шорсткі камені і багато з них звелів обсікти, і дівам взяти їх, і покласти в будівлю; і вони, взявши їх, поклали всередину вежі. Решту ж він повелів покласти з чорними каменями, тому що і вони виявилися чорними. Потім він розглянув потріскані камені і багато з них обсік, і повелів через дів віднести в будівлю: вони були покладені зовні як міцніші; решта ж через безліч тріщин не могли бути обробленими, і тому були відкинуті від будівлі вежі. Далі він розглянув короткі камені; багато з них були чорними, а деякі з великими тріщинами, і він звелів покласти їх з тими, які були відкинуті; решту ж, очищену і оброблену, він повелів використати, і діви, взявши їх, поклали всередину будівлі вежі, тому що вони були не такими міцними. Потім він розглянув камені, які були наполовину білими і наполовину чорними: багато з них були чорними, і він велів їх перенести до відкинутих. Решта ж каменів, які виявились білими, були взяті дівами і покладені зовні, будучи міцними, так що змогли утримувати камені, розміщені всередині, бо їх не обсікали. Потім він розглянув нерівні і міцні камені. Деякі з них відкинув, тому що внаслідок твердості їх не можна було обробляти; решта ж — була обсічена і покладена дівами всередину вежі як слабші. Далі він розглянув камені з плямами, і з них небагато стали чорними і були відкинуті до інших; решта ж були білими — вони повністю були використані дівами для будівництва і покладені зовні.

Потім він став розглядати білі та круглі камені і запитав мене, що з ними робити.

 — Не знаю, господарю, — відповів я.

 — Значить, ти нічого не можеш придумати щодо них?

 — Господарю, я не каменяр і не володію цим мистецтвом, та нічого не можу придумати.

І він сказав:

 — Хіба не бачиш, що вони круглі? Якщо я захочу зробити їх квадратними, то потрібно дуже багато від них відсікати, але необхідно, щоб деякі з них увійшли до будівлі вежі.

 — Якщо необхідно, — сказав я, — то чому ти вагаєшся і не вибираєш, які хочеш, і не прилаштовуєш їх у цю будівлю?

І він вибрав великі та блискучі камені і обсік їх; а діви, взявши їх, поклали в зовнішню частину будівлі. Інші ж були віднесені на те ж поле, звідкіля взяті, але не відкинуті.

 — Тому що, — пояснив пастир, — ще кількох бракує для закінчення вежі; Господу угодно, щоб ці камені були використані для будівництва вежі, оскільки вони дуже білі.

Потім були покликані дванадцять дуже гарних дів, одягнені в чорне, з оголеними плечима і розпущеним волоссям. Вони були схожі на сільських жінок. Пастир наказав їм взяти відкинуті від будівлі камені і віднести їх на гори, звідкіля вони були принесені, і вони з радістю підняли і віднесли всі камені, і поклали туди, звідки вони були взяті. Коли ж не залишилося біля вежі жодного каменя, він сказав:

 — Обійдемо вежу і подивимося, чи немає в ній якогось дефекту.

Обійшовши вежу, пастир побачив, що вона прекрасна і побудована бездоганно, і дуже зрадів. І всякий замилувався б нею, тому що не було видно жодного з’єднання і вежа здавалася висіченою з єдиного каменя.

X

І я, ходячи разом з пастирем, був дуже задоволений таким прекрасним видінням.

І він повелів мені:

 — Принеси вапно і дрібну черепицю, щоб мені виправити вигляд тих каменів, які знову були вийняті з будівлі, бо все навколо вежі повинне бути рівним і гладким.

І я все приніс, як наказав він мені, і він додав:

 — Послужи мені: це діло швидко закінчиться. Він виправив вигляд тих каменів і наказав навести порядок біля вежі. Тоді діви, взявши мітли, прибрали весь бруд і полили водою — і місце біля вежі стало красивим і веселим.

Пастир сказав мені:

 — Все очищене; якщо Господь прийде подивитися на цю вежу, то не знайде нічого, за що б докорити нам, — і він хотів віддалитися, але я схопив його за край одягу і благав його Господом, щоб пояснив мені показане.

 — Мені потрібно трохи відпочити, потім я все поясню тобі, — пообіцяв він. — Чекай мене тут.

 — Господарю, що я буду тут один робити?

 — Ти не один, — відповідав він, — всі діви з тобою.

 — Господарю, — попросив я, — передай їм мене. І він покликав їх і сказав:

 — Доручаю його вам, доки не повернуся.

Тому я залишився один з тими дівами. Вони були веселі і ласкаві зі мною, особливо ж чотири з них прекрасніші.

Діви сказали:

 — Сьогодні пастир сюди не прийде.

 — Що ж я робитиму?

 — Почекай до вечора, можливо він прийде і говоритиме з тобою, якщо ж не прийде, побудеш з нами, доки прийде.

 — Чекатиму його до вечора, — вирішив я, — якщо ж не прийде, піду додому і повернуся вранці.

Але вони заперечили:

 — Ти доручений нам і не можеш піти від нас.

Тоді я запитав:

 — Де я залишусь?

 — З нами, — відповіли вони, — ти заснеш як брат, а не як чоловік, бо ти наш брат, і ми після цього житимемо з тобою, тому що дуже тебе полюбили.

Мені ж соромно було залишатись з ними. Але та, яка з них здавалася головною, обійняла мене і почала цілувати. Та інші, побачивши це, теж почали цілувати мене, як брата, водити навколо вежі і грати зі мною. Деякі з них співали псалми, а інші водили хороводи. А я в мовчанні ходив з ними біля вежі, і здавалось мені, що я помолодів. З настанням вечора я хотів піти додому, але вони утримали мене і не дозволили піти. Тому я провів з ними цю ніч біля вежі. Вони постелили на землю свої полотняні туніки і уклали мене на них, самі ж нічого іншого не робили, тільки молилися. І я з ними молився безперервно і так же старанно, і діви раділи моїй старанності. Так залишався я з дівами до наступного дня. Потім прийшов пастир і запитав їх:

 — Чи не заподіяли ви йому якоїсь образи?

І вони відповідали:

 — Запитай його самого.

 — Господарю, — сказав я, — я отримав велике задоволення тому, що залишився з ними.

 — Що ти вечеряв? — запитав він.

Я відповів:

 — Всю ніч, господарю, я живився словами Господа.

 — Чи добре вони тебе прийняли?

 — Добре, господарю.

 — Тепер про що насамперед бажаєш почути?

 — Щоб ти, господарю, пояснив мені все, що до цього показав.

 — Як бажаєш, — сказав він, — так і поясню тобі, і нічого від тебе не приховаю.

XII

 — Насамперед, господарю, — попросив я, — поясни мені, що означають камінь і двері.

 — Камінь і двері, — сказав він, — це Син Божий.

 — Яким же чином, господарю, — здивувався я, — адже камінь древній, а двері нові?

 — Слухай, нерозумний, і розумій. Син Божий древніший за всяке творіння, бо був присутній на раді Отця Свого про сотворення світу. А двері нові тому, що Він з’явився в останні дні, став новими дверима для того, щоб ті, які бажають спастися, увійшли через них до Царства Божого. Ти бачив, що камені були пронесені в будівлю вежі через двері, а ті, які не пронесені через них, були повернені на своє місце. Так, — продовжував він, — ніхто не увійде до Царства Божого, якщо не прийме імені Сина Божого. Бо якби ти захотів увійти до якого-небудь міста, оточеного стіною з одними тільки вратами, то не зміг би ти проникнути в це місто інакше, як тільки через ці врата.

— По-іншому і бути не може, господарю, — погодився я.

Тому у це місто можна увійти тільки через його врата, так і в Царство Боже не потрапить людина інакше, як тільки через ім’я Сина Божого возлюбленого.

 — Чи бачив ти, — запитав він, — безліч тих, що будують вежу?

 — Бачив, господарю, — говорю я.

 — Всі вони, — сказав він, — славні ангели. Ними, як стіною, оточений Господь; двері — Син Божий, Який є єдиним проходом до Господа. Ніхто інакше не увійде до Нього, як тільки через Його Сина.

 — Чи бачив, — говорить він, — тих шестеро мужів і всередині їх величного і достойного мужа, який ходив біля вежі і випробовував камені в будівлі?

 — Бачив, господарю, — говорю я.

 — Той достойний муж, — говорить він, — Син Божий; а шість мужів — славні ангели, що стоять біля Нього праворуч і ліворуч. Із цих славних ангелів ніхто без Нього не піднесеться до Бога. Тому хто не прийме Його імені, той не увійде до Царства Божого.

XIII

 — Що ж означає сама вежа, — запитав я?

 — Це, — говорить він, — є Церква.

 — А хто цей господар і діви?

 — Це, — говорить, — святі духи; людина не може увійти в Царство Боже, якщо вони не зодягнуть його у свій одяг. Бо не буде тобі ніякої користі, якщо приймеш ім’я Сина Божого, а разом з ним не приймеш від них одягу. Ці діви — сила Сина Божого; марно носитимеш ім’я Його, якщо не носитимеш Його сили.

 — Чи бачив ти, — говорить він, — ті камені, які були відкинуті? Це ті, які хоч і носили ім’я Боже, але не зодягнулись в одяг дів.

 — Який же їхній одяг, господарю? — сказав я.

 — Самі їхні імена, — говорить він, — означають їхній одяг. Кожен, хто носить ім’я Сина Божого, також повинен носити їхні імена, тому що Сам Син Божий носить імена цих дів. Ті камені, які, як ти бачив, були передані їхніми руками і залишилися в будівлі, означають тих, які зодягнулися їхньою силою. Через це ти бачиш, що вся вежа зроблена немовби з одного каменя. Так і ті, які увірували в Господа через Його Сина і зодягнулися цими духовними силами, будуть мати один дух і одне тіло, і одяг їхній буде одного кольору; саме ці здобудуть місце у вежі, які носитимуть імена цих дів.

 — Чому ж, господарю, — запитав я, відкинуті ті камені, які були забраковані, тоді як і вони були пронесені через двері і передані через руки дів до вежі?

 — Оскільки, — говорить він, — ти старанний і все ретельно досліджуєш, то слухай і про ті камені, які відкинуті. Всі вони прийняли ім’я Сина Божого і силу цих дів. Прийнявши ці дарування Духа, вони зміцнилися і були в числі рабів Божих, і став у них один дух, одне тіло і один одяг, тому що вони були однодумні і чинили правду. Але через певний час вони захопилися тими красивими жінками, яких ти бачив одягненими в чорний одяг, з оголеними плечима і розпущеним волоссям; побачивши їх, вони забажали їх і зодягалися їхньою силою, а силу попередніх дів відкинули. Тому вони вилучені з дому Божого і віддані тим жінкам. А ті, хто не спокусився їхньою красою, залишилися в домі Божому.

 — Ось тобі, — говорить він, — значення відкинутих каменів.

XIV

 — А якщо, господарю, — продовжував я розпитувати, — ці люди покаються, відкинуть пожадання тих жінок і, знову навернувшись до дів, зодягнуться їхньою силою, то чи увійдуть вони в дім Божий?

 — Увійдуть, якщо відкинуть діла тих жінок і знову здобудуть силу дів, і будуть чинити за їхніми ділами. Для того і зупинено будівництво, щоб вони покаялися і увійшли до будівлі вежі: якщо ж не покаються, то інші займуть їхнє місце, а вони будуть відкинуті назавжди. За все це я подякував Господу, що Він є милостивим до тих, хто призиває Його ім’я, і послав ангела покаяння до тих, що згрішили проти Нього, і відновив душі наші, що вже ослабли і не мають надії на спасіння, відновив нас до життя.

 — Тепер, господарю, — сказав я, — поясни мені, чому вежа будується не на землі, але на камені і дверях?

 — Ти запитуєш, тому що нерозумний.

 — Господарю, я змушений про все тебе запитувати, тому що зовсім не можу нічого зрозуміти, адже все це так велично і дивно, що людям важко збагнути.

 — Слухай, — сказав мені пастир, — ім’я Сина Божого велике і невимірне, і воно тримає весь світ.

 — Якщо все творіння тримається Сином Божим, — запитав я, — то як ти думаєш, чи підтримує Він тих, які покликані Ним, носять ім’я Його і живуть за Його заповідями?

 — Бачиш, Він підтримує тих, які від щирого серця носять Його ім’я. Він Сам служить для них оновою і з любов’ю тримає їх, тому що вони не соромляться носити Його ім’я.

XV

 — Відкрий мені, господарю, — попросив я, — імена дів і тих жінок, які зодягнені в чорний одяг.

 — Слухай. Ось імена тих дів, які могутніші і стоять по кутах дверей: перша зветься вірою, друга — стриманістю, третя — міцністю, четверта — терпінням. Інші ж, які всередині, мають такі імена: простота, невинність, цнотливістю, радість, правдивість, розуміння, згода і любов. Хто носить ці імена і ім’я Сина Божого, той може увійти до Царства Божого. Слухай тепер імена жінок, одягнених в чорний одяг. Чотири наймогутніші: першу звуть віроломством, другу — непомірністю, третю — невірством, четверту — любострасністю. Імена наступних за ними: печаль, лукавство, похіть, гнів, неправда, безрозсудливість, лихослів’я, ненависть. Раб Божий, який носить такі імена, хоч і побачить Царство Боже, але не увійде до нього!

Тоді я вирішив дізнатися у пастиря, що означають камені, які підняті з дна для будівлі.

 — Перші десять, — він відповів, — які покладені в основу, означають перший вік 27, наступні двадцять п’ять — другий вік мужів праведних; тридцять п’ять означають пророків і служителів Господа; сорок же означають апостолів і учителів благовістя Сина Божого.

 — Чому ж, господарю, діви подавали і ці камені в будівлю вежі, пронісши їх через двері?

 — Тому що вони перші мали сили цих дів, і ті, і інші не відступали — ні духовні сили від людей, ні люди від сил; але ці сили перебували з ними до дня їхнього упокоєння; коли б вони не мали цих духовних сил, то не були б придатними для будівлі вежі.

XVI

І знову я попросив:

— Ще, господарю, поясни мені, чому ці камені були витягнені з глибини і покладені в будівлю вежі, тоді як вони вже мали цих духів?

 — Їм було необхідно пройти через воду, щоб оживотворитися 28; не могли вони інакше увійти до Царства Божого, як відкинувши мертвість попереднього життя. Тому ці померлі отримали печать Сина Божого і увійшли до Царства Божого. Бо людина до прийняття імені Сина Божого мертва; але наскільки швидко прийме цю печать, настільки вона відкидає мертвість і сприймає життя. Печать же ця є вода, у неї сходять люди мертвими, а виходять з неї живими; тому їм і була проповідана ця печать, і вони скористалися нею для того, щоб увійти до Царства Божого.

 — Чому ж, — запитав я, — разом з ними взяті з глибини і ті сорок каменів, що вже мають цю печать?

 — Тому що ці апостоли й учителі, що проповідували ім’я Сина Божого, померши з вірою в Нього і з силою, проповідували Його тим, хто помер раніше, і самі дали їм цю печать; вони разом з ними сходили у воду і з ними знову виходили. Але вони сходили живими, а ті, які померли раніше за них, сходили мертвими, а вийшли живими; через апостолів вони сприйняли життя і пізнали ім’я Сина Божого, і тому взяті разом з ними і покладені в будівлю вежі; їх використали в побудові необсіченими, тому що вони померли в праведності і чистоті, тільки не мали цієї печаті. Ось тобі пояснення цих каменів.

XVII

 — Тепер, господарю, — сказав я, — поясни мені значення тих гір: чому вони такі різні на вигляд?

 — Слухай. Ці дванадцять гір, які ти бачиш, означають дванадцять племен, що населяють весь світ; серед них був проповіданий Син Божий через апостолів.

 — Чому ж вони неоднакові і мають різний вигляд?

 — Ці дванадцять племен, що населяють весь світ, є дванадцять народів; і як різні ти бачив гори, такі різні думки

і внутрішній настрій цих народів. Я поясню тобі значення кожного з них.

 — Спершу, господарю, скажи мені ось що: якщо ці гори такі різні, то яким чином камені з них, будучи покладені в будівлю вежі, стали і однокольоровими і блискучими, так як і камені, що підняті з дна?

 — Тому що всі народи під небом, почувши проповідь, увірували і нареклися одним ім’ям Сина Божого, і, прийнявши Його печать, всі отримали один дух, один розум, і стала у них одна віра, і одна любов, і разом з ім’ям Його вони зодяглися духовними силами дів. Через те будівля вежі стала однакового кольору і сяючою, подібно до сонця. Але після того, як вони зійшлися воєдино і стали одним тілом, деякі з них осквернили себе і були вивергнуті з роду праведних; знову повернулися до колишнього стану і навіть стали гіршими.

XVIII

І запитав я, яким чином вони, пізнавши Господа, стали гіршими?

 — Якщо хтось, хто не пізнав Господа, — сказав він, — зробить зло, то він підлягає покаранню за свою неправду. Але хто пізнав Господа, той вже повинен утримуватися від зла і робити добро. І якщо той, який повинен робити добро, замість цього робить зло, то чи не більший злочин він вчинив, ніж той, хто не знає Бога? Тому ті, що не пізнали Бога і роблять зло, приречені на смерть, але ті, які пізнали Господа і бачили Його дивні діла, якщо роблять зло то, будуть покарані подвійно і помруть навіки. Так очиститься Церква Божа. Ти бачив, забраковані камені були викинуті з вежі і віддані злим духам, і вежа таким чином очистилася, що вся здавалася ніби висіченою з одного каменя; такою буде і Церква Божа, коли вона очиститься і будуть викинуті з неї злі, лицеміри, богохульники, двоєдушні і всі, хто творить різні види неправди; вона буде єдиним тілом, єдиним духом, єдиним розумом, єдиною вірою і єдиною любов’ю, і тоді Син Божий торжествуватиме між ними і радітиме, прийнявши Свій народ чистим.

 — Господарю, — сказав я, — все це велично і славно. Тепер поясни мені значення і дію кожної з гір, щоб всяка душа, що уповає на Господа, почувши це, прославляла велике, дивне і славне Його ім’я.

 — Слухай і про ці різні гори, тобто про дванадцять народів.

XIX

 — Перша чорна гора означає віруючих відступників, хулителів Господа і зрадників рабів Божих; їм належить смерть і немає покаяння, і тому вони чорні, бо рід їхній беззаконний. Друга гола гора — це віруючі лицеміри і учителі неправди; вони вельми близькі до перших і не мають плоду правди. Бо як гора їхня порожня і безплідна, так і ці люди, хоч і мають ім’я, але не мають віри і немає в них ніякого плоду істини. Втім, для них є покаяння, якщо тільки відразу покаються; а якщо відкладатимуть, то і для них буде смерть разом з першими.

 — Чому ж, господарю, останнім є доступ до покаяння, а першим — ні? Адже діла їхні майже однакові.

 — Для них є покаяння тому, що вони не хулили свого Господа і не були зрадниками рабів Божих; але, бажаючи прибутків, вони облещували людей, і кожен учив за похотями грішних; за ці вчинки вони понесуть покарання, але для них є покаяння, оскільки вони не були хулителями Господа і зрадниками.

XX

Третя гора, — продовжував пастир, — покрита тернями і бур’янами, знаменує віруючих, з яких одні багаті, а інші вдалися до безлічі занять, бо бур’яни означають багатих, а терня — тих, які вдалися до багатьох турбот. Такі не мають спілкування з рабами Божими, але віддаляються від них, захоплювані своїми ділами. А багаті насилу вступають в спілкування з рабами Божими, побоюючись, щоб у них не попросили чого-небудь. Таким людям важко увійти до Царства Божого. І як із роззутими ногами важко ходити по колючих рослинах, так і людям такого роду важко потрапити в Царство Боже. Але і для них є покаяння, тільки вони повинні негайно навернутися до нього, щоб раніше упущене ними надолужити (в рос. пре. «вознаградить». — ред.) в решту днів і робити добро. Покаявшись і творячи добрі діла, вони житимуть з Богом; якщо ж перебуватимуть у своїх ділах, то будуть віддані тим жінкам, які позбавлять їх життя.

XXI

— Четверта гора, на якій дуже багато рослин, у її верхній частині зелених, а біля коріння сухих і навіть зів’ялих від сонячної спеки, означає віруючих, які сумніваються або ж мають Господа на устах, а в серці не мають. Тому вони в основі сухі і позбавлені сили, і лише їхні слова живі, а діла мертві, і самі вони ні мертві, ні живі. Так само і ті, які сумніваються, — ні зелені, ні сухі, тобто ні живі і ні мертві. Як ті рослини засохли, щойно показалося сонце, так само і двоєдушні, почувши про гоніння, через свою малодушність поклоняються ідолам і соромляться імені Господа свого; такі люди ні живі і ні мертві; але і вони можуть жити, якщо швидко покаються; якщо ж не покаються, то будуть віддані тим жінкам, які позбавлять їх життя.

XXII

П’ята гора скеляста, але поросла зеленими травами, вона означає тих віруючих, які хоч і вірують, але мало вчаться, зухвалі і самовдоволені, бажають здаватися всезнаючими, але нічого не знають. За цю зухвалість розум відступив від них, і увійшла до них марнославна безрозсудність. Вони видають себе за розумних і, будучи нерозумними, бажають бути вчителями. За цю високомудрість багато з них принижені, бо велике біснування — зухвалість і суєтна самовпевненість. Багато хто з них відкинуті, інші ж, усвідомивши своє заблудження, покаялися і підкорилися тим, хто має розум. Але й іншим, подібним до них, є покаяння, тому що вони не стільки були злими, скільки безрозсудними і нерозумними. Тому якщо покаються, вони житимуть з Богом; якщо ж не покаються, то житимуть з жінками, які будуть зловтішатися (в рос. пер. «коварствующими над ними» — Ред.) над ними.

XXIII

Шоста гора з великими і малими тріщинами і з сухими рослинами в них означає віруючих. Малі тріщини — ті, які мали між собою розбрати і від взаємних сперечань притупилася їхня віра; багато хто з них покаявся, те саме зроблять інші, почувши мої заповіді, тому що їхні розбрати незначні, і вони легко навернуться до покаяння. Великі тріщини — це ті, що невпинні в розбратах, злопам’ятні і гнівливі; вони відкинуті від вежі і непридатні для будівлі, їм важко жити з Богом. Якщо Бог і Господь наш, що володарює над всім Своїм творінням і не тримає зла на тих, що сповідають свої гріхи, але умилостивлюється, то як людина, смертна і сповнена гріхів, невпинно гнівається на іншу, ніби вона може спасти чи погубити її? Я, ангел покаяння, переконую вас, які маєте таку схильність, одумайтеся і наверніться до покаяння — і Господь зцілить попередні ваші гріхи, якщо очиститеся від цього бісівського зла, якщо ж ні, то будете віддані смерті.

XXIV

Сьома гора, — продовжував пастир свої пояснення, — на якій були рослини зелені, квітучі і рясні, так що всяка худоба і птахи небесні харчуються ними, і навіть після зривання вони ростуть ще краще, означає віруючих, які завжди прості і добрі, не ворогують між собою, але завжди радіють за рабів Божих, сповнені духом дів, милосердні до кожної людини і від трудів своїх негайно і без вагань діляться з усіма. Тому Господь, бачачи їхню простоту і доброту, допомагав праці рук їхніх і дарував успіх у всякому ділі. Я, ангел покаяння, переконую вас перебувати в такому стані духа, і сім’я ваше не зникне повіки. Господь похвалив вас і вписав у наше число, і все сім’я ваше житиме з Сином Божим, тому що ви від Його Духа.

XXV

Восьма гора з багатьма джерелами, які втамували спрагу всякому творінню Божому, означає апостолів і учителів, які проповідували по всьому світу і свято та чисто учили слову Господньому, і не схилялися до поганих бажань, але постійно перебували в правді та істині, прийнявши Святого Духа. Тому вони перебувають з ангелами.

XXVI

Камені з плямами на дев’ятій горі, пустинній і населеній шкідливими для людей зміями, означають тих дияконів, які погано звершували служіння, розкрадаючи блага вдів і сиріт і збагачуючись від свого служіння. Якщо залишаться у своєму пороці, то вони мертві, і немає в них ніякої надії на життя; якщо ж навернуться і непорочно звершуватимуть своє служіння, то зможуть жити.

А камені шорсткі означають тих, які відреклися і не навернулися до Господа, здичавіли й уподібнилися пустелі, не спілкуються з рабами Божими, але, живучи самотньо, гублять свої душі. Як виноградна лоза, залишена без жодного догляду, пропадає, заглушається травами, з часом стає дикою і непотрібною для господаря, так і ці люди, впавши у відчай, здичавіли і стали непотрібними для Господа свого. Для них можливе покаяння, якщо вони відреклися не від серця; якщо ж хто зробив це від серця, не знаю, чи зможе такий мати життя. Я кажу не про теперішні дні, щоб той, хто відрікся, зміг покаятись; неможливо отримати спасіння тим, хто має намір відректися від Господа свого, але покаяння дається тим, хто відрікся у минулому. Тому хто має намір покаятися, нехай зробить це негайно, перш ніж закінчиться будівництво вежі. Якщо ж хто не поспішить, то буде відданий смерті тими жінками.

Короткі камені означають людей підступних і наклепників: вони подібні до змій, яких ти бачив на дев’ятій горі. Бо як отрута змії смертоносна для людини, так і слова таких людей згубні для інших. Вони малі у своїй вірі внаслідок їхнього способу дій. Втім, деякі з них покаялися і спаслися. Також і решта таких же отримають спасіння, якщо покаються; якщо ж не покаються, то загинуть від тих жінок, силою і владою яких вони володіють.

XXVII

Дерева на десятій горі, які служать покровом для худоби, означають єпископів і віруючих страннолюбців, які неудавано і привітно завжди приймали в своїх домах рабів Божих; єпископів, які безперестанно допомагали бідним і вдовам та завжди жили непорочно. Таким людям допомагає Сам Господь: вони шановані Богом і мають місце серед ангелів, якщо перебуватимуть до кінця у служінні Господу.

ХХVIII

Одинадцята гора, дерева на якій рясні різними плодами, означає віруючих, які постраждали за ім’я Сина Божого, постраждали з любов’ю і від щирого свого серця віддали свої душі.

Я запитав:

 — Чому ж, господарю, всі дерева мають плоди, але на деяких плоди менш приємні?

 — І це поясню тобі. Ті, які постраждали за ім’я Господнє, шановані у Бога, і всім їм відпущені гріхи, тому що постраждали за ім’я Сина Божого. А чому різні їхні плоди і деякі з них кращі? Ті, яких привели до властей, мучили, але вони не відреклися від Господа, але з готовністю постраждали, вшановані Богом, і плід їхній прекрасніший. А деякі були охоплені страхом і збентеженням і міркували в своєму серці, чи визнати Бога, чи відректися, і постраждали; їхні ж плоди гірші, тому що у їхньому серці був лукавий помисел, щоб рабу відректися від свого Господаря. Дивіться і ви, що думаєте так, щоб ця думка не утвердилась у ваших серцях і щоб ви не померли для Бога. А ті, хто страждають за ім’я Боже, повинні прославляти Господа, що удостоїв їх носити Його ім’я, бо зціляться всі їхні гріхи. Невже ви не вважаєте себе більш блаженними за інших? Ви думаєте, що зробили велике діло, якщо хтось із вас постраждав? Але Господь дарує вам життя, і ви про це не думаєте. Вас обтяжували гріхи ваші, і якби не постраждали ви за ім’я Господнє, то ви померли б для Бога через свої гріхи. Це я говорю вам, які помишляєте, чи визнати Бога, чи відректися.

Визнавайте, що ви маєте Господа, і, не відрікаючись, віддавайте себе в окови. Якщо всі народи карають рабів за зречення від свого господаря, то, як думаєте, що зробить Господь з вами, маючи владу над всім? Тому видаліть зі своїх сердець такі помисли, щоб повіки вам жити з Богом.

XXIX

Дванадцята гора, біла, означає віруючих, подібних до младенців, у яких на серці не було жодної злоби, які не знають, що таке лукавство, але завжди перебували в простоті. Такі люди, без сумніву, житимуть у Царстві Божому, тому що вони в жодному ділі не порушили заповідей Божих, але з простотою перебували в тому ж стані всі дні свого життя. Ті, які залишаться як младенці, що не мають злоби, будуть більш шанованими за всіх, про яких було сказано: всі младенці славні у Господа і шануються у Нього першими. Тому блаженні ви, які видалили від себе лукавство і зодяглися в невинність, тому що ви перші житимете з Богом.

Після того, як пастир пояснив мені значення всіх гір, я сказав йому:

 — Господарю, тепер повідай мені про камені, які принесені з поля і закладені у вежу замість вийнятих, а також про круглі камені, які увійшли до будівлі вежі, і про ті, які досі залишаються круглими.

XXX

 — Слухай і про це. Камені, які були принесені з поля і покладені в будівлю вежі замість відкинених, це є схили білої гори. Оскільки віруючі з цієї гори виявилися невинними, то господар вежі помістив їх у будівлю вежі, бо знав, що, увійшовши до будівлі, вони залишаться білими і жоден з них не почорніє. А якби він наказав покласти в будівлю вежі камені і з інших гір, то потрібно було б йому знову оглядати цю вежу і очищати. Ці білі камені — новонавернені, які увірували і увірують, бо вони вірують від серця. Блаженний цей рід, тому що невинний.

Слухай тепер і про круглі блискучі камені. І вони всі від білої гори. Круглими ж вони стали тому, що багатство трохи потьмарило їх, але вони не відступили від Бога, і ніяке погане слово хули не вийшло з їхніх уст, але завжди правда, чеснота й істина. Тому Господь, знаючи їхні душі і те, що вони народилися і залишаються добрими, повелів відсікти їхнє багатство, але не зовсім відняти його, але так, щоб з того, що залишилось, вони могли робити добро і жити з Богом, бо і вони з доброго роду. Тому їх трохи обтесали і поклали в будівлю вежі.

XXXI

А решта каменів, які залишилися круглими і були непридатні для будівлі, ще не отримали печаті і повернені на своє місце, бо виявилися дуже круглими. Потрібно відсікти у них блага віку цього і суєтне багатство — і тоді вони будуть придатними в Царстві Божому. Вони повинні увійти до Царства Божого, бо Господь благословив цей рід, і з нього ніхто не загине; можливо, хтось із них, спокушений злим дияволом, і згрішить у чомусь, але швидко знову навернеться до Господа свого.

Я, ангел покаяння, вважаю вас щасливими, які невинні, як діти, тому що ваша участь блага і шанована перед Богом. І всім, які прийняли печать Сина Божого, кажу: майте простоту, не пам’ятайте образ, не перебувайте в злобі, нехай не буде у вашій душі гіркоти злопам’ятства; виліковуйте і видаляйте від себе злі розбрати, щоб господар стада прийшов і зрадів, знайшовши цілими своїх овець. Якщо ж якась вівця буде втрачена пастирями або самих пастирів господар знайде поганими, яку відповідь дадуть йому? Невже скажуть, що вони змучені стадом? Не повірять їм, бо не може пастир потерпіти від овець; він і ще більше буде покараний за свою неправду. І я — пастир і повинен дати Всевишньому за вас звіт.

XXXII

Отже, потурбуйтеся про себе, поки будується вежа. Господь перебуває в людях, які люблять мир, бо Він Сам любить мир і далекий від сварливих і розбещених злобою. Поверніть Йому дух цілим, який прийняли від Нього. Бо якщо ти віддаси валяльникові 29 одяг цілий, то бажаєш і отримати його назад цілим, а якщо валяльник поверне тобі його роздертим, то хіба ти візьмеш його? Чи не прогніваєшся і чи не сваритимешся на нього, кажучи: «Я дав тобі одяг цілим, а ти роздер його, і тепер він із-за дірок, які ти на ньому зробив, став непридатним». Хіба не так нарікатимеш ти валяльникові і тужитимеш за своїм одягом? То що ж, думаєш, зробить тобі Господь, Який дав тобі дух чистий, а ти пошкодив його — зробив так, що він не може служити Господу ні для будь-якого вжитку? І за це Господь віддасть тебе смерті. Так покарає Він всіх тих, яких знайде такими, що наполегливо пам’ятають образи. Не зневажайте Його милосердя, але краще прославляйте Його за те, що Він, на відміну від вас, такий терпеливий до ваших злочинів. Покайтесь, бо це корисно для вас.

XXXIII

Все, що вище описане, показав я, пастир, ангел покаяння, для того, щоб покаялися. Я завжди говорив і тепер говорю рабам Божим: якщо повірите і послухаєтеся моїх слів, поступатимете за ними і виправите шляхи ваші, то зможете спастися. Якщо ж будете впертими в лукавстві і злопам’ятстві, то жоден з таких грішників не житиме з Богом, бо все це мною наперед сказано вам.

І після цих слів пастир запитав мене:

 — Чи все ти запитав у мене? Я відповів, що все.

 — Чому ж ти не запитав мене, — сказав тоді він, — про камені, покладені в будівлю, вигляд яких ми виправили?

 — Забув, господарю.

 — Вислухай і про них. Це ті, до яких дійшли мої заповіді, і вони від щирого серця покаялися, і Господь, побачивши, що покаяння їхнє добре і чисте і що вони перебуватимуть в Ньому, повелів загладити колишні їхні гріхи. Так гріхи їхні загладжені, щоб потім їх не було видно.

Подоба десята

Про покаяння і милостиню

І

Після того, як я написав цю книгу, той ангел, який вручив мене пастирю, прийшов у мій дім і сів на ложі, а праворуч від нього став пастир.

Покликав мене ангел і сказав:

 — Я доручив тебе і твій дім цьому пастирю під його заступництво.

 — Так, господарю, — підтвердив я.

 — Тому якщо хочеш бути захищений від всякого лиха і нещастя, мати успіх у всякому благому ділі і слові і у всякій істинній чесноті, то поступай за тими заповідями, які він тобі дав, і пануватимеш над всякою неправдою. Бо якщо дотримуватимешся цих заповідей, підкоряться тобі всякі бажання і насолоди віку цього і супроводжуватиме тебе успіх у всякому доброму ділі. Шануй його достоїнство і святість і скажи всім, що він у великій честі і славі у Бога і має велику владу і силу.

Йому одному у всій вселеній вручена влада покаяння. Хіба він не здається тобі могутнім? Але ви нехтуєте його достоїнством і владою, яку він має над вами.

II

Я сказав:

 — Запитай, господарю, його самого, чи зробив я щось погане або образив його чим-небудь за той час, коли він перебував у моєму домі.

 — Я знаю, що ти не зробив і не зробиш нічого поганого, тому я і кажу це тобі, щоб ти завжди був такий. Бо він переді мною добре засвідчив про тебе. Скажи це й іншим, щоб і вони, якщо покаялися або мають намір покаятися, відчували те ж, що і ти, — і він засвідчить добре і про них переді мною, а я перед Господом.

 — Господарю, — відповів я, — всякій людині сповіщу великі діла Божі і сподіваюсь, що всі, що раніше грішили, почувши це, покаються, щоб отримати життя.

 — Тому звершуй неухильно це служіння і надалі. Хто виконає заповіді Його — матиме життя і велику честь у Господа. А хто не дотримається Його заповідей, той тікає від свого життя, хто не шанує Його, втрачає свою честь у Господа. Ті, хто зневажають Його і не дотримуються Його заповідей, прирікають себе на смерть, і будь-який з них винен в крові своїй. Тобі ж наказую дотримуватись цих заповідей — і отримаєш прощення всіх своїх гріхів.

III

Я послав до тебе також і цих дів, щоб вони жили з тобою, бо я бачив, що вони дуже люб’язні до тебе. Вони стануть тобі помічниками, щоб ти старанніше міг дотримуватись заповідей, бо без цих дів неможливо дотриматись заповідей. Я бачу, що їм приємно бути з тобою, і я накажу, щоб вони зовсім не виходили з твого дому. Ти тільки очисти свій дім: у чистому домі вони живуть охоче. Вони самі чисті, непорочні і дбайливі, і дуже угодні Господу. Тому якщо буде чистий твій дім, вони залишаться з тобою. Якщо ж чимось оскверниться твій дім, вони зовсім підуть з нього, бо не люблять жодної нечистоти.

 — Я сподіваюся догодити їм, так що вони охоче і невідлучно житимуть у моєму домі. І як той, якому ти передав мене, ні в чому на мене не скаржиться, так і вони не скаржитимуться.

Ангел сказав пастирю:

 — Я бачу, що раб Божий хоче дотримуватись цих заповідей і помістити дів в чистому житлі.

Промовивши це, він знову доручив мене пастирю і звернувся до дів:

 — Оскільки я бачу, що вам приємно жити в цьому домі, то вручаю вам Єрму і його сім’ю для того, щоб ви не покидали цього дому.

І вони із задоволенням послухали ці слова.

IV

Потім він сказав мені:

 — Мужньо проходь це служіння і повідай всякій людині велич Божу — і матимеш благодать у своєму служінні. Всякий, хто виконає ці заповіді, житиме і буде блаженний; а хто нехтуватиме ними, не житиме і буде нещасливим у своєму житті. Скажи всім, щоб не переставали, хто може, благодіяти, бо благодіяння корисне їм. Кажу про те, що повинно визволити всяку людину від біди. Той, хто не має в повсякденному житті, терпить велику муку і скорботу. Хто вирве з нужди душу такої людини, той знайде велику радість, бо той, що терпить подібну біду, відчуває страждання схожі на ув’язненого в узах. Багато хто, не витримавши тяжкого становища, чинить собі смерть. Тому хто знає про лихо такої людини і не позбавляє її, той скоює великий гріх і приймає провину за її кров. Тому благодійте, скільки хто отримав від Господа. Не зволікаєте, поки не закінчилося будівництво вежі, бо заради вас його призупинено. Якщо не поспішите виправитися, буде добудована вежа — і ви не потрапите в неї.

Після цих слів він встав з ложа і, взявши пастиря та дів, віддалився, але обіцяв мені, що пастиря та дів відпустить назад у мій дім.

Переклад Андрія ГОЛОВКОВА

  1. Під двоєдушністю мається на увазі поєднання віри в Ісуса Христа і його вчення, з одного боку, і прагнення до мирських благ — з іншого. []
  2. Святі — тобто всі істинно віруючі. []
  3. Тобто знову закрились. []
  4. Можливо, Єрма був розорений через марнотратство своїх домашніх (ймовірно, він займався торгівлею). []
  5. «Книга життя», згідно з уявленнями християн, — список праведників, яким дароване вічне блаженство. Згадується в Посланні апостола Павла до Филип’ян (4: 3); aп. Павло говорить про людей, які благовістили разом з ним, імена яких записані в «Книзі життя». У Одкровенні Іоана (20: 15) сказано, що під час Страшного суду той, чиє ім’я не було записане у «Книгу життя», буде кинутий в озеро вогненне. []
  6. Куми — місто в Італії; за римським переданням, там колись жила Сивілла (пророчиця) Кумська, чиї передбачення мали широке розповсюдження в Римі. []
  7. Можливо, діти Єрми відреклися від приналежності до християн (зазвичай римські власті як підтвердження відступництва вимагали поклонитися статуї імператора і хулити Ісуса Христа) і навіть донесли на батьків. []
  8. Мова йде, очевидно, про те, що душі віруючих переселяються в рай з допомогою ангелів. []
  9. Ці імена, ймовірно, були знайомі читачам «Пастиря», можливо, Климент — один з керівників римської християнської громади кінця І — початку II ст. З його ім’ям пов’язано два послання християнам Коринфа. Хто така Гранта — невідомо. За часів Єрми жінки могли стати дияконисами; можливо, дияконисою була і Гранта. []
  10. Мається на увазі переслідування християн при імператорі Нероні, який звинуватив їх в підпалі Риму під час великої пожежі у 64 р. Християн піддавали тортурам і стратам. []
  11. Тобто до дня другого пришестя Ісуса Христа і Страшного суду. []
  12. Тобто через хрещення. []
  13. В II ст. серед християн посилилися сумніви в реальності швидкого настання Страшного суду. []
  14. Маються на увазі старозавітні пророки і праведники, які провістили, згідно з християнським віруванням, про прихід на землю Ісуса. []
  15. Стадій — грецька міра довжини, що дорівнює близько 186 м. []
  16. Значення імені не ясне, воно зустрічається тільки в цьому творі. []
  17. У грецькому тексті цей пролог віднесений до Книги першої. Видіння (видіння п’яте). []
  18. Не цілком ясно, кого автор має на увазі під достопоклоняємим ангелом. Деякі дослідники вважають, що це — Христос, інші відносять це словосполучення до архангела Михаїла. []
  19. Тобто поклоняється ідолам, здійснює жертвопринесення. []
  20. Покаяння під час таїнства хрещення. []
  21. Святійший ангел — можливо, Ісус Христос або архангел Михаїл. []
  22. Тут міститься натяк на існування в християнстві таємних вчень, до яких належали і різні вчення гностиків. []
  23. Інший — не Христос, а Антихрист, супротивник Христа. []
  24. В цій богословській концепції Син Божий одночасно виступає як раб Божий, а Дух Святий ототожнюється з Сином, тобто теж є народженим Богом-Творцем, що не відповідає Символу віри, згідно з яким Дух Святий походить (а не народжується) від Отця. []
  25. Мова йде про сходження Святого Духа на людину Ісуса і возз’єднання людської і божественної природи Ісуса; ця ідея була близька першим християнам з юдеїв, які вважали Ісуса людиною, сином земних батьків, на якого під час хрещення зійшов Святий Дух. Християнські неортодоксальні групи, які розділяли Христа й Ісуса, тільки першого вважали Сином або Розумом Божим. []
  26. Високий ангел — архангел Михаїл, опікуванню якого вони ввірені. []
  27. Перший вік — вік існування перший старозавітних патріархів. []
  28. Тобто воду хрещення. Тут розуміється не таїнство Церви у власному значенні. []
  29. Валяльник — робітник, що займається валянням — виготовлення виробів з вовни. []
1 відгук
to «Книга Єрми «Пастир»»
  1. […] Пастир, книга Єрми. / Пер. А. Головкова. «Наша парафія», 28.12.2013. [Електронний ресурс: https://parafia.org.ua/biblioteka/svyatoottsivski-tvory/apostolski-muzhi/knyha-ermy-pastyr/%5D […]


Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Допомога ЗСУ

Сторінки

Останні відгуки

Канали RSS


Українська Церковна Архітектура














Нагору