«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаМолитви

Абетка покаяння

Іоан Предтеча (ікона)

Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне (Мф.3:2)

ВИДАНО З БЛАГОСЛОВЕННЯ
СВЯТIЙШОГО ПАТРIАРХА КИЇВСЬКОГО I ВСIЄЇ РУСИ–УКРАЇНИ
ФIЛАРЕТА

«Почуття своєї глибокої грiховностi у святих — вiд наближення до джерела свiтла — Христа» (священик Олександр Єльчанiнов).

Коли ми вiддаленi вiд Бога — у духовнiй темрявi не бачимо своїх грiхiв, не вважаємо себе грiшниками i не маємо покаяння. Та тiльки-но починаємо наближатися до Господа, як у променях Його свiтла все яснiш розрiзняємо свою грiховнiсть i щодалi сильнiше вiдчуваємо сором, бiль та бажання очиститися вiд усiх, навiть найменших плям духовної нечистоти.

Сльози покаяння змивають цi плями.

«Немає грiха непрощеного, — вчать святi Отцi, — крiм грiха нерозкаяного».

Покаяння — це велика (найбiльша!) наука наближення до Бога та очищення нетлiнних шат безсмертної душi. Покаяння — це дверi спасiння. Без покаяння неможливо виконати як слiд жодної заповiдi Божої.

Покаяння лiкує не лише нас самих, а — бiльшою чи меншою мiрою — все людство, охоплене смертоносною хворобою грiха.

Тому головна молитва Церкви — «Господи, помилуй!»

Тому всi од вiку святi понад усе вчилися i вчили покаянню.

Наше серце, затвердiле у грiху, потребує полум’яного повчального слова, щоб хоч трохи розтопити кригу нечутливостi й збудити нас вiд духовного сну.

Одним з таких душеспасенних молитовних творiв є «Абетка покаяння» (своєрiдний акафiст, кондаки й iкоси якого починаються з лiтер абетки), написана як сповiдь душi — душi зрячої, що бачить потаємне, невидиме i вiчне.


Аз єсмь безодня грiха й болото всякої нечистоти, я є вмiстилище всiх злих i недобрих вчинкiв; горе менi, горе менi, Боже мiй, горе менi, Свiтотворче й Сотворителю мiй, Свiтло й Життя душi моєї. Що скажу Тобi, вiддаливши себе вiд лиця Твого? Або що промовлю до Тебе, вiдкинувши себе вiд свiтла очей Твоїх? Бо я порушив заповiдь Твою, як i Адам на початку, й нiколи не принiс Тобi жертви покаяння; нинi ж, пiзнавши падiння своє, з глибини душi моєї в покаяннi взиваю до Тебе, Милостивий: Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.
Бог мiй Ти, Свiтотворець i Сотворитель мiй, Охоронитель життя мого й Заступник мiй, я ж творiння Твоє й дiло рук Твоїх; але горе менi, прабатькiвський грiх царює в менi та зла воля опановує мене, i я, мов раб, завжди служу грiховi й тим прогнiвляю Тебе, Володаря й Бога мого; але, припадаючи до Твоєї благостi, смиренно молю Тебе, Щедрий:

Помилуй мене, Творче мiй преславний;

Помилуй мене, Сотворителю мiй предивний;

Помилуй мене, Боже мiй предвiчний;

Помилуй мене, Господи мiй пребезсмертний;

Помилуй мене, Владико мiй премилостивий;

Помилуй мене, Царю мiй прекрiпкий;

Помилуй мене, Призвателю мiй з небуття у буття;

Помилуй мене, Ти, що вдихнув у тiло моє духа безсмертя;

Помилуй мене, Ти, що вшанував мене Своїм образом i подобою;

Помилуй мене, Ти, що пiднiс мене вище всього видимого;

Помилуй мене, усiх благ Подателю, що дав менi відання пiзнавати й любити Тебе;

Помилуй мене, Животворящий мене Своєю благодаттю;

Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

Владико мiй i Господи, як приступлю до Тебе я, обтяжений безлiччю грiхiв? Якими очима подивлюся на Тебе, пресвiтлого Творця мого? Яке принесу Тобi покаяння? Якщо бо заплачу — оскверню тiльки землю сльозами моїми, якщо скривджу себе — скривджу образ Твiй, сущий у менi; але в покаяннi очисти мене вiд усякої скверни i душу мою осяй свiтлом милостивого лиця Твого, щоб радiсно заспiвав Тобi: Алилуя!
Голос уст Твоїх завжди зневажав, услiд пр´иписiв Твоїх нiколи не ходив, але ретельно виконував волю диявола i вслiд похотi своєї старанно ходив; нинi ж, гiрко пiзнавши падiння своє, у темрявi духовнiй зi сльозами шукаю Тебе, незаходиме Свiтло моє, у покаяннi взиваючи:

Помилуй мене, у беззаконнi зачатого;

Помилуй мене, у грiхах народженого;

Помилуй мене, що блудно своє життя прожив;

Помилуй мене, що мислю завжди зле;

Помилуй мене, що не дбаю про спасiння своє;

Помилуй мене, що лiнуюся чинити благоугодне Тобi;

Помилуй мене, що вiддалився вiд Тебе, вiчносущного Свiтла мого;

Помилуй мене, що заблукав у пустелi пристрастей своїх;

Помилуй мене, що вiдiйшов вiд Твоєї благодатi;

Помилуй мене, що вiддав душу свою пiтьмi грiховнiй;

Помилуй мене, порушника закону Твого;

Помилуй мене, порушника заповiдей Твоїх;

Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

Добре i праведно є не вiддалятися вiд Тебе, Джерела свiтла, але пiтьма грiховна, яку я привернув до себе злими моїми вчинками, огортає мене, як нiч, i, потьмарюючи душу мою, вiдводить мене вiд Тебе, Бога мого; але молю Тебе, Сотворителю мiй: осяй блискавкою i розжени морок пристрастей моїх, щоб у свiтлi Твоєму побачити свiтло, вдячно спiваючи: Алилуя!
Єство природи порушив я, окаянний, бо згрiшив грiхами, якi неможливо й вимовити; але Ти, Боже, як Серцезнавець, що бачиш усе, не вияви моє таємне перед Ангелами Твоїми, не вкинь мене в геєну вогн´енну, але змилосердившись, прости менi все зло, заподiяне мною, що взиваю:

Помилуй мене, що осквернився багатьма грiхами;

Помилуй мене, що вселився у пекло замiсть раю;

Помилуй мене, що полюбив пiтьму бiльше за свiтло;

Помилуй мене, що кинувся у вогняну пiч пристрастей;

Помилуй мене, що скривдив Тебе негiдними словами;

Помилуй мене, що не послухав Твоїх повелiнь;

Помилуй мене, що засудив ближнього мого;

Помилуй мене, що обмовив брата мого

Помилуй мене, що не виконав обiтниць своїх перед Тобою;

Помилуй мене, що не дотримав заповiтiв духовного отця мого;

Помилуй мене, що призиваю iм’я Твоє даремно;

Помилуй мене, що нiчого доброго не вчинив перед Тобою;

Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

Життя суще i джерело життя, життєначальна Тройце, нероздiльне й незлитне Божество Отче, Сине i Душе Святий, зглянься на мене, створеного за образом i подобою Твоєю, онови мiй розум, слово виправи й дух освяти, щоб в оновленому тричасному моєму єствi розумно спiвати Тобi: Алилуя!
Земля я i в землю повернуся, з якої узятий, як Сам Ти сказав, Сотворителю мiй преславний; але ранiше, нiж смерть прийде до мене, перше, нiж у грiб увiйду, оглядаючись на беззаконне життя моє, зi сльозами взиваю до Тебе, Творця мого:

Помилуй мене, заслiпленого пристрастями;

Помилуй мене, заблуканого на шляхах моїх;

Помилуй мене, переможеного скупiстю;

Помилуй мене, з’їденого заздрiстю;

Помилуй мене, що згрiшив проти Тебе об’їданням ненаситним;

Помилуй мене, що прогнiвив Тебе пияцтвом безмiрним;

Помилуй мене, що не нагодував голодного;

Помилуй мене, що не напоїв спраглого;

Помилуй мене, що не маю любовi до брата свого;

Помилуй мене, що не шанував належно батькiв своїх;

Помилуй мене, що згрiшив перед Тобою дiлом, словом i думкою;

Помилуй мене, що засмутив Тебе вiльними й невiльними злими дiлами моїми;

Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

Iстинно, якщо хочеш Ти, Всемогутнiй Боже, перемагається єство природи; єство моє день i нiч тягне мене до грiха й поневолює мене, але Ти, як Сотворитель єства, вгаси грiховний потяг його, оновивши росою благодатi Твоєї, щоб безперешкодно спiвав Тобi: Алилуя!
Коли згрiшив хто, як я, окаянний? Якого грiха не вчинив, якого беззаконня не заподiяв, якого зла не намислив у душi моїй! О горе менi, горе менi, що буде зi мною i де я опинюся? Але перше цiєї праведної вiдплати Твоєї смиренно молю Тебе, милостивий Боже, як отця блудний син:

Помилуй мене, окаянного;

Помилуй мене, немилосердного;

Помилуй мене, жорстокого;

Помилуй мене, гнiвливого;

Помилуй мене, марнославного;

Помилуй мене, гордого;

Помилуй мене, скверного;

Помилуй мене, блудного;

Помилуй мене, пiдступного;

Помилуй мене, злопам’ятного;

Помилуй мене, закам’янiлого серцем;

Помилуй мене, спаленого совiстю;

Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

Лагiдне промiння благодатi Твоєї не сховай вiд мене, Свiтотворче й Сотворителю мiй, але осяй мене ним, просвiти милостиве лице Твоє на мене, раба Твого, i навчи мене творити волю Твою, щоб у добрих дiлах моїх радiсно спiвав Тобi, Небесному Отцю моєму: Алилуя!
Морок i непроглядну нiч грiховного життя заподiяли менi незлiченнi грiхи мої, вони ж вiдчужують мене вiд Тебе, вiчносущного Свiтла мого й наближують мене до пекла найглибшого, що його палiння й морок жахають мене й нинi; райськi ж оселi Твої, приготованi праведникам, i блаженство тих, що живуть у них, сповнюють душу мою скорботою, бо я вiддалений вiд цього вiчносущного життя; але поки живу на землi й у плотi перебуваю, не позбавлений цiєї надiї, полум’яніючи бо любов’ю до Тебе, вiд усього серця взиваю до Тебе:

Помилуй мене, лiнивого;

Помилуй мене, невдячного;

Помилуй мене, пустомовця;

Помилуй мене, лихословця;

Помилуй мене, смiхотворця;

Помилуй мене, срiблолюбця;

Помилуй мене, клятвопорушника;

Помилуй мене, пияка;

Помилуй мене, непоступливого;

Помилуй мене, непокiрливого;

Помилуй мене, лживого;

Помилуй мене, улесливого;

Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

На небо очi мої зводжу й духом весь стою перед Тобою, Отче Небесний, але тлiнне єство тягне мене додолу й грiхи мої незчисленнi штовхають душу мою в пекло; Ти ж, Творче й Сотворителю мiй, як Всемогутнiй та Милосердний онови мене, щоб повсякчас пiдносився розумом угору, як орел, переможно спiваючи Тобi пiсню: Алилуя!
Око моє завжди лукаве, усякою мерзотою й нечистотою сповнене, Боже мiй i Творче мiй, бо завжди дивився на недостойне, спокусливою красою свiту цього захоплювався, вводячи душу у всяку нечистоту, красу ж речей свiту цього, вiд яких мiг би навчатися пiзнавати й любити Тебе, нiколи очима своїми не споглядав, нинi ж, коли затьмарилися душевнi очi мої, у слiпотi духовнiй перебуваючи, взиваю до Тебе, Свiтла мого:

Помилуй мене, що до Тебе взиваю;

Помилуй мене, що упокореним серцем до Тебе припадаю;

Помилуй мене, що з любов’ю Тобi молюся;

Помилуй мене, що приношу Тобi, як сльози, слова мої;

Помилуй мене й не вiдкинь мене вiд лиця Твого;

Помилуй мене i подай менi джерело слiз, щоб гiрко плакав за дiла свої;

Помилуй мене й виведи душу мою з в’язницi пристрастей;

Помилуй мене i духа праведностi вiднови в нутрi моєму;

Помилуй мене й вiднови в менi образ Твiй;

Помилуй мене, Свiтло моє, й просвiти душевнi очi мої;

Помилуй мене й сотвори мене храмом, у якому Ти живеш;

Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

Полум’я любовi моєї до Тебе, Сотворителю мiй, не згасло ще до кiнця, i дух мiй завжди полум’яніє до Тебе, первообразу мого; сльози розчулення й радостi за Тебе не висохли ще в мене до краю, i, як хмара дощова в посуху, iнодi находять на мене й зрошують мене; лукавство ж, що гнiздиться в менi, й суєтнiсть свiту цього, що оточує мене, поглинають їх, але ж, коли зiйде на мене хвиля благодатi, безперестанно оспiвую Тебе, джерело життя мого: Алилуя!
Розумом моїм нiколи гiдне не мислив, Розуме незбагненний, в життi моєму постiйно блукав манiвцями, вiддаючи себе в руки розбiйникiв, вони ж познiмали з мене одежу нетлiння, яку Ти дав менi у святому хрещеннi моєму, i нинi стою перед Тобою нагий, бо згрiшив проти дружби Твоєї, але насмiлююсь покаянно взивати до Тебе:

Помилуй мене i виправи дух мiй перед Тобою;

Помилуй мене i не входь у суд з рабом Твоїм;

Помилуй мене й не вiдплати менi за дiла мої в день Судний;

Помилуй мене й очисти мене вiд всякої скверни;

Помилуй мене й охорони мене вiд усякої дiї диявола;

Помилуй мене й вiдпусти менi безлiч грiхiв моїх;

Помилуй мене i визволи мене вiд всевладних у менi пристрастей;

Помилуй мене й настанови мене на путь покаяння;

Помилуй мене i дай менi розум творити волю Твою;

Помилуй мене i знайди мене, загублене ягня Твоє;

Помилуй мене i прилучи мене до овець обраної Твоєї отари;

Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

Слóва недостатньо менi, пречудний Царю i Господи, подай менi сльози покаяння, а по них — сльози розчулення, нехай ними омию нечистоту душi моєї, яку я осквернив злими й негiдними дiлами моїми, щоб у чистотi її радiсно заспiвав Тобi, Боговi моєму: Алилуя!
Тiло моє досхочу годую, дух же мiй тане вiд голоду, о Господи мiй; Господи, дай менi розумiти моє беззаконня, дай пiклування, щоб я наситив дух мiй благими трудами, дай менi намiр вiднинi покласти початок свого спасiння, взиваючи до Тебе спрагненим духом:

Помилуй мене, Мудросте недовiдома;

Помилуй мене, Божество несказанне;

Помилуй мене, Сило непереможна;

Помилуй мене, Славо найвища;

Помилуй мене, Красó пресвiтла;

Помилуй мене, Досконалосте незбагненна;

Помилуй мене, Висотó недосяжна;

Помилуй мене, Милосте безмежна;

Помилуй мене, Всемогутнiй Володарю;

Помилуй мене, небесних чинiв всесвятий Повелителю;

Помилуй мене, трисонячне, трисяйне Свiтло;

Помилуй мене, Отче, Сине i Душе Святий;

Помилуй мене, Господи, Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

Утроба моя зiгрiвається любов’ю до Тебе, Творче неба й землi, i дух мiй пiдноситься до Тебе у наднебесне; та горе менi, о негiднiсть моя й недосконалiсть, — усе це втрачаю в одну мить, порушивши заповiдi Твої; але, противлячись грiху, спiваю до Тебе: Алилуя!
Хабарництвом та неправдою багатíю, пiдступнiстю й безсоромнiстю пiдкорений я, не зменшується в менi неправди та облесливостi, заздрiсть мене з’їдає та жадiбнiсть перемагає, усiм беззаконням, як раб, старанно служу, але Ти, милостивий Сотворителю мiй, вiджени усе це зло вiд мене, що з любов’ю й трепетом у покаяннi взиваю Тобi:

Помилуй мене, Веселосте моя й Радосте;

Помилуй мене, Надiє моя преславна;

Помилуй мене, Скарбе мiй нетлiнний;

Помилуй мене, Багатство моє невичерпне;

Помилуй мене, Просвiто розуму мого й серця;

Помилуй мене, Здоров’я душi моєї й тiла;

Помилуй мене, Наставнику мiй предобрий;

Помилуй мене, Хранителю мiй преблагий;

Помилуй мене, iстинна Втiхо тих, що плачуть;

Помилуй мене, Пристановище наше й Уповання;

Помилуй мене, бо Ти стираєш усi негiднi дiла нашi;

Помилуй мене, бо Ти охороняєш нас святими Твоїми Ангелами;

Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

Цнотливiсть порушив я, окаянний, вiд ранньої юностi моєї, й вiдтодi я — покiрний раб того грiха. Який вид цього грiха я не вчинив? Якого беззаконня не заподiяв? Усяке почуття душi моєї й усякий член тiла осквернив, розб´естив i негiдним зробив; але молю Тебе, незлобивий Господи, визволи мене вiд блудних пристрастей плотi моєї, бо я кличу Тобi: Алилуя!
Чистоти душевної не знайшов i душу свою в пiтьму грiховну вiддав; о горе менi; розбiйник я для душi своєї, бо змучив її до краю й немає цiлого мiсця на нiй; зiрвав з неї одяг боготканний та зодягнув в одежу пристрастей плотi моєї, одежу розiрвану й осквéрнену. О окаянство моє! Що скажу Тобi, Отче щедрий, або що промовлю до Тебе у виправдання своє, Суддé праведний? Проте, як нáвчений, прошу у Тебе помилування, гiрко взиваючи:

Помилуй мене, полум’яносвíтла Любове;

Помилуй мене, вiчносвiтла Премудросте;

Помилуй мене, Скарбе добра;

Помилуй мене, життя Подателю;

Помилуй мене, бо Ти всюди є i все наповняєш;

Помилуй мене, бо Ти твориш дивнi чудеса;

Помилуй мене, бо Ти передбачив нездiйснене як здiйснене;

Помилуй мене, не покинь нас серед грiха i смертi;

Помилуй мене, бо Ти животвориш мертвих духом;

Помилуй мене, бо Ти очищуєш осквернених совiстю;

Помилуй мене, бо Ти схиляєшся на зiтхання нашi до Тебе;

Помилуй мене, бо Ти сповнюєш милiстю Своєю всi дiла рук Твоїх;

Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

Широтою благодатi Твоєї, Триiпостасний Боже, покрий мої провини, як покрив Ти колись провину Богоотця Давида, i прийми моє покаяння, як прийняв Ти покаяння Манасiї царя, i прийми мене, заблуканого на шляхах моїх, як покликав Ти гонителя Павла, i дай менi з любов’ю повiки спiвати Тобi: Алилуя!
Юнiсть моя пройшла у безумствi i початок життя мого — в лiнощах до чесноти, не насадив бо тодi в серцi моїм насiння хлiба духовного, що живить життя вiчне, Боже мiй i Господи, насiння ж тéрня й будякá завзято в собi насаджував; нинi ж, коли посходили в менi всi цi злi паростки, — пронизують душу мою, проходять у саме серце i все єство моє сповнюють хворобою. Умилосердися, о Боже мiй, та попали вогнем Божества Твого усе грiховне терня в менi, що взиваю до Тебе болiсно:

Помилуй мене, Отче безпочатковий,

Сине предвiчний i Душе вiчносущний;

Помилуй мене, Триiпостасна Державо;

Помилуй мене, нероздiльне i незлитне Божество;

Помилуй мене, Єдине царство й волóдарство;

Помилуй мене, Єдина воле й бажання;

Помилуй мене, Той, Кого страхаються i тремтять херувими;

Помилуй мене, Той, перед Ким закривають лиця свої страшнi серафими;

Помилуй мене, Той, Кого боїться сонце i тремтить мiсяць;

Помилуй мене, Той, перед Ким димлять гори й рiки бiжать назад;

Помилуй мене, Боже, перед Котрим схиляляється всяке колiно небесних, земних i пiдземних;

Помилуй мене, Боже, Якого все творiння на небi й на землi безперестанно славословить;

Помилуй мене, Господи Боже мiй, до покаяння поклич мене, падшого.

Як Творець всемогутнiй i Володар незлобивий не пом’яни моїх беззаконь, якими Тебе прогнiвив: дiлом, словом та думкою, свiдомо й несвiдомо, усе менi, Боже милостивий, прости i розрiши вiд них, i вилий на мене, як краплi дощовí, благодать Твою, щоб хоч вiднинi почав служити Тобi, Сотворителевi моєму, завжди спiваючи: Алилуя!

Молитва

Владико Христе Боже, що страстями Своїми пристрастi мої зцiлив i ранами Своїми мої рани вилiкував! Подай менi, що перед Тобою багато нагрiшив, сльози розчулення; дай змогу моєму тiлу насолоджуватися пахощами Животворчого Тiла Твого, а душу мою усолоди Твоєю Чеснóю Кров’ю вiд тiєї гiркоти, котрою мене напував супротивник; пiднеси мiй розум до Тебе, бо прилип до землi, i вiведи мене з ями погибелi; бо не маю покаяння, не маю душевного жалю за грiхи, не маю сльози втiшної, що приводить дiтей Твоїх до їх наслiддя. Затьмарив я розум життєвими пристрастями i, як хворий, не можу споглянути на Тебе у хворобi, не можу зiгрiтися сльозами любови до тебе. Але, Владико Господи Iсусе Христе, Скарбе добра, подай менi всецiле покаяння i серце, любов’ю наповнене, щоб шукало Тебе, подай менi благодать Твою й вiднови в менi риси Твого образу. Я покинув Тебе, але Ти не покидай мене; вийди на пошук мене, виведи мене на пасовища Твої та прилучи мене до овець óбраної Твоєї отари, насити мене з ними поживою Божественних Твоїх Таїн, молитвами Пречистої Твоєї Матерi i всiх святих Твоїх. Амiнь.


Немає грiха, в якому не можна було б покаятися, бо немає грiха, який би перевершив Боже милосердя. Щире покаяння очищає, обмиває нас вiд бруду грiхiв, ми наче народжуємося нáново i починаємо життя «спочатку». Не пiзно каятися до останнього подиху, але пiсля смертi каяття вже не матиме нiякої сили. Тому не можна вiдкладати покаяння, бо не знаємо часу, коли нашу душу забере Господь. Сказано, що нiхто нечистий не ввiйде у Царство Боже. Це означає, що без покаяння прийти до Бога у вiчну радiсть неможливо.

Покаяння i сповiдь — ось, що потрiбно сьогоднi.

Просити у Бога покаяння — це значить просити просвíти… Перебуваючи в покаяннi, людина зберiгає благодать Божу.

Просiть покаяння, покаяння, покаяння. Ми потребуємо покаяння… Моя незмiнна порада людям: кайтеся та сповiдайтеся, щоб диявола було позбавлено прав, а ви позбавилися бiсíвського впливу.

Коли людина вiрує, що вона гiрша за всiх, тодi єдине «Господи, помилуй», яке вона промовить за свiт, буде вартiснiшим за тисячi «Господи, помилуй» iншого.

Ми ще не усвiдомили, що покаянням людина може змiнити рiшення Бога. Покаяння сприяє зникненню зла.

Будемо просити покаяння для всього свiту.

Старець Паїсiй Святогорець


Абетка покаяння
«Абетку покаяння» видано видавничим відділом нашої парафії у 2008 та перевидано у 2009 році. Формат: 145х215мм, 20 сторінок.


Придбання видань «Нашої Парафії»:
Звертайтеся за тел. +380-67–11–909–73 або +380-95–388–29–16 — Віктор Сергійович Куземський, drukar@parafia.org.ua.


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору