Святитель Стефан сповідник, архієпископ Сурозький
Стефан, грек за національністю, був родом із малоазійської Каппадокії. З юних літ відрізнявся благочестивим життям, старанністю до наук і смиренням. Уже в 15-літньому віці, за царювання імператора Феодосія III (715-716), він відправився до Константинополя для отримання вищої освіти. Стефан закінчив навчання настільки успішно, що перевершив знаннями своїх учителів. Його здібності помітив патріарх Константинопольський Герман І (713-730) і запросив на церковну службу.
Проте Стефана приваблювало чернече життя. Він таємно пішов в один із монастирів і прийняв чернечий постриг. Пізніше поселився в пустельному місці та віддався безмовності, перебуваючи в суворому пості й молитві.
У 730 р. в Сурожі (теперішній Судак) кафедра залишилася без єпископа. Тоді Сурож був великим торговим центром. У ньому жили люди різних віросповідань, було багато і язичників. Незважаючи на рішення Шостого вселенського собору, процвітало і монофелітство. Тому кримчани, які прибули до патріарха Германа, просили призначити їм такого єпископа, який зміг би успішно справитися з усіма єресями й зміцнити християнську віру.
Якось під час молитви до патріарха з’явився ангел, який повідомив, що єпископом в Сурожі має стати пустельник Стефан, йому була відкрита воля Господня. Тож невдовзі патріарх висвятив Стефана на єпископа й направив у Сурож. Святий Стефан виправдав надії патріарха і за 5 років його архіпастирської праці на цих землях не залишилося єретиків і нехрещених язичників. Проте візантійський імператор Лев III Ісавр (717-741) зайнявся новою єрессю — іконоборством. Він наказав викидати ікони з храмів і знищувати їх. За непослух патріарха Германа було знято і на його місце призначено Анастасія, який пробув на кафедрі з 730 по 753 р. По всіх єпархіях були розіслані укази про заборону вшанування святих ікон. Посли з таким указом прибули і до Сурожа, але тут вони зустріли чітку і ясну відповідь владики Стефана: «Я не допущу, щоб мої люди відступили від закону Христового; не виконаю повеління царя та нечестивого патріарха».
Наступного дня разом із послами святитель Стефан поїхав до Константинополя, але переконання і навіть погрози імператора підкоритися патріарху не допомогли. «Якщо ти будеш мучити мене, я все перетерплю заради святих ікон і Христового хреста», — така була відповідь архієпископа Стефана.
Розгніваний імператор звелів побити святого, а потім його кинули до в’язниці.
У 741 р. імператор помер і на престол став його син Костянтин V Копронім (741-775) — також іконоборець. Його дружина Ірина, донька хазарського кагана, проживала в Боспорі (Керчі) і добре знала та поважала архіпастиря Стефана. Вона й умовила відпустити його на свою кафедру, де він прослужив ще досить тривалий час. Стефан знав час своєї кончини, а тому призначив наступника — клірика Філарета.
Рака з його мощами прославилася багатьма чудесами. Про одне з них писав П. Голохвастов («Церковные ведомости», № 39 за 1888 р.).
Через багато літ після смерті святого Стефана руський князь Бравлін прийшов у Крим із військом. Після пограбування Корсуня і Керчі та десятиденної облоги Сурожа захопив і його. Увірвавшись у собор Св. Софії, він забрав дорогоцінне церковне майно. Та коли наблизився до раки святого Стефана, щоб зняти розшите перлами покривало, то отримав від невидимої руки такий удар в обличчя, що звалився на землю непритомний. Коли з’явився архієпископ Філарет з архієреями, князь прийшов до тями і просив простити та охрестити і його, і воїнів. Був охрещений і повернув усе награбоване. Урок гідний для всіх завойовників.
Пам’ять святителя Стефана вшановується церквою 28 грудня (15 грудня за ст. ст.).
