Святитель Нифонт, єпископ Новгородський
Святитель Нифонт був родом із Києва із заможної сім’ї. Після смерті батьків він роздав багатство бідним і став ченцем Києво-Печерського монастиря. Ходив із прощею до святих місць у Палестині. Потім якийсь час був ігуменом Святогірського монастиря в Зимному під Володимиром-Волинським. У Києві висвячений на єпископа преосвященним митрополитом Михаїлом і в ИЗО р. поставлений єпископом Новгородським. Багато зусиль доклав для зміцнення православ’я. З Божою допомогою закінчив будівництво камінної церкви Пресвятої Богородиці посередині Новгорода; престольну церкву Св. Софії прикрасив іконами, а верх покрив оловом. Був добрим пастирем для своєї пастви і великим знавцем канонів і звичаїв православної церкви, мирив ворогуючих князів. Під час його пастерства новгородці вигнали свого князя Всеволода Мстиславича. На його місце був призваний Святослав Ольгович. Ставши князем, він хотів взяти незаконний шлюб. Тоді блаженний архієрей не тільки не захотів його вінчати, а заборонив усьому кліру дивитися на це вінчання, як на беззаконне.
Коли помер митрополит Київський і всієї Русі Михайло, то новим митрополитом собор єпископів обрав Клима Смолятича, без згоди на це Константинопольського патріарха. Блаженний Нифонт виступив проти і не служив літургії з Климом, а на службі не поминав його імені. Тоді митрополит Климент послав блаженного Нифонта в заборону. Деякий час преподобний служив у Печерському монастирі.
Коли христолюбивий князь Юрій Мономахович переміг Ізяслава Мстиславича, то блаженного Нифонта повернули в Новгород. Новгородці з радістю зустріли преподобного Нифонта.
Як свідчить Києво-Печерський патерик, преподобний Нифонт отримав подяку від вселенського патріарха за розум і твердість у вірі, дотримування церковних законів із призначення митрополита Київського і всієї Русі.
Через деякий час після свого повернення в Новгород блаженнійший почув, що вселенський патріарх направив до Києва митрополита Костянтина з метою скинути митрополита Клима Смолятича. Преподобний Нифонт приїхав до Києва, щоб зустріти нового митрополита, і зупинився в Печерському монастирі.
Тут він захворів і за три дні до смерті розповів братії монастиря таке дивне видіння: «Прийшов я після ранішньої молитви в келію, щоб відпочити, і видалося мені, що я знаходжусь у Печерській церкві на місці Миколи Святоші. Я почав молитися до Пресвятої Богородиці й просити її, щоб Вона показала мені засновника церкви — преподобного Феодосія. У церкві зібралося багато ченців, і один із них запитав: «Хочеш бачити преподобного отця нашого Феодосія?» — «Дуже хочу, — відповів я, — якщо можеш, то покажи мені його». Тоді він узяв мене за руку, завів у вівтар і показав святого Феодосія. Я, побачивши його, дуже зрадів і впав перед ним на коліна. Але святий отець підняв мене, благословив і сказав: «Добре, що ти прийшов, брате й сину Нифонте! Від сьогодні ти будеш з нами нерозлучно». У руках він держав згорток, який дав мені. Я розгорнув його і прочитав: «Ось Я і діти, яких дав Мені Бог» (Євр. 2, 13). Опам’ятавшись, я зрозумів, що це був прихід Самого Бога». Прохворівши 13 днів, преподобний Нифонт помер у 1156 р. Похований у Ближніх печерах. Канонізований у 1549 р.
В акафісті всім преподобним Печерським про нього сказано: «Радуйся, Нифонте, святителю, поборнику православ’я». Пам’ять святителя Нифонта вшановується 21 квітня (8 квітня за ст. ст.).
