Святитель Амфілохій, єпископ Волинський
У день Собору волинських святих православна церква окремо згадує пам’ять святителя Амфілохія, єпископа Володимир-Волинського. Про нього ми знаємо небагато. Відомо, що він був ченцем Печерського монастиря. У літописному повідомленні за 1105 р. читаємо: «У сей же рік митрополит Никифор поставив Амфілохія єпископом у Володимир, місяця серпня у двадцять і сьомий день». За порядком унаслідування стародавньої Володимир-Волинської єпархії йому належало третє місце після Стефана І, який був поставлений святим рівноапостольним князем Володимиром, і вже згадуваного святителя Стефана II, який був наступником преподобного Феодосія Печерського на ігуменстві Києво-Печерського монастиря з 1091 по 1094 р.
Деякі відомості про життя святителя Амфілохія ми знаходимо в «Житії святих» архієпископа Філарета (Гумілевського), який свідчить, що він був вихідцем із середовища ченців Печерського монастиря, оскільки в той час єпископів на кафедри міст Руси-України ставили з ченців Києво-Печерського монастиря.
Сімнадцятилітній (1105-1122) період першосвятительства Амфілохія на Волині був дуже важкий. Постійні князівські міжусобиці не давали святителю спокійно керувати довіреною йому паствою. Проте всемилостивий Господь не обділив його радістю, якої сподобився чути Амфілохій у далекій від Києва волинській землі. 1108 р. преподобного Феодосія Печерського було зараховано до лику святих. Будучи вихідцем із Печерського монастиря, Амфілохій з великою радістю прийняв цю звістку. Літопис розповідає, що всі присутні єпископи на цьому урочистому акті канонізації преподобного Феодосія Печерського вписали і стали поминати його ім’я в усіх соборах.
Через сім років після цього (1115) на Русі відбулася знаменна подія: перенесення мощей святих благовірних князів-страстотерпців Бориса і Гліба. На цих урочистостях, як сказано в Іпатіївському списку, був присутній «митрополит Никифор з усіма єпископами». Однак там не зазначається ім’я святителя Амфілохія. Це можна поясняти так: тодішній Володимир-Волинський князь Ярослав Святополкович, ворогуючи з великим київським князем Володимиром Мономахом, міг не пустити єпископа Амфілохія на ці урочистості.
Через два роки святителю Амфілохію через ту ж саму міжусобну боротьбу з жителями міста Володимира довелося перенести двомісячну облогу від військ князя Володимира Мономаха, який вирішив покарати віроломного князя Ярослава. Коли ж Володимир «вчинив мир з Ярославом, бо він покорився і вдарив чолом перед стриєм своїм Володимиром», то Амфілохію довелося бути їхнім примирителем, тому що в ті часи примирення ворогуючих сторін не могло відбутися без святительського благословення. «І тоді в мирі розійшлися вони кожен до себе», — розповідає нам літописець.
Однак цей мир проіснував недовго. Незабаром Ярослав Святополкович покинув Володимир-Волинський і втік до Угорщини, де розпочав збирати війська проти Романа, поставленого на його місце київським князем Володимиром Мономахом. До угорських найманих військ Ярослав приєднав ще й польські і в 1121 р. рушив на Волинь проти князя Романа.
Унаслідок неспокійних часів на Волині і тієї загрози, що збільшувалась із кожним днем, святитель Амфілохій переїхав до Києва під захист великого князя Володимира Мономаха і продовжив свій святительський подвиг у Печерському монастирі. Сюди приваблювали його й улюблені Київські печери зі своїм неземним світом і захистом від будь-яких хвилювань і турбот, які мав святитель, перебуваючи на Володимир-волинській кафедрі. У 1122 р. єпископ Амфілохій спочив у Бозі у своїй печері, як того і сам бажав. Про це повідомляє нам літопис за 1122 р.: «…митрополит Микита прийшов із греків. І Даниїл, єпископ Юр’євський, помер. І земля потряслася трохи». Мощі святителя Амфілохія не знайдені. Очевидно, вони, як і багато інших, були знищені в часи нашестя орд Батия на Київ.
Про подвиг угодника Божого Амфілохія, як і про подвиг святителя Стефана II, які ходили на Волинь для першосвятительського служіння і проповідування слова Божого, зберігали пам’ять ченці Печерського монастиря.
Можливо, саме тому, переховуючись від татарських орд, ченці, йдучи шляхом волинських святителів, досягнули благословенної Почаївської гори і тут заснували «небесам подібну обитель» на честь Божої Матері. Ця свята обитель, подібно до Києво-Печерської, молитвами преподобних Печерських і святих землі волинської процвітає й донині.
Пам’ять святителя Амфілохія вшановується 23 жовтня (10 жовтня за ст. ст.).
