Преподобний Паїсій і Меркурій Печерські
Преподобні Паїсій і Меркурій відбували подвиг чернецтва в Печерському монастирі в XIV ст. Вони жили у великій дружбі й просили Господа, щоб він їх ніколи не розлучав ні в цьому, ні в майбутньому житті. І Господь зробив усе, що хотіли преподобні. На землі вони жили в одній келії, а після смерті їх поклали в одному гробу.
Їхні нетлінні мощі знаходяться в Дальніх печерах. В акафісті всім Печерським преподобним про них сказано: «Радуйтеся, Паїсію і Меркурію, бо в нерозлучному житті і єдинодушній любові братській усе життя на землі прожили; радуйтеся, бо єдинодушним життям ви насолоджуєтеся на небесах із Христом». Пам’ять преподобних ушановується: Паїсія — 1 серпня (19 липня за ст. ст.); Меркурія — 17 листопада (4 листопада за ст. ст.).
У православних церковних календарях УПЦ Київського патріархату згадується ім’я преподобного Меркурія, постника в Дальніх печерах (XIV) 7 грудня (24 листопада за ст. ст.), 17 листопада (4 листопада за ст. ст.).
У списках святих Дальніх печер імені Меркурія, постника, другого немає, немає також і в Києво-Печерському патерику. В акафісті всім Печерським преподобним про нього не згадується. В церковному календарі за 1967 р. УПЦ Московського патріархату 4 листопада згадується преподобний Меркурій Печерський у Дальніх печерах (XIV ст.), а за 24 листопада згадується преподобний Меркурій, постник Печерський у Дальніх печерах (XIV ст.).
Більше правдоподібно, що 24 листопада за ст. ст. згадується преподобний Меркурій, постник Печерський у Дальніх печерах.
