Преподобний Марк, гробокопач Печерський
Преподобний Марк жив у XII ст., відбував подвиг у Печерському монастирі. Він копав печери й могили, тому відомий ще під ім’ям «Гробокопач». За свою працю не брав плати, а коли хтось платив, то гроші віддавав бідним. Час подвигу цього блаженного відзначається тим, що при ньому були перенесені чинні мощі преподобного Феодосія з печери у святу велику церкву. Цей блаженний, прийнявши святий ангельський чернечий образ, жив у печері, копаючи в ній окремі місця не тільки для подвигів молитовних, а й для поховання померлих із братії. Він завжди працював богоугодно, отримуючи нагороду на небі, а не на землі. Крім цього, Марк носив замість пояса залізний ланцюг і увесь вільний від роботи час молився. З молитвою він поєднував і строгий піст: пив воду в невеликій кількості. Преподобний Марк мав такий дар чудотворця, що й мертві слухали його. Одного разу він викопав невеличку могилу. Коли принесли покійного, то братія почала сердитися на преподобного Марка, кажучи, що могила тісна і не можна ні поховати мерця, ні єлеєм помазати. Печерник із смиренністю поклонився і сказав: «Простіть мене, отці, за неміч мою; по немочі я не докінчив справу». Вони ще більше почали сердитися на нього. Тоді Марк сказав покійному: «Місця мало, то посунься, брате, сам візьми єлей і помаж себе». Мертвий підняв руку взяв єлей і помазав сам себе хрестом. Поклав єлей на місце й упокоївся. Всі жахнулися, побачивши таке чудо.
Сталося ще одне чудо. Якось помер чернець. Марк ще не приготував для нього місця. А покійного вже відспівували в церкві. Коли прийшли до Марка дізнатися, чи готова могила, він відповів, щоб сказали покійному ще день почекати. Покійник відкрив очі й лежав ще добу живий.
У монастирі було два брати Іоанн і Феофіл. Вони просили преподобного Марка, щоб він їх поховав разом.
Сталося так, що Феофіл був відсутній по справах монастиря, а Іоанн помер. Його поховали. Коли приїхав Феофіл, то побачив, що Іоанн похований там, де повинен лежати Феофіл. Феофіл звернувся до Марка: «Чому ти поклав Іоанна на місце Феофіла». Той вибачився і сказав: «Господи! Ти маєш велику силу. Зроби так, щоб на мене не було злоби. Звели йому (Іоанну) послухатися мене». Він звернувся до Іоанна: «Піднімись і уступи місце своєму старшому брату». Після слів блаженного Іоанн пересунувся на своє місце. Феофілу сказав, що він ще не готовий зараз лягти на своє місце, але через декілька днів його принесуть сюди. Феофіл засмутився, думав, що не дійде до келії. Роздавши все майно братії, залишив лише свиту і мантію. Він кожний день плакав і молився. Від повсякденного плачу Феофіл осліп.
Коли преподобний Марк захворів, то покликав Феофіла, попросив у нього вибачення і сказав, що за три дні до смерті він буде бачити. Сказавши це, Марк відійшов до Господа. Його мощі були покладені в Ближніх печерах у гроб, викопаний ним самим. Тут лежить і той ланцюг, який він носив, і мідний чудотворний хрест.
Феофіл, ще довго плакав, наповнивши велику посудину слізьми. Але коли почав бачити, то, за пророкуванням Марка, знав, що настає кінець. Йому з’явився ангел, який приніс таку саму посудину і сказав: «Коли ти плакав і витирав сльози рушником, я зібрав їх у цю посудину і зберіг за велінням Владики мого і Творця. Я посланий, щоб сказати тобі: «Блаженні плачучі, бо вони втішаться»». Залишивши посудину, ангел став невидимим. Феофіл покликав ігумена і все йому розповів, показавши дві посудини, — одну власну, а іншу — ангельську. Попросив, що коли помре, щоб сльози з посудин були вилиті на його тіло. Так і було зроблено після смерті Феофіла. В акафісті всім Печерським преподобним сказано: «Радуйся, Марку, твої бо чесні руки гроби святим копали, твого голосу мертві слухали». Пам’ять преподобного Марка вшановується 11 січня (29 грудня за ст. ст.).
