Блаженний Ігор, великий князь чернігівський і київський
Ігор Ольгович у святому хрещенні Георгій походив із роду чернігівських князів. Після смерті свого брата Всеволода Ольговича, який був київським князем, уступив на київський престол, на якому княжив лише 12 днів. Кияни не любили Ольговичів, зрадили його й видали Ізяславу Мстиславичу переяславському, який проголосив себе київським князем. Ізяслав Мстиславич закував його в кайдани й відіслав спочатку до Видубицького монастиря під Києвом, а потім до Переяслава, де він тяжко захворів. За згодою Ізяслава Мстиславича князь Ігор прийняв чернецтво. Після одужання він прибув до Києва, де в монастирі Св. Федора прийняв схиму під ім’ям Гавриїла. Тим часом проти князя Ізяслава Мстиславовича у 1147 р. виступив брат Ігоря Святослав Ольгович.
Юрба киян, яка зібралася тоді на віче, постановила вбити князя Ігоря. Даремно митрополит, князь і бояри відмовляли розлючених людей від цього заміру. Вони вдерлися до монастиря Св. Федора, схопили князя Ігоря під час богослужіння й витягнули на вулицю. Спочатку князеві вдалося вирвати його з рук юрби й привести до двору своєї матері, але люди ввірвалися й вбили князя Ігоря. Вони знущалися над його тілом, прив’язали шнурок до ніг і тягнули вулицями міста, а потім залишила окривавлене тіло на Подолі.
Уже під час похорону князя Ігоря кияни зрозуміли, що вбили невинну людину через ненависть до його роду, й незабаром почали вшановувати його як святого й мученика. Біля мощей князя Ігоря почали творитися чудеса. У 1150 р. його тіло було перевезене з Києва до рідного Чернігова. Пам’ять блаженного Ігоря великого, князя чернігівського вшановується 18 червня (5 червня за ст. ст.).
Благовірний Великий Князь Ігор Чернігівський та Київський, моли Бога за мене та моїх рідних. За український народ, за процвітання нашої держави України.