Святитель Ісаїя, єпископ Ростовський, чудотворець
Ісаїя преподобний Печерський, чудотворець, єпископ Ростовський, походив із відомої побожної родини на Київщині. У молодому віці він прийшов до Печерського монастиря і прийняв чернецтво. Мав дуже добрий характер: був покірний, смиренний, братолюбний, терпеливий. Після смерті преподобного Варлаама в 1065 р. великий князь київський Ізяслав упросив преподобного Феодосія відпустити святителя Ісаїю з Печерського монастиря до Свято-Дмитрівського монастиря в Києві. Тут він виявив себе досвідченим наставником і добрим пастирем, служачи для всіх прикладом творення добрих справ.
Коли мученицькою смертю закінчив своє життя преподобний Леонтій, єпископ Ростовський, у 1077 р. Ісаїя був поставлений на його місце. У Ростовській єпархії, на далекій півночі, він провадив місійну рівноапостольну працю, навертаючи поган до християнства. Святитель із милосердям ставився до вбогих, сиріт і вдів, був заступником скривджених. За Всеволода Ярославича київського у 1089 р. брав участь у посвяченні великої мурованої головної Печерської церкви на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Помер 15 травня 1090 р. Його мощі відкрили в 1164 р., але канонізація наступила набагато пізніше. На думку професора Е. Голубинського, у останній чверті XV ст.
Пам’ять святителя Ісаїї вшановується 28 травня (15 травня за ст. ст.).