Благовірний князь Мстислав, у святому хрещенні Георгій Хоробрий, Новгородський
Благовірний князь Мстислав був нащадком великих князів київських: прадіда Володимира Мономаха, діда Мстислава Володимировича та батька Ростислава Мстиславича. У святому хрещенні наречений ім’ям Георгій. Уже в 1168 р. був учасником перемоги багатьох руських князів, яких зібрав його батько, над половцями. Він брав участь і в інших князівських походах, де також прославився винятковою мужністю і героїзмом.
Після смерті батька Ростислава Мстиславича почала розгорятися боротьба за столицю Київської держави — Київ, а особливо, коли на нього почав зазіхати володимирський князь Андрій Боголюбський. З великим обуренням слухав князь Мстислав вимоги Андрія Боголюбського про те, щоб Ростиславичі залишили Київ. Проте князь Мстислав був не з лякливих і звелів постригти послу голову й бороду, відправивши його назад зі словами: «До цього часу ми поважали тебе, як батька, але коли ти розмовляєш із нами як зі слугами і простими людьми — ідемо на суд Божий!»
50 тисяч війська послав завойовник на Київ. Першу сутичку разом із військом свого брата Давида Мстислав розпочав такими словами: «Браття! Вдаримо з поміччю Господа і святих мучеників Бориса і Гліба!»
Ці слова дали зрозуміти Боголюбському, що він має справу із серйозним супротивником, але Київ був знищений ущент.
Мстислав із військом розмістився у Вишгороді, а північне військо протягом десяти тижнів стояло навколо нього і нічого не могло вдіяти.
Стіни Вишгородської фортеці були нікчемними, такими, що її можна було розібрати руками. Але ж свою святиню захищав істинний витязь!
Воїни князя Мстислава здійснювали щоденні успішні вилазки, поки не дочекалися допомоги князя Ярослава з Волині, ударивши по ворогу разом. Увесь неприятельський стан став здобиччю дружин Мстислава та Ярослава, полоненим і жертвам не було ліку, інші втікали хто куди міг.
Піднявши руки до неба, мужній князь Мстислав прославив захисників Вишгорода — святих страстотерпців Бориса і Гліба. За таку славну перемогу він отримав ім’я Хоробрий.
Проте цією перемогою князь Мстислав ніколи не гордився, не вступав у міжкнязівські усобиці, щедро роздавав милостиню нужденним і допомагав православним обителям.
Тим часом народне віче, яке зібралося у волелюбному Новгороді, почало кликати князя Хороброго до себе. Він же відповідав: «Не залишу братів своїх та отчини». — «А ми хіба не твоя отчина?» — умовляли його новгородські посли.
Тож радості жителів вільного міста Новгорода не було меж, коли туди в 1179 р. прибув благовірний князь Мстислав Хоробрий. Князь звільнив Іновгородські та псковські землі від естонських завойовників, спровадивши їх на свої землі, аж до моря.
Та небагато днів залишалося князеві Мстиславу в його земному житті. Він повелів нести себе в церкву і, причастившись святих божественних тайн, тихо спочив.
Сталося це 14 червня 1180 р. Удячні новгородці поховали його в приділі Різдва Пресвятої Богородиці в соборі Св. Софії. Пам’ять його відзначається 27 червня (14 червня за ст. ст.).