«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаІсторія, мова

Захисти українську мову: нема мови — нема України

Мова — запорука iснування народу. Захищаючи рiдну мову, ти захищаєш свiй народ, його гiднiсть, його право на iснування, право на майбутнє. Не ухиляйся вiд цiєї боротьби… Це наш iсторичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому свiтi.
Василь Іванишин

Професор Колумбійського університету Юрій Шевчук: Якщо переходити на російську — це чемно, то виходить, що решта світу — грубіяни?

Кілька цитат з інтерв’ю

Усі сподівалися, що революція пошириться на галузь культури і мови. Натомість вона призвела до зворотного ефекту. Зараз ми усі «патріоти», тому Конституція нас ні до чого не зобов’язує. Стаття 10 Конституції про державність мови не зобов’язує Авакова говорити українською мовою. …

Лукава риторика людей, які органічно не сприймають українства, його мови і культури виявляється дуже дієвою. Як не дивно, суспільство зараз по суті капітулювало у культурній війні з Москвою. Нині відбувається гібридна війна в культурі. З одного боку всі звернули увагу на те, що потрібно захищати Україну від реальної військової агресії зі зброєю, танками, гарматами, але всі забули, що в тилу відбувається абсолютне спустошення української культури й мови. Всі здалися, капітулювали. …

Tі прибічники русифікації, які люблять наводити приклади Швейцарії, Бельгії, Канади чи Фінляндії або не знають про що кажуть, або ж — вони свідомо маніпулюють свідомістю суспільства. Тому, повертаючись до вашого питання, казати, що школа зобов’язана задовольняти бажання усіх батьків — це чиста демагогія. В жодній країні світу цього немає. У США 44 млн іспаномовних громадян, але всі вони спочатку вивчають англійську мову. …

Не є таємницею те, що в Україні сьогодні українська мова фактично виключена із стратегічних галузей комунікації: політики, судочинства, бізнесу, банківської справи, економіки, телебачення і т.д. Сьогодні є проблемою почути по телебаченню хоча б одну інтелігентну програму українською мовою, цікаву, не спеціально дебілізовану. Української мови не існує і в інших галузях. У Києві існують цілі анклави, де агресивно виключається українська мова. Зайдіть в ресторан «Ніколай». Вас там українською не почують. Зайдіть торгові центри, наприклад «Ґулівєр» чи «Оушен-Плаза», які організовують ігри для дітей виключно російською, роблять різні забави дуже професійно, ефективно і спритно, послідовно виключаючи українську мову. Це все робиться абсолютно відкрито. Цей уряд робить вигляд, що він цього не бачить. …

Є тисячі спеціалістів із західною освітою, відданих Україні, які тут народилися. Чому цих людей не запрошують на роботу? Такі висловлювання свідчать про те, що багато високопосадовців нинішнього уряду ментально перебувають у російському імперському світі. Для них українського світу не тільки не існує, він їх лякає. Цей український світ може зробити їх ніким, нулем. … Тому такі «українські» високопосадовці намагаються не допустити, щоб у Україні існувала ситуація, що існує в інших країнах світу, не уражених русифікацією. Ці люди пропонують суспільству колонізаторську програму і колонізаторські цінності, що й породжує в суспільстві глибоке відчуття меншовартості, таємне бажання бути росіянами, але в більш людській, ліберальній, малоросійській їх відміні. …

Юрій Шевельов свого часу казав, що ми можемо перемогти імперію лише тоді, коли дамо їй бій на своєму полі. А своїм полем бою, цитуючи Шевельова, може бути тільки мислення національними категоріями. Коли ми постійно говоримо з Путіним його мовою, відбріхуючись на його обвинувачення, відповідаючи на його посилання, ми заздалегідь приречені на поразку. Тому що якщо ми зараз відбріхуватимемося, що ми не антисеміти і не п’ємо кров російських діток замість кави, то завтра на нашу адресу буде ще більш фантастичне обвинувачення. Це відбріхування і самоусправедливлювання буде без кінця. Нарешті, потрібно покласти цьому край, давати бій на власному полі бою. Цим полем бою може бути мислення національними категоріями, українською мовою, своїми героями, своїми історіями, де колонізатор зник, де він зробився цяткою. Для мене остаточна декомунізація означає остаточну українізацію. … У буквальному смислі це сприяння тому, щоб українська мова стала рідною для українців. Якщо не рідною як засіб спілкування, то рідною у сенсі сентиментальному. Щоб навіть носій російської її (українську) любив. Я, наприклад, багато зустрічав російськомовних киян, які так і кажуть: «я ненавижу этот язык, я не хочу его слышать». Це пов’язано з російським шовіністичним менталітетом. Мова завжди веде за собою національну історію, національно специфічний погляд на світ. Російська національна історія – це історія завоювань, гноблення, зневаги до інших народів і до власного. Росіяни найперші страждають від власного імперіалізму, бруталізують інших. Водночас вони є заручниками і натхненими учасниками цього проекту. Українізація для мене означає звільнення поневоленого розуму українців від російщини, якщо вживати вираз Чеслава Мілоша (польського поета, прозаїка). Для мене українізація – це шлях подолання імперських рефлексів, якими нас кодує російська мова, література, кінематограф, попса.

Повністю прочитати цю дуже змістовну статтю професора можна тут.

Дивіться також блискучу лекцію проф. Ю. Шевчука.

Виступ проф. Ю. Шевчука у програмі ТБ «Київ» Ранок по-київськи June 5 2015.

Бесіду з проф. Ю. Шевчуком у програмі «Вечір з Миколою Княжицьким».

* * *

Рідну мову дає народові Бог, чужу — люди, її приносять на вістрі ворожих списів. Віктор Захарченко (1938), фольклорист, науковець, керівник Кубанського козачого хору, нар. артист Росії та України.

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самогубство. Павло Шафранек (1795–1860), видатний словацький мовознавець.

Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незліченними поколіннями його віджилих предків. Костянтин Ушинський (1824–1871), український педагог світової слави, один із засновників педагогічної науки в Російській імперії.

Інформаційний простір України майже повністю зрусифіко­вано, державну мову з української преси витіснила мова сусідньої країни… Унікальне за своїм цинізмом явище світового масштабу — нищення української мови! Тим часом прогресивний світ зовсім інакше дивиться на це. Так, у Франції за допомогою комп’ютерних програм було встановлено, що українська мова є однією з найдавніших слов’янських мов і однією з найкращих світових. Мудра Японія, переможена після Другої світової війни, усі зусилля й фонди надала освіті й за кілька десятиріч стала однією з най­розвиненіших держав. Довідавшись про таку вагомість української мови для розвитку світової культури, Японія запровадила її вивчення в Токійському університеті. Ніна Вірченко (нар. 1930), академік.

Як захищають рідну мову в інших країнах

ПОЛЬЩА: У Польщі прийнято законопроект, який розглядає й охороняє польську мову як державну й культурну цінність та економічну категорію. Закон запроваджує нові правила, що мають припинити процес витіснення польської мови з вивісок, реклами й меморіальних дощок; висуває вимогу кожному державному чиновникові вміти зрозуміло та грамотно розмовляти польською. Усі угоди із зарубіжними партнерами, що виконуватимуться на теренах Польщі, мають укладатися тільки цією мовою.

Разючий контраст з Україною! У Польщі, де населення розмовляє польською, приймають закон про її охорону, а в Україні, де рідна мова гине, досі не скасовано злочинні мовні закони, які фактично прирікають її на смерть.

ФІНЛЯНДІЯ: «Мова — залізний обруч, мова єднає народ в одне ціле», — так сказав іще 1820 року фінський письменник Яакко Ютейні. 1917-го фінський народ вирвався з «обіймів» імперського орла, відродив одвічні національні традиції і невдовзі досяг вельми високого життєвого рівню. Цьому сприяла насамперед висока національна свідомість — рушійна сила розквіту країни — яку плекає саме рідна мова.

ФРАНЦІЯ: З 1995-го р. у Франції заборонено вживання англійських слів в офіційних зверненнях та громадських заходах. Введено штрафи від 750 євро до 570 тис. євро за використання неперекладених французькою мовою документів, наукових матеріалів, зловживання чужою мовою в засобах масової інформації, рекламах, вивісках тощо.

ІЗРАЇЛЬ: Керівництво однієї з ізраїльських шкіл Беєр-Шеви видало розпорядження, за яким дітям, вихідцям із колишнього СРСР, заборонено розмовляти російською не лише на уроках, а й на перервах. Порушників відлучають від занять на два тижні. У такий спосіб євреї охороняють найвищу національну цінність — свою рідну мову.

А в українському парламенті й досі є такі, що закликають «бути демократами» й відмовитися від вивчення у школах державної української мови.

РОСІЯ: У Росії, де проживають мільйони українців, немає українських шкіл, преси, теле- та радіопрограм. 1996 року уряд Росії виділив на цільову програму «Російська мова» колосальну суму — 825 млрд. рублів!

А в Україні 2011 року приняли закон, який передбачає «повышение статуса русского языка» і видали указ, який на 75% віддав радіо іноземним (переважно російським) виконавцям! На Донеччині силоміць закривали останні українські школи, а на Кіровоградщині — останні українські радіопрограми…

* * *
Зневажені тут мова і народ,
Який усіх століттями годує.

Ліна Костенко (нар. 1930), видатна українська поетеса
* * *
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.

Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає…

Тарас Шевченко (1814–1861), геніальний український поет
* * *
…Бо не знайдуть виправдання сини України,
Що зробили чужою мову Батьківщини.
Стільки поколінь до тебе плекали цю мову,
Стільки скарбу духовного вклали в рідне слово,
Що не маєш права, сину, його поміняти
Й на своїй святій землі чуже засівати.
Не вчи дітей говорити мовою чужою,
Бо повіки не дасть тобі сумління спокою.
Підуть діти безрідними перекотиполем,
Ти ж довіку каратимешся покаянним болем.
Сину мій, не зраджуй мови своєї країни,
Бо не знайдеш і Небесної Батьківщини.

Станіслав Тельнюк (1935–1990), український поет, прозаїк, літ. критик

З історії відомо безліч прикладів, коли зі зникненням мови зникав і етнос. Тому знищення мови (лінгвоцид) є основною передумовою етноциду — знищення етносу як культурно-історичної спільноти… Лінгвоцид завжди є стратегічною метою всіх без винятку завойовників, різняться лише його тактика та форми. Микола Зубков (нар. 1949), відомий український мовознавець.

* * *
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинутий на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

Олександр Олесь (1878–1944), видатний український письменник, поет, драматург

Найважливішим засобом впливу на дитину, облагородження її почуттів, душі, переживань є краса і велич, сила і прозорість рідного слова. Василь Сухомлинський (1918–1970), знаменитий педагог, публіцист, письменник, поет.

Віками народ витворював цю мову, витворив її, одну з найбагатших мов слов’янства, триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тім числі явивши шедеври незрівнянної краси… Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків… Мова народу — це найбільший національний скарб. Олесь Гончар (1918–1995), видатний український письменник, громадський діяч.

Хто, крім тебе, захистить мову твоєї землі?
Розмовляй українською! Борони українське!
Парафія Св. Архистратига Михаїла, Київ (Пирогів)

Читайте ще:

Та інші матеріали розділу Історія, мова.

МОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН

1. Мова — запорука iснування народу. Захищаючи рiдну мову, ти захищаєш свiй народ, його гiднiсть, його право на iснування, право на майбутнє. Не ухиляйся вiд цiєї боротьби!

2. Захист рiдної мови — найприроднiший i найпростiший, найлегший i водночас найнеобхiдніший спосiб нацiонального самоутвердження i дiяльностi в iм’я народу. Маєш нагоду бути борцем за свiй народ — будь ним!

3. Володiння рiдною мовою — не заслуга, а обов’язок патрiотів. «Вони (українці) повинні усвідомити, що кожна людина, яка виїжджає з України, кожна копійка, що витрачається не на досягнення українських цілей, кожне слово, сказане не українською мовою, є марнуванням капіталу українського народу, а за даних обставин кожна втрата є безповоротною» (М. Драгоманов).

4. Розмовляй рiдною мовою — своєю i свого народу: скрiзь, де її розумiють, з усiма, хто її розумiє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привiлеїв, лукавої похвали — це зрада свого народу.

5. Ставлення до рiдної мови має бути таким, як до рiдної матерi: її люблять не за якiсь принади чи вигоди, а за те, що вона — мати.

6. Сiм’я — первинна клiтина нацiї. Щоб вона не омертвiла i не вiдпала вiд нацiонального органiзму, її має живити культ рiдної мови. Тому розмовляй у сiм’ї мовою своєї нацiї. Не вмiєш — учись. Прищеплюй дiтям ставлення до мови як до святинi, найдорожчого скарбу.

7. Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову.

8. Нiколи не зупиняйся у вивченнi рiдної мови. «Усi головнi європейськi мови можна вивчити за шiсть рокiв, свою ж рiдну треба вчити цiле життя» (Вольтер).

9. У твоїй хатi завжди мають бути українськi книжки, журнали, газети. Не забудь i про дитячi видання. Хай звучить у твоїй хатi українське слово з теле- i радiоприймачiв.

10. Пiдтримуй усi починання окремих осiб i громадськостi, спрямованi на утвердження українськоi мови.

11. Не будь байдужим до найменших виявiв обмежень чи зневаги української мови. Стався до iнших мов так, як би ти хотiв, щоб ставились до твоєї рiдної мови.

12. Подбай, щоб у мiсцi твоєї працi (навчання) обов’язково був створений осередок Товариства «Просвiта».

13. Бережи своє iм’я та iмена своїх близьких вiд лакейських деформацiй за чужомовним зразком. Пестлива форма власних iмен, особливо дитячих, не повинна виходити за межi української мови, нацiональної традицiї.

14. Пам’ятай: найкращi вчителi мови для дiтей — це мати i батько.

15. У наш час доволi поширенi змiшанi шлюби. Цiлком природно, що в таких сiм’ях виникає проблема вибору мови. В iдеалi тут повиннi звучати обидвi мови, однак не в якомусь змiшаному виглядi, а кожна — у своєму лiтературному варiантi.

16. Батьки в таких сiм’ях повиннi використовувати обидвi мови не просто для спiлкування, а як засiб залучення своїх дiтей до багатств духовної культури обох народiв.

17. Незнання рiдної мови не звiльняє тебе вiд обов’язку i не позбавляє права боротися за неї, за те, щоб твої дiти i внуки мали можливiсть знати i користуватися мовою свого народу.

18. Вивчай iншi мови. Це дасть можливiсть не тiльки оволодiти ключами до скарбниць духовностi iнших народiв, але й об’єктивно оцiнити свою мову, її сильнi та слабкi сторони. «Хто не знає чужих мов, той нiчого не вiдає про свою власну» (Й. В. Гете). Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження i розвитку рiдної мови, сприяти тому, щоб вона посіла гiдне мiсце серед авторитетних мов свiту.

19. Якщо ти українець i живеш поза Україною, не дай використати себе для денацiоналiзацiї народу, серед якого перебуваєш, а тим бiльше — для боротьби з його намаганням утвердитись на шляху самостiйного розвитку.

20. Нашому поколiнню випало складне i вiдповiдальне завдання — вiдродження української мови, державностi, нацiї. За нас цього нiхто не зробить. Це наш iсторичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому свiтi. Не перекладаймо цього тягаря на плечi своїх нащадкiв, бо може бути запiзно. Дiймо. В iм’я нашого народу, в iм’я найвищих iдеалiв людства — свободи i справедливостi.

Із книги: Василь Іванишин, Ярослав Радевич-Винницький. Мова і нація. — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1994. — 218 с.

Пошук

Допомога ЗСУ

Сторінки

Останні відгуки

Канали RSS


Українська Церковна Архітектура














Нагору