«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаІсторія, моваУкраїнський патріот із династії Габсбургів

Документи №№ 76-81.

Листи ерцгерцога Вільгельма Габсбурга до Євгена Чикаленка1

№76

[Мюнхен 3(( Поштова картка адресована: «Неrrеn E.Tschikalenko Rabenstein a/d. Pielach Braunsteiner».)). VII. 1921]2

Справи добре ідуть і ми надіємся вертати з фактами! Поздоровляє Вас і дружину Вашу щиро Вишиваний.3

(Архів ім. Д. В. Антоновича Української вільної академії наук у США. — Фонд Є. Чикаленка (No 86). — Листування. Поштова картка, автограф)

№77

Мінхен 16. VII. [ 1 ] 921.(( Лист зберігається разом з конвертом з автографом В. Габсбурга.))

Вельмишановний Пане Чикаленко!

Напишу Вам, щоб Вас повидомити що тут діло іде дуже добре і скоро вперед, на жаль годі все писати. Ми думаємо бути коло 27 у Відні і маємо намір передовсім тільки4 з Вами з початку обговорити все, щоб зложити спільний плян. Вам може смішно здається що таки пишу до Вас, тім більше що Вас мало знаю, однак запевняю Вас що маю до Вас глибоке довіря, бо в Ваші[й] особи бачу кристально чистого Українця і діяча, від якого Украінци всіх течій тільки знають найкращого. Нам буде треба все добре обдумати і обговорити, бо тут зложиться дуже поважна і серіозна акц[і]я, яка базується на певних і сильних підставах. Найважнійша справа буде знайти певних Українців германофільського толку. Дуже було б Вам вдячно, Вельмишановний Пан Чикаленко, коли б Ви думали про це яких людей можна б притягти до діла. На Вас я складаю великі надії і прохаю Вас дуже не відмовити мені помогти нам в великім ділі, помогти українському народови, щоб його визволити з ярма чужих наїздників. Дуже жалую, що не можу докладно писати, але годі через почту. По довгих боротьбах душевних я рішився почати активну акц[і]ю, щоб видвинути укр[аїнські] справи з мертв [о] і точки. Охочу це не зробив, однак для українського народу все дам що можу з цілого серця. Рішучо можу Вам заявити заразже з початку що особисто нічого не хочу, я уважаю себе тільки громадянином української] держави і яко такий я тільки починаю акц[і]ю — словом хочу помогти свому бідному Народови. Майте на увазі що я це у всіх своїх переговорах підчеркнув і німці це добре знають. Коли наші емігранти думають що я займаюся українською справою через особистих причин, то вони дуже помиляються і я рішучо відкидаю такі провокації, які розсіють мої вороги. Переговори тут ідуть дуже легко і успішно; прямо приємність договоритися; боюсь що найтяще буде договоритися з нашими Українцями і власне до той праці я Вас дуже прохаю помогти нам. Покищо прошу про те все нікому не говорити докі ми не обговоримо все спільно з Вами. Ми думаємо бути до 27. у Відні і повернемся вже з реальними річами.

В надії що скоро побачимся остаюсь, запевняючи Вас мого глибоко довірря, Вельмишановний Пане Чикаленко.

Ваш щирий

275. VII. [1]921. Василь Вишиваний

Munchen Hotel Englischer Hof.6

(Там само. Автограф)

№78

Мінхен 20. VII. 1921.

Вельмишановний Пане Чикаленко!

Дуже дякую за Вашого листа з 18, якого я сьогодня одержав. Я дуже радий що Ви не відмоветесь від праці і допомоги, коли Ви будете в курсі діла і коли Ви згодень з моїми плянами. Зрозумію добре що Ви, Вельмишановний Пане Чикаленко, не можетесь ще рішати остаточно, не знаючи про наших плянів, однак думаю і надіюсь, що Ви будете згодень з німи. На авантюри, ясно що я не піду, бо це було б шкода часу і праці і пошкодило б тільки українській справи, бо авантюра по мої думці все компромітує. Коли тільки приіду у Відень то буду Вам телеграфувати і попрошу Вас тоді зайти до мого помешканя Wien VIII. Piaristengasse 56. bei Professor Wiesel (Mezzasnis). Мені дуже залежить над тім щоб сам [ому] з Вами тільки поговорити і щоб ніхто про це не знав. Я Вам тільки хочу все7 роскрити, бо знаю що це ніколи не вийде з нашого кружка. Ви може будете дуже здивований, що я такий конспиративна чоловик, однак, мені соромно сказати, з українцями треба бути осторожно, бо вони дуже балакучи; і це все занадто серіозна справа щоб її ширша публика поки що знала, тім більше, що я ношу відвичальність супроти наших союзників, з якіми я тут веду переговори. Я думаю що Ви, Вельмишановний Пане Чикаленко, зрозумієте мене і Ви певно будете згодень з моєю обережностю. Ми тут ведемо все на власну руку і коли ми повернемось з реальними фактами, тоді хочем з початку виключно з Вами говорити, щоб плян дальшої роботи обдумати і як її вести з українцями і кого до того притягти, це будуть дуже деликатни питаня. Тут все легко і скоро іде, боюсь що найтягше буде з нашими українцями, бо поміж німи розколь, вічна сварка і обєднання дуже трудно буде [досягнути]. Росс[і]яни (прави кола) дуже8 добре зорганизовані у всіх9 країн [ах] і коли нам не удасться те саме, то ми готово пропадати під россійським ярмом, як большевізм упаде в Россії. Маємо [багато] відомостей що криза в Россії велика і єсть питаннє чи большевізм не скоро упаде і власне до той пори упадьку ми мусим вже бути готовими щоб росс[і]яни нас не з’їїли. Моя постройка єсть німецька-англійська. Я сам германофіл і по походженю інакше не можу бути, бо це значилоб інакше піти проти власного крова10 і цього не можу. Я тоже не скриваю що я ярий ворог поляків і всі сили зложу до такої акції якаб знищила Польщу. По мої[й] думці Україна не може істнувати доки Польща не знищена; коли це стане[ть] ся нам треба збудувати Україну самостійну і суверенну і заключите яко самостійна Держава військовий — економічний союз з Россі[є]ю. Це буде одинока гваранція дружного союза з Германі[є]ю і одинока гваранція проти імперіалізму Польщі які[й] все сягає далеко на схід. Підчеркую все самостіність України — бо це для мене одинокий прапор, котрі[й] я буду все високо держати. Що до Союза з Россі[є]ю, то він мусить бути, бо проти гісторії і природи ми не можемо піти!11 Я певен12 що Україна постане скорше чим Россія по упадку большевизму і для того будем і сильніше чим Росс [і] я з початку. Коли німецько, англійська комбінація доволі сильно поставлена, прийдеться ще з уграми договориться і з японцями, це буде тоже фактор який буде тримати нам рівнувагу супроти москалів! —

Вибачте що так довго Вас своїм пис[ь]мом мучу і моїми загальними думками. Більше писати не можу бо годі через почту. Прошу передайте мій поклін Вашій дружині.

Поздоровляю Вас сердечно і в надії що Вас, Вельмишановний Пане Чикаленко, скоро побачу остаюсь з глибокою пошаною до Вас

Ваш все щирий Вишиваний

(Там само. Автограф)

№79

30/ VII. [ 1 ] 921.

Вельмишановний Пане Чикаленко!

Тут справи добре стоять і вони надзвичайно поважні, з той причини повернусь в пятницю до Відня. Пятницю пополудню буде Лярішенко у Вас і Вам BЈg передасть. Я на жаль мушу прямо поїхати в Відень де багато до діла! Все що Сотник буде Вам говорити він говорить з дорученєм від мене і наших союзників. Час дуже спишить і ми ніяк не можемо тратити часу, бо це пишлоб на погибель нашої України. Знаючи що Вам добро України все то я певен що Ви нам не відмовте те о що сот[ник] буде Вас просити від союзників і від мене во’імя Українського Народа. Про все що сот [ник] Вам передасть ніхто не має знати. В надії скорого побаченя

Ваш все щиро відданий Вишиваний У. С. С.

(Там само. Автограф)

№80

Salzburg, den 10. VII. 1922.

Wolf Dietrichstrasse 16

Вельмишановний і дорогий Євгене Харлампович!

При нагоді що пані Ларішенкова їде до Відня хочу Вам висловити мою радість, що Вам вже ліпше поводиться по операції і надіюсь і бажаю Вам з цілого серця щоб Ви скоро цілком виздоровили!

Я ще лишусь тут, бо спокій і прекрасна природа тут мені так добре роблять. Коли Вам щось потрібно ал[ь]бо щось не так, як має бути, то зверніться до Пані [Ларішенко], котра буде така ласкава зробити для Вас все, що тільки можна.

Бажаючи Вам, дорогий Євгене Харлампович, всього найкращого, остаю все Ваш щирий Вишиваний УСС.13

(Там само. Автограф)

№81

Відень 14/ VIII. 192514

Вельмишановний і дорогий Євгене Харлампович!

Дуже дякую Вам за газети, де замітка про Вас і про професорів ко три Вами опікувались. Панам Професорам до відома шлю ті газети з листом від мене і думаю, що вони будуть тішитись. Дуже радий я як почув що Ваш син15 нарешті добув візи і перебуває тут на студії. Пану Сотникови [Ларішенко] передам про газету і про Штайнака 16 — останню вістку Д[окто]р Піснячевський17 розказував Полетиці!18 На жаль приїхати до Вас не можу бо 17. ц[ього] м[ісяця] знову виїду за Кордон на довши[й] час. Але в осіни збіраюсь до Вас на кілька днів, щоб Вам все що чув і бачив детально передати, бо думаю що дещо цікавого єсть!

Мені соромно як прочитаю Вашого листа, бо Ви дякуйте мені а я не знаю защо!19 Те що я міг для Вас зробити я зробив бо я це уважаю своїм обовязком і потому зробив бо Вас уважаю своїм приятелом і Українським Батьком, котрого глибоко поважаю і люблю! Отже прощаюсь листовно від Вас, дорогий Євгене Харламповичу і бажаю Вам всього найкращого і остаю все

Ваш щиро відданий Вишиваний У. С. С.

Вашій дружині прошу передати мій поклін! —

(Там само. Автограф)

  1. Чикаленко Євген (1861-1929) — український громадський діяч, землевласник, видавець і меценат. Видавав журнал «Нова Громада» і щоденну українську газету «Рада», допомагав українським видавництвам та культурно-просвітнім установам,фундатор Українського дому у Львові. Один із засновників ТУП. Прихильник українського монархізму. Стаття Є. Чикаленка «Де вихід?», у якій він, за словамиВ. Липинського, «підняв прапор «варязького монархізму»», підтримавши «чужоземного королевича» В. Габсбурга, стала приводом для написання В. Липинським статті «Покликання «варягів», чи організація хліборобів?». []
  2. Дата встановлена за поштовим штемпелем. []
  3. Дописано подружжям Ляришенків: «Сердечно Е.Ляришенко, Євгенія Ларішенкова». []
  4. Тут і далі підкреслено В. Габсбургом. []
  5. Так у тексті. Очевидно, автор мав на увазі 17 липня, про що свідчить дата на початку листа і його наступний лист до Є. Чикаленка. []
  6. Наприкінці на звороті листа В. Габсбурга чернетка відповіді Є. Чикаленка: «Вп. п. Полковнику! Я цілком вірю в Ваше щире бажання допомогти українському] народові вирватися з неволі, бо знаю, що Ви стали українцем ще тоді, коли не могли думати про якісь особисті інтереси. Але, не знаючи Ваших плянів і намірів, я не можу нічого й обіцяти Вам. Коли Ви хочете моєї поради і допомоги, то прошу Вас написати мені, в який день і де саме Ви будете у Відні, то я охоче приїду туди і, ознайомившись з справою, скажу Вам щиро — чи можу Вам допомогти, чи ні. Готовий до послуг Є. Чикаленко». На цій же сторінці чернетка відповіді Є. Чикаленка Е. Ляришенку: «Вп. п. Сотнику! Ви пишете, щоб я все обдумав, що мені п. Полковник написав. Але, на жаль, п. Полковник через почтові умови нічого конкретного мені не сказав і я не знаю, що власне я маю обдумати. Я зрозумів тільки, що Пан Полковник хоче зо мною на самоті порадитись і дістати від мене допомогу в справі визволення укр[аїнського] народу. Я охоче зробив би се, як би знав якою дорогою се буде йти. Тому прошу Вас визначити мені день і місце бесіди і тоді я приїду туди і там виясниться в чім може бути моя допомога. Готовий до послуг Є. Чикаленко». []
  7. Підкреслено двічі. []
  8. Підкреслено двічі. []
  9. Підкреслено двічі. []
  10. Очевидно, автор мав на увазі — власної крові. []
  11. Підкреслено олівцем Є. Чикаленком. []
  12. Тут і далі підкреслено В. Габсбургом. []
  13. Лист на бланку «Hotel Posch Englischer Hof Munchen». []
  14. Лист на бланку «Hotel Wolf Dietrich Inhaber Wilhelm Hiesel Salzburg Telephon Nr. 918|Vb.» []
  15. Йдеться про Чикаленка Левка (1888-1965) — українського громадсько-політичного діяча, археолога, старшого сина Євгена Чикаленка. Освіту набув у Лозаннському та Петербурзькому університетах. Учень відомого українського антрополога та етнографа Ф. Вовка. Член УЦР від української громади Петрограду, секретар Центральної і Малої рад. У 1917-1919 pp. викладав в українській гімназії та Українському державному університеті у Києві, працював в УАН. З 7.04.1920 р. — радник МВС УНР. В еміграції жив спочатку у Польщі і Чехословаччині, згодом у США. Викладав антропографію та історію географії України в університетах Франції, Німеччини, США. Автор наукових праць з археології та антропології. []
  16. Примітка Є. Чикаленка: «Д[окто]р Стайнах, що відновляє старі організми». []
  17. Пісняневський Віктор (1883-1933) — український громадсько-політичний діяч, публіцист, лікар за фахом. Брав участь в організації української фракції у І Державній думі, редагував її друкований орган «Рідна справа — Думські вісті» (1907). Був кореспондентом газети «Рада» у Петербурзі. 1917 р. видавав в Одесі власну щоденну газету «Одеський листок» і український щоденник російською мовою «Украйна молодая». З 1918 р. — на еміграції у Відні. З 1923 р. — лікар у Братиславі. У 1919-1921 pp. — видавець і редактор тижневика «Воля», який підтримував республіканський уряд, згодом — закордонний центр УНР. []
  18. Полетика Володимир Іванович (1886-?) — український громадсько-політичний діяч, нащадок старовинного козацько-старшинського роду. Миргородський маршалок. У 1918-1919 pp. — секретар посольства Української Держави й УНР в Австро-Угорщині і Австрії. []
  19. Наприкінці листа В. Габсбурга примітка Є. Чикаленка: «Я дякував йому, що він заопікувався мною, повівши до проф. Візеля та Ранці, бо без нього мені операція коштувалаб великих грошей і хто знає чи мені хірурги зробилиб її так щасливо». []

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору