«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаІсторія, мова Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов

«І розійшлися словени по землі…»

Півторак Григорій Петрович

Слов’яни з’явилися на історичній арені не раніше кінця III тис. до н. е., найвірогідніше, спочатку між Середнім Дунаєм і Тисою, а потім поступово розселилися на північніших землях. Лише гіпотеза середньо-дунайської прабатьківщини слов’ян, відзначеної й автором «Повісті минулих літ», задовільно тлумачить незрозумілий потяг слов’янських племен до Дунаю в епоху Великого переселення народів у V—VI ст. і стійку пам’ять про нього серед усіх слов’янських та деяких прибалтійських народів, більшість із яких ніколи не були пов’язані з цією річкою ні географічно, ні історично. Як відомо, символ Дунаю виступає переважно в старовинних народних піснях, особливо в поширеному ще за язичницької епохи календарному та обрядовому фольклорі, що виник набагато раніше від Київської Русі й походів київських князів, зокрема Святослава Ігоровича (945—972 рр.) на Візантію, під час яких східні слов’яни, на думку багатьох дослідників, нібито вперше познайомилися з Дунаєм. Усе це свідчить, що образ Дунаю у слов’янському фольклорі з’явився разом з формуванням фольклорної символіки й образної системи, а не був запозичений пізніше, після міграції слов’янських племен на південь. Навпаки, загальний рух різних племен Середньої й Південної Європи аж до початку н. е. відбувався з півдня на північ.

Про ранню історію слов’ян ми знаємо дуже мало. На початку н. е. вони, згідно з писемними джерелами, мали спільне ім’я венеди і вже заселяли величезну територію від Вісло-Одерського басейну і Південної Балтики (на заході) до Дніпра (на сході) й від Прип’яті (на півночі) до Карпат і зони Степів (на півдні). Отже, майже половина цієї прабатьківщини слов’ян містилася в межах сучасної України.При цьому важливо підкреслити ще й той факт, що майже половину зі своєї 4-тисячолітньої історії слов’яни прожили спільним життям.Хоч слов’янська людність здавна складалася з багатьох племен, які жили в різних природно-кліматичних умовах, мали певні відмінності в матеріальній і духовній культурах, все ж таки спільного в них було набагато більше, ніж відмінного. Усі вони розмовляли близькоспорідненими діалектами з багатьма спільними рисами, що дало вченим підставу назвати їх «праслов’янською мовою».

Спільнослов’янський (або праслов’янський) період тривав до середини І тис. н. е. Але вже на початку н. е. праслов’янська спільність, як і праслов’янська мова, розпалася на західну і східну підгрупи з розмежуванням їх по Західному Бугу1. Західна частина стала прабатьківщиною західних слов’ян (поляків, чехів, словаків, верхніх і нижніх лужичан), а східна частина — прабатьківщиною східних (українців, росіян, білорусів) і південних (сербів, хорватів, болгар, словенців, македонців) слов’ян.

Це була глибока й незворотна диференціація, яка зберігається й нині в самому існуванні західних і східних слов’янських мов. Хоч межі найдавніших діалектних зон, як правило, не збігаються з сучасними внутрішньослов’янськими лінгвістичними межами, основні тенденції членування слов’янських мовних груп намітилися ще тоді.

Очевидно, перші ознаки розмежування майбутніх західних і східних слов’янських мов мали місце наприкінці Ш ст. до н. е. Вони виявилися:

  1. спочатку в ледве помітних, а з часом усе виразніших відмінностях у вимові носових голосних o, ę та Ђ;
  2. у різних рефлексах задньоязикового x: як s„(сь) у східнослов’янському ареалі і як š'(шь) у західнослов’янському: пор. укр. сірий, рос. серый, польськ. szary, чеськ. šedý.

Згодом (приблизно в І—II ст. н. е.) відмінності між західними і східними слов’янськими діалектами посилилися:

  1. різною вимовою сполучень gv, kv перед і, ĕ (збереження їх у західному ареалі й перехід у зв, цв у східному: праслов’ян. *gvĕzda, *kvĕtъ — польськ. gwiazda, kwiat, чеськ. hvĕzda, kvĕt, словацьк. hviezda, kvet, верхньолуж. hwĕzda, kwĕt, нижньолуж. gwĕzda, kwĕt, але укр. цвіт, діал. звіздá, рос. цветóк, звездá, білор. цвет); різним розвитком груп приголосних dj, tj [перехід dj, tj > dz (z) у західнослов’янському ареалі й dj, tj > ж, ч у східнослов’янському: праслов’ян. *medja, *svĕtja > польськ. miedza, świeca, чеськ. теzе, svíce, словацьк. medza, svieca, верхньолуж. mjeza, swĕca, нижньолуж. mjaza, але укр. межа, свіча, рос. межа, свеча, білор. мяжá, свéчка];
  2. неоднаковою стійкістю сполучень dl, tl (збереження їх у західнослов’янському ареалі й скорочення dl, tl > І у східнослов’янському: праслов’ян. *mydlo, польськ. і верхньолуж. mydło, чеськ. mýdlo, словацьк. mydlo, але укр. мúло, рос. мыло, білор. мыла);
  3. поява голосного она початку слова на місці колишнього je- (укр. одúн, óзеро, óлень, осéтр, óсінь, рос. одúн, óзеро, олéнь, óсень, осéтр, білор. адзíн, вóзера, алéнь, асéтр, вóсень, але польськ. jeden, jezioro, jeleń, jesiotr, jeseń, чеськ. jeden, jezero, jelen, jesetr, jeseň, верхньолуж. jedyn, jęzor, jelenk тощо).

Розходження між відзначеними діалектними ареалами спостерігалися також у граматиці, лексиці, словотворі. На кінець І ст. до н. е. всі ці розходження зросли настільки, що виникли дві чітко означені зони праслов’янської мовної території — західна і східна — з проміжними перехідними діалектами. Межа між цими зонами, очевидно, часто змінювалася, проте в основному пролягала по Західному Бугу.

Східнослов’янський ареал після його відмежування від західнослов’янського ареалу ще п’ять століть являв собою досить стійку етномовну спільність, в якій у IV—VI ст. н. е. стали виразно виділятися два масиви — північний і південний.Вони співвідносилися з двома історичними угрупованнями слов’ян   — склавинами(північний масив) й антами(південний масив), території яких простягалися далеко за межі сучасної України на захід і південний захід. Особливо слід наголосити на тому, що ареал ранньої східнослов’янської етномовної спільності цілком збігався зі східною частиною прабатьківщини слов’ян між Верхнім Дністром, Прип’яттю, Середнім Дніпром і південним Степом, отже, повністю вкладався в межі протоукраїнської (тобто ранньоукраїнської) етномовної території.Північніше Ясельди — Прип’яті (територія сучасної Білорусі) у той час жили балтські племена, південна межа яких пролягала по Прип’яті, Середній Десні та Сейму, а величезні простори на північному сході (нинішня Європейська Росія) були заселені численними фінно-угорськими племенами.

У перших століттях н. е. розпочався міграційний рух східних слов’ян спочатку на північний схід по Десні й Сейму, а згодом — і на південь (так зване Велике переселення народів у VI—VII ст. н. е.). Повільно розселяючись на нових землях, східні слов’яни змішувалися з місцевими балтськими та фінно-угорськими племенами, переймали їхні етнічні й мовні особливості або повністю втрачали свої й асимілювалися. Таким чином створювалися умови й ґрунт для формування нових етносів — білоруського і російського.

Коли міграційна хвиля східних слов’ян досягла приблизно території сучасних північної Брянщини й південної Смоленщини, у VI ст. на далекій Півночі, біля Псковського озера і в басейні р. Великої, з’явилися слов’янські племена — предки історичних кривичів, а в VII ст. у басейні о. Ільмень поселилися слов’яни — предки літописних ільменських словенів.Ці групи слов’ян емігрували сюди з Вісло-Одерського узбережжя Балтійського моря, найвірогідніше, морським шляхом. Поступово вони колонізували й сусідні території, унаслідок чого сформувалися Псковська та Новгородська землі.Історія населення цих територій склалася досить своєрідно, і Псковська та Новгородська землі потенційно могли, проте не стали ареалом формування російського етносу. Активні етногенетичні процеси в цей час відбувалися переважно на півдні, в межах Полісся й на Середній Наддніпрянщині.

  1. Про територію і найважливіші західні та східні діалектні особливості праслов’янської мови І—II ст. н. е. див.: Бернштейн С. Б.Очерк сравнительной грамматики славянских языков. — M., 1961. — С. 68—73. — Карта № 4. []

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Допомога ЗСУ

Сторінки

Останні відгуки

Канали RSS


Українська Церковна Архітектура














Нагору