«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаХристиянство: віровчення та традиції

Про найтяжчий після самогубства гріх

«Батьки мають усвідомити, що життя людини починається з моменту її зачаття…

Одного разу вночі за зволенням Божим мені довелося пережити страшне видіння. Після цього я зрозумів, що таке аборти! Була ніч на вівторок Світлої Седмиці. Як завжди, я запалив дві свічки… за тих, що страждають душевно і тілесно — і за живих, і за померлих. І ось о дванадцятій ночі, промовляючи Ісусову молитву, я побачив велике поле, огороджене муром. Поле було засіяне пшеницею, паростки ледве сходили. Стоячи за муром, я запалював свічки за померлих і ставив їх на кам’яну загорожу. Ліворуч від мене була безводна, безплідна пустеля — самі скелі й кам’янисті провалля. Ця місцина безперервно трусилася від стугону, в якому зливалися тисячі жахливих криків, що роздирали серце… Страждаючи від цих криків і не розуміючи, що відбувається, я почув голос, що казав мені: „Поле, засіяне пшеницею, яка не заврунилася, — це усипальниця душ померлих, котрі воскреснуть. У місці, що здригається й труситься від жахливих криків, перебувають душі дітей, убитих абортами«. Переживши таке, я вже не міг заспокоїтися від великого болю, що відчував за душі цих дітей. І лягти спати теж не міг, незважаючи на те, що був дуже стомлений…

Аборт — це страшний гріх. Аборт — це убивство, і не лише вбивство, а вбивство дуже тяжке, тому що вбивають нехрещених дітей»

/старець Паїсій Святогорець/.

Гріх дітовбивства позбавляє батьків благодаті Божої. У давнину за такий злочин відлучали від Церкви на 20 років.
Гріх дітовбивства волає до Бога про помсту і є гіршим за смертний гріх.

Оскільки ненароджена людина, як і доросла, має свою безсмертну душу, то після смерті відбудеться зустріч батьків з душами убитих ними дітей.

Аборт, крім усього, обов’язково відгукнеться на здоров’ї жінки та майбутніх дітей, на всьому житті як матері, так і батька-убивці. Зазвичай наслідками аборту є розлучення, тяжка хвороба чи інше нещастя. Добробут людини не може бути збудовано на крові.

«Навіть якщо все життя наше буде добрим, то ми все одно матимем суворе покарання, якщо не потурбуємося про спасіння дітей. Діти — не випадкове надбання. Ми відповідаємо за їхнє спасіння»

/свт. Іоан Золотоустий/.

«Є такі матері, котрі, дізнавшись, що їхня дитина народиться калікою чи з вадами розуму, роблять аборти і вбивають своє дитя. Вони не думають, що в цієї дитини теж є душа. Деякі батьки приходять і кажуть мені: „Моя дитина буде калікою? Чому Бог так учинив? Я не можу цього винести«. Яка ж безсоромність у такому ставленні до Бога, яка впертість, який егоїзм!..»

/старець Паїсій Святогорець/.

«Святий апостол Павло стверджує, що жінка спасеться „дітородженням, якщо перебуватиме у вірі й любові та у святості зі скромністю« /1 Тим. 2:15/. Тобто за умови благочестивого життя, дітородження для неї стає шляхом спасіння… Православна Церква ніколи не вважала акт зачаття чимось нечестивим або гріховним. Звичайно, що тут мова йде не про блудливі дошлюбні чи позашлюбні стосунки. Слід, зокрема, згадати про те, що створивши перших людей, Бог поблагословив їх і заповідав: „Плодіться і розмножуйтесь, і наповнюйте землю« /Бут.1:28/. Церквою встановлені навіть свята на честь зачаття Предтечі Господнього Іоана — 6 жовтня (н. ст.) та зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці — 22 грудня (н. ст.)… Світська традиція рахує відлік життя людини з моменту народження. Однак Церква завжди стверджувала, що життя людини починається з моменту зачаття, коли вона отримує від батьків тіло (в цей час складається з декількох клітин), а від Бога — душу. Отже, дитина, яку з пологового будинку принесли додому, має вже не кілька днів, а близько дев’яти місяців»

/прот. Андрій Горобець/.

«А я ж, окаянна, немилосердно позбавила дітей своїх не лише чуттєвого, а найголовніше — істинного Світла, Господа нашого Ісуса Христа, що в Таїнстві Хрещення осяває…» /з Акафісту покаянного жінок, що загубили немовлят в утробі своїй/.

* * *

«Немає гріха непрощенного, крім гріха нерозкаяного» — кажуть святі Отці.

Якщо жінка або чоловік стали причиною смерті власної дитини чи не доклали зусиль, щоб зберегти Богом дане цій дитині життя, їм необхідно примиритися з Богом покаянням та сповідати свій гріх. Щире покаяння змінює життя людини, а таїнство сповіді незбагненно лікує душу, допомагає їй відродитися, дає сили спокутувати гріх (подвигом служіння ближнім, допомоги знедоленим, молитвою за свою ненароджену дитину, за всіх дітей, чиї душі страждають, подвигом доброго християнського життя), дає надію на те, що зустріч батьків з убитою ними дитиною буде не вічним соромом і жахом нестерпної провини, а невимовною радістю Божого помилування.

Молитва побожної матері до милосердного Господа за погублені душі ненароджених дітей

Пом’яни, Чоловіколюбче Господи, душі рабів Твоїх, що відійшли, — немовлят, які від випадкових дій, або від важкого народження, або від якоїсь необережності, чи свідомо загублені, і через те не прийняли Святого Хрещення. Охрести їх, Господи, в морі щедрот Твоїх і спаси невимовною Твоєю благодаттю, а мене, грішну (ім’я), що вчинила вбивство дитини в утробі моїй, прости і не позбав Твого милосердя. Амінь.

Боже, милостивий будь до мене, грішної (доземний поклін).

Господи, помилуй дітей моїх, що померли в утробі моїй, за віру і сльози мої, ради милосердя Твого, Господи, не позбав їх Світла Твого Божественного. (Молитися все життя).

8 відгуків
to «Про найтяжчий після самогубства гріх»
  1. Священик Петро Шатило сказав:

    На жаль, добірка матеріалів хоча й згадує, що грішний також батько дитини, що була загублена в утробі, однак не подає покаянних молитов для батька. Так і сучасний церковний підхід до гріха аборту. Чомусь акцентується увага на гріхові жінки, а батько тут ніби ні при чому. Хоча, на мій погляд, батьки варті більшої уваги. На долю жінки припадають різні ускладнення зі здоровям після медичної маніпуляції, а чоловікові зовсім нічого. І якщо жінка бодай частково, перенісши хвороби, може спокутувати цей гріх, то для чоловіка лишається лише одна дія: усвідомлення гріхопадіння і каяття. Отже, чоловік потребує більшого піклування, а ми лишаємо його без взірців приватних молитов, що є неправильним і недобрим.

    • Ганна сказав:

      Шановний отче Петре! Цілком з Вами згодні!
      Ось, наприклад, варіант молитви для чоловіків:
      «Господи, помилуй дітей моїх, що загинули через мене (через мою недбалість) в утробі матері, — за віру і сльози мої, ради милосердя Твого. Господи, не позбав їх світла Твого Божественного. (Молитися все життя)».
      Тільки потрібно, щоб на цю чи іншу молитву дав благословення Патріарх чи інша церковна влада, як належить.

      • священик Петро Шатило сказав:

        Думаю, багато речей треба проштовхувати «з низу», бо церковні «верхи» часто не приділяють цьому належної уваги. А потреба у цьому є дуже нагальна. Можливо тому і в церкві чоловіків значно менше, як жінок, бо церква не приділяє цьому належної уваги, не пропонуючи чоловікам очиститися від дітовбивства. А не маючи взірця покаяння у цьому жахливому гріху, вони не мають очищення, що і заважає світлим стосункам з Богом.

        • діма сказав:

          читайте Біблію,там все написано.І не вводьте людей в оману своєю єрессю.Господь сказав ,що не проститься хула на Духа Святого.Про самогубство не сказано,що це смертельний гріх.Хоча зрозуміло – всамогубстві нічого доброго немає.Так що не видавайте заповіді людські за Божі(я маю на увазі про самогубство).Христос сказав…» ці люди шанують Мене своїм язиком,та серце їх надалеко відстоїть від Мене,але даремно шанують Мене ,навчаючи заповідям людським».Самсон в Новому заповіті згадується апостолом як Божа людина(Євреям),хоча свідомо вбив себе здвинувши колонни.

          • Олександр сказав:

            Господь Бог з гори Синаю грізно сповістив заповідь «Не вбивай» (Вих. 20, 13)! Чи може Він поблажливо або схвально відноситися до самогубства? У цій заповіді забороняється стільки ж вбивство іншої людини, як і самого себе, — в ній саме забороняється вбивство людини взагалі, чи це стороння для мене людина, чи я сам. Якби тут мовилося тільки про вбивство іншої людини — ближнього, то, без сумніву, і було б додано: не вбий ближнього твого, подібно до того, як у дев’ятій заповіді сказано: «Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого» (Вих. 20,16). Оскільки цього збільшення в шостій заповіді не зроблено, то в ній справедливо бачити заборону будь-якого вбивства, у тому числі й самогубства.

            Бог створив перших людей. Бог же і карає людей бездітністю, або нагороджує дітонародженням. Отже, хто, отримавши від Бога життя, самовільно позбавляє його себе, — той порушує право Божественної влади, і накликає на себе кару Божественного Правосуддя.

            Отже, Господь Бог і лише Він – Владика життя і смерти людини.

            Щодо Нового Завіту: Новий Завіт містить багато-що стосовно гріха самогубства, визнаючи його найтяжчим гріхом. Не буду зупинятися на прикладі Юди. Бо Сам Господь його (гріх самогубства) різко засуджує…

            Те́, що пережив і перетерпів Христос — жодна людина в світі те́ не пережила і не перетерпіла й не перетерпить! Дивлячись на життя й страждання Христа, чи назвете хоч десь думку чи намір, чи спробу самогубства? Ні! Не знайдете! Навпаки, Він Сам усім людям дає заповідь нести свого хреста (Мф. 10, 38). Він учив нас терпінню, мовлячи: «хто витерпить до кінця, той спасенний буде» (Мф. 10, 22).

            Він прямо говорив, що не порушити прийшов Старозавітнього Закону, а виконати (Мф. 5, 17), підняти його вище, одухотворити, тому і старозавітну заповідь «не вбивай» Він очищає до її духовного сенсу. Не тільки «не вбивай», говорить Він, навіть не принижуй себе гнівом, не ображай ближнього словом; не гноби його як божевільного, позбавленого образу Божого. Якщо так обережно, шанобливо мусимо поводитися нам із ближніми, то як же можна принижувати себе самого до позбавлення себе життя?

            Той, хто позбавляє себе життя, не вірить у вічне життя; не вірить у Бога; не вірить, що після цього земного життя, буде відплата йому за вчинені земні вчинки тощо. Той, хто позбавляє себе життя, керується не Християнськими поглядами в житті, а — язичеськими.

            Даючи пораду щодо читання Біблії, то раджу не тільки читати її, але й ходити до Церкви й намагатися жити Християнським життям. Тоді й будете мати правильний підхід до розуміння Святого Письма. Бо Біблія багато чого дає нам сокровенного, утаємниченого, котре не може побачити й зрозуміти людина, котра поза Церквою й поза Христом, й шукає цитати з Біблії, котрі б виправдували її спосіб гріховного життя.






  2. діма сказав:

    І ви дозволяєте називати себе отцем,незважаючи на пряму заборону Христа це робити!!!!!!??????? (див.новий заповіт).Якщо зможете дайте відповідь-ви священник по чину Аарона чи Мелхисидека?(третього ,згідно Біблії ,не дано)


  3. діма сказав:

    Хоча я дуже підтримую УПЦ в їхньому патріотизмі.Тому зараз в зоні АТО.


  4. діма сказав:

    і про «взірці молитв». «…ви ж ,як молитесь не будьте немов язичники,які думають що за велемовство своє будуть вислухані,а молячись моліться так…»( і тут Христос дав молитву Отче наш).Так що Ваші гори молитовників-це недовіра Богу,це плювок Йому.Читаючи Слово Боже хіба ви не бачите ,що його персонажі ,будучи Божими людьми, зверталися до Нього своїми словами?Інколи навіть одним словом » укріпи».(Єздра здається).А ви про якісь шаблони грішних ,як і всі,»отців церкви».(» …бо всі згрішили і позбавлені Слави Божої»)


Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору