Голові Верховної Ради України Кравчуку Л. М.
Ми, єпископат, клір, миряни, ченці, викладачі й учні духовних навчальних закладів, які зібрались 1-3 листопада 1991 року на Собор Української Православної Церкви в столиці нашої Батьківщини місті Києві, у Києво-Печерській Свято-Успенській лаврі, з молитвами і сподіванням на милосердя Боже прийняли рішення звернутися до Патріарха Московського і всієї Руси Алексія II і собору єпископів Російської Православної Церкви з проханням надати нашій Українській Православній Церкві повну незалежність, тобто канонічну автокефалію. Цим зверненням Собор Української Православної Церкви виражає волю і сподівання своєї 35-мільйонної пастви.
Наша свята Церква завжди, у дні негараздів і часи благоденства, залишалася зі своїм народом. І тому самостійність Української Православної Церкви в незалежній Українській державі є канонічно виправданою й історично неминучою.
Всі ми, учасники Собору Української Православної Церкви, зібравшись під благодатним покровом святих Києво-печерських, молилися, щоб Господь благословив і церковні починання, і становлення державності в Україні.
Православні віруючі України від усього серця дякують Вам, як Главі парламенту Української держави, за турботи про благополуччя нашого народу і водночас завіряють, що єпископат і клірики Української Православної Церкви докладуть усіх зусиль для формування нашого суспільства в атмосфері терпимості і згоди між різними конфесіями.
Закликаємо Боже благословення на Вас, на Український уряд і парламент, просимо Божої допомоги у Вашій плідній роботі на благо нашого народу.
митрополит Київський
і всієї України
