Місяць лютий, 2 день. Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
На великій вечірні
На Господи, взиваю… стихири на 8, глас 1.
Скажи, Симеоне, Кого на руках ти носиш і радієш? До Кого взиваєш і виголошуєш: нині я визволився, бо побачив Спаса мого? Цей є Той, що від Діви народився. Цей є від Бога Бог-Слово, що воплотився заради нас і спас людину, Йому поклонімося (тричі).
Прийми на руки, Симеоне, Того, Кого Мойсей у хмарах бачив на Синаї як Законодавця, а нині Він, як Немовля, що закону підкорюється. Цей є Той, Хто говорив у Законі; Цей є Той, Якого пророки провістили; Він заради нас воплотився і спас людину, Йому поклонімося (тричі).
Прийдімо і ми, піснями побожними зустріньмо Христа і приймімо Його, спасіння Якого бачив Симеон. Цей є Той, Кого Давид провістив; Цей є Той, Хто говорив через пророків. Він заради нас воплотився і дав новий Закон, Йому поклонімося (двічі).
Слава: і нині, глас 6.
Нехай відкриються нині двері небе́сні, бо безначальне Слово Отче начало прийма́є в літах, не відступаючи від Свого́ Божества; ставши Немовля́тком, Дівою-Матір’ю сорокаденним приноситься вільно до це́ркви, що в Зако́ні; і Його приймає на руки старець Симеон, промовля́ючи: відпусти раба, Владико; бо очі мої побачили спасíння Твоє. Ти прийшов у світ спасти рід людський, Господи́, сла́ва Тобі.
Вхід. Прокимен дня.
Паремії три.
Виходу читання (12, 1; 13, 1-3, 10-12, 14-16; Лев. 12, 1-4, 6, 8; Чис. 8, 15-17).
Сказав Господь Мойсею в той день, коли вивів синів Ізраїлевих із Єгипту, промовляючи: посвяти Мені кожного первістка, від людини до худоби, що розверзає утробу, серед синів Ізраїлевих – вони Мої. І пішов Мойсей, і зібрав усіх людей, і сказав: пам’ятайте цей день, в який ви вийшли із землі Єгипетської, з дому рабства; тому що рукою сильною вивів вас Господь звідти; і збережіть закон Його. І коли введе тебе Господь у землю Ханаанську, як Він клявся батькам твоїм, відокремлюй кожного первістка чоловічої статі, що розверзає утробу, – Господеві. І коли запитає тебе потім син твій, говорячи: що це? скажи йому: рукою сильною вивів нас Господь із землі Єгипетської, з дому рабства. Тому що, коли фараон упирався, щоб не відпустити нас, Господь умертвив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістків людських аж до первістків худоби. Тому я приношу в жертву Господеві все, що розверзає утробу, чоловічої статі, а всякого первістка синів моїх викуповую. І буде це знаменням непохитним перед очима твоїми; бо так говорить Господь Бог Вседержитель: первістків синів твоїх віддаватимеш Мені. Всякий, у кого народиться немовля чоловічої статі, у восьмий день обріжте йому крайню плоть його; і тридцять три дні жінка не повинна входити у святилище Боже до священика, поки не закінчаться дні очищення. Після закінчення днів очищення принесеш Господу ягня однолітнє, непорочне, на всепалення, і пташеня голубине або горлицю до дверей скинії свідчення, святителю. Або замість них принесеш перед Господом двох пташенят голубиних, або дві горлиці, і помолиться за нього священик. І ти очистиш їх і звершиш над ними посвячення їх; бо вони віддані Мені із синів Ізраїлевих замість усіх синів Ізраїлевих, і прийму їх. І посвяти Мені їх замість первістків єгипетських; бо в той день умертвив кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, – говорить Бог Всевишній Святий Ізраїлів.
Ісаї читання (6, 1-13).
У рік смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на престолі високому і величному, і весь храм був наповнений славою Його. Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил; двома закривав кожен обличчя своє, двома закривав ноги свої і двома літав. І взивали вони один до одного, і говорили: свят, свят, свят Господь Саваоф, уся земля повна слави Його! І захиталися верхи врат від гласу, яким взивали, і дім наповнився димом. І сказав я: о, окаянний я, загинув я! Тому що я людина з нечистими устами, і живу серед народу, що також з нечистими устами, а очі мої бачили Царя, Господа Саваофа. Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці його було палаюче вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника. І доторкнувся до вуст моїх, і сказав: ось, це доторкнулося до вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене з тебе, і гріх твій очищений. І почув я голос Господа, Який говорив: кого Я пошлю? І хто піде до людей цих? І я сказав: ось я, пошли мене. І сказав Він: іди й скажи цьому народу: слухом почуєте, і не зрозумієте; і очима будете дивитися, і не побачите. Тому що загрубіло серце народу цього, і вухами ледве чують, і очі свої зімкнули, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. І сказав я: доки, Господи? Він сказав: до тих пір, поки опустіють міста і залишаться без жителів, і доми без людей, і земля ця спустошена буде. І знищить Господь людей, велике запустіння буде на цій землі. І після цього продовжить Бог рід людський, і розмножаться ті, що залишаться на землі.
Ісаї читання (19,1-5,16-21).
Ось, Господь сидить на хмарі світлій, і гряде у Єгипет. І затрясуться від імені Його ідоли єгипетські, і серце Єгипту розтане в ньому. Я озброю єгиптян проти єгиптян; і будуть боротися брат проти брата і друг проти друга, місто з містом, царство з царством. І дух Єгипту знеможе в ньому, і зруйную раду його, і звернуться вони до ідолів і до чародіїв, і до тих, що викликають мертвих, і до ворожбитів. І віддам єгиптян у руки володаря жорстокого, і лютий цар буде панувати над ними, говорить Господь Саваоф. І виснажаться води в морі; і ріка вичерпається і висохне. В той день будуть єгиптяни у страсі і тремтінні від лиця і руки Господа Саваофа, яку Він покладе на них. І буде вівтар Господній в землі єгипетській, і стовп посеред нього. І буде знамення Господа Саваофа повіки в землі єгипетській. Коли звернуться до Господа, пошле їм Господь людину, яка спасе їх. І стане відомим Господь єгиптянам, і пізнають єгиптяни Господа в той день, і принесуть жертву і дар, і помоляться, і дадуть обітниці Господу, і виконають.
На літії стихира, глас 1.
Вічний Господь, що дав колись на Синаї Закон Мойсееві, нині як Немовля, будучи Законотворцем, виконуючи Закон, за Законом до храму приноситься і старцеві віддається. Прийнявши Його і побачивши здійснення обіцяного, праведний Симеон радісно взивав: побачили очі мої заховану передвічну таємницю, а в останні дні явлену – світло, що розсіює затьмарення народів і славу дає новообраному Ізраїлю. Тому відпусти раба Твого, Владико, від союзу з цією плоттю до нестаріючого і дивного безкінечного життя, подаючи світу велику милість.
Нині Той, Хто в давнину дав Мойсею на Синаї Закон, підкорюється повелінням Закону, заради нас як милосердний ставши таким, як ми. Нині Чистий Бог як святе Дитя, розкривши лоно Пречистої, Собі Самому як Богу приноситься, визволяючи від клятви законної і просвічуючи душі наші.
Глас 2.
Того, до Якого моляться з тремтінням небесні служителі, нині на землі приймає тілесними руками Симеон і проповідує з’єднання Бога з людиною; залишаючи сущих на землі, він радісно взиває: Господи, Ти являєш невечірнє світло сущим у темряві, слава Тобі.
Нині Симеон приймає на руки Господа слави, Його ж у мо́році Мойсей раніше бачив, коли Він давав йому скрижалі на горі Синайській; Цей є Той, Який говорив через пророків, Творець Закону; Цей є Той, Якого Давид провіщає, Він є давнішим за все і має велику і багату милість.
Святого свята Діва принесла у храм до первосвященика; прийняти Його простягнув руки Симеон і, радіючи, взивав: нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, Господи.
Творець неба і землі на руках носиться святим старцем Симеоном нині; той бо Духом Святим промовляв: сьогодні визволився, бо побачив Спаса мого.
Сьогодні старець Симеон у храм входить, щоб радіючи прийняти на руки Законодавця Мойсеева і виконавця Закону. Він бо сподобився бути неявленим Боговидцем у мо́році і гласі, щоб викрити невірних євреїв покритим лицем; цей же носив превічне Слово Отче втілене і відкрив народам Світло, хрест і воскресіння; і Анна-пророчиця явилася, проповідуючи Ізраїлю Спаса Визволителя. Тому взиваймо до Христа Бога нашого: Богородиці ради помилуй нас.
Слава… глас 5.
Дослідіть Писання, як говорить в Євангелії Христос Бог наш: бо в ньому знаходимо Його, рожденного і пеленами повитого, в яслах покладеного і молоком годованого, що прийняв обрізання, і Якого Симеон носив – не у мрії і не у маренні, а істинно світові явленого; до Нього ж взиваємо: превічний Боже, слава Тобі.
І нині… глас той самий.
Вічний Господь став Немовлям плоттю, Дівою-Матір’ю був принесений до храму, Свого Закону виконуючи обітницю. Симеон же, прийнявши Його, промовляв: нині відпускаєш з миром, за словом Твоїм, раба Твого; бо бачили очі мої спасіння Твоє, Святий.
На стиховні стихири, глас 7.
Прикрась чертог твій, Сионе, і прийми Царя Христа; привітай Марію – небесні двері, бо Вона стала престолом херувимським; Вона носить Цари слави, хмарою світлою є Діва, що носить на руках Сина, Який раніше денниці; Його ж прийняв на руки свої Симеон і проповідував людям, що Цей є Владика життя і смерти і Спаситель світу.
Стих: Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром.
Того, Хто засяяв раніше віків від Отця, в останні ж дні народженого із лона Діви, Того, Хто на Синайській горі дав Закон і підкорився повелінню законному, безневісна Мати принесла до храму і віддала на руки праведному старцю Симеону, якому було обіцяно побачити Христа Господа; Його ж прийнявши, Симеон зрадів, взиваючи: Цей є Бог, Отцю співприсносущний, і Визволитель душ наших.
Стих: Світло на одкровення народам, і на славу людей Твоїх, Ізраїля.
Того, Якого носять на колісницях херувими і оспівують у піснях серафими, принесла на руках Богородиця Марія Законодавця, народженого Нею без мужа, виконуючи повеління Закону, і віддала на руки старця ієрея; носячи Життя, він просить визволення від життя, промовляючи: Владико, нині відпусти мене сповістити Адама, що я бачив істинне Дитя, Бога Превічного і Спаса світу.
Слава: і нині, глас 8.
Той, Кого носять херувими і оспівують серафими, нині за Законом приноситься до божественного святилища. Він на руках старечих, як на престолі, сидить; і від Йосифа боголіпно приймає дари: як двох горлиць, нескверну Церкву, із народів новообраних людей; двох же голубиних пташенят – як начальник Старого і Нового Завітів. Приймаючи від Нього звершення обіцяного, Симеон благословив Діву Марію Богородицю, провістивши образи страждань через Того, Який від Неї, і в Нього просив відпущення, взиваючи: нині відпусти мене, Владико, як раніше провістив мені; бо я бачив Тебе, превічне Світло і Спаса Господа христоіменитим людям.
Далі: Нині відпускаєш… Трисвяте по Отче наш…
На благословенні хлібів тропар свята, глас 1.
Радуйся, благодатна Богородице Діво, бо з Тебе засяяло Сонце правди – Христос Бог наш, що просвічує сущих у темряві; веселися і ти, старче праведний, що прийняв у свої обійми Визволителя душ наших, Який дарує нам воскресіння (тричі).
На ранній
На Бог Господь… тропар свята (тричі).
Після 1-ї кафизми сідальний, глас 1.
Нехай дивується чуду хор ангельський, а ми земними голосами заспіваймо, бачачи невимовне приниження Боже; бо перед Ким тремтять небесні сили, Того, єдиного Чоловіколюбця, нині обнімають руки старця.
Слава: і нині, той самий.
Після 2-ї кафизми сідальний, глас 1.
Той, що перебуває з Отцем на святім престолі, прийшов на землю, народившись від Діви, і був Немовлям Вічний, Якого прийняв на руки праведний Симеон і, радіючи, промовляв: нині відпускаєш, Милосердний, звеселивши раба Твого.
Слава: і нині, той самий.
Полієлей і величання: Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Пречисту Матір Твою, Нею ж за Законом нині принесений був до храму Господнього.
Псалом вибраний: Вивергне серце моє слово благе.
Після полієлея сідальний, глас 4.
Задля мене Ти, Вічний, стаєш Немовлям; і очищенню за Законом підлягаєш, Найчистіший Боже, щоб завірити мене, що Ти прийняв плоть від Діви. Через це праведний Симеон визнав Тебе як Бога, Який явився у плоті, і як Життя привітав Тебе, і з радістю взивав: відпусти мене, бо я побачив Тебе – Життя всього.
Слава: і нині, той самий.
Ступеневі: 1-й антифон 4-го гласу: Від юности моєї…
Прокимен, глас 4: Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді.
Стих: Вивергну із серця мого слово благе.
Євангеліє від Луки, зачало 4 (1, 39-49, 56).
Після 50-го псалма Слава… Молитвами Богородиці…
І нині… той самий. Помилуй мене, Боже…
І стихира, глас 6: Нехай відкриються нині двері небесні (див. стихиру на Господи, взиваю… Слава: і нині). (??е.6)
Канон, глас 3: ірмоси по двічі, тропарі на 12.
Пісня 1
Ірмос: Сушу в глибині землі сонце осяяло колись, бо, як стіна, з обох боків загусла вода, люди пішки проходили, побожно співаючи: співаймо Господеві, бо Він славно прославився.
Нехай хмари викраплюють воду, бо Сонце на хмарі легкій, на руках Нетлінної Христос як Немовля до храму приноситься. Тому, вірні, взиваємо: співаємо Господеві, бо Він славно прославився.
Укріпіться, руки Симеонові, старістю ослаблені, і ноги старечі знесилені, швидко рухайтеся назустріч Христу; разом з ангельським хором заспіваємо Господеві, бо Він славно прославився.
Премудро розпростерті небеса, веселіться, і радуйся, земле, бо ваш Творець – Христос, вийшовши із пребожественного лона, Матір’ю Дівою приноситься Богу Отцю як Немовля, будучи ранішим за віки: бо Він славно прославився.
Катавасія: Ірмос той самий.
Пісня 3
Ірмос: Утвердження тих, що на Тебе надіються, утверди, Господи, Церкву, яку придбав Ти чесною Твоєю кров’ю.
Первісток, народжений від Отця раніше віків, Ти як Первісток – Немовля народився від Діви нетлінної, явився, щоб простягнути руку Адамові.
Щоб відновнім первозданну людину, яка через спокусу перейшла на дитячий розум, Бог-Слово як Немовля з’явився на землі.
Породження землі знову повернулося до неї, але природою подібне до Бога; Сотворитель, ставши Немовлям, знову явив його незмінним.
Сідальний, глас 4: На горі Синайській колись побачив Мойсей слід Божий, і сподобився почути у мороці й вихорі м’який божественний голос; а нині Симеон прийняв на руки Бога, Який, не змінившись, воплотився заради нас, і радісно бажав відійти від сущих на землі до життя вічного, тому взивав: нині відпускаєш раба Твого, Владико.
Слава: і нині, той самий.
Пісня 4
Ірмос: Покрила небеса слава Твоя, Христе, бо, вийшовши з кивота святині – Твоєї Нетлінної Матері, в храмі слави Твоєї з’явився Ти як Немовля, принесене на руках; і сповнилося все хвалою Тобі.
Радуйся, Симеоне, тайнознавче невимовного; Богородиця взивала: прийми на руки Немовля — Христа Слово, про Якого в давнину було сповіщено тобі Святим Духом, і взивай до Нього: сповнилося все хвалою Тобі.
Того, на Якого ти уповав, Симеоне, прийми, радіючи, Немовля-Христа, божественну втіху Ізраїля, Творця Закону і Владику, що виконує повеління Закону, і взивай до Нього: сповнилося все хвалою Тобі.
Побачив Симеон Слово безначальне, з плоттю, як на херувимському престолі, Дівою принесеного, Творця всього; дивуючись Йому як Немовляті, взивав до Нього: сповнилося все хвалою Тобі.
Пісня 5
Ірмос: Побачивши Бога на престолі небесному, ангелами слави дориносимого, пророк Ісая виголосив: о, окаянний я! Бо передбачив втіленого Бога, Світло невечірнє, і Владику миру.
Зрозумів божественний старець явлену в давнину пророкові славу, побачивши Слово, на руках Матері принесене, і виголосив: радуйся, Чиста, бо, як на престолі, Ти тримаєш Бога, Світло невечірнє і Владику миру.
Поклонився старець, побожно доторкнувся до ніг Безневісної і Богоматері і промовив: Вогонь Ти носиш, Чиста, боюся я обняти Немовля – Бога, Світло невечірнє і Владику миру.
Очистився Ісая, прийнявши вугіль від серафима, а старець виголосив до Богоматері: Ти, як кліщами, руками просвічуєш мене, подаючи мені Того, Якого принесла, Світло невечірнє і Владику миру.
Пісня 6
Ірмос: Взивав до Тебе старець, побачивши очима спасіння, що людям прийшло від Бога: Христе, Ти Бог мій.
Ти, як камінь, на Сионі був покладений; для непокірних – камінь спотикання і спокуси, а для вірних – непохитне спасіння.
Маючи істинний образ Того, Хто предвічно Тебе народжує, Ти з милосердя Свого нині немічну природу людську на Себе прийняв.
Відпусти з миром нині, Владико, мене, що поклонився Тобі як Сину Божому і Сину Діви, що став Немовлям.
Кондак: Утробу дівочу Ти освятив Різдвом Твоїм, і руки Симеона благословив, як подобало, попередивши його, і нині спас нас, Христе Боже; але примири у боротьбі оселю Твою і укріпи православних християн, яких Ти полюбив, єдиний Чоловіколюбче.
Ікос: До Богородиці прибігайте, ті, що хочете Сина Її бачити, принесеного до Симеона; Його ж на небесах бачачи, безплотні дивуються і промовляють: дивне бачимо нині і преславне, неосяжне, невимовне: Той, Хто створив Адама, носиться як Немовля; Невмістимий вміщується на руках старця; Той, Хто є неописаним у лоні Отця Свого, з волі Своєї описується плоттю, а не Божеством, єдиний Чоловіколюбець.
Пісня 7
Ірмос: Тебе, що зросив у полум’ї юнаків богословивших і в Діву нетлінну вселився, Бога-Слово оспівуємо, побожно взиваючи: благословенний Бог отців наших.
Бажаючи сповістити Адама, що перебував у пеклі, і Єві принести благовісти: я іду, Симеон виголошував, радіючи з пророками: благословенний Бог отців наших.
Спасаючи рід земний, Бог аж до пекла зійде, щоб принести визволення всім полоненим, сліпим – прозріння, щоб і німі взивали: благословенний Бог отців наших.
І Твоє серце, Нетлінна, пройме меч, – Симеон Богородиці провістив, – коли побачиш на хресті Сина Твого; Йому ж ми співаємо: благословенний Бог отців наших.
Пісня 8
Ірмос: У нестерпучому вогні перебуваючи, побожні юнаки полум’ям не опалилися, божественну пісню співаючи: благословляйте, всі діла Господні, Господа і прославляйте по всі віки.
Люди Ізраїлеві, бачачи славу Еммануїла як Немовляти від Діви, перед лицем божественного ковчега нині радійте: благословляйте, всі діла Господні, Господа і прославляйте по всі віки.
Ось Цей буде знаменням суперечок, будучи Богом і Немовлям, – промовляв Симеон; Йому ж, вірні, виголошуємо: благословляйте, всі діла Господні, Господа і прославляйте по всі віки.
Будучи життям, Бог-Слово, ставши Немовлям, буде причиною падіння непокірних і спасінням усіх, що з вірою співають: благословляйте, всі діла Господні, Господа і прославляйте по всі віки.
На 9-й пісні Чеснішу… не співаємо, а співаємо приспіви.
Пісня 9
(Задостойний) Богородице Діво, уповання християн, покрий, збережи і спаси тих, що на Тебе уповають.
Богородице Діво, світу блага Помічнице, покрий, збережи від усякої недолі і печалі.
Ірмос: У Законі тіні і Писанні образ бачимо, вірні: всякий первісток – син, матір’ю народжений, – дар Богу; тому первороджене Слово Отця безначального, Сина, первородженого Матір’ю-Дівою нетлінною, величаємо.
Богоносний Симеоне, прийди, прийми Христа, Його ж народила Діва чиста Марія.
Обіймає руками старець Симеон Творця Закону і Владику всього.
Не старець Мене тримає, а Я тримаю його: бо він у Мене відпущення просить.
Кліщі таємничі, як Ти носиш вугілля? Як Ти годуєш Того, Хто годує всіх?
Замість двох горлиць або двох голубів, за старим Законом, божественний старець і цнотлива Анна пророчиця Народженому Дівою, Сину Єдинородному Отця, до храму принесеному, служать і величають Його.
О, дочко Фануїлева! Прийди, стань з нами і дякуй Христу Спасу, Сину Божому.
Анна цнотлива провіщає величне, сповідуючи Христа Творцем неба і землі.
О, Христе, всіх Царю! Перемогу над ворогами православним християнам даруй.
Незбагненним є для ангелів і людей створене в Тобі, Мати-Діво чиста.
Ти дарував мені радість – спасіння Твоє, Христе, — взивав Симеон; прийми служителя Твого, старістю знесиленого, священнопроповідника нової благодаті, що хвалою Тебе величає.
Чиста голубиця, нескверна агниця Агнця і Пастиря приносить до храму.
О, Христе, всіх Царю! Даруй мені сльози теплі, щоб я оплакував душу, яку загубив гріхами.
Замість Слава… Триосяйне і Триіпостасне Божество побожно прославимо.
Замість І нині… О, Діво Маріє! Просвіти мою душу, затьмарену житейськими пристрастями.
Священноліпно і побожно сповідувала Анна пророчиця, цнотлива і праведна стариця, Владику в храмі, проповідуючи всім Богородицю, величаючи.
І після закінчення 14 приспівів з тропарями катавасію співають обидва кліроси разом; приспів перший: Богородице Діво, уповання християн…
Нехай буде відомо, що два перших приспіви на початку співаємо з ірмосом.
Також до кожного тропаря співаємо по 4 приспіви.
Світильний: Натхненний Духом Святим, старець прийшов до храму і прийняв на руки Владику Закону, взиваючи: нині з тілом мене розлучи з миром, як сказав Ти, бо побачив я очима одкровення народам і спасіння Ізраїля (тричі).
На Хваліте… стихири на 4, глас 4.
Виконуючи Богом даний Закон, Чоловіколюбець нині до церкви приноситься, і Його приймає старечими руками старець Симеон, взиваючи: нині відпускаєш мене до того блаженства, бо побачив сьогодні Тебе у смертній плоті, Владику життя, що володієш смертю (двічі).
Світлом в одкровення народам явився Ти, Господи, сидячи на хмарі світлій, Сонце правди, виконуючи повеління Закону, являючи початок нової благодаті. Тому, побачивши Тебе, Симеон взивав: від тління визволи мене, бо я бачив Тебе сьогодні.
З лоном Отця Ти не розлучився Божеством, воплотившись з волі Своєї; в обіймах Приснодіви Ти тримався; на руки богоприїмець Симеон прийняв Тебе, що рукою Своєю тримаєш усе. Тому нині відпускаєш мене, – з радістю взивав Симеон, – з миром раба Твого, бо побачив Тебе, Владико.
Слава: і нині, глас 6.
На руках старечих у цей день, як на колісниці херувимській, благозволив Ти сісти, Христе Боже; і нас, що взиваємо до Тебе, визволи від муки пристрастей і спаси як Чоловіколюбець.
Славослів’я велике.
Після Трисвятого тропар свята.
Єктенії і відпуст.
Перший час і кінцевий відпуст.
На літургії
Блаженні з канону свята, пісні 3 і 6.
Вхідне: Сказав Господь спасіння Своє, перед народами відкрив правду Свою.
Після входу тропар свята. Слава: і нині, кондак.
Прокимен: Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм.
Стих: Бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
До Євреїв послання святого апостола Павла читання, зачало 316 (7, 7-17).
Алилуя, глас 8: Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром.
Стих: Світло в одкровення народам і на славу людей Твоїх, Ізраїля.
Євангеліє від Луки, зачало 7 (2, 23-24).
Причасний: Чашу спасіння прийму і ім’я Господнє призову.
(Задостойник співається до віддання свята)
На вечірні
На Господи, взиваю… стихири свята 3, глас 1.
Творець усього і Спаситель наш Матір’ю Дівою був принесений до храму; тому старець Його прийняв з радістю, взиваючи: нині відпускаєш раба Твого, Блаже, з миром, як Ти зволив.
Симеон прийняв на руки від Діви і, побачивши раніше всіх віків народженого Спаса, взивав: Ти, просвічення країв славою Твоєю, нині відпускаєш раба Твого, Блаже, з миром, бо я побачив Тебе сьогодні.
Симеон узяв на руки Спаса, що в останні віки народився на спасіння людей, і, радіючи, взивав: побачив Світло народів і славу Ізраїля; і промовив: нині відпускаєш мене як Бог від сущих тут повелінням Твоїм.
Інші стихири святого, глас 4.
Праведний і довершений, в усьому славний ти і богонатхненний; ти взяв на руки єдиного довершеного Бога, Який прийшов і воплотився, щоб оправдати світ; і, бажаючи розлучитися з тілом, взивав до Нього: нині відпускаєш раба Твого з миром, Чоловіколюбче, бо я побачив Тебе сьогодні.
Будучи юним духом, старим же – тілом, Симеон отримав обітницю не побачити смерти, поки не побачить Немовлятко, раніше віків сущого Творця і Бога всього, Який зубожів плоттю; побачивши, він зрадів і просив розлучення з плоттю; і перейшов, радіючи, до божественних осель.
Анна богонатхненна і Симеон славний, сяючи пророцтвом і будучи непорочними в Законі, побачивши Законодавця, що явився заради нас Немовлям, поклонилися Йому нині. Їх же пам’ять нині радісно святкуючи, достойно прославляємо Ісуса Чоловіколюбця.
Слава: і нині, глас 5.
Вічний Бог, ставши Немовлям плоттю, був принесений Матір’ю Дівою до храму, щоб виконати Свого Закону повеління; Його ж Симеон прийняв, промовляючи: нині відпускаєш з миром, за словом Твоїм, раба Твого, бо побачили очі мої спасіння Твоє, Святий.
На стиховні стихири, глас 1.
Богоявлення невимовного нині святкуємо спасительну благодать, бо від Діви Отроковиці незаперечно став Немовлям Христос Бог; нині ж Матір’ю приноситься до храму Богу і Отцю; Його ж Симеон, прийнявши на руки, обняв.
Стих: Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром.
Пророки Тебе бачили, Ісусе, як було можливо в давнину, але нині, Боже Слово, Ти явився всьому світові волею від Діви Марії, Христе, Твоє спасіння явив Ти всім сущим від Адама як Чоловіколюбець.
Стих: Світло в одкровення народам і на славу людей Твоїх, Ізраїля.
На Синайській горі Ти дав Закон у давнину, нині у граді Сионі, виконуючи Закон, руками Діви Марії Ти, Христе, як Немовля на руках Симеона благозволив бути внесеним до храму на всепалення плоттю Своєю.
Слава: і нині, глас 1.
Нині Той, Хто в давнину дав Мойсею на Синаї Закон, підкорюється повелінням Закону, заради нас як милосердний ставши таким, як ми. Нині Чистий Бог як святе Дитя, розкривши лоно Пречистої, Собі Самому як Богу приноситься, визволяючи від клятви законної і просвічуючи душі наші.
Далі тропар свята, глас 1.
Радуйся, благодатна Богородице Діво, бо з Тебе засяяло Сонце правди – Христос Бог наш, що просвічує сущих у темряві; веселися і ти, старче праведний, що прийняв у свої обійми Визволителя душ наших, Який дарує нам воскресіння (тричі).
