Місяць грудень, 9-й день. Зачаття святої Анни,коли зачала Пресвяту Богородицю
На малій вечірні
На Господи, взиваю… стихири на 4, глас 2.
Як ми недостойними устами прославимо нині ту, що зачала Святішу за все творіння, Чеснішу за херувимів і за всіх святих, — престіл царський нерушимий, дім, в якому оселився Вишній, спасіння світу, Боже освячення, що подає вірним, у святому зачатті Її, мир і велику милість?
Які духовні пісні нині принесемо Тобі, всесвята? Ти бо Твоїм зачаттям у неплідній утробі весь світ освятила, і Адама із кайданів визволила, і Єву від болістей звільнила. Тому ангельські сили святкують з нами; небо і земля радіють, і плещуть руками душі праведних, пісні вірно співаючи у славу зачаття Твого.
Який величний спів принесли Тобі тоді, Діво? Навколо зачаття Твого діви отроковиці, радіючи, зі страхом взивали: зачата палата Царева, засяє кивот освячення, двері неплідні відчиняються, Божі бо двері вводять благе дитя чеснот, подаючи світові мир і велику милість.
Слава: і нині, глас той самий.
Нині із кореня Давидового царська порфира виросла, від Ієсея починає рости квітка таємнича, із Неї бо Христос Бог наш народиться, щоб спасти душі наші.
На стиховні стихири, глас 2.
Собор пророків, радій, ось бо Анна зачинає Плід, через Який ваші пророцтва сповняться.
Стих: Клявся Господь Давиду істиною, і не відмовився від неї.
Радійте з неплідною Анною, всі коліна, бо утроба зачинає Плід понад усяку надію, життя нашого Заступницю.
Стих: Від плоду лона Твого, посаджу на престолі Твоїм.
Краї землі, веселіться: ось бо нині неплідна утроба зачинає Матір Творця всіх.
Слава: і нині, глас той самий.
Радуйся, Іоакиме; і Анно, радуйся: бо ви нині плодоносите спасіння Винуватицю і радість світу.
Тропар дивись на великій вечірні.
На великій вечірні
На Господи, взиваю… стихири на 6, глас 4.
Носячи плід понад надію — Діву, що хоче народити Бога плоттю, неплідна світиться радістю і голосно
взиває: радійте зі мною, всі коліна Ізраїлеві. Ось я в лоні ношу і ганьбу бездітности знімаю, як благозволив Творець, почувши молитву мою, і болість серця зцілив через бажане мною.
Той, Хто із сухого каменя виточив воду, дарує твоєму, Анно, лону плід — Приснодіву Владичицю, з Якої вода спасіння хоче вилитися. Далі не будеш жити на землі, як земля неплідна, знявши з себе ганьбу: ти бо виростиш Землю, що плодоносить колосок Життя, Який знімає ганьбу всіх людей; бо Він благозволив заради милосердя милости втілитися в чуже.
Пророчі слова нині збуваються: гора бо Свята в лоні поставляється, ліствиця Божественна встановлюється; престіл великий Царя готується; місце Богопрохідне прикрашається; купина неопалима починає проростати; мироположниця Святині уже виточує, неплідності ріка богомудрої Анни потекла; її ж вірою ублажаємо.
Слава: і нині, глас 2.
Незбагненне для ангелів і велике для людей, від віку сокровенне таїнство преславне, нині в лоні цнотливої Анни зачинається Марія Богоотроковнця, Яка готується до оселення Царя всіх віків на оновлення роду нашого. Її ж благаймо з чистою совістю, взиваючи до Неї: моли Сина Твого і Бога, бо Ти заступниця за нас, християн, щоб спасти душі наші.
Вхід. Прокимен дня.
Паремії три.
Буття читання (28, 10-17).
Вийшов Яків із Вирсавії і пішов у Харан, і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці. І побачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній. І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; не бійся. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству; і буде потомство твоє — як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму потомстві всі племена земні; і от, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі. Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці; а я не знав! І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! Це не що інше, як дім Божий, це врата небесні!
Пророцтва Єзекиїля читання (43, 27-44, 1-4).
Так говорить Господь: після закінчення цих днів, у день восьмий і далі, священики будуть приносити на жертовнику всепалення ваші і мирні жертви ваші; і Я буду милостивим до вас, говорить Господь Бог. І привів Він мене назад до зовнішніх воріт святилища, що звернені на схід, і вони були зачинені. І сказав мені Господь: врата ці будуть зачинені, і не відкриються, і ніяка людина не пройде крізь них, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов через них, і вони будуть зачинені. Лише князь — як князь — сяде в них, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих врат і тим самим шляхом вийде. Потім привів мене через північні ворота до храму, і я бачив, і ось, слава Господня наповнила дім Господа.
Притч читання (9, 1-11).
Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його, заколола жертву, розчинила вино своє і приготувала у себе трапезу; послала слуг своїх проголосити з височин міських: хто нерозумний, звернися сюди! І нерозумним вона сказала: йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; залишіть безумство, і живіть, і ходіть шляхом розуму. Той, хто повчає кощунника, наживе собі безславність, і хто викриває нечестивого — пляму собі. Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе; дай наставляння мудрому, і він буде ще мудріший; навчи правдивого, і він примножить знання. Початок мудрости — страх Господній, і пізнання Святого — розум; тому що через мене примножаться дні твої, і додасться тобі років життя.
На літії стихири, глас 1.
Веселіться нині, праведні Богоотці Іоакиме і Анно, бо ви були провіщені від усіх родів бути батьками Марії безневісної Богоматері, Яка народить Єдинородного Сина Божого, і стати остаточним сповненням заради Неї всіх знамень, невимовних таїн і слів пророчих про таїнство втілення Слова. Веселися нині і ти, пророчий соборе з праотцями Давидом і Авраамом, прийшла бо слава вашого проповідування, і всесвітнє визволення.
Глас 2.
Нині утворюється в невологій утробі світла хмара, з Якої засяє надприродно Сонце правди, Христос Бог наш, щоб просвітити тих, що сидять у темряві і в тіні смертній, і дарувати велику милість.
Глас 6.
О, чудо преславне! О, речі надприродні! Ангел з неба провіщає всечесному союзу народження Богородиці, і неплідна, що не може народити, плодоносить Богоотроковицю; висохла ж утроба зачинає зачинені двері Вишнього; найменування подружжя бездітними перетворюється на тезоіменитство Богоотців заради благого Дитя. Тому взиваємо: Ти, що все твориш і тільки Своєю волею змінюєш, Господи, слава Тобі.
Слава: і нині, глас 5.
Радуйся і веселися, Анно, Богом вшанована, бо ти плодоносиш через обітницю, від ангела радість прийнявши, і з неплідної утроби народжуєш Ту, Яка безмужно народить Сотворителя всіх. Блаженний дім, від якого народився воістину блаженний корінь; блаженний Плід батьків, від яких Він породжується. Радуйся з Іоакимом богомудрим: ви бо Божественною волею стали воістину батьками єдиної в жонах, благословенної Діви і Богоматері.
На стиховні стихири, глас 5.
Анна — Божественна благодать, — колись, благаючи про дитя, взивала до Бога всіх і Сотворителя: Адонаі Саваофе, Ти знаєш ганьбу бездітности, Сам зціли болість серця мого, й утробу розкрий, і неплідну покажи плодоносною, щоб ми принесли народжене в дар Тобі, благословляючи, оспівуючи і єдинодушно прославляючи Твоє благосердя, яким подається світу велика милість.
Стих: Клявся Господь Давиду істиною, і не відмовився від неї.
У давнину молилася з вірою Анна цнотлива, Бога благаючи, і почула ангельський глас, що сповіщав про Божественне сповнення того, про що вона просить. З нею Безтілесний явно розмовляв: молитва твоя дійшла до Господа, не сумуй і не проливай сльози, бо будеш благоплідною маслиною, виростивши прекрасне віття — Діву, Яка зацвіте квіткою — Христом у плоті, що подає світу велику милість.
Стих: Від плоду утроби Твоєї, посаджу на престолі Твоєму.
Подружжя чесне плодонароджує Божественну Агницю, з Якої народиться Агнець, що принесеться в жертву за весь світ. Тому, радіючи, вони приносять безперестанно у зворушенні сповідання Господу, маючи велике благо. Їх же ублажаємо і з вірою радіємо
Божественному зачаттю, народженої від них Бога нашого Матері, Якою подасться нам велика милість.
Слава: і нині, глас 2.
Нині із кореня Давидового Царська порфира зачинається, від Єсея починає рости таємнича квітка, з Якої зацвіте Христос Бог наш, що спасає душі наші.
Тропар, глас 4: Нині безпліддя пути розриваються, Іоакима бо і Анну почув Бог, і обіцяє, що від них понад надію народиться Богоотроковиця, з Якої народиться Сам неописаний і стане Людиною, ангелам повеліваючи взивати до Неї: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Цей тропар співається без богородичного.
На ранній
На Бог Господь… тропар тричі.
Після 1-ї кафизми сідальний, глас 1.
Нове небо в утробі Анни утворюється, Бога Вседержителя повелінням, з Якого засяє невечірнє Сонце, що просвічує весь світ промінням Божества, заради великого милосердя єдиного Чоловіколюбця.
Слава: і нині, той самий.
Після 2-ї кафизми сідальний, глас 8.
Собор пророків провіщав у давнину непорочну, чисту Богоотроковицю Діву, Яку зачала Анна, будучи неплідною і бездітною; Її нині радісним серцем ублажаємо, спасенні заради Неї, як єдиної Непорочної.
Слава: і нині, той самий.
Величання: Величаємо Тебе, Пресвята Діво, і шануємо святих Твоїх батьків, і всеславне славимо зачаття Твоє.
Після полієлея сідальний, глас 4.
Скажи, Давиде, чого клявся тобі Бог? Уже не клявся, — каже, — а вже виконав, від плоду мого лона дарувавши Діву, з Якої народився Христос Спаситель, новий Адам, Цар на моєму престолі, і царює нині, маючи Царство непорушне. Неплідна зачинає Богородицю і Годувальницю життя нашого.
Ступеневі, антифон 1, глас 4.
Прокимен, глас 4: Від плоду утроби Твоєї, посаджу на престолі Твоєму.
Стих: Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його.
Євангеліє від Луки, зачало 4 (1, 39-49).
Слава…
Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Або Слава… глас 8.
Радуйся, єство людське, неплідне раніше на чесноти, неплідна бо нині зачинає від неплідности твоєї визволення.
І нині… той самий.
Після 50-го псалма стихира, глас 6.
Початок нашого спасіння, люди, нині стався; бо зачинається Діва Марія й утворюється в утробі неплідної, і світ з Нею оновлюється. Веселіться, Іоаким з Анною, неплідність припиняється, і Адам радіє, від кайданів звільнившись. З ним же і ми радісно до Неї взиваємо: радуйся, Обрадувана, Господь з Тобою.
Канони два святої Анни
1-й з ірмосом на 8, 2-й на 6, глас 1. Творіння Андрієве.
Пісня 1
Ірмос: Пісню перемоги співаймо всі Богу, що сотворив дивні чудеса силою великою і спас Ізраїля, бо Він прославився.
Нині зачаття твоє, богомудра Анно, святкуємо, бо ти зачала Ту, що вмістила ніде Невмістимого, від пут неплідства визволившись.
Праведних Ти почув молитву, святих виконав обітницю, Господи, Твоїх праотців, і дав їм плід, який тебе народив, — Чисту.
Анна славна нині зачинає Чисту, Яка зачне безплотного Господа всеблагого; і має народити Ту, Яка народить плоттю Христа.
Від тлінного лона засяяла Ти, Діво; в нетлінній бо утробі носила Ти Сонце слави, Яке було як ми, не змінившись і не змішавшись.
Другий канон, глас той самий.
Пісня 1
Ірмос: Христос народжується — славте; Христос з небес — зустрічайте; Христос на землі — підносьтеся. Співайте Господу, вся земле, і радісно оспівуйте, люди, бо Він прославився.
Чисту Діву Богоотроковицю, Яка хоче стати Матір’ю Сотворителя, в утробі прийнявши, Анна радісно взивала: всі коліна Ізраїлеві, радійте зі мною, ось бо і я зачала.
Книгу, запечатану Духом Божественним, про яку сповіщав пророк, у лоні своєму маючи, Анна до всіх взивала: Ту, про яку всі Писання свідчать, зачавши нині, прославляюся я.
В утробі вміщається й утворюється храм Божественний і спасительний, у материнському лоні постає ліствиця, що всіх людей піднімає до Вишнього. Її ж зачаття вірно святкуємо.
Катавасія: Христос народжується…
Пісня 3
Ірмос: Нехай утвердиться серце моє у волі Твоїй, Христе Боже, Ти бо над водами небо утвердив друге, і заснував на водах землю, Всесильний.
Плід утроби моєї якщо пошлеш мені, — взивала Анна до Господа, — прославлюся і Тобі принесу Його. Заради цього зачинає Пречисту Богоматір.
Все, що в Законі, виконавши і Богу непорочно послуживши, ти, Анно всечесна, носиш в утробі Ту, Яка народить Законодавця; тому тебе, вірні, ублажаємо.
Коли ти, Анно богомудра, молилась у саду, почула з неба голос, який дарував плід твоїй утробі, — що відкривав двері раю благодаттю.
Богородичний: Неплідні помисли мої віджени і покажи плодоносною чеснотами душу мою, Пресвята Богородице, вірних помічнице.
Інший.
Ірмос: Раніше віків від Отця народженому нетлінно Сину, і в останні дні від Діви безмужно втіленому Христу Богу, взиваймо: Ти, що підніс ріг наш, свят єси, Господи.
Приймає з неба Іоаким у молитві до Господа жадане віщання, коли постав ангел і сказав йому: іди, твоє прохання праведне Бог виконає.
Благаючи Бога, Анна стояла колись у саду і побачила перед собою ангела, який сказав: не сумуй, бо станеш матір’ю Божої Матері.
Анна молитву принесла до Бога, і зачала в утробі Пречисту, Яка прийняла безмужно невмістиме Слово; і благим твоїм Дитям, Анно, всіх нас благодаттю наповнила ти.
Сідальний, глас 4: Іоаким святий і Анна принесли дар, який не прийняли старозавітні священики через її непліддя; молитву ж принесли Подателю всіх благ; почувши їх молитву, Він дарує їм двері Життя; її святе вшануймо зачаття.
Слава: і нині.
Богоприкрашена Марія, нескверна Агниця і пречистий чертог, від праведників нині славно починає народження. Веселіться, небо і земля, і всі земнородні, радійте, бо нині Бог сотворив преславне, дарувавши неплідній утробі плід — єдину Діву, Її ж вірно оспівуємо.
Пісня 4
Ірмос: Духом передбачив пророк Авакум Слова втілення, проповідуючи, взивав: коли наблизяться літа — пізнаєшся, коли прийде час — покажешся. Слава силі Твоїй, Господи.
О, Божественне віщання! О, дивні слова! Невже і я зачну? Посланому до неї ангелу Анна, дивуючись, голосно промовляла: Богу моєму слава, що творить преславне.
Радійте зі мною, всі племена Ізраїлеві: в утробі зачала нове небо, з Якого скоро засяє спасіння — Ісус Світлодавець, — Анна, радіючи, промовляла.
Почув Бог Аннине стогнання, і прийняв Господь молитву її, і хмару бездітности розірвав, світлом преславно осяявши народження; тому зачинає єдину Чисту.
Богородичний: Діво Богородице, нескверна скиніє, нині очисти мене, оскверненого гріхами, найчистішим окропленням щедротами Твоїми, і подай мені руку помочі, щоб я взивав: слава Тобі, Чиста і Богопрославлена.
Інший.
Ірмос: Жезл із кореня Єсеєвого, і цвіт від нього, Христе, народився Ти від Діви, хвальний, від гори, осіненної зеленню; прийшов Ти, воплотившись від безневісної, безтілесний і Боже; слава силі Твоїй, Господи.
Розкрилася утроба твоя, Анно, яка раніше не народжувала, і прийняла хмару небесну, з Якої нам світло засяє Сонце, що всіх світлом істини просвічує і глибоку темряву безбожжя розганяє.
Престіл вогневидий Божий у лоні твоєму поставляється; на ньому ж сівши, спочила, і всіх побожних труди зняла, і чисте богопізнання на землі насадила, Анно блаженна і богоприємна.
Ось, Його ж провістив Соломон, у лоні престіл Ти поставила, що зберігається для воістину істинного Царя для божественного закликання роду людського до навернення; тому тебе, Анно, вірні, радісно ублажаємо.
Пісня 5
Ірмос: Твій мир подай нам, Сину Божий; іншого бо, крім Тебе, бога не знаємо; ім’я Твоє прославляємо, бо Ти єси Бог живих і мертвих.
Із кореня Давидового і Єсеєвого Ти, Анно, виросла, і нині починаєш вирощувати божественний Жезл, на якому зацвіте квітка — Христос, усіх Творець.
Матір’ю побачать мене люди і здивуються, — взивала Анна, — ось бо народжу, як благозволив Той, Хто розірвав пута мого непліддя.
Отроковицю, Яку я зачала, пророчі голоси здаля провістили, гору і двері непрохідні, — з великою радістю Анна говорила тим, що приходили.
Богородичний: Знаємо Тебе, чиста Діво Мати, як хмару, і рай, і двері Світла, трапезу і руно, і стамну, що всередині носила манну і солодкість миру.
Інший.
Ірмос: Бог Сий миру, Отець щедрот, великої ради Твоєї ангела, що мир подає. Ти послав нам. Ним богорозуміння світлом наставлені, від ночі до ранку славословимо Тебе, Чоловіколюбче.
Зійшовши з гори, Іоаким прийняв не скрижалі закону, а Ту, Яку закон провіщав і всіх пророків проречення — Божу Матір чисту, і, радіючи, взивав: звеличилося серце моє.
Коли відчула колись в утробі Анна насаджену благоплідну лозу, з Якої виросте Гроно, що виточить нам вино безсмертя, взивала: чим Тобі воздам, благоутробний Господи.
Не потерпів Іоаким дивитися на творіння, побожністю неплідне; молився за припинення непліддя Анни і народження Отроковиці, з Якої вийде Син, що всіх усиновить Своєму Отцю, Всевишньому.
Пісня 6
Ірмос: Пророку Іоні уподібнюючись, взиваю: життя моє, Благий, визволи мене від тління і спаси, Спасе світу, мене, що взиваю: слава Тобі.
Як вміщається в утробі Та, що вмістить Бога? Як народжується Та, Яка народить Христа плоттю? Як грудьми годується Та, Яка Творця молоком напоїть?
Благання ваші почувши, Бог дарує вам нині плодовитий плід, всехвальні Іоакиме і Анно.
Чисту Голубицю зачавши в утробі, Анна істинно наповнилася духовною радістю і принесла Богу подячні пісні.
Богородичний: Хвилювання помислів, і пристрастей напад, і глибина гріхів охопили окаянну мою душу; допоможи мені, Пресвята Владичице.
Інший.
Ірмос: З утроби вивергнув морський звір Іону, якого прийняв; Слово ж, що оселилось у Діві і плоть прийняло, пройшло, зберігши Її нетлінною. Той, Кого не торкнулося тління, ту, що народила, зберіг неушкодженою.
Закону тінь явно проходить; ось бо зоря Божественної благодаті показується, Діви хмара, з неї ж воістину засяє світле Божества Сонце, — Анна, радіючи, взивала, Бога Ізраїлевого величаючи.
Дивне видіння, — Анна промовляла, — якщо і я зачну, раніше неплідна і бездітна, — коли почула ангела, який провіщав, що дитя народиться, і взивала: добре слухати радісне, якщо збудуться слова.
Гори і пагорби, поля і море, безліч ангелів і весь людський рід нехай веселяться: бо божественний храм Владики починається в зачатті Анни, коли вона відчула сама в собі це зачаття, і тому взивала.
Кондак, глас 4: Святкує сьогодні вселенна зачаття Анни, що було від Бога, бо вона народила невимовно Ту, Яка народила Слово.
Ікос: Іоаким дивний і Анна богомудра, обидва, живучи побожно за законом Мойсея, були неплідними і молилися Богу від усієї душі, промовляючи: Господи Саваофе Преблагий, надіє всіх, Ти знаєш болість бездітности, і докори, і печаль, подай нам плід утроби, і принесемо його в храм Твій — дар священний і приношення — Її, Яка невимовно народила Слово.
Пісня 7
Ірмос: До тих, що були в печі, юнаків Твоїх, Спасе, не доторкнувся вогонь і не спалив їх. Тоді троє, наче єдиними устами, співали і благословляли, промовляючи: благословенний Бог отців наших.
Анна благала Владику визволити її від докору бездітности, і Милостивий, її голос почувши, дарував їй плід, як благозволив, — Ту, Яка Його народила.
Царська порфира у твоїй утробі, Анно, починає ткатися, в яку зодягнувшись, Бог і Цар усіх явиться людям і упокорить ворогів, що поборюють нас.
Миро запашне в утробі зачала ти, Анно, Ту, що надприродно прийняла Миро Життя — Владику, Який диханням благодаті помисли наші одухмянив.
Богородичний: Як єдиного від Тройці, славимо Тебе, Христе, що від Діви воплотився, сприйнявши все людське, окрім гріха, не відступивши від Єства Отця, Ісусе, якщо і з’єднався Ти з нами.
Інший.
Ірмос: Юнаки, побожно разом виховані, злочестиве повеління відкинули, вогняної погрози не убоялися, але серед полум’я стояли, співаючи: отців Боже, благословенний Ти.
Вогненосну купину в давнину Мойсей на Синаї бачив, Анна ж зачала в утробі неплідній Ту, Яка погасила вогонь, як якесь злочестя, для тих, що взивають: отців Боже, благословенний Ти.
Краплина нині виточилася преславно твоїй, Анно, утробі, яка сприйняла в себе воду Життя, що зрошує тих, які вірно до Нього взивають: отців Боже, благословенний Ти.
Коли побачила пташине гніздо, ти піднеслася духом і молитвою, голубицю прийняла ти непорочну, Яка носила Христа, оливкову гілку, Анно, що спас нас від потопу духовного.
Пісня 8
Ірмос: Його ж страшаться ангели і всі воїнства, як Творця і Господа; оспівуйте, священики, прославляйте, юнаки, благословляйте, люди, і прославляйте по всі віки.
Ось, в утробу приймаю Ту, Яку пророк Давид прорік Царицею, — Анна взиває, — і народжу заступницю всіх вірних, що має народити Царя Христа.
Земля, в якій оселився землі Творець, скіпетр святий, новий кивот, стамна манни в лоні матері зачинається, Яка народить Творця.
Світильник золотий, одухотворений чертог Господа Бога, чесний жезл, купина неопалима в утробі матері зачинається, Яка Його народить.
Богородичний: Підніми мене, бо я лежу у глибині зла, подолай ворогів, що поборюють мене, зраненого скверними пристрастями, Блага і Чиста, не зневаж, але ущедри і спаси.
Інший.
Ірмос: Чудо надприродне росоносна піч прообразувала: як не опалила юнаків, так не опалив Діву вогонь Божества, що ввійшов в Її утробу. Тому, оспівуючи, взиваємо: нехай благословляє все творіння Господа і прославляє по всі віки.
Навіщо вчинив Ти мою утробу бездітною і груди сухими, як провістив Ти, Владико, через пророків, — взивала колись Анна, – бездітности моєї тягар зніми і подай мені плід, з яким буду взивати: нехай благословляє все творіння Господа і прославляє по всі віки.
Ввійде в твою, Анно, утробу світильник, Який таємниче вмістить Божественну Свічку, що просвічує все, що дише, сяянням таїн Божественного пізнання. Тому, радіючи, вона взивала: нехай благословляє все творіння Господа і прославляє по всі віки.
Носить нині прекрасне подружжя Божественну Агницю, з Якої Агнець преславний засяє, що принесеться в жертву за всіх; славні Іоаким і Анна співають: нехай благословляє все творіння Господа і прославляє по всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Живоносне джерело вічноплинне, світлоносний світильник благодаті, храм одухотворений, осінення пречисте, просторіше за небеса і землю, Богородицю, вірні, величаємо.
Живоприємне джерело зачинаючи, Анно богомудра, радій нині, Храм святий у лоні твоїм приймаючи, що світлом правди осявається, Сотворителя величаючи.
Подружжя чесне і преславне, Предвічного Сина праотці, будучи знаними охороннтелями Закону, початок радости народивши, Іоаким же і Анна нехай прославляються.
Ту, Яку Даниїл бачив, як велику гору, й Іоіль — як землю святу; двері непрохідні, інший же пророк — як запечатане джерело і божественне руно, — Богородицю Діву оспівуймо.
Богородичний: Порфира, що руно обагрила у невимовному втіленні Слова, кадильниця золота, трапеза, на Якій Хліб — Христос — був покладений, — Богородиця Діва прославляється.
Інший.
Ірмос: Таїнство дивне бачу і преславне: небо — вертеп; престіл херувимський — Діву; ясла — вмістилище, де возліг невмістимий Христос Бог; Його ж, оспівуючи, величаємо.
Веселіться, всі душі, і радійте: нині земля утворюється, Яка плодоносить неораний Колосок Життєносний; хто Його споживатиме, той ніколи не зголодніє, благість його величаючи.
Псалтир і гуслі візьми, Давиде, і заспівай: ось, явився Божий кивот, Його ж ти ясно прорік для повчання, яким ми піднялися від гріхопадіння.
Як величні дві зірки, винесли ви всесвітлу зорю, Яка засвітить велике Сонце миру, тому величаємо і прославляємо вас, Іоакиме і Анно, як богомудрих.
Світильний: Ту, Яка Світло народжує, що осяває все творіння, нині зачинає Анна у непліднім лоні; тому збираймося всі, бо прийшло визволення від засудження Євиного.
Слава: і нині, той самий.
На Хваліте… стихири на 4, глас 1.
Єство людське, що раніше було неплідним, у надії на Бога, як початок благочестя, зачинає Діву; Нею ж проповідується благопліддя побожних, зачаттям Її наближається пришестя на землю Христа.
Непрохідні двері Царя Христа Радою Божою в неплідному лоні зачинаються. Її ж повелінням на землі піднімуться врата небесні, і земнородним зроблять вхід.
Божественні і величні таїнства, що раніше віків Богом були земнородним проповідані, як початок віри з’являються — зачаття чистої Богоотроковиці. Її ж народженням провіщається припинення темряви і пристрастей.
Слава: і нині, глас 8.
Прийдіть, усі чини людські усякого віку з ангельськими силами, нині радісно святкуємо зачаття Богородиці; патріархи — Царя всіх Матір; пророки — Яку ви провіщали; праотці — Богоматір, Яка від вас; старці — богоотців; богоотці — Богоотроковицю; діви — Приснодіву; вірні — корінь віри; священики — всеосвячений храм Божий; собори всіх святих — причину вашого зібрання; ангельські ж воїнства — Ту, що народила Владику всього творіння і Спаса душ наших.
Велике славослів’я.
Після Трисвятого тропар один раз, і відпуст.
На літургії
Блаженні з 1-го канону, пісня 3 і з 2-го канону, пісня 6.
Прокимен, глас 4: Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів.
Стих: В церквах благословіть Бога, Господа від джерел Ізраїлевих.
Апостол: Послання до Галатів, зачало 210, від половини (4, 8-14).
Алилуя, глас 1: Спасіння праведних від Господа…
Євангеліє від Луки, зачало 36 (8, 16-21).
Причасний: Радуйтеся, праведні, у Господі, праведним подобає похвала.
Слава Ісусу Христу!
На великій вечірні помилка: не «Адонаі».