Царство Астреї та Царство Боже
«Университет (теософский) уготовит путь для нового века, построит град Господень, новый Иерусалим, в его возрожденном мире. В этом возрожденном мире будут идеалы осуществленного на земле рая, совершенного царства, воистину Его царства, нисшедшего на землю, ибо за этими идеалами стоит любовь — любовь, проявляющаяся через дух высочайшего, благороднейшего, чистейшего коммунизма»1. Ця цитата дуже точно формулює мету окультизму і сенс його різнобічної підготовчої роботи, скоригованої як під чарівну дуду. Вічна ідея звільнення людини від страждання нарешті обіцяє бути здійсненою. З одного боку далекоглядні астрологи зі своєї високої варти сповістили про наближення Нової ери — багатонадійної ери Водолея замість сумної, темної, кривавої ери Риб, яка символізує собою християнство (Риби — символ Христа). «Сегодня на планете формируется новый тип людей, новая раса, которая будет обладать неизвестными нам способностями — оккультными… И нам нужно развить у людей сильное астрологическое мышление… в 1999г. придет Мессия… и даст новой эпохе Водолея свое мировоззрение, другой тип религии»2. Отже, за прогнозами, християнство «остаточно» відійде, помре, поступившися місцем цивілізованішій релігії. З іншого боку, таємні пророки — прославлені Реріхами махатми — пророчать наближення нового часу розкриття суперможливостей людини, звільнення її необмежених творчих потенціалів з-під «руїн догматичного християнства». Масове розкриття «прихованих здібностей» людини: екстрасенсорики, яснобачення, спілкування з розвиненішою космічною цивілізацією; великий ентузіазм неортодоксальних християнських громад в «оновленні» християнства на засадах окультизму і магії — усе свідчить про наближення нової епохи, нових можливостей, нової свідомості нового суспільства, яке струсивши порох релігійно-конфесійної очманілості, здатне буде до розв’язання соціальних проблем. «Человечество нуждается в такой религии, которая внушила бы людям сильное чувство единения»3.
Людство поспішає підготувати себе до приходу месії, який стане справжнім визволителем і будівничим царства Астреї (богині справедливости). «Эту идею приносит новый наступающий век тибетского летоисчисления. . . будущее овеяно уже солнцем. Уже не в тайных пещерах, но в солнечном почитании и ожидании Майтрейя-Будды. . . Таши Лама. . . торжественно и явно воздвиг изображение Грядущего. Идет незримая напряженная работа»4.
«Велика Робота» і «Священна Місія» усіх окультних та християнсько-окультних громад звершується в одному напрямку: створенні єдиної світової релігії в єдиній державі. Це має бути релігія, яка пристосовувалася б до «вимог часу», яка була б «чимось» спільним для всіх, релігія приємна, приваблива, безвідповідальна, релігія солодкого гасла «Станьте як боги».
«Нове» суспільство має відкинути жертву Христову, Його кров, Його хрест, зректися Його стаждань, зректися Його «обтяжливих та застарілих» для «розвиненого» суспільства заповітів.
«Наша мета, — проголошує лідер теософського руху О. П. Блаватська, — змести християнство з лиця землі». «Для тех, кто не может отрешиться от веры в Христа, мы установим, что Христос тоже проповедовал религию природы и разума. Мы прибавим, что эта простая религия была извращена, но что мы являемся преемниками через франк-масонство и единственными последователямиистинного христианства. Тогда останется прибавить лишь несколько слов против духовенства и монахов»5.
I хоч ідея земного раю і царства справедливости на землі з роду в рід заманює людство в одні й ті самі тенета терору та насильства богоборців, на жаль, це не навчило людину відмовитися від самогубства самоствердження й не рити ями, в яку сама потім потрапить.
Господь не обіцяв Своїм дітям земного раю. «У світі будете скорботні», — каже Він.
Навпаки, Господь передвіщав прихід лжепророків та лжехристів, які принесуть багато горя, зваблюючи людей. Дві тисячі років тому було написано про всіх антихристів аж до сьогоднішнього часу, причини та наслідки їх царювання. Також правдиве Слово Боже сповіщає про останні дні людства перед другим пришестям Христовим і кінцем світу. «Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть, а стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять… А втім, за Його обітницею, ми чекаємо нового неба і нової землі, на яких живе правда»6. Це описання пришестя Господнього менше за все відповідає солодким мріям земного раю, який нам так натхненно провіщають окультні вчителі. «Нинішні небеса і земля, які утримуються . . . Словом, зберігаються для вогню на день суду і погибелі нечестивих людей»7. «Віруючий у Нього не буде осуджений, а невіруючий уже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого… Віруючий в Сина має життя вічне, а невіруючий в Сина не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому»8. Очевидно, що люди, очікуючи іншого царства, іншого месії, відкидаючи всі застереження Божі, як вигадки ворогів прогресу й еволюції, виставляючи себе милосерднішими, справедливішими, гуманнішими й, нарешті, мудрішими за Христа, — не вірують Йому, не вірують у Нього і не можуть потрапити у Царство Боже, благовіствуване Христом. Ясно, що цісини противління, в яких діє дух князя піднебесного9, зваблюючи неоціненні душі людські, підготовляють масове, всезагальне зречення Христа, всезагальне відступництво. «Идет незримая напряженная работа», щоб привести людство на поклоніння «Визволителю», який буде не Христом. Про те, ким же буде «Грядущий», теж докладно описано в Біблії. «День той (Господній) не прийде, поки не прийде раніше відступлення і не відкриється чоловік гріха, син погибелі, який противиться і звеличується над усім, що зветься Богом або святинею, так що в храмі Божому сяде він як Бог, видаючи себе за Бога… Тоді відкриється беззаконник, якого Господь Ісус уб’є духом уст Своїх і знищить явленням пришестя Свого»10. Пришестя Майтрейї-Будди, якого з великою надією очікує окультний світ, «буде з усякою силою і знаменнями неправдивими, і з усякою оманою неправди тих, які погибають за те, що вони не прийняли любови істини для свого спасіння»11. Але ні справедливости, ні рівности, ні братерства, ні, тим більше, свободи, усього обіцяного «духовним відродженням» та очікуваного людством цей спокусник не принесе, але «вкриє себе всіма злочинами несусвітньої жорстокости та беззаконнями, так що перевершить усіх злодіїв та нечестивців, які були до нього, маючи розум твердий, кровожадний, безжалісний та мінливий»12.
Він вимагатиме свідомого зречення Христа й поклоніння собі. «І поклоняться йому всі, імена яких не написані в книгах життя у Агнця, заколеного від створення світу»13.
Проти цього свідомого поклоніння злу, проти вибору між Христом і антихристом на користь останнього, проти сп яніння й самознищення у бажанні обожитися без Бога й потрапити у рай без Христа — закликає і закликатиме Церква Христова. «Отверезіться, отямтеся, наверніться — поки є час!». Царство Боже народжується вже тут і переходить з людиною у життя вічне. Невидима праведність людська, як і істина Христова, незмінна повік, незалежнавід «духу часу», «епохи» та «вимог суспільства». I повіки істинні для неї слова: «Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. Блаженні ті, що жадають правди, як їжі та пиття, бо вони наситяться. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи через Мене. Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах: так гнали і пророків, які були до вас»14.
«Отже, покоріться Богові; противтесь дияволові, і він утече від вас. Наблизьтесь до Бога і наблизиться до вас; очистіть руки, грішники, виправте серця, двоєдушні. Страждайте, плачте і ридайте; сміх ваш нехай обернеться на плач, і радість на печаль. Смиріться перед Господом, і піднесе вас. . . Один є законодавець і суддя, котрий може спасти і погубити. . . ви ж нині хвалитесь у гордощах ваших: всяка така похвальба є зло»15.
Хоч Господь говорив про Царство Небесне в основному у притчах, більшого християнам і не треба знати. Достатньо одного: це там, де буде Він. Але крім цього знаємо, що там будуть усі праведники і розкаяні грішники. «Вони вже не будуть мати ні голоду, ні спраги і не буде палити їх сонце і ніяка спека: бо Агнець, який посеред престолу, буде пасти їх і водити до живих джерел вод; і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх»16. «Не бачило око і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його»17.
- Конгресс Ордена Звезды Востока 1925 г., Коллєстр О. Цит. по кн. Иванов В., Православный мир и масонство. 1935 г., с. 51. [↩]
- Свиридов Т., газета «Аномалия» — н. 2 — 1990 г., с. 7. Цит. по кн. Свящ. Родион. Люди и демоны. 1993 г. [↩]
- Раушенбуш, «Социальные принципы Иисуса Христа».]. Свою задачу окультні ідеологи бачать у тому, щоб «…подготовить сознание к грядущим переменам, чтобы как можно больше людей успели достигнуть нужного уровня… — для принятия нового мессии…» ((Глоба Т., Русский астрологический сборник «Тамара» — М., 1991, с. 21. Цит. по кн. «Люди и демоны». Свящ. Родион — Изд. Отдел УПЦ, 1993, с. 54–55. [↩]
- Рерих Н. К., Сердце Азии. Цит. по кн. Иванов В., Православный мир и масонство. 1935 г., с. 76. [↩]
- Письмо Книгге к Цваку. Цит. по кн. Иванов В., Православный мир и масонство. 1935 г., с. 13. [↩]
- 2 Пет. 3:10,13. [↩]
- 2 Пет. 3:7. [↩]
- Ін. 3. [↩]
- Єф. 2:2. [↩]
- Фес. 2:3-4,8. [↩]
- Св. Кирил Єрусалимський. IV ст. [↩]
- Св. Кирил Єрусалимський. IV ст. [↩]
- Одкр. 13:8. [↩]
- Мф. 5. [↩]
- Як. 4. [↩]
- Одкр. 7:16-17. [↩]
- 1 Кор. 2:9; Іс. 64:4. [↩]
