Післямова
Неможливо зробити логічно-завершений виклад релігій в усій повноті, бо людина осягає релігію лише своїм життям. Хотілося торкнутися тільки окремих моментів, які яскраво виявляють непримиримість двох релігійних течій, показати, що окультизм, незважаючи на різноманітність форм, рекламних листів і програм, окультизм філософський і практичний, реалістичний та езотеричний, уся сила-силенна окультних сект — з’єднані чимось спільним, і це спільне — протилежне християнству з давніх давен, і буде протидіяти йому до кінця світу, як про це й написано в Одкровенні Іоана Богослова, як про те попереджали Апостоли в посланнях, як засвідчили пізніше Святі Отці.
Окультне бажання «нових завітів» («найновіші завіти» писали О. Блаватська, Реріхи, П. Іванов, Д. Андрєєв, Віссаріон та ін. «месії») ставить непрохідну прірву між богом, що говорить сьогодні одне, а завтра інше, і Богом, що сказав Своє слово навіки.
Бог «дав нам світло і розум, щоб ми пізнали Бога істинного і щоб були в істинному Сині Його Ісусі Христі. Цей є істинний Бог і життя вічне. Діти! Бережіть себе від ідолів. Амінь»1.
«… Приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, яка ознака, коли це буде? і яка ознака Твого пришестя і кінця світу? Ісус сказав їм у відповідь: бережіться, щоб хто не спокусив вас… і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; і через збільшення беззаконня у багатьох охолоне любов; хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець»2.
«Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою. Вони, пізнавши Бога, не прославили Його, як Бога, і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилось нерозумне їхнє серце; називаючи себе мудрими, збожеволіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і четвероногих, і плазунів… Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Котрий благословенний на віки. Амінь»3.
«Він є камінь, занедбаний будівничими, Який став наріжним каменем, і нема ні в кому іншому спасіння, бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам»4.
м. Київ, 1999р.
