Тропарі і кондаки з Квітної Тріоді

Субота Лазарева

Тропар, гл. 1: Загальне воскресіння перед Своїм стражданням запевняючи, / з мертвих воскресив єси Лазаря, Христе Боже. / Тому ж і ми, як діти, несучи знамена перемоги, / виголошуємо Тобі, Переможцеві смерти: / осанна во вишніх, / благословен, хто йде в ім’я Господнє.

Слава… і нині… Кондак, гл. 2: Всіх радість Христос, істина, / світло, життя і воскресіння світу,- / Він сущим на землі явився Своєю милістю / і став образом воскресіння, / подаючи всім божественне відпущення.

На літургії замість Трисвятого: Усі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.

Задостойник: Чисту Богородицю, / що прийняла непорочно / у лоно вогонь Божества, / славно вшануймо, люди, / в піснях величаючи.

Вхід Господній у Єрусалим

Тропар, гл. 4: 3 Тобою через хрещення поховані, Христе Боже наш, / безсмертного життя сподобилися ми воскресінням Твоїм / і, прославляючи, взиваємо:/ осанна в вишніх, / благословен, хто йде в ім’я Господнє

Кондак, гл. 6: На престолі в небі, / а на землі, на осля сівши, / Ти, Христе Боже, прийняв хвалу ангелів / і славословлення дітей, / які виголошували Тобі: / благословен єси, що йдеш Адама визволяти.

На літургії-антифони свята. Трисвяте.

Задостойник: Бог Господь і з’явився нам, / приготуйте свято / і, радіючи, прийдіть, прославимо Христа / з пальмами і віттям, / у піснях виголошуючи: / благословен, хто йде / в ім’я Бога Спаса нашого. Великий понеділок

Тропар, гл. 8: Ось Жених приходить опівночі, / і блаженний раб, якого Він знайде невсипущим; / недостойний же той, що його застане лінивим. / Гляди, отже, душе моя, сну не піддавайся, / щоб не віддано тебе смерті, ані поза Царством не зачинено, / але схаменись і заклич: Свят, Свят, Свят єси. Боже, / молитвами Богородиці, помилуй нас.

Кондак, гл. 8: Яків оплакував утрату Йосифа, / а той достойно сидів на колісниці, як цар, шанований. / Бо він не піддався пристрастям єгиптянки / і був прославлений Тим, Хто знає людські серця і дає вінець нев’янучий.

Екзапостиларій: Світлицю Твою, Спасе мій, бачу прикрашену, але одежі не маю, щоб до неї ввійти. Дай, Світлодавче, осяйність одіянню душі моєї і спаси мене. Великий вівторок

Кондак, гл. 2: Пам’ятай, нещасна душе, про останню годину: / бійся зрубання смоковниці / і працюй трудолюбно даним тобі талантом. / Чувай і молися, / щоб не залишитися поза Христовою світлицею.

Велика середа

Кондак, гл. 4: Більше ніж блудниця нагрішивши, / я не приносив Тобі ніколи потоків сліз. / Тому в мовчанні припадаю до Тебе, Благий, / та з любов’ю цілую Твої пречисті ноги, / благаючи, як Владику, дарувати мені прощення провин / і взиваю до Тебе, Спасе: / звільни мене від моїх брудних учинків!

Великий четвер

Тропар, гл. 8: Коли славні ученики умиванням ніг на вечері просвіщалися, / тоді Юда злочестивий недугою грошолюбства засліплювався / і беззаконним суддям Тебе, Праведного Суддю, продав. / Глянь, скарбів ревнителю, на того, що через них повісився. / Тікай від тієї ненаситної душі, що на Вчителя так наважилася. / Милосердний до всіх Господи, слава Тобі.

Кондак, гл. 2: Хліб узявши в руки, / зрадник крадькома їх простягає / і одержує ціну продажу Того, Хто Своїми руками створив чоловіка; / і не покаявся Юда, / лукавий раб і облесник.

Замість Херувимської пісні, причасного стиха і «Нехай повні будуть уста…» тропар, гл. 6: Вечері Твоєї тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і поцілунка не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм. Алилуя, алилуя, алилуя.

Задостойник: Прийдіть, вірні, / з високими помислами / вдовольнімося гостинністю Владики / і Безсмертною Трапезою / на горнім місці, / найвищого слова від Слова навчившись, / Його ж ми величаємо.

Велика п’ятниця

Тропар, гл. 8: Коли славні ученики…

Кондак, гл. 8: Прийдіть, усі, звеличаймо за нас Розп’ятого, / Його ж бо бачила Марія на хресті і промовляла: / хоч і терпиш Ти розп’яття, але Ти Син Мій і Бог Мій.

На 6 часі тропар, гл. 2: Спасіння довершив Ти посеред землі, Христе Боже, / на хресті розпростер пречисті руки Свої, / збираючи всі народи, що взивають: / Господи, слава Тобі.

Тропарі на вечірні, гл. 2: Благообразний Йосиф, / з дерева знявши Пречисте Тіло Твоє, / плащаницею чистою обгорнув / і, пахощами покривши, / у гробі новім положив. Мироносицям жонам / при гробі з’явився ангел і промовив: / «Миро мертвим подобає — / Христос же тління не зазнав».

Стихира на вечірні, гл. 5: Тебе, що вдягаєшся в світло, як у ризу, / знявши з хреста, Йосиф з Никодимом, / і побачивши Тебе мертвого, нагого, непохованого, / жалібний плач підняв і, ридаючи, голосив: / «О, горе мені, улюблений Ісусе! / Тебе бо сонце, узрівши на хресті розп’ятого, / в пітьму вдягнулося, / і земля з жаху сколихнулася, / і розідралася церковна завіса. / Я ж нині бачу Тебе, що мене ради зволив прийняти смерть. / Як же я поховаю Тебе, Боже мій, / або якою плащаницею обгорну? / Як же руками приторкнуся до Нетлінного Твого Тіла? / Або пісню яку заспіваю Твоїй кончині, Щедрий? / Величаю Страсті Твої, / прославляю і похорон Твій із Воскресінням, взиваючи: / Господи, слава Тобі».

Стихира на цілування плащаниці, гл. 5: Прийдіть, вшануймо Йосифа незабутнього, / що вночі до Пилата прийшов / і Життя всіх випросив: / Дай мені цього Странника, / що не має де голови прихилити; / дай мені цього Странника, / Його ж бо ученик лукавий на смерть продав; / дай мені цього Странника, / що Його Мати, бачачи на хресті розп’ятим, / ридаючи, голосила / і по-материнському промовляла: / «О горе мені, Сину мій, / о горе мені, Світе мій / і серце моє улюблене! / Симеоном бо провіщене в церкві нині сталося: / Моє серце меч пройняв. / Ти ж в радість Воскресіння Твого мій плач оберни». / Поклоняємось страстям Твоїм, Христе, / поклоняємось страстям Твоїм, Христе, / поклоняємось страстям Твоїм, Христе, / і святому Воскресінню.

Велика субота

Тропарі, гл. 2: Благообразний Йосиф, / з дерева знявши Пречисте Тіло Твоє, / плащаницею чистою обгорнув / і, пахощами покривши, / у гробі новім положив.

Коли Ти, Життя Безсмертне, зазнав смерти, / тоді умертвив Ти пекло сяйвом Божества. / Коли ж і померлих з того світу воскресив, / всі сили небесні заспівали: /Життядавче, Христе Боже наш, слава Тобі.

Мироносицям жонам / при гробі з’явився ангел і промовив: / «Миро мертвим подобає — / Христос же тління не зазнав».

Кондак, гл. 6: Той, Хто безодню замкнув, мертвий стає і, обгорнутий плащаницею та смирною намащений, кладеться у гробі, Безсмертний, подібно до смертних. Прийшли жони намастити Його миром, плачучи гірко і промовляючи: «Субота ця преблагословенна, бо нині мертвий Христос воскресне на третій день».

Ірмоси канону, гл. 6:

Хто хвилею морською / покрив колись гнобителя-мучителя, / Того діти спасенних під землею скрили; / а ми, як ті діви, / вдячно заспіваймо Господеві: / славно бо прославився.
Тебе, що на водах всю землю повісив невимовно, / творіння, як побачило, що висиш на Голгофі, / жахом великим пройнялося, взиваючи: / немає святого, крім Тебе, Господи.
На хресті Твоє божественне страждання / передбачив Аввакум / і з жахом до Тебе взивав: / Ти знищив владу могутніх, Господи, / коли зійшов до тих, що в пеклі, / як Всемогутній.
Богоявлення Твого, Христе, / що нам милостиво сталося, / світло невечірнє побачивши, / Ісая, з ночі пильнуючи, взивав: / воскреснуть мертві і встануть ті, що в гробах, / і всі земнородні зрадуються.
Взятий був та не вдержаний в пащі китовій Іона, / Твій прообраз, Христе, / що на страждання й поховання / віддав Сам Себе. / Мовби із світлиці, із звіра він вийшов, / дорікав же й варті Твоїй: / вартуєте даремно ви й марно, / а милість Божу зневажили ви.
Невимовне чудо: / Той, Хто визволив трьох побожних юнаків із полум’я, / до гробу мертвий, бездиханний покладається / на спасіння нам, що співаємо: /Спасителю Боже, / благословенний Ти.
Ужахнися від остраху, небо, / нехай хитаються підвалини землі: / ось бо до мерців рівняється / Той, Хто в небі живе, / і в малому гробі дивно ховається. / Його ж, юнаки, благословляйте; / священики, оспівуйте; / люди, прославляйте по всі віки.
Не ридай. Моя Мати, / бачачи у гробі Сина Твого, / що Його в утробі носила Ти, / бо встану Я і прославлюся, / і піднесу зі славою безперестанно, як Бог, / тих, що з вірою і любов’ю Тебе величатимуть.

Замість херувимської пісні тропар, гл. 8: Нехай мовчить всяка плоть людська, / і нехай стоїть зі страхом і трепетом, / і ні про що земне в собі не помишляє; / Цар бо над царями / і Господь над володарями / приходить у жертву Себе принести / і дати Себе на поживу вірним.

Задостойник — ірмос 9-ї пісні канону: «Не ридай, Моя Мати…»

Опубліковано: 16.11.2009; востаннє змінено: 17.11.2009.