Кафизма 10

БібліотекаБогослужбові книжки, церковні піснеспівиПсалтир (церковнослов’янський московської редакції в українській транслітерації)

Вернутися до змісту Псалтиря

Псалом 70

Дави́ду псало́м, сино́в Іонада́вових і пе́рвих плі́ншихся,
не надпи́сан у євре́й

1 На Тя, Го́споди, упова́х, да не постижу́ся в вік.
2 Пра́вдою Твоє́ю ізба́ви м’я і ізми́ м’я, приклони́ ко мні у́хо Твоє́ і спаси́ м’я.
3 Бу́ди ми в Бо́га Защити́теля, і в мі́сто крі́пко спасти́ м’я, я́ко утвержде́ніє моє́ і прибі́жище моє́ єси́ Ти.
4 Бо́же мо́й, ізба́ви м’я із руки́ грі́шнаго, із руки́ законопресту́пнаго і оби́дящаго.
5 Я́ко Ти єси́ терпі́ніє моє́, Го́споди, Го́споди, упова́ніє моє́ от ю́ности моє́я.
6 В Тебі́ утверди́хся от утро́би, от чре́ва ма́тере моє́я Ти єси́ мой покрови́тель, о Тебі́ пі́ніє моє́ ви́ну.
7 Я́ко чу́до бих мно́гим, і Ти помо́щник мой крі́пок.
8 Да іспо́лнятся уста́ моя́ хвале́нія, я́ко да воспою́ сла́ву Твою́, весь день — великолі́піє Твоє́.
9 Не отве́ржи мене́ во вре́м’я ста́рости, внегда́ оскудіва́ти крі́пості моє́й, не оста́ви мене́.
10 Я́ко рі́ша вразі́ мої́ мні, і стрегу́щії ду́шу мою́ совіща́ша вку́пі,
11 глаго́люще: «Бог оста́вил єсть єго́, поженíте і імíте єго́, я́ко ність ізбавля́яй».
12 Бо́же мо́й, не удали́ся от мене́, Бо́же мой, в по́мощ мою́ вонми́.
13 Да постидя́тся і ізче́знут оклевета́ющії ду́шу мою́, да обліку́тся в студ і срам і́щущії зла́я мні.
14 Аз же всегда́ возупова́ю на Тя і приложу́ на вся́ку похвалу́ Твою́.
15 Уста́ моя́ возвістя́т пра́вду Твою́, весь день — спасе́ніє Твоє́, я́ко не позна́х кни́жная.
16 Вни́ду в си́лі Госпо́дні; Го́споди, пом’яну́ пра́вду Тебе́ єди́наго.
17 Бо́же мой, і́мже научи́л м’я єси́ от ю́ности моє́я, і дони́ні возвіщу́ чудеса́ Твоя́.
18 І да́же до ста́рости і престарі́нія, Бо́же мой, не оста́ви мене́, до́ндеже возвіщу́ ми́шцу Твою́ ро́ду всему́ гряду́щему.
19 Си́лу Твою́ і пра́вду Твою́, Бо́же, да́же до ви́шних, я́же сотвори́л ми єси́ вели́чія. Бо́же, кто подо́бен Тебі́?
20 Єли́ки яви́л ми єси́ ско́рбі мно́гі і зли, і обра́щся оживотвори́л м’я єси́, і от бездн землі́ возве́л м’я єси́.
21 Умно́жил єси́ на мні вели́чествіє Твоє́, і обра́щся утíшил м’я єси́, і от бездн землі́ па́ки возве́л м’я єси́.
22 І́бо аз іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, в сосу́діх псало́мских і́стину Твою́, Бо́же, воспою́ Тебі́ в гу́слех, Святи́й Ізра́їлев.
23 Возра́дуєтіся устні́ мої́, єгда́ воспою́ Тебі́, і душа́ моя́, ю́же єси́ ізба́вил.
24 Єще́ же і язи́к мой весь день поучи́тся пра́вді Твоє́й, єгда́ постидя́тся і посрам’я́тся і́щущії зла́я мні.

Псалом 71

О Соломо́ні, псало́м Дави́ду

1 Бо́же, суд Тво́й царе́ві да́ждь, і пра́вду Твою́ — си́ну царе́ву:
2 суди́ти лю́дем Твої́м в пра́вді, і ни́щим Твої́м в суді́.
3 Да воспри́ймут го́ри мир лю́дем, і хо́лми — пра́вду.
4 Су́дит ни́щим лю́дским, і спасе́т сини́ убо́гих, і смири́т клеветника́.
5 І пребу́дет с со́лнцем, і пре́жде луни́ ро́да родо́в.
6 Сни́дет, я́ко до́ждь на руно́, і я́ко ка́пля ка́плющая на зе́млю.
7 Возсія́єт во дне́х єго́ пра́вда і мно́жество ми́ра, до́ндеже оти́мется луна́.
8 І облада́єт от мо́ря до мо́ря, і от рік до коне́ц вселе́нния.
9 Пре́д ним припаду́т ефіопля́не, і вразі́ Єго́ пе́рсть поли́жут.
10 Ца́ріє Тарсíйстії і о́строви да́ри принесу́т, ца́ріє Ара́встії і Са́ва да́ри приведу́т.
11 І покло́нятся єму всі ца́ріє зе́мстії, всі язи́ци порабо́тают єму́.
12 Я́ко ізба́ви ни́ща от си́льна, і убо́га, єму́же не бі помо́щника.
13 Пощади́т ни́ща і убо́га і ду́ші убо́гих спасе́т.
14 От ли́хви і от непра́вди ізба́вит ду́ші їх, і че́стно ім’я́ єго́ пред ни́ми.
15 І жив бу́дет, і да́стся єму́ от зла́та араві́йска, і помо́лятся о нем ви́ну, весь день благослов’я́т єго́.
16 Бу́дет утвержде́ніє на землі́ на версі́х гор, превознесе́тся па́че Лива́на плод єго́, і процвітут от гра́да, я́ко трава́ земна́я.
17 Бу́дет ім’я́ єго́ благослове́нно во ві́ки, пре́жде со́лнца пребива́єт ім’я́ єго, і благослов’я́тся в нем вся колі́на земна́я, всі язи́ци ублажа́т єго́.
18 Благослове́н Госпо́дь, Бог Ізра́їлев, творя́й чудеса́ єди́н.
19 І благослове́нно ім’я́ сла́ви Єго́ во вік і в вік вíка, і іспо́лнится сла́ви Єго́ вся земля́. Бу́ди, бу́ди!

Сла́ва: Сла́ва Отцу́, i Си́ну, i Свято́му Ду́ху, i ни́нi, i при́сно, i во вíки вiко́в. Амíнь.
Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тебí, Боже (тричі). Го́споди, поми́луй (тричі).
Сла́ва Отцу́, i Си́ну, i Свято́му Ду́ху, i ни́нi, i при́сно, i во вíки вiко́в. Амíнь.

Псалом 72

Оконча́ся пі́сні Дави́да, си́на Ієсе́ова. Псало́м Аса́фу

1 Коль благ Бог Ізра́їлев пра́вим се́рдцем.
2 Мої́ же вма́лі не подвижа́стіся но́зі, вма́лі не пролія́шася сто́пи моя́.
3 Я́ко возревнова́х на беззако́нния, мир грі́шников зря.
4 Я́ко ність восклоне́нія в сме́рти їх, і утвержде́нія в ра́ні їх.
5 В труді́х челові́ческих не суть, і с челові́ки не при́ймут ран.
6 Сего́ ра́ди удержа́ я горди́ня їх до конца́, одія́шася непра́вдою і нече́стієм свої́м.
7 Ізи́дет, яко із ту́ка, непра́вда, прейдо́ша в любо́в се́рдца.
8 Поми́слиша і глаго́лаша в лука́встві, непра́вду в висоту́ глаго́лаша.
9 Положи́ша на небесі́ уста́ своя́, і язи́к їх пре́йде по землі́.
10 Сего́ ра́ди обратя́тся лю́діє мої́ сі́мо, і дні́є іспо́лнені обря́щутся в них.
11 І рі́ша: «Ка́ко уві́ді Бог? І а́ще єсть ра́зум в Ви́шнім?»
12 Се сі́ї грі́шници і гобзу́ющії в вік, удержа́ша бога́тство.
13 І ріх: «Єда́ всу́є оправди́х се́рдце моє́ і умих в непови́нних ру́ці мої́,
14 і бих я́звен весь день, і обличе́ніє моє́ на у́трених?»
15 А́ще глаго́лах: «Пові́м та́ко», — се ро́ду сино́в Твої́х, єму́же обіща́хся.
16 І непщева́х разумі́ти: сíє труд єсть пре́до мно́ю,
17 до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жіє і разумі́ю в послі́дняя їх.
18 Оба́че за льще́нія їх, положи́л єси́ їм зла́я, низложи́л єси́ я, внегда́ разгорді́шася.
19 Ка́ко би́ша в запусті́ніє! Внеза́пу ізчезо́ша, погибо́ша за беззако́ніє своє́.
20 Я́ко со́ніє востаю́щаго, Го́споди, во гра́ді Твоє́м о́браз їх уничижи́ши.
21 Я́ко разжже́ся се́рдце моє́ і утро́би моя́ ізміни́шася,
22 і аз уничиже́н, і не разумі́х, ско́тен бих у Тебе́.
23 І аз ви́ну с Тобо́ю, удержа́л єси́ ру́ку де́сную мою́.
24 І сові́том Твої́м наста́вил м’я єси́, і со сла́вою прия́л м’я єси́.
25 Что бо ми єсть на небесі́? І от Тебе́ что восхоті́х на землі́?
26 Ізчезе́ се́рдце моє́ і плоть моя́, Бо́же се́рдца моє́го і часть моя́, Бо́же, во вік.
27 Я́ко се удаля́ющії себе́ от Тебе́ поги́бнут, потреби́л єси́ вся́каго любоді́юшаго от Тебе́.
28 Мні же приліпля́тися Бо́гові бла́го єсть, полага́ти на Го́спода упова́ніє моє́, возвісти́ти ми вся хвали́ Твоя́ во вра́тіх дще́ре Сіо́ні.

Псалом 73

Ра́зума Аса́фу

1 Вску́ю, Бо́же, отри́нул єси́ до конца́? Разгні́вася я́рость Твоя́ на о́вці па́жити Твоє́я?
2 Пом’яни́ сонм Твой, єго́же стяжа́л єси́ іспе́рва. Ізба́вил єси́ жезло́м достоя́нія Твоє́го — гора́ Сіо́н сíя, в не́йже всели́лся єси́.
3 Воздви́гни ру́ці Твої́ на горди́ні їх в коне́ц, єли́ка лука́внова враг во святі́м Твоє́м.
4 І восхвали́шася ненави́дящії Тя посре́ді пра́здника Твоє́го, положи́ша зна́менія своя́, зна́менія — і не позна́ша,
5 яко во ісхо́ді преви́ше, я́ко в дубра́ві дре́в’яні, секи́рами разсіко́ша
6 две́рі єго́ вку́пі, сі́чивом і оско́рдом разруши́ша ї.
7 Вжего́ша огне́м святи́ло Твоє́ на землі́, оскверни́ша жили́ще і́мене Твоє́го.
8 Рі́ша в се́рдці своє́м ю́жики їх вку́пі: «Прийді́те, і отста́вим вся пра́здники Бо́жія от землí».
9 Зна́менія їх не ви́діхом, ність ктому́ проро́ка, і на́с не позна́єт ктому́.
10 Доко́лі, Бо́же, поно́сит враг? Раздражи́т проти́вний ім’я́ Твоє́ до конца́?
11 Вску́ю отвраща́єши ру́ку Твою́ і десни́цу Твою́ от среди́ ні́дра Твоє́го в коне́ц?
12 Бог же, Цар наш, пре́жде ві́ка соді́ла спасе́ніє посре́ді землі́.
13 Ти утверди́л єси́ си́лою Твоє́ю мо́ре, Ти стерл єси́ гла́ви зміє́в в воді́.
14 Ти сокруши́л єси́ гла́ву змі́єву, дал єси́ того́ бра́шно лю́дем ефіо́пским.
15 Ти расто́ргл єси́ істо́чники і пото́ки, Ти ізсуши́л єси́ рі́ки Іфа́мскія.
16 Твой єсть день і Твоя́ єсть нощ, Ти соверши́л єси́ за́рю і со́лнце.
17 Ти сотвори́л єси вся преді́ли землі́, лíто і ве́сну Ти созда́л єси́ я.
18 Пом’яни́ сíя: вра́г поноси́ Господеві, і лю́діє безу́мнії раздражи́ша ім’я́ Твоє́.
19 Не преда́ждь звíрем ду́шу, ісповіда́ющуюся Тебі́; душ убо́гих Твої́х не забу́ди до конца́.
20 Призри́ на заві́т Твой, я́ко іспо́лнишася помраче́ннії землі́ домо́в беззако́ній.
21 Да не возврати́тся смире́нний посрамле́н, нищ і убог восхва́лита ім’я́ Твоє́.
22 Воста́ни, Бо́же, суди́ прю Твою́, пом’яни поноше́ніє Твоє́, є́же от безу́мнаго весь день.
23 Не забу́ди гла́са моли́твенник Твої́х, горди́ня ненави́дящих Тя взи́де ви́ну.

Псалом 74

В коне́ц, да не растли́ши, псало́м пі́сні Аса́фу

2 Іспові́мися Тебі́, Бо́же, ісові́мися Тебі́ і призове́м ім’я́ Твоє́, пові́м вся́ чудеса́ Твоя́.
3 «Єгда́ прийму́ вре́м’я, Аз правоти́ возсужду́.
4 Раста́яся земля́ і всі́ живу́щії на ней, Аз утверди́х столпи́ єя́».
5 Ріх беззако́ннующим: «Не беззако́ннуйте!» І согріша́ющим: «Не возносíте ро́га.
6 Не воздвиза́йте на висоту́ ро́га ва́шего і не глаго́літе на Бо́га непра́вду!»
7 Я́ко нíже от ісхо́д, нíже от за́пад, нíже от пусти́х гор —
8 яко Бог Судія́ єсть: сего́ смиря́єт, і сего́ возно́сит.
9 Я́ко ча́ша в руці́ Госпо́дні вина́ нерастворе́на, іспо́лнь растворе́нія, і уклони́ от сея́ в сíю. Оба́че дро́ждіє єго́ не істощи́ся — іспію́т всі грі́шнії землі́.
10 Аз же возра́дуюся в вік, воспою́ Бо́гу Іа́ковлю.
11 І вся ро́ги грі́шних сломлю́, і вознесе́тся рог пра́веднаго.

Псалом 75

В коне́ц, в пі́снех, псало́м Аса́фу, пі́снь ко ассирі́анину

2 Ві́дом во Іуде́ї Бог, во Ізра́їлі ве́ліє ім’я́ Єго́.
3 І бисть в ми́рі мíсто Єго́, і жили́ще Єго́ в Сіо́ні.
4 Та́мо сокруши́ крі́пості лу́ков, ору́жіє, і меч, і брань.
5 Просвіща́єши Ти ди́вно от гор ві́чних.
6 См’ято́шася всі неразу́мнії се́рдцем, усну́ша сном свої́м, і нічто́же обріто́ша, всі му́жіє — бога́тства в рука́х свої́х.
7 От запреще́нія Твоє́го, Бо́же Іа́ковль, воздрема́ша всі́дшії на ко́ні.
8 Ти стра́шен єси́, і кто противоста́нет Тебі́? Отто́лі гнів Твой.
9 С небесе́ сли́шан сотвори́л єси́ суд, земля́ убоя́ся і умолча́,
10 внегда́ воста́ти на суд Бо́гу спасти́ вся кро́ткія землі́.
11 Я́ко помишле́ніє челові́ческоє іспові́стся Тебі́, і оста́нок помишле́нія праздну́єт Ти.
12 Помолíтеся і воздадíте Господеві Бо́гу на́шему. Всі, і́же о́крест Єго́, принесу́т да́ри
13 стра́шному і оте́млющему ду́хи князе́й, стра́шному па́че царе́й земни́х.

Псалом 76

В коне́ц, о Ідиту́мі, псало́м Аса́фу

2 Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м к Бо́гу, і внят ми.
3 В день ско́рби моє́я Бо́га взиска́х рука́ма мої́ма, но́щію пред Ним, і не прельще́н бих, отве́ржеся уті́шитися душа́ моя́.
4 Пом’яну́х Бо́га і возвесели́хся, поглумля́хся, і малоду́шствоваше дух мой.
5 Предвари́сті стра́жби о́чі мої́, см’ято́хся і не глаго́лах.
6 Поми́слих дні пе́рвия, і лі́та ві́чная пом’яну́х і поуча́хся.
7 Но́щію се́рдцем мої́м глумля́хся і тужа́ше дух мой:
8 єда́ во ві́ки отри́нет Госпо́дь і не прило́жит благоволи́ти па́ки?
9 Іли́ до конца́ ми́лость свою́ отсіче́т, сконча́ глаго́л от ро́да в род?
10 Єда́ забу́дет ущедри́ти Бог іли́ удержи́т во гні́ві Своє́м щедро́ти Своя́?
11 І ріх: «Ни́ні нача́х: сíя ізмі́на десни́ці Ви́шняго».
12 Пом’яну́х діла́ Госпо́дня, я́ко пом’яну́ от нача́ла чудеса́ Твоя́
13 і поучу́ся во всіх ді́ліх Твої́х, і в начина́ніїх Твої́х поглумлю́ся.
14 Бо́же, во святі́м путь Твой, кто Бог ве́лій, я́ко Бог наш?
15 Ти єси́ Бог, творя́й чудеса́; сказа́л єси́ в лю́дех си́лу Твою́,
16 Ізба́вил єси́ ми́шцею Твоє́ю лю́ди Твоя́, сини́ Іа́ковлі і Іосифови.
17 Ви́діша Тя во́ди, Бо́же, ви́діша Тя во́ди і убоя́шася, см’ято́шася бе́здни,
18 Мно́жество шу́ма вод, глас да́ша о́блаци, і́бо стрі́ли Твоя́ прехо́дят.
19 Глас гро́ма Твоє́го в ко́лесі, освіти́ша мо́лнія Твоя́ вселе́нную, подви́жеся і трепе́тна бисть земля́.
20 В мо́рі путіє́ Твої́, і стезі́ Твоя́ в вода́х мно́гих, і сліди́ Твої́ не позна́ются.
21 Наста́вил єси́, я́ко о́вці, лю́ди Твоя́ руко́ю Мойсе́овою і Ааро́нею.

По 10-й кафи́смі Трисвято́є… «Пресвята́я Тро́йце»… «О́тче наш»
(див. Вступні молитви)

Та́же тропарі́, глас 6

Стра́шнаго дне прише́ствія Твоє́го ужаса́юся, Хри́сте, і, неуми́тнаго суди́лища боя́ся, Го́споди, ужаса́юся і трепе́щу, я́ко іми́й мно́жество согріше́ній. Но пре́жде конца́, я́ко Ми́лостив Бог, обрати́ і спаси́ м’я, Спа́се мой Многоми́лостиве.

Сла́ва Отцу́, i Си́ну, i Свято́му Ду́ху.

Єгда́ престо́ли на суд поста́в’ятся, Господи, і суди́дищу Твоє́му предста́нут человíци, не предпочте́тся цар во́їна, не преіму́ществит владика раба: ки́йждо бо от свої́х діл іли́ просла́вится, іли́ постиди́тся.

І ни́нi, i при́сно, i во вíки вiко́в. Амíнь.

Вели́ких дарова́ній, Чи́стая Дíво Богома́ти, Ти сподо́билася єси, яко роди́ла єси́ пло́тію Єди́наго от Тро́йці, Христа́ Жизнода́вца во спасе́ніє душ на́ших.

Го́споди, поми́луй (40 разів) і молитва

Го́споди Бо́же наш, в ми́лості бога́тий і в щедро́тах непостижи́мий, єди́не по єстеству́ безгрі́шен, і нас ра́ди, кромі́ гріха́, бив челові́к. Усли́ши в час сей болізне́нноє моє́ сíє моле́ніє, я́ко нищ і убо́г єсм от діл благи́х, і се́рдце моє́ см’яте́ся вну́тр мене́. Ти бо ві́си Ви́шній Ца́рю, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко всю мою́ ю́ность во грісі́х іжди́х і в слід по́хотей пло́ті моє́я ходи́в, весь сміх де́моном бих, весь діа́волу послі́довах, ви́ну в тимі́нії сла́стей валя́яйся. Омрачи́вся бо помишле́нієм от младе́нства, да́же і до ни́ні. Ніко́гдаже восхоті́х сотвори́ти во́лю Твою́ святу́ю, но весь от навіту́ющих м’я стра́стей пліни́вся, сміх і поруга́ніє де́моном бих, ніка́коже во умі́ помишля́яй, я́ко нестерпи́мий гнів, є́же на грі́шники, преще́нія Твоє́го, і лежа́щую геє́нну огне́нную. Я́коже отсю́ду во отча́яніє впади́й і ніка́коже в чу́встві обраще́нія бив, пуст і наг, є́же о Твоє́я дру́жби бих. Кий бо вид гріха́ не соді́лах? Ко́є ді́ло де́монскоє не соді́лах? Ко́є дія́ніє сту́дноє і блу́дноє не с преіму́ществом і тща́нієм соверши́х? Ум воспомина́ньми пло́тскими оскверни́х, ті́ло сміше́ньми окаля́х, дух сосложе́нієм оскверни́х. Всяк уд окая́нния моє́я пло́ті служи́ти і рабо́тати гріхо́м возлюби́х. І кто про́чеє не возрида́єт м’я окая́ннаго? Кто не воспла́чет м’я осужде́ннаго? Аз бо єди́н, Влади́ко, я́рость Твою́ прогні́вах, аз єди́н гнів Твой на м’я розжего́х, аз єди́н лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х, превозше́д і препобіди́в вся от ві́ка грі́шники, несравне́нно погріши́вий і непроще́нно. Но поне́же Многоми́лостивий, Благоутро́бний єси́, Человіколю́бче, і ожида́єши челові́ческаго обраще́нія, се і аз вверга́ю себе́ пре́д стра́шноє і нестерпи́моє Твоє́ су́дище, і я́коже пречи́стим Твої́м нога́м каса́яйся, із глубини́ душí взива́ю Ти: очисти, Го́споди, прости́, Благопреміни́телю, поми́луй не́мощ мою́, приклони́ся недоумі́нію моє́му, во́нми моле́нію моє́му і слез мої́х не премолчи́. Прийми́ м’я ка́ющагося і заблу́ждшаго обрати́, обраща́ющагося обими́ і моля́щагося прости́. Не бо положи́л єси́ покая́ніє пра́ведним, не положи́л єси́ проще́ніє несогріша́ющим, но положи́л єси́ покая́ніє мні грі́шному, в ни́хже в негодова́ніє Твоє́ соді́ях. Наг і обнаже́н пред Тобо́ю предстою́, Сердцеві́дче Го́споди, ісповіда́яй моя́ гріхи́, не бо могу́ воззрі́ти і ви́діти висоту́ небе́сную, от тя́жесті гріхо́в мої́х сляца́єм. Просвіти́ у́бо о́чі се́рдца моє́го і даждь ми умиле́ніє к покая́нію і сокруше́ніє се́рдца ко ісправле́нію. Да со благо́ю наде́ждею і і́стинним увіре́нієм к та́мошнему ми́ру пойду́, хваля́ і благословя́ ви́ну всесвято́є ім’я́ Твоє́, Отца́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

« Кафизма 9 | Зміст | Кафизма 11 »

Опубліковано: 17.10.2013.

Залишити відгук »

«Наша Парафія»