Чин панахиди
Священик: Благословен Бог наш. Трисвяте. Отче наш. Господи, помилуй (12 разів). Слава: і нині. Прийдіть, поклонімось (тричі).
Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. Каже він до Господа: «Ти Пристановище і Захист мій, Бог мій, і я уповаю на Нього». Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків.
Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).
Після цього заупокійна єктенія:
В мирі Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй.
За мир з неба і спасіння душ наших Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
За відпущення гріхів у блаженній пам’яті спочилих Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
За приснопам’ятних рабів Божих (імена), за спокій і блаженну пам’ять їх Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Щоб простив їм Бог всякі провини вільні і невільні, Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Щоб неосудно стали вони перед страшним Престолом Господа слави, Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
За тих, що плачуть, сумують і сподіваються Христового утішення, Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Щоб визволитися їм від усякої скорботи, печалі і зітхання і вселитися їм там, де перебуває світло лиця Божого, Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Щоб Господь Бог вчинив душі їхні у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де всі праведні перебувають, Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Щоб упокоїтись їм на лоні Авраама, й Ісаака, і Якова, Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів їхніх випросивши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богу віддамо.
Співці: Тобі, Господи.
Виголос: Бо Ти єси воскресіння, життя, і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Співці: Амінь.
Алилуя, глас 6.
Стих 1: Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Стих 2: Пам’ять їх з роду в рід.
Стих 3: Душі їхні в блаженстві перебуватимуть.
Тропар, глас той самий.
Глибиною мудрости чоловіколюбно все будуючи і корисне всім подаючи, Єдиний Сотворителю, упокой, Господи, душі рабів Твоїх, які надію покладали на Тебе, Творця й Промислителя і Бога нашого.
Слава: і нині.
Богородичний:
Тебе — і стіну, і пристановище маємо, і молитвеницю благоприємну до Бога, що Його породила єси, Богородице Неневісна, вірних спасіння.
І потім:
Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.
Всі святі знайшли джерело життя і двері раю. О, коли б і мені знайти до нього путь покаяння. Я — загублене ягня, поклич мене, Спасе, і спаси мене.
Благословен єси, Господи…
Святі мученики! Ви проповідували про Христа — Божого Агнця, і, як ягнята, замучені були й перейшли до життя, що ніколи не старіє, а вічно існує. Щиро ж благайте Христа, щоб і нам подав відпущення гріхів.
Благословен єси, Господи…
Всі ви дорогою вузькою і скорботною ходили, хрест, як ярмо, в житті взявши, і Мене наслідували вірою, прийдіть і втіштеся славою і вінцями небесними, що Я приготував вам.
Благословен єси, Господи…
Я несказанної Твоєї слави образ, хоч і ношу на собі рани гріховні, зглянься на Твоє творіння, Владико, і очисти Твоїм милосердям, і жадану вітчизну подай мені, в раю знову мене оселивши.
Благословен єси, Господи…
З нічого Ти мене колись створив і Божественним Твоїм образом підніс; за порушення ж заповіді знову в землю, з якої взяв мене, повернув. Піднеси ж до первісної подоби Твоєї, щоб давню красу мені оновити.
Благословен єси, Господи… Упокой, Боже, раба Твого (рабу Твою) і осели його (її) в раю, де всі святі, Господи, сяють, як світила. Упокой, Господи, спочилого раба Твого (рабу Твою), не пам’ятаючи всі його (її) гріхи.
Слава…
Троїчне Сяйво Єдиного Божества благочесно прославляємо співами: Свят сси, Отче Безпочатковий, Безпочатковий же Сину і Божественний Душе, просвіти нас, що з вірою Тобі служимо, і з вічного вогню визволи.
І нині…
Радуйся, чиста, що Бога тілом породила на спасіння всіх. Через Тебе рід людський знайшов спасіння: о, коли б і ми рай знайшли за Твоєю допомогою, Богородице чиста і благословенна.
Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі, Боже (тричі).
Після цього єктенія:
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй.
Ще молимося за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Подай, Господи.
Диякон: Господу помолимось.
Господи, помилуй.
Священик тихо промовляє молитву:
Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, пі зітхання. Всякий гріх, вчинений ним (нею) словом, чи ділом, чи думкою, як Благий і Чоловіколюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти єдиний без гріха; правда Твоя — правда вічна, і слово Твоє — істина.
Виголос: Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.
І після виголосу співають сідальний, глас 5.
Упокой, Спасе наш, з праведними раба Твого (рабу Твою) і осели його (її) в оселях Твоїх, як про це написано, і прости, як Милосердний, всі гріхи його (її) вільні і невільні, і все, чим згрішив він (згрішила вона) свідомо і несвідомо, Чоловіколюбче.
Слава: і нині.
Богородичний:
Христе Боже, Ти від Діви засяяв світові і через Неї нас синами світла показав, помилуй нас.
Псалом 50:
Помилуй мене, Боже…
Канон, глас 6.
Ірмос: Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон потопляється; пісню перемоги Богові співаймо, взиваючи.
Розпростертими руками на хресті, Отцівським наповнив Ти все благоволінням, Благий Ісусе. Тому пісню перемоги Тобі всі співаємо.
Зі страхом до Тебе, як рабиня, смерть за повелінням підійшла, до Владики життя, що подає нам безконечне життя і воскресіння.
Заспіви: Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Ірмос: Нема Святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і утвердив нас на камені сповідання Твого.
Коли Бога розпинали у плоті, творіння, бачачи, тремтіло від страху; але всемогутня рука ради нас Розіп’ятого кріпко тримала його.
Смертю смерть розорена, лежить, окаянна, без дихання: бо, не терплячи наближення Божественного життя, умертвляється кріпкий, і дарується всім воскресіння.
Упокой, Господи…
Твої, Життєдавче, мученики, що законно постраждали і вінцем перемоги прикрасилися, вічне визволення тому (тій), що у вірі преставився (лася), по дають.
Упокой, Господи…
Мене, заблудлого, многими чудесами і знаменнями спочатку навчивши, наостанку Сам Себе з милосердя, як Співстраждальник, умалив і, пошукавши, знайшов мене і спас.
Слава…
Того (ту), що до Тебе від скороминучого і тлінного життя прибув (прибула), сподоби, Благий, в оселях вічних жити радісно, оправдавши його (її) вірою і благодаттю.
І нині…
Богородичний:
Нема непорочних, крім Тебе, Пречиста Богомати, бо Ти єдина зачала в утробі від віку Бога Істинного, що силу смерти знищив.
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.
Господи, помилуй.
Ще молимося за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) всякої провини, вільної і невільної.
Господи, помилуй (тричі).
Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Господи, помилуй (тричі).
Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Подай, Господи.
Диякон: Господу помолимось.
Господи, помилуй.
Священик промовляє молитву:
Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, вчинений ним (нею) словом, чи ділом, чи думкою, як Благий і Чоловіколюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти єдиний без гріха; правда Твоя — правда вічна, і слово Твоє — істина.
Виголос: Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш: і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Співці: Амінь.
Сідальний, на глас 6: Воістину все суєта, а життя — тінь і сон, бо даремно турбується всякий земнородний, як каже писання: хоч би й світ увесь здобули, і тоді у гробі оселимося, де вкупі царі й убогі. Тому, Христе Боже, спочилого раба Твого (спочилу рабу Твою) (ім’я) упокой, як Чоловіколюбець.
Слава: і нині.
Богородичний:
Всесвята Богородице, в житті моїм не залиш мене, людському заступництву не доручай мене, а Сама заступи і помилуй мене.
Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає, взиваючи, від помислу чистого Господа прославляючи.
Древо процвіло, Христе, істинного життя: бо хрест встановлено і напоєно було кров’ю і водою від нетлінного ребра Твого, життя нам проросло.
Марно змій мені з обманом обоження підкладає: бо Христос, Боготворець людської природи, нині без боротьби стежку життя мені відкрив.
Упокой, Господи…
Найвищу премудрість, Владико, і в дарах безмежну щедрість виявляючи, собори мучеників до ангелів приєднав єси.
Упокой, Господи…
Несказанної Твоєї слави сподоби, Христе, того (ту), що до Тебе преставився (лася), де тих, хто радіє, оселі і голос чистої радости.
Слава…
Прийми, Многомилостивий, того (ту), хто Божественну Твою державу славить, якого (яку) Ти від землі прийняв і сином (дочкою) світла вчинив, очистивши від темряви гріховної.
І нині…
Богородичний:
За пристановище пречисте, храм пренепорочний, ковчег всесвятий і непорочну оселю святости обрав Владика Тебе, красу Якова.
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся, душі тих, що зрання линуть до Тебе пізнати Тебе, Слово Боже, Істинного Бога, що з темряви гріхів взиває.
Відступають переді мною херувими нині, і полум’яна зброя, Владико, одвертається від мене, побачивши Тебе, Слово Боже, Істинного Бога, що розбійникові путь учинив до раю.
Вже не боюся повернення у землю, Владико Христе: бо Ти від землі вивів мене із забуття, благоутробности заради великої, до висоти нетління Воскресінням Твоїм.
Упокой, Господи…
Як жертва священна і як людського єства початок, мученики завжди нам спасіння вимолюють, прославленому Богові себе віддавши.
Упокой, Господи…
Небесного життя і роздавання дарів сподоби, Господи, раніше спочилого вірного раба Твого (вірну рабу Твою), визволення від гріхів йому (їй) подавши.
Слава…
Єдиний єством Животворець і благости воістину недослідима безодня, того, що преставився (ту, що преставилася), Царства Твого сподоби, Щедрий, єдиний Безсмертний.
І нині…
Богородичний:
Тобою, Владичице, для світу Народжений став силою, радістю і спасінням загиблим, визволяючи від врат пекельних тих, що з вірою Тебе прославляють.
Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого пристановища Твого прийшовши, благаю: «Визволи з тління життя моє, Многомилостивий».
Розпинаючись, Владико, прокляття, що на нас, гвіздьми знищив Ти; списом же проколотий у ребро, Адамове рукописання розірвавши, світ визволив Ти.
Адам, оманою спокушений, був зведений до прірви пекельної; але Ти, що єством Бог же і Милостивий, зійшов, щоб знайти його, і, на раменах понісши, із Собою воскресив єси.
Упокой, Господи…
На хресті розіп’ятий, зібрав Ти до Себе собори мучеників, що так, як і Ти, Благий, постраждали. Тому молимо Тебе: преставленого (преставлену) до Тебе упокой.
Упокой, Господи…
Коли прийдеш на хмарах у несказанній славі Твоїй страшно судити увесь світ, благоволи, Світло, зустріти Тебе, Визволителю, вірному рабові Твоєму (вірній рабі Твоїй), якого (яку) від землі прийняв єси.
Слава…
У Божественній Своїй силі джерелом життя бувши, Ти, Владико, виводиш закованих; тому раба Твого (рабу Твою), що до Тебе з вірою відійшов (ла), у райських радощах осели.
І нині…
Богородичний:
У землю ми повернулись. Божу заповідь Божественну порушивши; через Тебе ж, Діво, від землі на небеса вознеслися, тління смертного позбувшися.
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.
Господи, помилуй.
Ще молимося за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) всякої провини, вільної і невільної. Господи, помилуй (тричі).
Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Господи, помилуй (тричі).
Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Подай, Господи.
Диякон: Господу помолимось.
Господи, помилуй.
Священик промовляє молитву:
Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, вчинений ним (нею) словом, чи ділом, чи думкою, як Благий і Чоловіколюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти єдиний без гріха; правда Твоя — правда вічна, і слово Твоє — істина.
Виголос: Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим, і Благим, і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Співці: Амінь.
Кондак: Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого (раби Твоєї), де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхань, а життя безконечне.
Ікос: Ти єдиний Безсмертний, що створив і впорядкував людину, ми ж, земні, з землі створені і в ту саму землю повернемося, бо так звелів Той, Хто створив мене і сказав мені: «Земля єси і в землю повернешся». Туди ж і всі ми, люди, підемо, з надгробним риданням співаючи пісню: алилуя.
І знову: Зі святими упокой…
Ірмос: Росоносною піч учинив ангел преподобним юнакам, халдеїв же опаляючи, веління Боже мучителя нахилило взивати: «Благословен єси, Боже отців наших».
Ридаючи під час страждання Твого, сонце у темряву одяглося, і вдень по всій, Владико, землі світло померкло, взиваючи: «Благословен єси, Боже отців наших».
Одяглося, Христе, сходженням Твоїм пекло у світло, праотець же, радістю сповнившись, торжествував і взивав: «Благословен єси, Боже отців наших».
Упокой, Господи…
Від первісного гріха кров’ю Твоєю визволені, мученики, власною кров’ю окропившись, явно Твою смерть прообразують. Благословен єси, Боже отців наших.
Упокой, Господи…
Люту смерть Ти умертвив єси, Слово Живоначальне, прийми спочилого (спочилу) з вірою в Тебе, що славить Тебе, Христе, виголошуючи: «Благословен єси, Боже отців наших».
Слава…
Духом Божественним мене, людину, ожививши, Богоначальний Владико, сподоби спочилого (спочилу) Царства Твого, щоб співав (співала) Тобі, Спасе: «Благословен єси, Боже отців наших».
І нині…
Богородичний:
Вищою за всяке творіння, Пренепорочна, стала Ти, зачавши Бога, що врата смерти переміг і засуви їх розбив. Тому Тебе, чиста, ми, вірні, у піснях славимо, як Богоматір.
Ірмос: З полум’я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив; бо все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе прославляємо по всі віки.
Юдеїв, колись пророковбивць, нині заздрість учинила боговбивцями, бо Тебе на хрест піднесли, Слово Боже; його ж величаємо по всі віки.
Небесного кола не залишив Ти і, в пекло зійшовши, усього підняв Ти, Христе, чоловіка, що лежав у гноїщі і який величає Тебе по всі віки.
Упокой, Господи…
Мужньо подвиги показавши, прийняли ви, мученики і страстотерпці, вінець перемоги, до Христа взиваючи: Тебе величаємо Христе, по всі віки.
Упокой, Господи…
Вірних, що життя побожно залишили і до Тебе, Владико, перейшли, прийми милостиво і упокой, як Милосердний, тих, що величають Тебе по всі віки.
Слава…
Благозволь, Спасе, нині в землі праведних оселитися всім, що раніше спочили, вірою і благодаттю оправдавши тих, що величають Тебе по всі віки.
І нині…
Богородичний:
Всі славимо Тебе, Всеблаженна, що породила Слово Блаженне, воістину суще, що заради нас плоть прийняло; Його величаємо по всі віки.
Диякон: Богородицю і Матір Світла в піснях величаймо.
Співці: Духи і душі праведних хвалитимуть Тебе, Господи.
Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього не сміють чини ангельські дивитись: через Тебе, Всечиста, Слово стало тілом і явилося людям; величаючи Його з Небесними Силами, Тебе ублажаємо.
До пристрастей непричетним Ти залишився, Слово Боже, плоттю приєднавшись до страждань; але, звільняючи від страждань людину, для пристрастей став стражданням, Спасе наш; бо Ти єдиний Безпристрасний і Всесильний.
Тління смерти прийнявши, від тління зберіг Ти тіло Своє, Твоя ж животворча і Божественна, Владико, душа у пеклі не залишилась; але, як від сну воскресши, нас із Собою підняв Ти.
Упокой, Господи…
Надія зміцнила собори мучеників, запалила їх любов’ю до Тебе, подавши їм образ будучого непорушного істинного спокою, його ж, Благий преставленого (ну) вірного (ну) сподоби.
Упокой, Господи…
Світле Твоє і Божественне сяйво, Христе, благослови одержати з вірою преставленому (ній), подаючи йому (їй), як Єдиний Милостивий, спокій на лоні Авраама і вічного блаженства його (її) сподобляючи.
Слава…
Своїм єством, Благий, і Милосердний, і Многомилостивий, і Благоутробний, — тих, що з цього місця страждання і тіні смертної преставив, осели там, де Твоє, Спасе, світло сяє.
І нині…
Богородичний:
Визнаємо Тебе, чиста, за покров святий, і ковчег, і скрижалі закону благодаті і, бо через Тебе прощення дано було тим, що оправдалися кров’ю Народженою з Твоєї утроби, Пренепорочна.
Тоді священик виголошує:
Богородицю і Матір Світла в піснях величаймо.
Співці: Духи і душі праведних хвалитимуть Тебе, Господи.
І катавасія: Бога людям…
Читець: Трисвяте… і після Отче наш… співаємо ці тропарі на глас 4.
З духами спочилих праведників душу раба Твого (раби Твоєї) (ім’я) Спасе, упокой і прийми її до блаженного життя біля Тебе, Чоловіколюбче.
В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого (раби Твоєї), бо Ти єдиний Чоловіколюбець.
Слава…
Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу раба Твого (раби Твоєї) упокой.
І нині…
Господи, помилуй.
Богородичний:
Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його (її).
Диякон промовляє: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимося Тобі, вислухай і помилуй.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Ще молимося за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) всякої провини, вільної і невільної.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Співці Подай, Господи.
Диякон: Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй.
Священик промовляє молитву:
Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, вчинений ним (нею) словом, чи ділом, чи думкою, як Благий і Чоловіколюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти єдиний без гріха; правда Твоя — правда вічна, і слово Твоє — істина.
Виголос: Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Диякон: Премудрість.
Співці: Чеснішу… і все інше.
І одразу ж священик чинить відпуст:
Христос, що воскрес із мертвих, Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилого раба Свого (спочилої раби Своєї) (ім’я) в оселях святих учинить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Чоловіколюбець.
Співці: Амінь.
Після цього: У блаженнім успінні вічний спокій подай, Господи, спочилому рабу Твоєму (рабі Твоїй) (ім’я) і сотвори йому (їй) вічную пам’ять.
Співці: Вічная пам’ять (тричі).
Чин похорону священиків на Великодньому тижні | Зміст |
