Глас 5. Четвер
У четвер на ранній
Після 1-ї кафизми сідальні апостолам. Глас 5
Як самовидців і слуг Слова, премудрих апостолів прославимо всі земнородні духовними піснями і співом; бо вони старанно молять Христа за нас, що оспівуємо священну їх пам’ять і поклоняємось їхнім мощам.
Стих: По всій землі розійшлося віщування їх, і в краях вселенної слова їх.
Одностайно прославимо апостолів, як самовидців Слова, і божественних проповідників, які духовно уловили народи, які явно привели нас до пізнання Христа, визволивши від омани рід людський і сподобивши Царства Небесного.
Слава, і нині… богородичний: Засуджений я судом совісті і, раніше суду про суд думаючи, тремчу, окаянний, згадуючи безліч моїх гріхів; але до Тебе незборимої зі зворушенням взиваю як до Заступниці і покрову: того сорому позбав мене і спаси молитвами Твоїми.
Після 2-ї кафизми сідальний. Глас 5
Одностайно прославимо апостолів, що проповідували всім православне Господнє вчення, і прогнали єретичний морок, і засяяли світові духовне просвіщений благодатним вченням, і моляться за наше спасіння.
Стих: Небеса проповідують славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь.
І знову промовляй той самий сідальний.
Стих: Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів.
Мученичий: Небесні сили здивувалися терпінню святих мучеників: як вони у немічному тілі, добре подвизаючись, невидимо перемогли безплотного ворога силою хресною і моляться Господеві, щоб Він помилував душі наші.
Слава, і нині… богородичний: Тебе, пристановище, і стіну, і надію, і покров, і тепле заступництво знайшовши, ми, вірні, до Тебе вдаємося і старанно взиваємо з вірою: помилуй, Богородице, тих, що уповають на тебе, і визволи від гріхів.
Після 3-ї кафизми сідальний. Глас 5
Ученики Спасові, божественні апостоли, що спасительне слово посіяли по всіх краях землі і осяяли тих, що сиділи у темряві і тіні; мою душу, затьмарену чорнотою пристрастей, просвітіть вашими молитвами, всехвальні.
Господи, невимовне таїнство Твого втілення проповідали немудрі, філософів посоромили, риторам рибалки закрили вуста і стали премудрими вчителями народів, просвітивши краї землі світлом божественного богопізнання; ними подай нам велику милість.
Слава, і нині… богородичний: Тим, що мають уповання на Тебе, Діво Пречиста, будь покровом у різних
напастях і обставинах; і від лютих бід визволи нас, благаючи Сина Твого, за апостолами Його, і спаси усіх, хто оспівує Тебе.
Творіння преподобного Феофана, єпископа Нікейського. Глас 5
Ірмос: Коня і вершника у море Червоне, долаючи ворога силою могутньою, скинув Христос, Ізраїля ж спас, що переможну пісню співав.
Першоданим сяянням Світлодателя, що плоттю розмовляв з людьми, ви, славні, збагатилися, душі моєї морок розженіть, божественні апостоли (двічі).
Натягнув божественний лук і, як стріли, послав вас, апостоли, у весь світ сокрушати стріли підступного ворога і зціляти рани вірних.
Маючи вчителем Саму Премудрість, ви, апостоли, умудрили всі краї землі відганяти всяке злодійство ворога.
Богородичний: Єдина благословенна, Богорадувана, обрадувавши благословеннями рід людський, моли Христа, Пречиста, з божественними апостолами помилувати нас.
Творіння преподобного Йосифа. Глас 5
Ірмос той самий.
Вірою і любов’ю, отче, ти став своїм Богові, виконуючи Його всесвяту волю; Ним же ти у всьому був святим, мудрий святителю Миколаю.
Маючи тебе заступником перед Щедрим Богом, ми, обтяжені напастями і печалями, звертаємося до Тебе: даруй нам руку, що спасає нас від усякого утиснення.
Для мирян помазав тебе Христос, духмяністю чудес нас духмяниш; тому благаємо тебе, Миколаю, позбавити нас гріховного смороду.
Богородичний: У давнині пророчий собор прорік Тебе, Діво, божественною горою і непрохідними дверима, тому молимось Тобі: відкрий нам, Отроковице, божественні двері покаяння.
Ірмос: На нічому поставив Ти землю повелінням Своїм і повісив її, щоб непорушно стояла на непорушному, Христе, камені заповідей Твоїх, Церкву Твою утверди, єдиний благий і Чоловіколюбець.
Той, що плоттю зубожів, багатий благістю; вас, славних апостолів, заради Нього зубожілих, збагатив усякими дарами, щоб ви збагачували краї землі божественним і чесним богопізнанням (двічі).
Уранився я отруйним укусом змія і нажив уранене серце, тому взиваю до Тебе, Христе, заради мене ураненого: молитвами Твоїх апостолів зціли і спаси мене, молюся.
Сіткою молитов ваших, всеблаженні, визволивши мене із злобної глибини супротивника, і від хвилювання помислів, і від смертоносних пристрастей, приведіть до Бога всіх спасенними.
Богородичний: Ти, що прийняла дощ небесний, з апостолами благай Його зупинити потік моїх пристрастей, висушуючи безодню мого гріха, і спасти мене, що чисто Тебе прославляє.
Стріли лукавого ти притупив, преподобний, твоїми божественними трудами; але твоїми молитвами, премудрий, збережи не ушкодженими його злодійством і насиллям тих, що оспівують тебе, великий Миколаю.
Ангельське житіє ти на землі показав, нині завжди з ангелами стоїш перед тройчеським престолом, святий, благаючи прощення наших гріхів і визволення від напастей, першосвятителю отче Миколаю.
Затьмарення розуму мого розжени, Миколаю, твоїми світлоносними молитвами, утихомир бурю пристрастей, керуй мною, отче, до пристановища безстрастя, молюся, щоб я прославляв тебе похвалами.
Богородичний: Стоячи праворуч Христа як Цариця, золотою вишивкою одежі прикрашена, Богообрадувана, виблагай нам Царство Небесне Твоїми молитвами, Отроковице всенепорочна.
Ірмос: На хресті Твоє божественне страждання передбачивши, Авакум, ужахнувшися, взивав: Ти, Милосердний, владу сильних знищив, зійшовши до сущих у пеклі, як всесильний.
Будучи дверима, Ісус Бог наш і Господь відкрив апостолам Своє пізнання і через їх вчення відкрив двері всім народам (двічі).
Сину Божий, Ти вчинив апостолів синами Отця Твого Небесного, синами по благодаті; їхніми молитвами сотвори всіх нас синами світла.
Ви, що преславно сядете на дванадцяти престолах з Суддею і Царем, позбавте мене, святі апостоли, страшного і жахливого суду.
Богородичний: Ковчеже божественного свячення, освяти мою душу, помисли просвіти, завжди благаючи Христа з апостолами, щоб Він спас мене.
Ти змінив тимчасове на вічне, його ж приписниками сотвори і нас святими твоїми молитвами, Миколаїв, і визволи нас від усяких житейських спокус.
Ти, Миколаю, був першосвятителем для мирян, одухмянив миром почуття серця мого, святий, і завжди відганяй від нього злосморідні пристрасті молитвами твоїми, сокруши, Миколаю, видимі і невидимі підступи ворога і пошли до безкінечної загибелі наших ворогів, які завжди поборюють нас.
Богородичний: Пресвята Богородице, допоможи мені, що завжди потопаю через тілесні насолоди і лежу на постелі відчаю і стогну.
Ірмос: До Тебе, що у світло, як у ризу, зодягнувся, зранку молюся і взиваю: душу мою затьмарену просвіти, Христе, як єдиний милосердний.
Духовні красномовці, чесні апостоли, ви в страху прийняли Святого Духа, що зійшов на вас у світлиці у вигляді вогню (двічі).
Знищуючи нечестя, святі апостоли, зціліть росою зцілення принижені гріхами мої помисли.
Вас, апостоли, як вогняні стріли, послав Христос сокрушати стріли лукавства; тому зціліть мене, ураненого ворожими стрілами.
Богородичний: Не осуди мене і не відкинь мене від лиця Твого, Многомилостивий: благає Тебе чисто народивша і апостольський собор.
Ідолів знищив ти, святий, і ради єретиків вчинив бездійними, Миколаю, і визволив засуджених на смерть.
З молодості, преподобний, зранку взивав ти до Господа і сущим від Нього світлосяянням просвітився, тому молюся: розжени душі моєї хмари.
Тебе молимо, отче Миколаю, у цей час будь посеред усіх нас, що звертаємось до тебе, і даруй нам прохання, які служать нашому спасінню.
Богородичний: Незбагненний розумом, Богоблагодатна, через тебе плоть прийняв, визволяючи людей від скорбот.
Ірмос: Смертоносною бурею схвильоване море пристрастей утихомир, Владико Христе, і від тління визволи мене, як милосердний.
Ти зупинив розповсюджене гноїння злоби душ язичників, Чоловіколюбче, сіллю вчення святих твоїх учеників (двічі).
Ти, Владико Христе, знаєш глибину моїх гріхів; подай мені руку і спаси мене, Чоловіколюбче, молитвами святих Твоїх апостолів.
Судде праведний, у день страшного суду позбав мене, тремтячого, засудження молитвами достославних Твоїх апостолів.
Богородичний: Мене, що перебуваю у відчаї від безлічі гріхів, сподоби спасіння, Господи, молитвами учеників і Матері Твоєї.
Милостивим сотвори Владику Твоїми молитвами до всіх, хто шанує тебе, Миколаю, щоб Він подав прощення наших гріхів.
Позбав хвороб і спокус житейських, напастей же і скорбот, Миколаю, тих, хто придбав тебе молитовника перед Господом.
Лікаря дивного явив тебе Христос: тому зціли недуги, Миколаю, тих, хто до тебе побожно звертається.
Богородичний: Народженицею безмужньою була Ти, Богомати чиста, заради цього благаю Тебе з вірою: розжени душі моєї відчай.
Ірмос: Преславний отців Господь полум’я погасив, покрив росою юнаків, що одностайно співали: Боже, благословен сси.
Преславний отців Господь підніс вас, боговидці ученики Христові, щоб ви зруйнували всю силу ворожу.
Омийте скверну серця мого струмками зворушення, вашими молитвами, навчаючи взивати: Боже, благословенний Ти.
Вогнем Божественного Духа ви спалили всяку суєту; тому визволіть мене від вогняної геєни, ученики Бога Слова.
Богородичний: Ти єси виправлення Адамового падіння; підніми мене, що упав у прірву зла, молитвами Твоїми, Діво, і божественних апостолів.
Весь віддався Богові, Миколаю, всього мене спаси, що завжди впадаю, окаянний, у пристрасті житейські, богомудрий.
Світило боговидне, осяй мій розум, постійно затьмарений мороком пристрастей, і навчи благообразно ходити в житті.
Всякі лукаві уста, що відкриваються проти мене, закрий, Миколаю, молитвами твоїми і визволи мене від ворогів видимих і невидимих.
Богородичний: Із Тебе засяяло нам невечірнє Сонце, хмаро всесвітла, Христос Бог наш, просвіщаючи тих, хто перебуває у темряві невідання, Богородице.
Ірмос: Тебе, Вседержителя, у печі юнаки, склавши всесвітній хор, співали: всі діла Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.
Ти, Слове, простягнув духовні хмари — апостолів Твоїх, які проливають дощ премудрих і божественних навчань і напоюють нас по всі віки.
Прикрашені стовпи Церкви, яку ви тримаєте вченням віри, утвердіть божественним мудрим дійством зігнилу храмину душі моєї, боговидці.
Стогни, душе, і принеси Господеві потоки сліз від усього серця, взиваючи: єдиний Щедрий, спаси і очисти мене благоприємними молитвами славних апостолів.
Богородичний: Сіоне обраний, царський граде, сотвори мене громадянином вишнього града, благаючи, Пречиста Діво, з божественними учениками бездітного Сина Твого.
У Мирах був ти великим першосвятителем, Миколаїв; одухмянь миром почуття душі моєї, щоб я вивергнув злосморід пристрастей і прийняв благодать Утішителя.
Зупинив ти, премудрий, струмками святого твого язика струмки Арієвої хули; тому взиваю до тебе: потоки пристрастей моїх висуши твоїми молитвами, Миколаю всеблаженний.
Визволи нас твоїми молитвами від гріхів, демонського озлоблення, язичницького полону і всіх людей лукавої злої шкоди, щоб ми прославляли тебе як нашого визволителя.
Троїчний: Ті, що тройчеське єдиноначало безперестанно вірою славлять, взиваймо: Отче, Слове і Всесвятий Душе, оспівуємо Тебе в піснях по всі віки.
Богородичний: Заради нас Бог одягнувся із Тебе в плоть і показав Тебе всьому роду нашою чистою і непорочною заступницею, Діво; тому Тебе, вірні, великим гласом оспівуємо.
Далі співаємо пісню Богородиці: Величає душа Моя Господа… і поклони.
Ірмос: Ісає, радій! Діва мала в утробі і народила Сина Еммануїла, Бога й людину, Схід — ім’я Йому; Його величаючи, Діву ублажаємо.
Ви явилися світлосяйними духовними зірками на небесах, маючи посередині Христа як Сонце, і краї землі оновили, премудрі; заради цього ублажаємо вас.
Христові рани на божественному вашому тілі носячи, як прекрасну оздобу, премудрі апостоли, уранену демонськими стрілами мою душу зціліть вашими молитвами до Господа.
Мене, що лежу в глибокому рові гріха, Христе, і сном лютого лінивства душу обтяжив, підніми, Слове, Твоїми учениками, як Лазаря, і спаси, Господи.
Богородичний: Направ путь душі моєї, Слове Божий, на стежки заповідей Твоїх незаблукалих, маючи молитовницею народившу Тебе Пречисту Діву і премудрих Твоїх апостолів, Многомилостивий.
Святитель був божественний, всі заповіді Христові виконав, тому вірним став божественним охоронителем; отче Миколаю, зберігай їх від усяких напастей і озлоблення.
Як колись прогодував ти місто твоє, страждаюче від голоду, як добрий пастир, преподобний, так і нині нагодуй мою душу хлібом духовним, отче Миколаю, що придбав тебе, благого заступника.
Тебе, велике сонце, що завжди стоїть на висоті Церкви Христової, преподобний пастирю, вірно молимо: світлоносним сяянням світла розжени глибоку темряву гріха душ наших.
Наближається, як написано, страшний день пришестя Христового; піднімись, душе, відкинь лінивство і щиро до Христа взивай: спаси мене, Господи, молитвами Твого Миколая.
Богородичний: Світлим світильником передбачив тебе пророк, Пречиста, і свічку духовну, що носить Христа, Яким просвіщаються ті, що лежать у темряві і пристрастях; Тебе ублажаємо, Богородице Приснодіво.
Далі: Достойно є… і поклін. Єктенія мала, світильний і псалми звичайні.
Ученики Спасові, ви були самовидцями таїн, проповідували невидимого і не маючого начала Бога, промовляючи: на початку було Слово; не створені були раніше ангелів і не навчилися від людей, але від вищої Премудрості; тому, маючи сміливість, моліться за душі наші.
Стих: Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимося. Звесели нас у всі дні наші: за ті дні, коли Ти смирив нас, за літа, коли ми бачили зло. І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої, і навчи синів їх.
Апостолів Господніх єдинодушно прославимо в піснях, бо вони, одягнувшись у хресну зброю, ідольську оману знищили і явилися переможними вінценосцями; їхніми молитвами і всіх святих, Боже, помилуй нас.
Стих: І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас, діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.
Мученичий: Святі мученики, знаходячись у муках, радіючи, взивали: це є торгівля наша перед Владикою: бо замість ран на тілі світле одіяння засяє нам у воскресінні; замість безчестя — вінці; за кайдани у в’язниці — рай; і за осудження як злодіїв — житіє з ангелами; їхніми молитвами, Господи, спаси душі наші.
Слава, і нині… Богородичний: Ублажаємо Тебе, Богородице Діво, бо із Тебе засяяло Сонце праведне — Христос, що має велику милість.
Далі: Благо є сповідатися Господеві… Трисвяте по Отче наш. Тропар святому, якщо є. Єктенія, час 1-й, псалми звичайні, все інше за порядком і відпуст.
У четвер блаженні. Глас 5
Розбійник на хресті увірував у Тебе як Бога, Христе, сповідав тебе від чистого серця, взиваючи: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Як світлі хмари, пройшли ви по землі, божественні ученики, водою живоносною окроплюючи, і серця, стомлені гріхами, щедро напоюєте.
Стих: Блаженні гнані за правду, бо ваше є Царство Небесне.
Як таємниче проміння Сонця, що засяяло від Діви чистої, ви просвітили тих, що сиділи у темряві невідання, божественні ученики Христа Бога нашого.
Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та зводитимуть на вас усяке лихослів’я і наклепи — Мене ради.
Розпалення лютих мук, премудрі, ви перетерпіли щирою душею, попалили ідольську оману і прийшли до божественної утіхи, святі мученики.
Стих: Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.
Щоб драхму, поховану в глибині гріхів, знайти і принести до Отця, Ти, Христе, послав проповідниками апостолів, які отримали Божественного Духа.
Слава… Троїчний: Пребожественна Тройце, Отче безначальний, Сину співбезначальний і Святий Душе: єдине Божество, молитвами всіх проповідників збережи Церкву Твою.
І нині… богородичний: Апостолів прикраса, Богообрана, мене, затьмареного насолодами житейськими, просвіти зорею покаяння, щоб я величав Тебе.
У четвер на вечірні
На Господи, взиваю… стихири хресні. Глас 5
Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.
Всі дерева дібровні нехай радіють, бачачи чесне древо, стражданнями Владики обрадуване, благодаттю сяюче, як полум’я вогню, виточуючи всім дарування як води, просвіщаючи душі і помисли, очищаючи недуги, відганяючи невидимі пристрасті, явно перемагаючи іноплемінні народи, подаючи завжди перемогу вірним, благословення і велику милість.
Стих: Ради імені Твого страждаю за Тебе, Господи, страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.
Місцю, де стояли ноги Господні, вірою поклоняючись, як говорить пророк, Христа славословимо розіп’ятого, що розіп’яв гріхи наші; зруйнував клятву на нас і примирив з Отцем тих, що зовсім відійшли від Нього помислами; цвяхи на руках і ногах Його, спис і тростину, губку і вінець цілуємо, ганьбу, і знущання, і все, що прийняв, побожно шануємо, бо через них ми спаслися.
Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.
Всі члени тіла розіпнімо заради Христа, і для світу умертвімось, і будемо ходити по ступнях Христа Вседержителя, Його ж божественний хрест на плечах понесімо, відкиньмо плотські насолоди і гріховні похоті, які душу тягнуть до гріха; помишляючи, що стоїмо і дивимось на Нього, розіп’ятого на хресті, і душу Свою віддавши з зітханням у руки Отцю, щоб завжди бути з Ним нерозлучним.
Стих: Бо в Господа милість, і велике в Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.
Коли, гроно ненасаджене як лоза виростивши, Ти побачила на древі повішеного, списом проколеного в божественні ребра, що це, промовляла Ти, Сину Мій і Боже? Як Ти, що всі недуги і пристрасті зціляв, терпиш страждання, будучи безстрасним за божественним єством? Чим відплатили безблагодатні люди Тобі, Благодійнику, за всі Твої благодіяння? Взивала Пречиста. Але Його благай безперестанно, щоб Він Своїми стражданнями визволив мене від пристрастей, щоб я славив Тебе.
Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.
Плачемо всі, і руки простягаємо, і б’ємо себе в груди, проливаючи теплі сльози, схиляючи коліна, обличчям б’ючи в землю щиро, зітхаючи до неба, бо ми нерозумними ділами прогнівали Бога, заповіді Його відкинули, тому просимо визволити нас на майбутньому суді від усяких мук; ми, опечалені, звертаємося до Тебе молитвами Матері Твоєї: сотвори нас причасниками Царства Твого, бо Ти заради нас воплотився і хрест перетерпів.
Стих: Велика милість Його над нами, й істина Його перебуває повік.
Кому уподібнилася, душе, маючи завжди успіх у гіршому, і безумно додаєш до твоїх ран безліч струпів, і перетворюєш тіло на суцільну рану; не думаєш, що Суддя наближається, перед Яким ти станеш, щоб прийняти за діла, провини і томління? Але навернувшись, припади до Діви, взиваючи: Владичице, Владичице, не зневаж мене, що прогнівав Бога благомилостивого, який від Тебе народився на спасіння людей і розіп’явся плоттю.
Слава, і нині… богородичний: Заради нашого визволення Ти, безгрішний Христе, благозволив дати велику ціну — пречисту кров Твою, бажаючи всім дарувати спасіння; тому, бачачи Тебе розіп’ятим, Мати Твоя, ридаючи і волосся своє терзаючи, промовляла: Сину, Агнець непорочний, бажаючи визволити світ чесною кров’ю, від очей Моїх як Ти зайшов, Спасе, незаходиме Сонце, всім подаючи просвіщений, і мир, і велику милість.
Далі: Світло тихе… Прокимен дня. Сподоби, Господи, у вечір цей…
Господи, колись за Мойсея пророка, як тільки з’являвся образ хреста Твого, перемагав ворогів Твоїх; нині ж, маючи самий хрест Твій, помочі просимо: укріпи Церкву Твою заради великої милості, Чоловіколюбче.
Стих: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині — до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.
Хрест Твій, Христе, хоч і є в сутності видиме дерево, але одягнене божественною силою; і, являючись світові чуттєво, духовно творить наше спасіння; йому ж поклоняючись, славимо Тебе, Спасе, помилуй нас.
Стих: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.
Мученичий: Про все земне не дбаючи і на страждання сміливо наважившись, ви не осоромились блаженною надією і стали спадкоємцями Небесного Царства, всехвальні мученики; маючи сміливість перед Чоловіколюбцем Богом, виблагайте примирення світові і душам нашим велику милість.
Слава, і нині… хрестобогородичний: Бачачи в давнині на хресті розіп’ятого Агнця і Сина Свого, Діва Мати і всеблаженна Отроковиця зі сльозами взивала: горе Мені, Сину Мій, як Ти умираєш, будучи за природою безсмертним Богом?
Далі: Нині відпускаєш раба Твого, Владико… Трисвяте по Отче наш… Тропар святому, єктенія і відпуст.
У четвер на повечір’ї
Ірмос: Коня і вершника у море Червоне, долаючи ворога силою могутньою, скинув Христос, Ізраїля ж спас, що переможну пісню співав.
Знаємо Тебе, Діво Богоневісто, другим незрівнянним духовним раєм, що перевершує той рай, що в Едемі, Богомати; Ти бо нетління виростила людям.
Древо життя було заборонене Адамові в раю; причастившись древа духовного, одержав безсмертя, яке дарував Той, Хто прийняв від Тебе плоть.
Слава… Спочатку був створений із землі Адам пречистими руками Вседержителя; від Тебе ж, Богородице Діво, народився безмужньо Новий Адам, Творець людства.
І нині… Безодня остання гріхів охопила мене і зводить мене в глибину лютого відчаю; Ти, що народила безодню милосердя, незабаром спаси мене.
Ірмос: На нічому поставив Ти землю повелінням Своїм і повісив її, щоб непорушно стояла на непорушному, Христе, камені заповідей Твоїх, Церкву Твою утверди, єдиний благий і Чоловіколюбець.
Ти, що сотворив землю живоносним садом, від безмужньої жони, як із землі, прийшов безсіменно втілений, Слове Божий незмінний.
Ти єси земнородних надія, і поміч, і радість, і покров, і пристановище, Владичице Мати життя; тому молимось Тобі: пошли Твою поміч усім, хто оспівує Тебе.
Слава… Недужі, обтяжені лютими напастями, Вседержителю щедрий, Боже всього творіння, приводимо Тобі всі трисвяту Твою скинію в молитву і взиваємо до Тебе: визволи рабів Твоїх від недолі.
І нині… Засмучує мене тяжко гріховна хвиля і тягне в глибину гріхів, Пречиста, і буря супротивних помислів хвилює душу мою; народивша Керманича, прискори визволення раба Твого.
Ірмос: На хресті Твоє божественне страждання передбачивши, Авакум, ужахнувшися, взивав: Ти, Милосердний, владу сильних знищив, зійшовши до сущих у пеклі, як всесильний.
Єва, підкорившись змію, породила печаль жонам; Ти ж, Діво, повіривши Божому віщуванню, зацвіла всьому світові радість.
На початку від ребра Адама була народжена Єва, нині ж Бог — від Матері Богоневісти; Його ж Діва без отця народила втіленим.
Слава… Єва радується, бо Отроковиця визволила від давнього засудження праматір, бо Вона нетлінно зачала Суддю і народила Милосердного.
І нині… Життя моє наповнилося гріхами, думки пристрасні, і душа моя засуджена; тому Твоїм благосердям помилуй і спаси мене, Владичице.
Ірмос: До Тебе, що у світло, як у ризу, зодягнувся, зранку молюся і взиваю: душу мою затьмарену просвіти, Христе, як єдиний милосердний.
Стовп і світлу хмару знайшовши Тебе, Діво Мати Світлодавця, ми, що ходимо по пустелі лестощів, недолі уникаємо.
Радуйся, народивша Бога плоттю, раніше віків народженого від Отця безплотно, Який благозволив явитися нам.
Слава… Ти, Маріє, перемогла сонце Твоєю світлістю; бо Ти обняла Того, Хто руками прикрасив небо світилами, і Твоєю груддю годувала Його.
І нині… Не осуди мене на вогонь невгасимий, Христе Спасе мій, молитвами Пречистої, що народила Тебе.
Ірмос: Смертоносною бурею схвильоване море пристрастей утихомир, Владико Христе, і від тління визволи мене, як милосердний.
Того, Хто спас у давнину пророка Іону в киті, Ти непошкоджено носила в утробі Твоїй — чудного Бога, Пречиста Приснодіво.
Господа, Який тримає моря, Ти, Пречиста Діво, незбуреним носила, як силу, і приспала солоне море омани.
Слава… Ти, Пречиста, народила Христа, тишу всіх; утихомир Твоїми молитвами нестерпну бурю пристрастей, що находить на мене.
І нині… У день печалі, коли буду розлучатися з тілом, постань переді мною і вирви із бісівського володіння.
Далі: Господи, помилуй (тричі). Слава, і нині…
Побачивши Тебе, Христе, на хресті розіп’ятим серед розбійників, Мати Твоя, розриваючись материнською утробою, промовляла: безгрішний Сину, як Тебе неправедно на хресті розіп’яли як злодія, що хочеш оживити людський рід як Всеблагий?
Ірмос: Преславний отців Господь полум’я погасив, покрив росою юнаків, що одностайно співали: Боже, благословен єси.
Той, що до праотця Авраама прийшов, Бог, Син Твій був, і благословив від сімені його народи, Благословенна.
Ти є ліствиця непорочна Якова, бо Тебе єдину Бог обрав Матір’ю, заради Неї Бог з’єднав його нащадків.
Слава… Преславний з Отцем і Духом Син обрав Тебе, Чиста, в оселю Собі для втілення.
І нині… Бога, Якого Ти народила, завжди благай спасти мене і досягти простоти серця, що вірою взиваю: Боже, благословенний Ти.
Ірмос: Тебе, Вседержителя, у печі юнаки, склавши всесвітній хор, співали: всі діла Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.
Дослідники не можуть зрозуміти Різдво Твоє, Діво; вірою ж пізнають його ті, що взивають: всі діла Господні, Господа оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Не позбавившись слави дівоцтва, материнською честю збагатилася Ти, Безневісна; знає це Той, Хто явно чудодіє; Його ж прославляємо повіки.
Слава… Подивись, Пречиста Блага, на озлоблення смиренної моєї душі і незабаром зціли мою хворобу, щоб я прославляв Тебе повіки.
І нині… Прийми милостиво Твою Матір, Слове, Яка молиться за спасіння людей Твоїх, Благий, яких Ти придбав Своєю кров’ю, щоб ми благословляли Тебе по всі віки.
Ірмос: Ісає, радій! Діва мала в утробі і народила Сина Еммануїла, Бога й людину, Схід — ім’я Йому; Його величаючи, Діву ублажаємо.
Богородице Владичице, ублагай ушановувану Тройцю, одного із Якої Ти нам безболісно плоттю народила, примирити сущих на землі і відпустити гріхи тим, хто оспівує Тебе.
Хоч і один лицем розуміється Еммануїл, але у двох природах; бо ось і дві волі сповіщаються в Ньому і два дійства, тому Його Матір сповідуємо Богородицею.
Слава… Оплакую себе, помишляючи про безліч моїх гріхів і пристрастей, душі моєї відчай і розуму мого нерозуміння; сподоби мене спасіння.
І нині… Вороги мої, Господи, напали на мене як розбійники, знявши небесну світлоносну одежу, і наклали на мене багато ран; Ти, з’явившись, зціли мене, ледве живого.
Далі: Достойно є… і поклін. Трисвяте по Отче наш… Тропарі та інше звичайне і відпуст.
Глас 5. Середа | Зміст | Глас 5. П’ятниця
