Проскомидія
Священик і диякон тричі вклоняються перед жертовником і кожен промовляє:
Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).
Далі кожен промовляє: Викупив Ти нас від прокляття закону Найсвятішою Твоєю Кров’ю, коли на хресті Тебе прибито, а коли списом проколото, став Ти джерелом безсмертя для людей, Спасе наш, слава Тобі.
Диякон: Благослови, владико.
Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
І. Священик бере в ліву руку першу просфору з печаткою: ІС. ХС. НІ. КА., а копіє в праву, тричі хрестить копієм просфору поверх печатки і промовляє:
На спомин Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (тричі).
І надрізає копієм з правого боку печатки (з лівої руки священика), а ріжучи, промовляє:
Як ягня на заколення ведено Його.
З лівого боку надрізаючи:
І як агнець непорочний перед тим, що стриже його, мовчить, — так і Він не відкриває уст Своїх.
Верхню сторону печатки надрізаючи:
В покорі Його суд над Ним відбувся.
Долішню сторону печатки надрізаючи:
Але про рід Його хто оповість? (Іс. 53:7–8).
Диякон, побожно дивлячись на це священнодійство і ораря в руках тримаючи, при кожному надрізуванні промовляє:
Господеві помолімось.
Після цього промовляє: Візьми, владико.
Священик, відрізаючи копієм з правого боку просфори (з лівої руки священика), виймає святий хліб (Агнця), промовляючи:
Бо візьметься від землі життя Його.
І кладе його печаткою вниз на дискос при словах диякона:
Принеси в жертву, владико.
Священик глибоко надрізає святий хліб навхрест, промовляючи:
Приноситься в жертву Агнець Божий, що бере гріх світу ради життя світу і спасіння.
І повертає його догори печаткою.
Диякон: Проколи, владико.
Священик, проколюючи святий хліб копієм в правий бік печатки (з лівого боку священика), промовляє:
Один із воїнів списом проколов Йому ребра, і зараз витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве (Ін. 19:34–35).
Диякон, узявши вино і воду, промовляє до священика:
Благослови, владико, святе з’єднання.
І вливає до святої чаші разом вино і воду. Священик, благословляючи, промовляє:
Благословенне з’єднання Дарів Твоїх нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
II. Священик бере другу просфору з печаткою МБ (Мати Божа) і промовляє:
На честь і пам’ять преблагословенної владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії. Молитвами Її прийми, Господи, жертву цю в наднебесний Твій жертовник.
Вийнявши часточку, кладе її праворуч святого хліба, промовляючи:
Стала Цариця праворуч Тебе, прибрана в позолочені ризи з окрасами (Пс. 44:10).
III. Далі бере третю просфору і, вийнявши з неї першу часточку, кладе її ліворуч святого хліба і промовляє, починаючи перший рядок:
1. Чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоана.
Тоді промовляє:
2. Святих славних пророків: Мойсея і Аарона, Іллі і Єлисея, Давида і Ієсея, святих трьох отроків і Даниїла пророка і всіх святих пророків.
І, вийнявши часточку, кладе її попід першою. Тоді промовляє:
3. Святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла і всіх інших святих апостолів.
І так кладе третю часточку, закінчуючи перший рядок Тоді промовляє:
4. Святих отців наших, святителів: Василія Великого, Григорія Богослова й Іоана Золотоустого, Афанасія і Кирила, Миколая Мир-Лікійського, Михаїла і Макарія, митрополитів Київських, Димитрія Ростовського, Інокентія Іркутського, Феодосія Чернігівського, Іоасафа Білгородського і всіх святих святителів.
І, вийнявши четверту часточку, кладе її біля першої, починаючи другий ряд. Тоді знову промовляє:
5. Святого апостола первомученика і архидиякона Стефана, святих великих мучеників: Димитрія, Юрія, Феодора Тирона, Феодора Стратилата і всіх святих мучеників; і мучениць: Фекли, Варвари, Киріякії, Євфимії, Параскеви, Катерини і всіх святих мучениць.
Вийнявши п’яту часточку, кладе її під четвертою. Тоді промовляє:
6. Преподобних і богоносних отців наших: Антонія, Євфимія, Сави, Онуфрія, Афанасія Афонського, Антонія і Феодосія Печерських, Іова Почаївського, Афанасія Берестейського, Миколи князя Луцького, Макарія Канівського, Феодора князя Острозького і всіх преподобних отців; і преподобних матерів: Пелагії, Феодосії, Анастасії, Февронії, Євфросинії, Марії Єгипетської, Юліянії княжни Ольшанської і всіх святих і преподобних матерів.
Вийнявши шосту часточку, кладе її під п’ятою, закінчуючи другий ряд. Тоді знову промовляє:
7. Святих чудотворців безсрібників Косьми і Даміяна, Кира й Іоана, Пантелеймона і Єрмолая і всіх святих безсрібників.
Вийнявши сьому часточку, кладе її зверху, починаючи третій ряд. Тоді знову промовляє:
8. Святих і праведних богоотців Іоакима і Анни, і святого … (якого храм і якого день), святих рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів слов’янських, святого рівноапостольного великого князя Володимира і всіх святих. Молитвами їх зглянься на нас, Боже.
І кладе восьму часточку під сьомою. Тоді промовляє:
9. Святого отця нашого Іоана, архиєпископа Царгородського, Золотоустого (або — Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської).
І так, вийнявши дев’яту часточку, кладе її під восьмою, закінчуючи третій ряд.
IV. Тоді, взявши четверту просфору, промовляє:
Пом’яни, Господи, (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого) … (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого… (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), і все єпископство православне, почесне пресвітерство, у Христі дияконство і весь чин духовний, доброчинців, працівників і всіх парафіян святого храму цього, і всіх християн, що Ти з Твоєї великої милости закликав до єднання з Тобою, Всеблагий Владико.
Вийнявши часточку, кладе її нижче святого хліба, праворуч просфори. Тоді промовляє:
Пом’яни, Господи, боголюбиву Тобою бережену Україну нашу, уряд, військо і всю людність її.
І вийнявши часточку, кладе її нижче святого хліба, ліворуч просфори. З цієї ж просфори і з тих, що їх подають вірні, священик виймає часточки за здоров’я живих, поминаючи їх імена, кладе їх в один ряд нижче і промовляє:
Пом’яни, Господи, рабів Твоїх… (імена).
V. Тоді, взявши п’яту просфору, промовляє:
На спомин і відпущення гріхів усіх спочилих патріярхів православних, благочестивих князів і гетьманів, блаженних фундаторів святих храмів Божих, отців, матерів, братів і сестер наших, за спочилих доброчинців, працівників і парафіян святого храму цього і за всіх, що спочили з надією на воскресіння і життя вічне з Тобою.
Також священик поминає єпископа, що його висвятив, якщо він уже упокоївся, та інших небіжчиків. Виймаючи часточки за них, промовляє:
Пом’яни, Господи, спочилих рабів Твоїх… (імена).
Всі часточки за спочилих кладе в один ряд нижче часточок за живих. І виймає із четвертої просфори за живих часточку за себе, кладе її коло часточок за живих і промовляє:
Пом’яни, Господи, і мою недостойність, і прости мені всяку провину вільну і невільну.
Потім губкою чи копієм впорядковує часточки, щоб вони не змішувались.
Тоді диякон бере кадило і, поклавши до нього ладану, промовляє до священика:
Диякон: Благослови, владико, кадило. Господеві помолімось.
Священик мовить молитву кадила:
Кадило Тобі приносимо, Христе Боже наш, як пахощі духовні Ти ж прийми їх у Свій наднебесний жертовник і пошли нам благодать Пресвятого Твого Духа.
Диякон: Господеві помолімось.
Священик бере звіздицю і, потримавши її над кадилом, ставить на дискос над святим хлібом, промовляючи:
І прийшовши, звізда стала над тим місцем, де було Дитя (Мт. 2:9).
Диякон: Господеві помолімось.
Священик обкаджує малий покрівець і покриває ним дискос поверх звіздиці, промовляючи:
Господь воцарився, вдягнувся у величність. Одягнувся Господь у силу і опоясався, бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. Престол Твій готовий з того часу, споконвіку Ти єси. Піднеслись ріки, Господи, піднесли ріки голос свій, піднесли ріки хвилі свої. Господь же на висоті могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. Свідчення Твої вельми правдиві. Домові Твоєму, Господи, належить святість на довгі дні (Пс. 92).
Диякон: Господеві помолімось. Накрий, владико.
Священик обкаджує другий малий покрівець і покриває ним святу чашу, промовляючи:
Вкрила небеса звершеність Твоя, Христе, і хвали Твоєї повна земля.
Диякон: Господеві помолімось. Накрий, владико.
Священик, обкадивши воздух, накриває одне й друге, промовляючи:
Покрий нас покровом крил Твоїх, Господи, віджени від нас усякого ворога і супротивника, втихомир життя наше, Господи, помилуй нас і світ Твій і спаси душі наші, як Благий і Чоловіколюбець.
Тоді священик, узявши кадило, тричі кадить жертовник, промовляючи:
Благословен Бог наш, що так зволив, слава Тобі.
А диякон кожного разу промовляє:
Завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
І обидва побожно вклоняються три рази.
Тоді диякон промовляє, взявши від священика кадило:
За принесені Чесні Дари Господеві помолімось.
Священик читає молитву принесення:
Боже, Боже наш, Ти послав Хліб Небесний, поживу всьому світові, Господа нашого і Бога Ісуса Христа, Спаса Визволителя і Доброчинця, що благословляє і освячує нас; Сам благослови це принесення і прийми його в наднебесний Твій жертовник. Як Благий і Чоловіколюбець, пом’яни тих, що принесли, і тих, за кого принесено, і нас неосудженими збережи в святій відправі Божественних Твоїх Таїн. Бо святе і прославлене всечесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
І тоді чинить відпуст, промовляючи:
Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.
Диякон: Слава… і нині… Господи, помилуй (тричі). Благослови.
Священик: Христос (у неділю — що воскрес із мертвих), Істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матері, святого отця нашого Іоана, архиєпископа Царгородського, Золотоустого (якщо літургія Василія Великого — святого отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської), і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Милосердний і Чоловіколюбець.
Диякон: Амінь.
Диякон після відпусту кадить святий жертовник і святий престол навкруги, проказуючи:
У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний.
Далі кадить ввесь вівтар, іконостас, всю церкву, священика і людей, читаючи про себе 50-ий псалом. Тоді знову кадить тричі перед святим престолом і віддає кадило.
Священик і диякон стають разом перед святим престолом, тричі вклоняються, промовляючи:
Боже, очисти нас грішних і помилуй нас (тричі).
Священик півголосом молиться з піднесенням рук:
Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Милосердний, душі наші.
Замість «Царю Небесний…» в пасхальний час — «Христос воскрес» (тричі), від Вознесіння до віддання — тропар свята, в Троїцьку суботу — тропар «Глибиною мудрости…».
Слава в вишніх Богу, і на землі мир, між людьми благовоління (Лк. 2:14). (Двічі)..
Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою (Пс. 50:17).
Священик цілує Євангеліє, а диякон престол. Диякон схиливши голову перед священиком і тримаючи орар трьом пальцями правої руки, промовляє:
Диякон: Час правити Господеві. Владико, благослови.
Священик, благословляючи його, промовляє:
Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь. Помолися за мене, владико святий.
Священик: Господь нехай направить стопи твої.
Диякон: Пом’яни мене, владико святий.
Священик: Нехай пом’яне тебе Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон, вклонившись, відчиняє царські двері, які залишаються відчинені ввесь час Святої Літургії та зачиняються тільки після «Отче наш» перед виголосом «Святеє святим».
Ставши на звичайному місці, проти царських дверей, диякон вклоняється тричі, про себе промовляючи:
Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою (Пс. 50:17).
Треба знати, що коли священик править без диякона, то дияконських слів і на проскомидії, і на літургії перед Євангелієм, і у відповідь на «Благослови, владико» і «Час правити…» нічого не проказує, тільки виголошує єктенії і все по порядку.
А коли багато священиків правлять собором, то проскомидію нехай править тільки один священик, який і проказує, що потрібно, а всі інші нехай проскомидії не проказують.
