Місяць серпень, 16-й день. Перенесення нерукотворного образа Господа нашого Ісуса Христа з Едеси в Константинополь-град
На вечірні
На Господи, взиваю… стихири на 6; Успінню — 3, Образу — 3.
Як недостойними устами ублажимо Богородицю, чеснішу за всяке творіння і святішу від серафимів і всіх ангелів — престіл царський непорушний, дім, в якому оселився Предвічний, спасіння для світу, Боже освячення, Вона подає вірним у Божественній пам’яті Її велику милість.
Які страшні пісні лунали тоді, Діво, коли, стоячи навколо ложа Твого, всі апостоли з жахом співали: відходить царська палата, підноситься кивот освячений; двері розкриваються, бо Двері Божі входять у радість, для світу безперестанно благаючи великої милости.
Які духовні пісні нині принесемо Тобі, Всесвята, щоб пізнати доброту Вседержителя і Йому, разом з Матір’ю, радіти? Безсмертним бо Успінням Твоїм весь світ освятила Ти, Тебе бо ангельські чини невидимо носять у славі, і душі праведних хвалять, — з ними проси нам миру і великої милости.
Інші стихири Образу, глас той самий.
Як земнородними очима будемо дивитись на Образ Твій? На Нього ж ангельські воїнства не сміють дивитися, він бо світлом божественним світиться, відходить від землі невірних сьогодні і до міста царського та людей благочестивих приходить за Божественним повелінням; його перенесення вітають царі і припадають, Христе, зі страхом і вірою.
Як ми, земні, доторкнемося до Образа Твого, Слове, руками, оскверненими гріхами, до безгрішного Бога нашого, Який для осквернених недоступний. Перед Ним херувими очі закривають зі страхом, не можуть і серафими споглядати славу Твою; зі страхом служить Тобі все творіння, не осуди і нас, недостойних, що зображення Твоє цілуємо з тремтінням і вірою.
Знову Владичного торжества настав день, бо Той, Хто на небі перебуває, сьогодні явно нас відвідав, заради чесної Його ікони; Того, Хто у вишніх на херувимах невидимо сидить, ми бачимо зображеним, перстом пречистим Отця написаним невимовно, за Його подобою; Йому ж з вірою поклоняючись, освячуємося.
Слава… глас 8.
Чоловіколюбче Владико, велика Твого провидіння безодня: з роду в рід благодіючи Твоєму творінню, пречисте Твоє лице зобразивши, Ти послав його Авгарю вірному, який бажав Тебе бачити, Божеством для херувимів невидимого, щоб, бачачи Твій образ, бо заради нас Ти втілився, і постраждав з волі Своєї, ми розпалювалися любов’ю Твоєю, яку Ти посилаєш нам заради великої Твоєї милости.
І нині… глас той самий.
Діви сьогодні таємно навколо гробу Божої Матері стоять, і душі праведних, обступивши, Царицю прославляють. Одні дівство замість мира в дар приносять, інші — духовні пісні та чесноти, належить бо Матір Божу і Царицю царськими чеснотами світлосяйними прославляти; з ними ж і ми, бажаючи жити побожно, прийдімо на погребіння Матері Бога нашого, співом та піснями духовними Її ублажаючи.
На стиховні стихири Успіння, глас 4.
Не колісниця вогненна від землі Тебе забрала, як Іллю праведного, а саме Сонце правди; на руки Свої Пресвяту Твою душу як непорочну прийняв Христос, у Собі упокоїв і преславно Тебе, Чиста, преставив з почестями в радості, незбагненно для розуму.
Стих: Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти, і кивот святині Твоєї.
Прийдіть, вірні, сьогодні світло вшануємо святе преставлення Божої Матері; в руки бо Того, Хто нетлінно від Отця засяяв і в останні часи з утроби Її народився, божественну і пречисту душу віддає з радістю, Ісусові і Богові нашому, і молить, щоб спастися душам нашим.
Стих: Клявся Господь Давидові істиною, і не зречеться її.
Чудо велике: Та, що в утробі носила Царя невмістимого, у гробі покладається, і ангельські собори з апостолами зі страхом погребають Її благоприємне і чесне тіло, бо його, прославивши, на небеса підніс Ісус, Син Її і Спас душ наших.
Слава… глас 6.
Господи, втілився Ти, як забажав, зволив Ти прийняти убогість нашу, і багатство благосердя показав, яким Ти мене обожив. Славимо Тебе, Чоловіколюбче, бачачи провидіння Твого образ, через нього даруй рабам Твоїм незаборонений вхід в Едем, прощаючи, Спасе, гріхи наші.
І нині… глас 8.
Маючи віру в два єства Сина Твого, Богородице, усвідомлюємо, що як людина Він помирає і як Бог встає з мертвих. І благозволив, щоб Ти, Богомати, померла; і для розвіяння думок невірних перейшла на небеса, небесна Невісто, як від чертогу оселі Твоєї від землі взята; освятилося повітря сходженням Твоїм, як просвітилася земля Різдвом Твоїм; посилають апостоли, і ангели підіймають; тому, погребши пречисте тіло Твоє і надгробний спів принісши, дивлячись, вжахалися і зі страхом промовляли: така воля правиці Всевишнього, Той бо посеред Тебе, і не похитнеться. Але, о, всехвальна Мати, не позбавляй нас опіки Твоєї, бо ми люди Твої і вівці пастви Твоєї, і ім’я Твоє призиваємо, просячи заради Тебе спасіння і великої милости.
Тропар, глас 2: Пречистому Твоєму образу поклоняємося, Благий, благаючи прощення провин наших Христе Боже, бо Ти з волі Своєї тілом зійшов на хрест щоб визволити створених Тобою від неволі ворожої. Тому вдячно співаємо: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ.
Слава: і нині, тропар Успінню, глас 1.
У Різдві дівство зберегла єси, в Успінні ж світу не залишила єси, Богородице, перейшла Ти до життя, бо Ти Мати Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерти душі наші.
На ранній
На Бог Господь… тропар Образу (двічі). Слава: і нині, тропар Успінню.
Після першої кафизми сідальний, глас 1.
Благодать Твоя, Спасе, на нас вилилася, став Ти видимим, будучи недосяжним, і оману темряви розвіяв; тому у світлі лиця Твого стопи наші направ, щоб, ходячи в заповідях Твоїх, Тебе сподобилися бачити, Світло неприступне (двічі).
Слава: і нині, глас 4.
Ангельське воїнство бачило преставлення Твоє, Пресвята Владичице чиста, благословенна всехвальна Богородице, волею Народженого Тобою; собор учеників, зібравшись, з радістю ніс у рай чесне тіло Твоє, оспівуючи Життєдавця Христа повіки.
Після другої кафизми сідальний, глас 5.
Співбезначальний Сину Отця, превічннй і невидимий єством, неосяжним будучи в часі, через милість невимовну Ти залишив нам зображення плоті Твоєї солодке, Владико, на спасіння душ наших (двічі).
Слава: і нині, глас 4.
Віддавши душу в руки Того, Хто заради нас із Тебе втілився, як творцю Твоєму і Богові, до життя нетлінного преставилася Ти; тому Тебе чесно ублажаємо, єдину чисту і нескверну, Богородицею всі істинно Тебе сповідуємо, взиваючи: Христа моли, до Якого Ти преставилася, спасти душі наші.
Канон Богородиці з ірмосом на 6 (див. службу Успінню).
Канон Образу, на 6, глас 6.
Пісня 1
Ірмос: Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон потопляється; пісню перемоги Богові співаймо, взиваючи.
Ти зволив зобразитися для нас тілесно, будучи безтілесним, благоволінням Отчим; не відкидаючи нашого вигляду, дарував нам Божественне зображення.
Незмінне Єство, будучи образом Отця, Ти прийшов у людському тілі і зображення його подоби залишив нам на землі, вознісшись на небеса.
Насліддя Твоє, захитане оманою супротивних, Ти, Христе, виправдав, утвердивши його і чесними Твоїми стражданнями, і зображенням лиця.
Належало принести в Царгород, у місто неба і землі, ненаписаний образ, який Він, втілившись, освятив, Своїми руками омочив і дав царю і христолюбивим людям.
Богородичний: Від чесного Твого лона надприродно плоть прийняв Той, Хто сотворив усіх людей, Пренепорочна; знаючи це, не відступай від нас, з якими була раніше.
Катавасія свята: Прикрашена божественною славою…
Пісня 3
Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і утвердив нас на камені сповідання Твого.
Одежею чеснот зодягнув Ти, Спасе, чесну Церкву, пробудивши цареве серце шукати захист у Твоєму образі.
Сховати бажаючи добре і з часом забути, заздрости батько руками скверними віддав його на наругу, але був викритий у своїх ганебних помислах.
Світло радів колись Давид, торжествуючи перед кивотом святині, і сьогодні той, хто скіпетр прийняв царський, вельми радіє Божественному зображенню.
Ти, що людину за образом Своїм сотворив раніше, образ Свій нам дарував заради милосердя. Тому, прийнявши воістину Твій образ, з ангелами Тебе, Христе, славимо.
Богородичний: Бажаючи відсікти від кореня праотця непослух, що з нього виріс, Син Твій, Діво, прийняв із утроби Твоєї все людське, Чиста.
Кондак та ікос свята Богородиці, глас 2-й.
Сідальний Образа глас 1.
Едеський цар не через скіпетр та чисельність воїнів, а через множество чудес пізнав Царя всіх і молив благо людське для себе отримати; коли ж образ Твій побачив, взивав: Бог Ти і Господь (двічі).
Слава: і нині, глас той самий.
Собор божественних апостолів зібрався, щоб погребти Тебе благочесно, Богородице Всечиста; з ними ж і ангельські чини оспівують преставлення Твоє, взиваючи прехвально; з ними ж і ми з любов’ю, Пречиста, хвалу Тобі приносимо, оспівуючи з вірою в піснях і взиваючи: радуйся заступнице тих, хто завжди шанує Тебе.
Пісня 4
Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає, взиваючи, від помислу чистого Господа прославляючи.
Солодке сонце, що осяває очі через бачення Твого образа, Христе. Те бо — чуттєве, а це — духовно просвічує.
Сила ізмаїльська захиталася, бо державномудрий цар для захисту своєї землі взяв у правицю свою хрест, як зброю.
Всі князі і судді землі, благословляйте Христа з первосвящениками, і святителями, і всіма людьми, сподобившись побачити Його образ.
Богородичний: Молися, Пречиста, щоб зберегтися непошкодженим Твоєму граду від варварського нашестя; ось бо скільки ворогів на нього нападає.
Пісня 5
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся, душі тих, шо зрання линуть до Тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів взиває.
Малий град колись приготував Тобі, Христе, пристановище; руки Твоєї писання і Божественне зображення лиця Твого зцілило недуг Фаддея.
Благодаті Твоєї дарування, Христе, примножилися: спочатку бо Едес, радіючи, хвалився; новий же Рим, прийнявши образ, торжествує.
Очі Господні — на праведних царів, і вуха — на молитву царів благочестивих, які шанують Його самописане зображення величне.
Богородичний: Зупини, Діво, ворогів нашестя, Чиста, зруйнуй раду їхню, насліддю ж Твоєму допоможи, бо Ти бачиш відчай озлоблених.
Пісня 6
Ірмос: Безодня остання гріхів обійняла мене, і хвилювання більше не стерплю; як Іона, до Тебе, Владико, взиваю: від тління мене визволи.
Прикрашений добротою, Спасе, краще за всіх синів людських, бо хоч Ти і не мав ні вигляду, ні добростраждання, але тим, що сталося, всіх просвітив і явив нам Твій образ, який на старому рушникові не пошкодився і як великий скарб дарований був нам.
Удар нанесли множество агарян новому Ізраїлю, як кивоту іноплемінники; сьогодні ж Ти дав зображення лиця Твого, Христе, і славу, яку придбав, бо не належить святого псам кидати.
До Авгаря, який не знав про Царство Твоє Небесне, куди привів Ти нас, тлінних і долі лежачих, коли, будучи для херувимів неприступним, зійшов Ти навіть до пекла, Ти послав Твого апостола, Христе, щоб він просвітив його.
Богородичний: Від захисту руки Твоєї, Спасе, нині я відійшов, але Ти віддалив від мене кару Твою молитвами Матері Твоєї, що породила Тебе, Слове; не залиш мене, що в бурі гріховній потопаю, єдиний Визволителю.
Кондак, глас 2: Невимовне і божественне Твоє про людей провидіння, неописане Слово Отче й Образе неписаний; а Тобою даний образ, як свідоцтво дійсного Твого втілення, ми шануємо, цілуючи.
Ікос: Розкриваючи людям страшну таїну Свого втілення, Господь самопише Боголюдський Свій образ на рушнику, і Першообразного возносить від гори Елеонської, посадивши на престолі Отчому, щоб поклонялися Йому безтілесні ангели; подобі ж Першообразного і нам дарував поклонятися. Образ цей обнімаючи душею і серцем, шануємо, цілуючи.
Пісня 7
Ірмос: Юнаки у Вавилоні полум’я печі не убоялися, але, кинуті у полум’я, зрошені, співали: благословенний Ти, Господи Боже отців наших.
Ти словом, Слово Боже, всілякі недуги зціляв, коли ходив по землі, а коли відійшов на небо, Образом Своїм зціляєш наші недуги.
Словом усе створивши, і втілившись у чуже, зображення лиця Свого Ти дарував нам; Його ж приймаючи, в радості веселимося.
Від усієї душі шукаючи Твого лиця зображення, вірний цар, що шукав, те й отримав, Господи, знайшовши святого бажання сповнення.
Для боговидіння очі свої приготуймо, і сподобимося побачити Образ Христа всечесний, на спасіння наше.
Богородичний: Осудження древнього позбавилося людство Різдвом Твоїм; Тебе бо єдину знайшовши, ширшу за небеса, Всенепорочна, Бог у Тобі оселився.
Пісня 8
Ірмос: За закони отців блаженні юнаки у Вавилоні страждали, безумне повеління царя обплювали і, вкинуті ним у піч, не опалилися вогнем; Вседержителю ж достойну співали пісню: Господа оспівуйте діла і прославляйте по всі віки.
Надіючись бачити лице Твоє, Господи, в нерукотворнім Образі, всі обрані люди міста зустріч дивну Тобі приготували: архиєреїв божественний передував собор, на їхніх плечах Ти був носимий, і до насліддя Твого прийшов Ти, щедрий, і спочив у храмі Матері Твоєї.
Уста незлобивих немовлят піснями Тебе славили, коли йшов Ти до пророковбивчого міста, але зібрання євреїв беззаконних вбивчу жорстоку руку наклало на Тебе; сьогодні ж побожне місто разом зібралося, щоб зустріти Тебе, Творця, і з радістю прийняти Образ лиця Твого.
Більше за Мойсея Боговидця, що прийняв Богом писані скрижалі, прославився ти, чесний градоначальнику, прийнявши чесне послання Божого Слова; ублажаємо тебе, що благочестиво увірував, ніколи не бачивши чудес.
Богородичний: Той, Хто плоть зволив носити, великої ради Отця Ангел, в утробу Твою оселився, Пречиста, і Тебе Матір’ю обрав, Чиста, і, зотлівши, оновив людське єство; Його ж благословляємо всі як Творця і прославляємо по всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Пригощенням Владичним і безсмертною трапезою на горньому місці, духовним розумом, вірні, прийдіть, насолодимося, Слова від Слова, що зійшло, навчившись; Його ж величаємо.
Зневажив Тебе народ нерозумний, Спасе, і замість благодіянь зло Тобі вчинив; але ми, що від нього віддалені, через страсті Твої всиновлення отримали.
Поміч проти ворогів подай благочестивим і вірним царям, як знамення плоті Твоєї, незборимий Владико; одержавши захист, через це нехай бачать спасіння своє.
Образе незмінний Отця, Сяйво слави вічного Світла, Печате Вишнього, Слове, Сило і Мудросте, будь Благодійником для тих, хто благословляє Тебе.
Богородичний: Видиме на землі плотоносне Слово, подвійне за єством, у Тобі, Всенепорочна, повнотою Божества в єдиній іпостасі, не змішуючи єства, з’єдналося; Його ж славимо.
Світильний Образа: Світло невечірнє, Христе, просвіти нас сяянням лиця Твого, і світлости святих сподоби, коли сядеш воздавати кожному за ділами його, молитвами Богородиці, що Тебе породила (двічі).
Слава: і нині, свята.
О, яку велич сотворив Тобі Сильний! Від неплідної бо народилася Ти; народила ж Дівою і Дівою перебуваєш; перебуваєш же і після смерти, бо Ти вища за смерть, Чиста, і, не залишаючи світу, за світ молишся.
На Хваліте… стихири Образа, на 4, глас 4.
Той, що має Образ Божий, як Бог, як Сяйво слави і Образ Отця, заради милосердя безмірного з волі Божественної видимим став і носив образ раба; Він, як Сам знає, єдиний зобразив нерукотворно образ лиця Свого, Його ж пришестям з’єдналися люди і ангелів множество, і просвітився світ видимий і невидимий (двічі).
Бачачи колись тінь Божу, Мойсеєве лице прославив Бог і через нього Богописаний закон дарував невірним ізраїльським людям; і ось, як із Єгипту, від землі інородців приходить у христоіменитий град нових людей богонаписаний образ першообразного Його страшного Образа. Ми, що сподобилися бачити Його лицем до лиця, славимо.
Той, Хто царює над усяким творінням, убогість вільну приймає, збагачує Божеством тих, хто пізнав Його владу; тому і до Авгаря богонаписані писання послав, бо той просив спасіння і здоров’я собі від зображення Твого Божественного Образа. Його ж пришестя радісно святкуючи нині, звеселімося вірою, просвічення черпаючи.
Слава… глас той самий.
Нехай посилають хмари солодкість, і гори нехай грають радістю через преславну велич Христа Бога нашого: вчора бо на Фаворській горі світло Божества засяяло, увіряючи учеників верховних: Мойсея ж та Іллю у славі показує, як свідків Законодавця, Який володіє живими і мертвими. Сьогодні посеред вселенної світлосяйний Образ засяяв, утверджуючи всіх у вірі, що Він є втілений Бог наш, до Нього ж взиваємо: слава, Христе, чоловіколюбству Твоєму.
І нині… глас 1.
Належить самовидцям Слова і слугам Його Матері за плоттю Успіння бачити — остаточне над Нею таїнство: бо вони не тільки Спасове від землі вознесіння бачили, але й Тієї, що народила Його, преставлення свідчать. Тому, Божественною силою зібрані, Сиону досягли і Ту, що йшла на небо, проводжали, вищу від херувимів; Їй же і ми з ними поклоняємось як молитовниці за душі наші.
Славослів’я велике. Після Трисвятого тропар Образа.
Слава: і нині — Успінню.
Єктенії, і відпуст.
На літургії
Блаженні свята, з канону пісня 1-а, на 4; і Образа, пісня 6-а на 4.
Прокимен, глас 4: Співайте Господеві пісню нову, бо дивне сотворив Господь.
Стих: Бачили всі краї землі спасіння Бога нашого.
Апостол до Колосян, зачало 250 (1, 12-18).
Алилуя, глас 4: Господи, у світлі лиця Твого підемо, й ім’ям Твоїм радітимемо повіки.
Євангеліє від Луки, зачало 48 від половини (9, 51-56; 10, 22-24).
Причасний: Господи, у світлі лиця Твого підемо, й ім’ям Твоїм радітимемо повіки.