Поминальний обід
Звичай поминати покійних за трапезою відомий з давніх-давен. Життя людської душі не кінчається зі смертю тіла. Багато хто на власному досвіді знає, що душевне тепло дорогої людини і після її кончини зігрівають серце. На питання чи можемо ми спілкуватися із близькими нам, покійними, священик відповідає:
— А ми завжди, як подумаємо про них, коли молимось за спокій їх душ, відбувається зв’язок. Із тими з них, хто благородного, тихого, мирного духа. Тому що ми пов’язані з духовним світом, з розумним мисленим світом більше ніж з матеріальним.
Оскільки поминки — це свого роду милостиня для всіх присутніх, поминальний стіл завжди простий, на нього не подають особливо вишуканих страв. Така строгість відповідає строгості моментові, адже поминальна трапеза влаштовується не для усолодження черева, а для духовного спілкування заради пам’яті про покійного.
Якщо поминки припадають на пісний день, то їжу готують пісну. Якщо роковини смерті випадають на Великий піст, то поминки переносять на найближчу перед цим днем суботу чи неділю. І взагалі, якщо не можна через якусь причину влаштувати поминки у відповідний день, то можна пом’янути покійного протягом попереднього тижня. Це називається зустрічним поминанням.
На поминальній трапезі не подають вино та горілки. Звичай пити вино на поминках неодноразово засуджувала Церква. Адже, як написано у Псалтирі, «вино серце людини веселить», а поминки не привід для веселощів. На поминальній трапезі недоцільно зловживати й закусками. Закуски доречні для застілля зі спиртним.
Поминальну трапезу обов’язково починають з куті. Зерна, на основі яких готують кутю, є символом воскресіння. Христос, розповідаючи про майбутнє воскресіння з мертвих, привів у приклад зерно: «Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів» (Ін.12,24). Мед, родзинки в куті символізують райську насолоду. Взагалі фрукти нагадують про райські плоди, якими Бог обдарував людину. За традицією, роздавали фрукти у пам’ять про померлих, особливо яблука після свята Преображення у пам’ять про померлих дітей.
Із напоїв подають узвар із фруктів і меду, кисіль. Також подають борщ чи капусняк, кашу, млинці, рибу, фрукти.
Поминки прийнято починати й закінчувати молитвами за спокій, під час обіду запалюють лампади та свічки на знак полум’яної молитви. За столом недоречні гучні розмови, сміх, пісні. Це час внутрішнього зосередження, спогадів, особливого єднання близьких людей. Тільки тоді зі звичайного обіду трапеза перетворюється на потаємне спілкування з тим, хто навіки пішов, і тільки тоді вона набуває сенсу.
Кутя
400 г пшениці, 1 склянка маку, ½ склянки цукру чи 2 столових ложки меду.
Пшеницю перебрати, промити, всипати у киплячу воду. Коли вода закипить, пшеницю відкинути на друшляк, промити холодною водою, дати закипіти, накривши кришкою, поставити у гарячу духовку. Коли каша упріє, стане м’якою, остудити. Між тим, мак промити, обпарити окропом, злити воду, промити в холодній воді, знову обдати окропом і холодною водою. Мак розтерти, додавши цукор чи мед, змішати з пшеницею, підливши трохи холодної кип’яченої води.
