Святе Таїнство Сповіді та Причастя Тіла і Крови Господньої
Найсокровенніше чудо, яке здійснюється у Святій Православній Церкві — це Причастя Святих Христових Таїн, у якому ми у вигляді хліба й вина, як заповідав Спаситель на тайній вечері (Мф. 26:26–28), приймаємо ДІЙСНЕ ТІЛО і КРОВ Господа Ісуса Христа — «Хліб Життя» (Ін. 6:35).
«Я — хліб життя, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам є Плоть Моя, яку Я віддав за життя світу (Ін. 6:51). Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, той у Мені перебуває, і Я в ньому» (Ін. 6:54–56).
Тіло Христове і Кров Його — це не символіка, а небесна таємниця. Хто причащається найсвятіших Божественних Тіла і Крови Христових, той має в собі Божественне Тіло і Кров. Ми справді стаємо Його діти, якщо в наших жилах тече Його Свята Кров. Завдяки Причастю ми здобуваємо безсмертя, просвіту, потаємне зцілення душі й тіла, оновлення всього єства.
Православна Церква за 2000 років свого існування знає безліч чудес, пов’язаних із цим Таїнством. Святі Отці своїм життям і досвідом стверджують, що немає ані на землі , ані на небі більшої сили за Хрест і Святе Причастя. «Приймаю вогонь, — читаємо в молитві, — і дивне чудо: покриваюся росою…»
Але для того, щоб причаститися «на зцілення, і очищення, і просвічення, і збереження, і спасіння, і освячення душі й тіла, на спільність із Духом Святим, на путь до життя вічного, на добру відповідь на Страшному Суді, не на суд і не в осуд», треба уважно, з великою побожністю підготуватися до прийняття Святих Дарів. «Тому-то, хто їстиме Хліб цей або питиме Чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крові Господньої… Бо їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє» — читаємо у апостола Павла (1 Кор. 11:28, 30).
Отже, з’єднанню нашому з Христом Богом і прийняттям Божественного світла й життя вічного мають передувати дні посту, зосередженої молитви, очищення душі й тіла в покаянні, діла милосердя, примирення з усіма, хто нас засмутив чи образив, боротьба зі своїми поганими звичками, самовиправданням, хитруванням, користолюбством, гнівом, осудом, багатослів’ям та іншими пристрастями, найперше ж — боротьба із самовиправданням, уважна перевірка свого життя за заповідями Божими. Таку підготовку до Св. Причастя ми називаємо говінням. Піст у ці дні триває від двох тижнів до 3-х днів (як кому по силі). Нам належить не лише не їсти м’яса, молочних продуктів та яєць, а передусім бути лагідними й милосердними з усіма людьми, утримуватися від подружніх стосунків, розваг, веселощів, суєтних новин, думок про скороминуще. Слід розмірковувати про свою долю у вічності, незмінні заповіді Господні, читати Євангеліє, твори Святих Отців, частіше бувати на богослужіннях, якщо дають змогу обставини, молитися сумлінніше й більше, ніж у звичайні дні. Дуже добре було б прочитати канон покаянний до Господа, канони до Пресвятої Богородиці й Ангела-Охоронителя, канон до Причастя (Послідування до Причастя) і, хто може, акафіст до Господа або до Пресвятої Богородиці — усі ці важливі канони й акафісти є у великий молитовниках, їх можна придбати у кожному храмі.
Напередодні Причастя треба бути на вечірньому богослужінні (з 17-ї вечора), а після служби сповідатися (хто не зміг прийти на вечірню відправу, має обов’язково сповідатися в день Причастя перед літургією о 9:30). Без сповіді можуть приймати Причастя лише діти віком до 7 років.
Сповідати потрібна гріхи, вчинені від попередньої сповіді (якщо це перша сповідь — то за все життя), виявляючи перед священиком усі згадані недобрі, гріховні вчинки, слова, думки, наміри та прагнення. Для того, щоб сповідь не була безладною, бажано її впорядкувати за заповідями Божими (таку підготовку до сповіді описано у великих молитовниках, які слід мати вдома кожному християнинові). Гріхи, навіть найсоромніші, затаювати не можна: «бо ти прийшов до лікарні, щоб не відійти тобі невилікованим. А якщо затаїли — подвійний гріх матимете». Духовні рани лікує щире покаяння Богові при свідку — служителеві Божому, якому дана влада від Бога прощати й відпускати гріхи (Ін. 20:22–23). Через таку щиросерду сповідь душу людини незбагненно для розуму лікує Сам Господь, тому її названо Таїнством — одним із семи Таїнств Православної Церкви. Звичайно, за одну сповідь ми не зможемо згадати (і навіть усвідомити) усіх своїх гріхів, тому людині вкрай необхідно вчитися сповідатися та сповідатися часто — це Таїнство Господь дав нам для того, щоб ми не були посоромлені у Страшний день Суду Господнього, коли відкриються усі наші діла, потаємні думки та гріховні наміри і коли вже неможливо буде покаятися й викреслити їх із книги нашого життя.
Уже з вечора перед Причастям потрібно утримуватися від їжі, а після півночі аж до Причастя не брати в рота ані крихти, ані краплини води (за винятком тяжко хворих, які отримують на їжу перед Причастям дозвіл священика), а також не курити й утримувати своє серце в чистоті й тиші. А чисте серце те, в якому є покаяння, мир з усіма та глибоке смирення, як сказано пророком Давидом: «Жертва Богові — це дух упокорений, серця скорботного і смиренного Бог не відкине» (Пс. 50:19).
Ввечері або вранці особливо уважно читають, крім вечірніх чи ранішніх молитов, молитви перед Причастям.
Причастя звершують на Божественній літургії. Коли священик виносить Чашу зі Святими Дарами (Тілом і Кров’ю Господньою), щоб причащати нас, ми підходимо, склавши руки на грудях навхрест (правицю згори), серцем і розумом проказуючи молитву, яку читає священик: «Вірую, Господи, і визнаю…» Після молитви із хресним знаменням робимо земний поклін та, підійшовши до Чаші, голосно називаємо своє ім’я. Приймаємо Причастя з увагою, обережно, щоб ні краплі з нього не впало, і після того, як нам витруть губи церковною хустинкою, цілуємо край Чаші, ніби саме пробите ребро Господнє, з якого витекла Животворча Кров Його, і відходимо побожно, щоб запити Святе Причастя теплотою (теплою водою з вином) і з’їсти шматочок антидора (святого хліба), який нам подадуть. А тоді вже, як відійдемо на своє місце у храмі, побожно хрестимося, дякуючи Богові. Коли священик удруге виходить із Чашею, причасники підходять знов, як на Причастя, зі складеними навхрест руками, і стають під Чашу, схиляючи голови, приймаючи благословення від Самого Господа, і так само проходять далі й стають на своє місце, уважно слухаючи молитви подяки. Після служби підходять до священика та цілують хресті, ставши біля читця, слухають молитви після Причастя (якщо хто не зміг їх вислухати, нехай прочитає їх у себе вдома).
Увесь той день не роблять земних поклонів і в чистоті, стримання і небагатослів’ї зберігають Христа прийнятого.
«На прощення гріхів, збереження, просвітлення й оновлення» християнам слід причащатися якомога частіше, бажано — не менше шести разів на рік: у кожен з чотирьох багатоденних постів (Великий, Петрівський, Успенський та Різдвяний), на свій день народження та святі іменини (день святого, на честь якого нас було названо).
У випадку тяжкої хвороби треба негайно запросити священика додому для Сповіді й Причастя, щоб не вмерти без святого напуття і прощення гріхів — така смерть є великим нещастям. Дуже помиляються ті, хто бояться цього спасенного Таїнства, як ознаки близької смерті, бо забувають, що смерть у руках Божих і що Св. Причастя ми приймаємо не тільки на зцілення душі, але й на зцілення тіла, тому саме після Причастя можливе скоріше одужання й зцілення. Якщо ж Господня воля забрати людину з цього світу, то вона вмирає зі спокійною душею й очищеною совістю.
Жінкам під час очищення не слід приступати до Святих Таїн. Ідучи до Причастя, і взагалі забираючись до храму, не фарбують губи, вдягаються скромно, якомога більше прикриваючи тіло, голову покривають хустиною чи капелюхом.
Чоловікам слід заходити на церковне подвір’я й до церкви з непокритою головою.
Ганна Куземська,
парафія Св. Архистратига Михаїла
anna@parafia.org.ua
Читайте також брошуру «Як готуватися до Причастя». Брошуру видано видавничим відділом нашої парафії у 2009 році.
