Дмитро Щириця
Здобув освіту в Київському музичному училищі ім. Глієра (1994) та Київській консерваторії (2001, клас проф. Станковича). Член НСКУ з 2003 року.
З 2002 — співробітник Інституту мистецтва, фольклористики та етнології ім. Рильського. З 2002 викладач кафедри композиції НМАУ. Стажувався в аспірантурі при НМАУ (у класах Станковича та Ковалінаса). У 2009 проходив стажування в Музичній Академї Катовіце в класі А. Ласоня в рамках програми Gadue Polonia.
Представник Київської композиторської школи. Його творче становлення пов’язане з композиторським середовищем НМАУ, де він навчався у класі Є. Станковича. Композитор віддає перевагу камерному жанру, і це багато в чому показово, адже камерність передбачає стислість, сконцентрованість викладу, і дозволяє передати тонкі деталі «внутрішньої роботи» людської особистості.
Саме лірична сутність людини і є предметом особливої уваги композитора. Це проявляється і у виборі тематики багатьох творів, і у жанровій та інтонаційній основі музики.
Твори:
для оркестру:
- SInfonia brevis, для симфонічного оркестру (2001)
- Симфонія для струнних «По той бік сонця» (2003)
- «Моцарт-соната», для фортепіано (2003)
- Концерт для фортепіано і камерного оркестру (2004)
- «Після лірики», для кларнету і фортепіано (2004)
- «Голоси», для камерного ансамблю (2004, ред. 2005)
- Sinfonia Melancholia, для камерного оркестру (2007)
для хору а капела:
- «Нині відпускаєш», для чоловічого хору (2003)
- Stabat Mater, для мішаного хору
- 4 хори на сл. П. Тичини, для міш. х. 2007
для хору з супроводом:
- «Різдво (коляда)», для жіночого хору та ансамблю народних інструментів (2003, ред. 2007)
- Диптих на сл. Шевченко, для мішаного хору, ф-но та ударних (2006)
