Анатолій Авдієвський
Український народ має можливість пишатися, що він володар надзвичайного багатства — пісні… У народній пісні захована душа людська…
Наш народ — він оптиміст, і це зафіксовано в його пісенній творчості. Дуже багато ліричних пісень, пов’язаних з любов’ю до рідної Батьківщині, до своєї землі святої, до родини, батька, матері, до коханої… Я хотів би, щоб ця любов ніколи не зраджувала наш народ. І щоб у життія кожного з нас знайшлася можливість порадіти від спілкування з цими прекрасними творами, що поціновані не тільки нашим народом, а й усім світом».
Анатолій Авдієвський
Анатолій Авдієвський — митець з широким тематичним і жанровим діапазоном. Уміло використовує найкращі здобутки українського національного мистецтва, насамперед народний мелос.
У 1953 році закінчив диригентсько-хоровий відділ Одеського державного музичного училища; у 1958 році Одеську державну консерваторію імені А. Нежданової.
У 1951–1958 роках — учитель музики і співів, керівник хорових колективів міста Одеси. У 1958—1963 роках — засновник, художній керівник і головний диригент Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок»; викладач хорового диригування Житомирського музичного училища.
У 1963–1966 роках — художній керівник і головний диригент Черкаського українського народного хору.
А. Авдієвський — учень і послідовник українських хорових диригентів і музичних педагогів К. Пігрова, Д. Загрецького — у 1966 році прийняв естафету від Г. Верьовки: став директором, художнім керівником і головним диригентом його заслуженого академічного українського народного хору. Одразу виявив себе не тільки як гідний продовжувач справи видатного попередника, а й як талановитий, вдумливий, митець-інтерпретатор. Створив десятки концертних програм, провів понад 3000 концертів, побував на гастролях у багатьох країнах світу.
Пропагандист національної класичної хорової спадщини, А. Авдієвський уміло експериментує. У творчому доробку хормейстера-композитора майже 80 оригінальних авторських творів і обробок народних пісень та музично-хорових творів. Автор творів великої форми, сюїт, обробок українських народних пісень, а також російських, польських, чеських, іспанських, бразильських, корейських. Хормейстер опери «Цвіт папороті» та ораторії «Чорна елегія» Є. Станковича. Головний диригент-постановник Співочих полів України, зведених хорів, керівник Всеукраїнських семінарів керівників хорів, голова журі Всеукраїнських конкурсів імені М. Леонтовича. Авторські твори: «На ланах барвистих» (1958, слова Д. Луценка), «Ой на горі ясени» (1965, слова народні), «Привітальна-хороводна» (1965, слова М. Негоди), «Ода Києву» (1966), «Не громи в степах гудуть» (1968, слова Д. Луценка) тощо; обробки українських народних пісень: «Цвіте терен» (1958), «Ой там за лісочком» (1958), «На поточку прала» (1958), «Гандзя» (1961), «Чуєш, брате мій» (1965), «Діброва зелена» (1967), «Думи мої, думи» (1981, слова Т. Шевченка), пісень народів світу: «Вот мчится тройка почтовая» (1958, російська), «Край Омера вище Сараєво» (1965, хорватська), «Аріан» (1966, корейська), «Світанкова» (1967, мексиканська) тощо.
Свій творчий досвід майстер виклав у наукових працях, збірках українських народних пісень та пісень народів світу. Як педагог підготував сотні музично-педагогічних працівників. З його ініціативи та сподвижників на базі Музичного товариства утворено Всеукраїнську музичну спілку, в системі якої діють 12 всеукраїнських жанрово-галузевих асоціацій і 28 територіальних осередків.
Головний диригент і хормейстер А. Авдієвський брав участь в урочистих концертах, присвячених визначним подіям і датам; співорганізатор всеукраїнських хорових свят на співочих полях у містах Києві, Львові, Полтаві, Тернополі, Хмельницькому. Його творчість неодноразово відзначалася українською пресою та у засобах масової інформації зарубіжних країн світу, де гастролював уславлений колектив.
У 1972–1976 роках — викладач класу хорового диригування Київської державної консерваторії імені П. Чайковського. У 1973–1980 роках — старший викладач катедри академічного хорового співу і диригування Київського інституту культури. З 1980 року — викладач, з 1986 року — професор, завідуючий катедри методики музичного виховання, співів та хорового диригування Київського педагогічного інститут імені М. О. Горького (Український педагогічний університет Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова). З 2003 року — директор Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова.
Указом Президента України Леоніда Кучми № 839/2003 від 16 серпня 2003 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у відродженні національної культури, збереженні і розвитку народної пісенної спадщини, багатогранну творчу діяльність генеральному директору — художньому керівнику Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки Анатолію Тимофійовичу Авдієвському присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.
Заслужений діяч мистецтв України (1967). Народний артист УРСР (1975). Народний артист СРСР (22.02.1983). Член-засновник Академії мистецтв України (АМУ, 12.1996). Академік АМУ (12.1996), академік Академії педагогічних наук України (АПНУ, Відділ педагогіки та психології вищої школи, 12.1995). Голова Всеукраїнської національної музичної спілки (з 1990); президент Національного музичного Комітету України Міжнародної музичної ради ЮНЕСКО (з 1995). Член Комітету з Державних премій України імені Т. Г. Шевченка (09.1996-09.1999).
Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1968), Державної премії СРСР (1978). Нагороджений орденом Жовтневої революції (1986), орденом Трудового Червоного Прапора (1974), Почесними Грамоти Верховної Ради Української РСР, Білоруської РСР, Естонської РСР, Казахської РСР, Російської РФСР, Таджицької РСР, Узбецької РСР. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (15.08.2008, за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (17.08.1998, за вагомий особистий внесок у розвиток національного музичного мистецтва, високу професійну майстерність).
(Відео із сайту телекомпанії «Глас»)
