Священик Семен Пекалицький
Де виховувався композитор, де одержав музичну освіту — поки не з’ясовано. Перші згадки про Пекалицького відносяться до 60-х років — коли він став регентом капели Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича (1620–1693). Л. Баранович — відомий церковний, політичний і літературний діяч України, був прибічником об’єднання українського, російського і польського народів супроти спільних ворогів — татар і турків. Однак він обстоював незалежність Української Церкви від юрисдикції московського патріарха. У Барановича церковні співи було доведено до такого професійного рівня, що кращих півчих запрошували до Москви. Ця вишколеність хорової справи була досягнута Симеоном Пекалицьким.
Разом із своїм патроном Л. Барановичем у жовтні 1666 року Пекалицький приїхав до Москви з хором із восьми співаків і перебував там близько року.
Із 1667 року (відразу після Москви) Пекалицький переїхав до Львова на службу до Йосипа Шумлянського. Служив в Унівському та Словінському монастирях, де навчав співу та теорії музики.
За рекомендацією архієпископа Л. Барановича 8.03.1673 року С. Пекалицький знов їде до Москви, де очолює Придворну капелу.
Діяльність Пекалицького впродовж наступних п’ятнадцяти років на сьогодні ще не з’ясована.
Відомо, що у 80-х роках Пекалицький очолює місцевий хор у Новгороді-Сіверському. Також є відомості про те, що в грамоті Малоросійського приказу до гетьмана Івана Мазепи від 6.02.1688 року йдеться про спровадження до Москви «Новгород-Сіверського попа Симеона Пекалицького з дружиною та дітьми». Достеменно невідомо, яку роботу він виконував там. Є відомості, що Пекалицький був священиком Стрітенського собору Московського Кремля, який призначався царським дітям для служб. Майбутній цар Петро І в юнацькі роки кожного дня вслуховувався у звуки хору. Припускають, що дяк Василь Тітов (відомий російський композитор) співав у хорі Пекалицького, вдосконалюючи свою композиторську майстерність.
Останні роки життя Симеона Пекалицького на сьогодні ще залишаються нез’ясованими.
