Неділя Сиропусна
У суботу на вечірні
Після передпочаткового псалма стихословимо Блажен муж… першу кафизму всю.
На Господи, взиваю… стихири на 10: з Октоїха 6 і з Тріоді 4, глас 6:
Творець мій, Господь, взяв мене з пороху земного, живоносним подихом дихнувши, оживив і призначив бути на землі господарем над усім видимим і співжити з ангелами. Облесливий же сатана, змія використавши як знаряддя, їжею спокусив, з Божою славою розлупив і пекельній смерті віддав у землю; але як Владика і милосердний знову поклич мене.
Одежі, витканої Богом, позбувся я, окаянний, не послухавши Твого Божественного повеління, Господи, з намови ворога; і в листя смоковниці та в шкіряну одежу тепер одягнувся, і засуджений був у поті лиця хліб тяжкий добувати. Земля ж, бувши проклятою, родила мені терня й будяки. Але Ти, що прийняв тіло від Діви, в останній час, покликавши мене, введи знову до раю.
Раю всечесний, найкраща доброто, Богом створена оселе, втіхо безмежна і насолодо, славо праведних, красо пророків і житло святих, шумом листя твого моли Сотворителя всіх відчинити мені врата, які я через непослух зачинив, і щоб сподобився я дерево життя прийняти і радість, якою раніше насолоджувався в тобі.
Адам був вигнаний із раю за непослух і від блаженства відкинутий, жіночими словами спокушений, і нагим сидить зовні навпроти раю і ридає: горе мені. Тому намагаймося всі посту дотримуватися, пильнуючи євангельських заповітів, щоб стали ми благовгодними Христові й оселеними в раю були.
Слава… глас 6:
Сидів Адам навпроти раю і, ридаючи, оплакував свою наготу: горе мені, лукавою спокусою вмовленому, обманеному і від слави віддаленому! Горе мені, нагому і нині розгубленому! О раю, до того ж і твоєю насолодою не насолоджуюся, а також Господа Бога мого і Сотворителя не бачу, бо в землю піду, з якої ж і взятий був. Милостивий і Щедрий, взиваю до Тебе: помилуй мене, що впав у гріхи.
І нині…
Богородичний догматик гласу.
На літії стихири святого храму, і далі з Тріоді.
Слава… глас 6:
Сонце проміння своє заховало, місяць і зорі на кров обернулися, гори вжахнулися, пагорби затряслися, коли закрився рай. Виходячи, Адам бив себе руками по обличчю, промовляючи: Милостивий, помилуй мене, що впав у гріхи.
І нині…
Богородичний: Таємно оспівуємо Тебе, Богородице Маріє, явилася єси престолом Великого Царя, скинією всесвятою, ширшою за небеса, херувимською колісницею, вищою від серафимів, Чертогом слави, — з Тебе бо народився тілом Бог усіх, Його моли спастися душам нашим.
На стиховні стихири Октоїха.
Слава… глас 6:
Вигнаний був Адам з раю через споживу заборонену, тому й ридав, сидячи навпроти нього, стогнав жалібним голосом і промовляв: як постраждав я, окаянний, єдину заповідь Владики порушив і позбувся всіх благ. Раю найсвятіший, що ради мене насаджений був і через Єву зачинений, моли Творця твого і мого Сотворителя, щоб сподобитися мені втішатися квітами твоїми, бо ж і Спаситель говорив: не хочу, щоб створіння Моє загинуло, але хочу, щоб воно спаслося і до пізнання істини дійшло, бо, хто приходить до Мене, я не вижену геть.
І нині…
Богородичний: Творець і Визволитель мій, Христос Господь, що вийшов із Твоєї, Пречиста, утроби, в мене зодягнувшись, від давнього прокляття Адама визволив. Тому Тобі, Владичице, Матері Божій і істинній Діві, невмовкно по-ангельськи викликуємо: радуйся, Владичице, заступнице, покрово і спасіння душ наших.
Тропар: Богородице Діво… (тричі).
На ранній
На Бог Господь… тропар Октоїха чергового гласу і богородичний, кафизми, полієлей. На ріках Вавилонських,.. Ангельський собор… іпакой, ступеневі, прокимен гласу; після Євангелія Воскресіння Христове бачивши,.. псалом 50, Слава… і Покаяння двері відкрий мені…
Канон
Пісня 1
Ірмос: Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон потопляється; пісню перемоги Богу співаймо, взиваючи.
Приспів канону у Тріоді: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Гряди, душе моя пристрасна, оплакуй вчинки твої сьогодні, згадуючи втрату першої одежі в Едемі, за що відлучена від насолоди і безкінечної радости.
Сотворителю творіння і Творче всього, з великого милосердя і щедрот із землі Ти мене оживив і заповів оспівувати Тебе з ангелами Твоїми.
Заради багатства доброти Ти насаджуєш, Сотворителю і Господи, райські солодощі в Едемі, дозволяючи мені насолоджуватися прекрасними і солодкими невичерпними плодами.
Слава…
Горе мені, душе окаянна, ти прийняла від Бога можливість насолоджуватися в Едемі всім, не їсти ж плоду пізнання наказано було, тобі; чому ж порушила ти закон Божий?
І нині…
Богородице Діво, як Адамова дочка родом і за благодаттю Мати Христа Бога, мене, вигнаного з Едему, нині поверни.
Катавасія: Як по суші, перейшов Ізраїль…
Пісня 3
Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і утвердив нас на камені сповідання Твого.
Змій лукавий, колись позаздривши моїй честі, таємно звабив Єву; через неї і я, спокусившись, вигнаний був від життя; о, горе мені!
Руку простяг зухвало, спожив плід від дерева пізнання, від якого Бог повелів мені зовсім не споживати, через те й Божественної слави гірко позбавлений був.
Слава…
О горе мені, пристрасна душе моя, чому не зрозуміла спокуси, чому не відчула облесливости і заздрости ворожої, але, затьмарившись розумом, порушила заповідь Сотворителя твого.
І нині…
Надіє і покрове мій, Чиста, що прикрила давно наготу впалого Адама Різдвом Твоїм; єдина Чиста, в нетління знову одягни мене.
Катавасія: Нема святого, як Ти, Господи…
Сідальний, глас 4: Вигнаний був Адам від райської насолоди через нестримання від гіркої їжі і недодержання заповіді Владики, і осуджений був обробляти землю, з якої взятий був сам, і в поті рясному здобувати хліб свій. Тому полюбімо стриманість, щоб і нам не ридати, як він, поза раєм, а ввійти до нього.
Слава… глас 4:
Нині час подвигу настав, не за горами Суддя; не сумуймо, а прийдімо, постячи, і принесімо сльози розчулення і милосердя, взиваючи: нагрішили ми більше, як є піску морського, — але прости, Сотворителю всіх, щоб і нам прийняти нетлінні вінці.
І нині…
Богородичний: Ми, недостойні, не перестанемо ніколи славити сили Твої, Богородице, бо коли б Ти не обороняла молитвою, то хто визволив би нас від такої великої небезпеки, і хто донині зберіг би нас вільними; не відступимо, Владичице, від Тебе, бо Ти завжди спасаєш рабів Твоїх від усякого лиха.
Пісня 4
Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає, взиваючи, від помислу чистого Господа прославляючи.
Сподобився я, пристрасний, чести від Тебе, Владики, в Едемі; горе мені, спокушеному від заздрости дияволом: відкинутий був я від лиця Твого.
Ангельські чини, красоти раю і тамтешня велич садів, ридайте по мені, на лихо собі спокушеному і від Бога відкинутому.
Поле радісне, Богом насаджені сади, райська красо, нині з листя, як з очей, проливайте сльози по мені, нагому і відкинутому від слави Божої.
Слава…
Уже не бачу, тебе і не втішаюся найсолодшим твоїм божественним сяйвом, всечесний раю: нагим бо повернувся в землю, прогнівивши Творця.
І нині…
Свята Владичице, що відкрила всім вірним врата раю, які колись Адам зачинив переступом, відкрий мені врата милости.
Катавасія: Христос — моя сила…
Пісня 5
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся, душі тих, що зрання линуть до Тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів взиває.
Позаздривши в давнину моєму блаженному життю в раю, ворог-людоненависник у вигляді змія мене облестив і від присносущої слави мене віддалив.
Ридаю і плачу душею й прагну з очей моїх безліч сліз виточити, коли погляну і пізнаю мою наготу, яку отримав через переступ.
Слава…
Із землі створений був рукою Божою, почув же я, пристрасний, що знову маю повернутися в землю. Хто ж буде оплакувати мене, від Бога відкинутого, що Едем на пекло проміняв?
І нині…
Таємничим чертогом Слави всі вірні сповідують Тебе, Богородице всенепорочна. Тому молю Тебе, Чиста: мене, вигнаного з райського чертогу, достойним його вчини.
Катавасія: Божественним світлом Твоїм…
Пісня 6
Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого пристановища Твого прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє, Многомилостивий.
Одежею, Богом тканою, одягнув Ти мене, Спасе, в Едемі як милосердний; я ж порушив заповідь Твою, повіривши облесникові, і нагим побачив себе, окаянний.
Піддана всяким пристрастям, душе моя, ти віддалилася від Бога, через недбалість свою райської насолоди позбавилася, з ангелами розлучилася і до тління довела себе: о, яке падіння!
Слава…
Помилуй, ущедри, Вседержителю Боже, творіння рук Твоїх; молюся Тобі, Благий, не відкинь мене, що сам себе відлучив від сонму ангелів Твоїх.
І нині…
Богозвана Маріє, Владичице всіх, що породила Господа — Царя всіх і Визволителя, мене, позбавленого райської слави, поклич.
Катавасія: Житейське море…
Кондак, глас 6: Премудрости наставнику, розуму подателю, немудрих пораднику і вбогих захиснику, укріпи, врозуми серце моє, Владико; Ти, Отче Слово, дай мені слово, бо не втримаю уст своїх, щоб не взивати до Тебе: помилуй мене грішного.
Ікос: Сидів тоді Адам навпроти насолод раю, руками б’ючи себе в лице, і промовляв: Милостивий, помилуй мене грішного.
Як побачив Адам ангела, що вигнав його і зачинив двері божественного саду, зітхнув тяжко і сказав: Милостивий, помилуй мене грішного.
Раю, змилосердься над зубожілим жителем твоїм і шумом листя твого ублагай Творця, щоб не замкнув тебе; Милостивий, помилуй мене грішного.
Раю вседобродійний, всесвятий, пребагатий, ради Адама насаджений і через Єву замкнений, ублагай Бога за мене, окаянного; Милостивий, помилуй мене грішного.
Пісня 7
Ірмос: Росоносою піч учинив ангел преподобним юнакам, халдеїв же опаляючи, веління Боже мучителя нахилило взивати: благословен єси, Боже отців наших.
Ти володієш, Господи, усіма вічно і мене створив волею Твоєю: облесливий змій колись позаздрив мені, і я прогнівив Тебе, Спасе; не відкинь мене, Боже, але поклич мене.
О горе мені, в ганебну одежу зодягнений я замість одежі світлосяйної; оплакую мою погибель, Спасе, і щиро взиваю до Тебе, Благий: не відкинь мене, Боже, але поклич мене.
Слава…
Лукавий змій підступно зранив усю мою душу і позбавив мене райської насолоди. Але, милосердний Спасе, не відкинь мене як Бог і поклич мене.
І нині…
Щиру молитву мою, Всенепорочна, з милости Твоєї прийми і прощення провин вимоли, Чиста, для мене, що з риданнями ревно взиваю до Тебе: не відкинь мене, Милостива, але поклич мене.
Катавасія: Росоносою піч учинив…
Пісня 8
Ірмос: З полум’я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив; бо все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе прославляємо по всі віки.
Дарами різними вшанував колись творіння рук Твоїх, єдиний Чоловіколюбче; змій же лютий шипінням спокусив, земних благ позбавивши, о горе мені.
Нащо ти лихої ради послухала і Божественне веління порушила? О горе мені, окаянна душе, ти Бога образила, а ти ж для повсякчасного прославлення Його з ангелами створена була.
Благословімо Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.
Бувши володаркою над гадами і звірами, чому з душогубним гадом розмову вела ти, прийнявши облесливого порадника за правдивого? О, твоя омана, душе моя всепристрасна!
І нині…
Тебе, Маріє Богоблагодатна, світлосяйну оселю Божого втілення, оспівуємо; тому мене, тяжко опанованого пристрастями, просвіти світлом милости, надіє безнадійних.
Хвалимо, благословимо, поклоняємося Господеві, співаючи і прославляючи по всі віки.
Катавасія: З полум’я преподобним…
Пісня 9
Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього не сміють чини ангельські дивитися: через Тебе, Всечиста, Слово стало тілом і явилося людям; величаючи Його, з Небесними Силами Тебе ублажаємо.
Солодким на смак плід пізнання в Едемі здався мені, що був усякою їжею пересичений, але жовчю став кінець споживання його; горе мені, пристрасна душе, бо через нестриманість позбавлено тебе райської їжі.
Боже всіх, Господи милости, на моє смирення милостиво зглянься і не відішли мене далеко від божественного Едему, щоб я, дивлячись на красоти, яких позбувся, поспішив риданням знову повернути втрачене.
Ридаю, стогну і плачу, бачачи херувимів з вогненною зброєю, яким наказано стерегти вхід до Едему, для всіх злочинців неприступний; о, горе, тільки Ти, Спасе, можеш повернути його мені.
Слава…
Уповаю на множество милости Твоєї, Христе Боже, і на кров із божественних ребер Твоїх, якою освятив Ти єство людське, — відкрив же, Благий, слугам Твоїм райські врата, раніше зачинені для Адама.
І нині…
Двері життя непрохідні, премудросте, Діво Богородице неневісна, молитвами Твоїми відкрий райські врата, колись для мене зачинені, щоб я прославляв Тебе, після Бога мою помічницю і надійне пристановище.
Катавасія: Бога людям неможливо бачити…
Екзапостиларій воскресний, а також цей:
Слава…
Заповіді Твоєї, Господи, не виконав я, окаянний, і, позбувшись Твоєї слави, соромом сповнився; горе мені, насолоди райської позбавленому: Милосердний, помилуй мене, справедливо позбавленого благости Твоєї.
І нині…
Мене, вигнаного колись із раю за споживання забороненого плоду, Ти знов увів туди через страждання і хрест Твій, Спасителю і Боже мій: ним же зміцни нас додержувати піст непорочно і вклонитися Воскресінню — святу Пасхи Спасительної, молитвами Твоєї Матері.
На Хваліте стихири воскресні з Октоїха і Тріоді, глас 5:
Горе мені, — Адам ридаючи взивав, — змій і жона божественну надію вирвали з мене, а споживання від дерева позбавило мене райської насолоди. Горе мені! Не перенесу більше сорому. Колись я був царем усіх земних створінь Божих, нині — невільником став через одну беззаконну пораду. Колись у славу безсмертя одягнений був, тепер як смертний шкіру тління ганебно ношу. Горе мені! Хто стане співучасником ридання мого? Але Ти, Чоловіколюбче, що з землі створив мене, зодягнувшись у милосердя, від неволі ворожої визволи і спаси мене.
Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої (Пс. 9, 1-2).
Шлях чеснот відкрито, входьте ті, хто хоче перетерпіти страждання, приготувавшись подвигом посту, бо хто за законом терпить, той справедливу нагороду дістає. Взявши всепереможну силу хреста, станьмо супроти ворога, маючи за непорушну стіну віру, за щит — молитву і за шолом — милостиню, а замість меча — піст, що відсікає від серця всю злобу. Хто так чинитиме, істинний прийме вінець від Царя всіх — Христа — в день судний.
Стих: Звеселюся і возрадуюся Тобою, співатиму імені Твоєму, Всевишній.
Адам із раю виганяється за спожиття їжі, через непослух; Мойсей Боговидцем став, постом душевні очі очистивши. Тому, прагнучи стати жителями раю, стримаймося від скоромної їжі і, бажаючи Бога побачити, постімось Мойсеєвою чотиридесятницею, в молитві і благаннях непорочно перебуваючи. Заспокоймо душевні пристрасті, відженімо тілесні похоті і легко до небесного шляху перейдемо, де ангельські лиця невмовкними гласами Нероздільну Тройцю оспівують, щоб бачити незбагненну Владичну велич. Там, Сину Божий, Життєдавче, сподоби нас, що на Тебе уповаємо, радіти з ангельськими воїнствами — молитвами Матері Твоєї, Христе, і апостолів, і мучеників, і преподобних.
Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих Твоїх до кінця (Пс, 9, 33).
Настав час — початок духовних подвигів, над демонами перемога, всесильне отримання, велич краси ангелів, подвиг до Бога. Тому то Мойсей був співбесідником Творця і голос Його таємно почув. Сподоби ж і нас, Господи, поклонитися Страстям Твоїм і Святому Воскресінню — як Чоловіколюбець.
Слава… той самий.
І нині…
Преблагословенна єси, Богородице Діво…
Славослів’я велике і відпуст. Слава: і нині. Стихира євангельська, Час перший.
На Літургії
Прокимен, глас 8: Помоліться і воздайте Господеві Богу нашому…
Стих: Відомий Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його.
Апостол: Рим. 13, 11-14; 14, 1-4, зач. 112.
Алилуя, глас 6: Благо є сповідувати Господа і співати імені Твоєму, Вишній.
Євангеліє: Мф. 6, 14-21, зач. 17.
Причасний: Хваліть Господа з небес, хваліть Його у вишніх.
Вечірня прощена у сиропусну неділю ввечері
На Господи, взиваю… стихів 10, починаючи від Виведи з темниці душу мою… 4 стихири покаянні з Октоїха чергового гласу, з Тріоді 3 і з Мінеї 3. Так само і в інші неділі, від Сиропусної почавши і до 5 неділі Великого Посту: Господи, взиваю… співається на черговий глас Октоїха.
Стихира, глас 2:
Намагаймося всі смирити тіло стриманням, проходячи божественну путь непорочного посту, і в молитвах і сльозах Господа Спасителя нашого шукаймо; остаточно забудьмо злобу, взиваючи: згрішили ми перед Тобою, спаси нас, як колись ніневітян, Христе Царю, і спільниками Небесного Царства вчини нас, Милосердний.
Втрачаю надію, Господи, розмишляючи про мої діла, достойні всякої кари; зневаживши чесні Твої заповіді, Спасе, блудно життя своє прожив; отже, молюся, дощем покаяння мене очистивши, постом і молінням просвіти як єдиний милостивий і не відвернися від мене, Благодійнику всіх і Преблагий.
Той самий глас:
Радісно почнімо час посту, настановивши себе на подвиги духовні: очистьмо душу, очистьмо тіло, стримуймося, як у їжі, і від усяких пристрастей, задовольняймо дух добрими ділами, примножуючи їх з любов’ю, щоб сподобитися нам усім бачити всечесні Страсті Христові і Святу Пасху в духовній радості.
Слава: і нині.
Богородичний на глас Мінеї. Вхід з кадилом. Світе тихий…
Прокимен великий, глас 8: Не відверни лиця Твого від раба Твого, бо я сумую, скоро почуй мене. Поглянь на душу мою і спаси її (Пс. 68, 18-19).
Стих: Спасіння Твоє, Боже, нехай прийме мене.
Стих: Нехай побачать убогі і звеселяться.
Стих: Шукайте Бога і живою буде душа ваша.
І знов: Не відверни лиця Твого…
Сподоби, Господи… поклони 3 і єктенія благальна.
Увага: Існує звичай у деяких парафіях читати Євангеліє після великого прокимна. Тоді вхід буває з Євангелієм і читається від Матфея 6, 14-21, зач. 17.
Стихири на стиховні, глас 4:
Засяяла благодать Твоя, Господи, засяяла на просвічення душ наших, це благоприємний час, час покаяння; покиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла, щоб, перепливши велике море посту, дожити до триденного Воскресіння Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, що спасає душі наші.
Стих: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас (повторюється попередня стихира).
Стих: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.
Слава…
Мученичий: Прославлений у пам’яті святих Твоїх, Христе Боже, ними ж і умилостивлений, пошли нам велику милість.
І нині…
Богородичний: Ангельські чини Тебе прославляють, Богомати, Ти бо, Всечиста, породила Бога, присносущного з Отцем і Духом, Який ангельські воїнства благоволінням з нічого створив; Його ж моли спасти від тління і просвітити душі православних, що оспівують Тебе, Всечиста.
Нині відпускаєш… Трисвяте з трьома поклонами. Пресвята Тройце,.. Отче наш…
І ці тропарі, глас 4:
Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти в жонах і благословен плід утроби Твоєї, бо Ти породила Спаса душ наших (один поклін).
Слава…
Хрестителю Христів, усіх нас пом’яни, щоб визволитися нам від беззаконня нашого, бо тобі дана благодать молитися за нас (один поклін).
І нині…
Моліться за нас, святі апостоли і всі святі, щоб визволитися нам від лиха і скорботи, бо вас маємо за щирих заступників перед Спасом (один поклін).
Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитов наших в час скорботи не відкинь, але з біди визволяй нас, єдина чиста і благословенна (без поклону).
Господи, помилуй (40 разів).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.
Іменем Господнім благослови, отче.
Священик: Сий благословенний Христос Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Читець: Амінь.
І цю молитву:
Небесний Царю! Вірних людей укріпи, віру утверди, народи втихомир, світ заспокой, святий храм цей у добрі збережи. Раніше спочилих отців і братів наших в оселях праведників учини і нас у покаянні і сповіданні прийми як благий і Чоловіколюбець.
І чинимо три великих поклони, промовляючи молитву преподобного Єфрема Сирина:
Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійности, владолюбства й марнослів’я не дай мені (доземний поклін).
Дух же доброчесности, смиренномудрости, терпіння й любови даруй мені, рабу Твоєму (доземний поклін).
Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь (доземний поклін).
Священик читає молитву на початок Великого Посту і відпуст.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.
Після відпусту священик, звертаючись (загально) до вірних, просить в них прощення провин, а вірні у свою чергу просять прощення у священика; також вірні взаємно просять прощення провин одне в одного. Тому й вечірню цю називають прощеною.
Перед виходом із храму всі співають:
Ти, що перетерпів за нас Страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
