Класифікація віршів і їх аналіз
у цьому, якщо хочеш, переконають тебе самі вірші.
[№ 39. «Про свої вірші», cm. 60]
Крім відомого, спірного щодо авторської належності досвіду всієї драматичної композиції трагедії «Стражденний Христос» 1 усі вірші святого Григорія Богослова належать до ліричної поезії. Але крім чистих форм лірики, його поезія представляє дуже багато середніх і змішаних форм, у яких художньо-літературний аналіз відкриває злиті елементи, що окремо становлять характерні відмінності кожного роду поезії. Ґрунтовне вивчення витонченої давньокласичної поезії дало Григорію Богослову багатий ґрунт для різноманітного виявлення його поетичного натхнення. Художня література стародавніх греків у готовому вигляді була таким рясним різноманіттям поетичних видів і форм, створених і вдосконалених генієм еллінів на основі загальних законів людського духу, що поетові-богословові стосовно цього залишалося тільки талановито скористатися ними. Святий Григорій дійсно вичерпав своїми поетичними творами всю багату спадщину давньокласичних видів лірики, а в суціль і епізодично майже все розмаїття поетичних форм, вливаючи в ці готові форми античної піїтики 2 продукти власної поетичної творчості. Але тому що почуття, основний елемент ліричної поезії, під впливом християнських ідей та ідеалів ускладнилося нескінченною різноманітністю відтінків, які обумовлюють таку ж багату різноманітність мотивів ліричної поезії, то для вираження своїх душевних настроїв християнський поет не завжди міг з однаковим успіхом скористатися ютовою поетичною формою, виробленою давньокласичною музою. Цим пояснюється та обставина, що поряд з віршами, які вилилися в довершену форму високих ліричних творів, є багато таких поетичних зразків, які, за їх, так би мовити, формально літературний синкретизм, важко віднести до відомого специфічного типу поетичних творів. У деяких випадках Григорій Богослов, з великою свободою варіюючи давньокласичні форми лірики для застосування їх до християнських сюжетів, не тільки надавав їм своєрідного характеру, але змінив навіть технічну їх назву. Так, давньокласичний вид лірики — елегія, підрозділився в нього на більш особливі форми, під новою назвою оригінальної творчості християнської поезії: «Εὐχαριστήριον», «Εὐχὴ», «Ἱκετήρια εἰς Χριστόν», «Παρακλητικών», «Δέησις πρὸς Χριστὸν» [«Подяка», «Молитва», «Моління до Христа», «Пісня умилостивительна», «Молитва до Христа»] та ін.
Для точнішого розкриття поетичної природи, для визначення і з’ясування характеру віршів святого Григорія Богослова необхідно, таким чином, по-перше, докладно їх класифікувати, розділяючи і підрозділяючи вірші на більш особливі групи і категорії, що мають за своїми внутрішніми властивостями видові відмінності, хоча і об’єднані вищим родовим поняттям лірики; по-друге, розглядати кожну групу віршів Григорія за можливістю в історико-генетичному зв’язку з давньокласичними зразками.
Спочатку розділимо усі вірші за характерними властивостями їх поетичної природи і літературними формами на два великі класи: на вірші 1) ліро-епічні і вірші 2) власне ліричні.
Про видання віршів святого Григорія Богослова | Зміст | Частина І. Вірші ліро-епічні. Гноми
- У зв’язку з тим, що трагедія «Стражденний Христос» (Χριστὸς Πάσχων) не належить безсумнівно св. Григорію Богослову і що питання про її оригінальність викликало рясну історико-критичну літературу, в якій висунуто настільки ґрунтовні і авторитетні докази належності трагедії св. Григорію Богослову, як і проти неї, залишається і досі питанням відкритим, ми сподіваємося сказати про цю спірну трагедію окремо, в окремому трактаті. [↩]
- Піїтика (грец.) — давня назва теорії поезії. — Ред. [↩]
