87. Про томління до Бога
87. Про томління до Бога
Матір моя, для чого ти народила мене, коли народила на труди? Для чого привела в це життя, засіяне терням? Якщо сама ти жила безжурно, як безтілесна, то це велике диво. А якщо й ти страждала, то не з любові до мене народила мене. 5. Кожен іде своїм шляхом життя: дехто — хлібороб, а дехто — мореплавець; дехто — якийсь звіролов, а інший озброїв руку списом; дехто — неперевершений співак, інший — переможець на арені. Але мій жереб — Бог; моя доля — терпіти безліч скорбот, 10. знемагати тут від болісної хвороби. Терзай, терзай мене, лиходію, до часу! Скоро з радістю залишу тебе, а з тобою й усі тяжкі нещастя.
Матір моя, для чого ти народила мене, коли не можу ні думкою осягнути, не пізнати Бога, скільки бажаю? 15. Осяяло, щоправда, очі мого розуму якесь мале осяяння пренебесної, рівносвітлої Тройці, але більша частина (для моєї скорботи) вислизнула від мене, пролетівши швидко, як блискавка, раніше ніж наситився я світлом. А якби я міг тут осягнути Тебе, улюблена Тройце, 20. то не скаржився б на утробу матері, що народила мене: це значило б, що я народився в добру годину. Але спаси, спаси мене, Боже Слово, і, витягнувши з гіркої твані, веди в інше життя, де чистий розум, що не покривається похмурішою хмарою, радіє перед Тобою, о Пресвітлий!
