50. Проти диявола під час хвороби
50. Проти диявола під час хвороби
Знову ти прийшов до мене, підступний, і, наскільки розумію, прийшов для того, щоб пошматувати в мені глибину мого серця. Тобі хочеться, щоб від сильних і багаторазових потрясінь цього життя впав у мені священний образ. 5. Ти напав на міцну плоть і розслабив мене від голови до ніг, розв’язавши узи тих соків, якими Бог зволожив у мені суху речовину, подібно до того, як зі Своєї миротворчої мудрості розчинив теплоту з холодом, щоб через рівновагу зберігався нерозривний зв’язок тіла, і я навчився із цього уникати сварок у житті. 10. Прийшов ти з убивчими задумами і вилив на мене, бідного, всю отруту гіркої своєї злості. Не досить було того, що я волочив обтяжену старість і скорботи — цю тяжкість Тринакрських стрімчаків. 15. Мене ще ослаблює болісна й пожираюча хвороба, яка рік за роком точить мої члени. Про це я і плачу і стогну, як могутній лев, що заплутався в сітях звіролова.
Не люблю я ні грайливих слів, 20. ні приємних для всякого бесід, навіть дуже веселих, ні міських торговищ, ні гаїв, ні бань, ні всіх квітів цього оманливого життя. Це не було для мене привабливим і раніше, відтоді як відійшов я від земного і обійняв Христа. 25. Плачу ж за тим, що відвернулося від мене життєдайне око великого Христа, Який раніше дивився на мене дбайливо, призначив мене для слави ще в утробі непорочної матері, визволив від холодного моря і від пристрастей. Плачу через те, що відпустив віжки богомудрого народу; не сам, щоправда, 30. відкинув їх, однак не тримаю в руках. А народ цей захоплювався колись моїми промовами, коли з вуст моїх опромінювало його Троїчне Сяйво. Як те немовля, яке відлучається від грудей і обійм тієї, що народила, жадібними губами стискає сухий сосок, 35. і матір не задовольняє його бажання, так і цей народ прилип тепер слухом до вуст моїх і жадає джерела, яке колись струменіло для багатьох, а нині не дає йому й малої краплі. Хоча інші виливають солодкі води, однак слухачі сумують, 40. тому що замовкло для них слово їхнього отця. Де мої всеношні піснеспіви, при яких я, як одушевлений камінь, непохитно утверджував свої ноги, або один розмовляючи з Христом, або разом з народом насолоджуючись священними піснями, що поперемінно виголошуються? 45. Де приємне стомлення схилених колін, при яких проливав гарячі сльози і збирав воєдино затьмарені думки? Де руки, що годували бідних, служили хворим? До чого доходить виснаження знесилених членів! Уже не здіймаю рук перед чистими Жертвами, 50. щоб долучитися до великих Христових страждань; уже не складаю ликів, угодних добропобідним мученикам, і дорогоцінної їхньої крові не вшановую похвальними словами. Цвіль лежить на моїх книгах, недокінчені мої промови; хто буде стільки налаштований до мене, щоб довести їх до кінця? 55. Усе вмерло ще в живому; знемогло моє життя й стало слабкіше за корабель, який не має пов’язі.
Хоч як переслідуєш ти мене, надокучливий демоне, ніколи не схилю перед тобою колін мого серця. Не ураженим, не скинутим тобою відійду в матір мою — землю. 60. Нехай хробак точить здобуток змія. Вражай шкіру, людиновбивце, але душа невразлива. Христу поверну отриманий мною від Нього Божий образ. Ти наклав колись свої пута на великого Іова, але сам був посоромлений, а його увінчав великий Подвигоположник, 65. його перемогу зробив славною через Своє проголошення і в подвійній мірі повернув йому все, що ти в нього розкрав. Такий закон милосердя Христового!
Але накажи мені, Христе, стати, нарешті, здоровим! Твоє слово для мене лікування. Я новий Лазар між мерцями; але скажи 70. встань! — і за словом Твоїм оживе мрець (див.: Ін. 11, 43). Я новий розслаблений, нерухомий на постелі; але скажи: укріпись! — і я піду і понесу на собі постіль (див.: Лк. 5, 25). Хочу із воскрилій Твоїх викрасти своїми руками цілющу силу; зупини ж у зів’ялій плоті швидкий потік крові (див.: Мф. 9, 22)! Я, надбання Твоє, 75. схиляюсь перед Тобою, як згорблена тілом хананеянка; віднови ж мене, Царю! Море хвилюється, а Ти спиш солодким сном; але пробудися негайно, і від слова Твого затихне хвилювання (Мк. 4, 39).
Я сумую; хвороба тримає мої члени. 80. Тому що ніхто не вилучений зовсім із загальної долі смертних, і я так само, як будь-хто інший. Так повеліває Бог, щоб ніхто з нас не піднімав високо брів і не вважав себе небожителем, але щоб кожен, дивлячись на допомогу великого Бога, відчував потребу у найсильнішому спонуканні до благочестя. 85. Втім, не стільки сумую через хворобу: вона і для моєї духовної частини є деяким очищенням, а очищення кожний потребує, хоч яким був би він міцним, тому що самі ці кайдани передають смертним якусь чорноту. Але набагато більше в моїх скорботах турбують мене легкодухі; 90. боюся, щоб з них хто-небудь не спотикнувся, бачачи мої біди. Не багато людей кріпкодушні, з любов’ю приймають усяке Боже відвідування, чи воно приємне чи скорботне для них, і знають, що всьому є причина, хоча вона і прихована в глибині Божої премудрості. 95. Навпаки, багато насміхають над благочестивими, коли вони знемагають, і кажуть, що їх служіння Богові залишається без будь-якої винагороди або навіть укорінюють в розумі зовсім неварту думку, начебто все у світі влаштувалося випадково, і не Бог, що царює в горніх, управляє людськими ділами, інакше, 100. говорять вони, у нас панував би інший порядок.
Згадай це, Великий, і допоможи Своєму служителеві; не доведи мене до ганебного кінця життя! Твій я служитель, покладаю руки на Твої дари і на голови тих, які самі підклоняються 105. і називають мене помічником у хворобах. Змилосердься, Христе! Якщо не угодно Тобі зцілити мене, дай силу для перенесення подвигів! Не позбавляй мене всієї шани, Слово, але і не обтяжуй; не залиши без вузди, але й не піддавай великим стражданням! Бідцями коли мене, Блаженний, а не списом! 110. Нехай мій корабель не зовсім без вантажу, але й не надміру навантажений, пливе морем життя. Перенасичення робить нахабним, а скорботи занурюють у нічну темряву. Урівноваж покарання з непошкодженістю! Ти зупинив мене, що став гордим; зглянься ж наді мною знеможеним! Ще є час помилування, о Правосудний! 115. Виснажений бідами, що посилаються з небес, поважаю свою сивину, і самоумертвленні члени, і жертви.
Але для чого надмірності? Чи можу пропонувати закони Божеству? Веди мене, служителя Твого, Христе, куди Тобі угодно!
