39. Про свої вірші
39. Про свої вірші
Бачачи, що в нинішній вік багато пишуть мовою не мірною, що легко зливається з пера, і більшість часу проводять у заняттях, від яких немає іншої користі, крім порожньої балакучості, 5. а притім пишуть досить самовільно, так що на закінчення всього є не менше маячні, ніж морського піску, або єгипетських скнипів 1; бачачи все це, найбільш я захопився тією однією думкою, щоб, кинувши всяке інше слово, 10. триматися тільки слів богонатхненних, як і для кожного, хто уникає бур, найприємніше тиха пристань. Бо якщо Писання надає стільки опор, то наймудріша думка — 15. захопившись поганим, у них же шукає притулку від усякого суєтного вчення. Та і як тобі, людино, пишучи про земні поняття, промовити безсумнівне слово?
Але оскільки зовсім неможливо відмовитися від усякого слова, коли світ розділився на стільки розколів 20. і кожен, для підкріплення свого відхилення від істини вдається до захисту цих слів, то я вступив на новий шлях слова, добрий чи поганий, але мені приємний, і вжив кілька своїх праць на розмірену мову. 25. У мене не було наміру (як подумали б багато) дуже легким ділом зібрати порожню (як кажуть) славу; хоча знаю, що мої супротивники назвуть такий спосіб писання скоріше людинодогоджанням; бо більшість людей 30. і діла ближнього міряють своєю міркою. Не віддаю також переваги цим божественним заняттям. Мій розум ніколи не відпадав настільки від Бога. Що ж зі мною сталося? Подивуєтеся, можливо, цьому.
По-перше, я хотів, працюючи для інших, 35. тим самим зв’язати мій гріх 2, щоб разом і писати, і, турбуючись про міру, писати небагато.
По-друге, молодим людям і всім, які найбільше люблять словесне мистецтво, ніби якесь приємне лікування, 40. я хотів дати цю привабливість у переконанні для корисного, гіркоту заповідей підсолодивши мистецтвом. Та й натягнута тятива вимагає деякого послаблення. Якщо хочеш і це, і не вимагаєш нічого більше, то замість пісень і гри на лірі 45. даю тобі побавитися цими віршами, коли захочеш іноді і побавитися, тільки б не завдав хто тобі шкоди, викравши в тебе прекрасне.
По-третє, хоч знаю, що, можливо, це й дріб’язок, однак я піддався цьому; не хочу, щоб чужі мали над нами перевагу в слові, — 50. розумію це квітуче слово, хоча в нас краса в умоспогляданні. Тому хоча, звичайно, я посміявся над вами, мудрі, однак нехай буде мені виказана левова милість.
По-четверте, зморений хворобою, я знаходив у віршах розраду, 55. як старий лебідь, переказуючи сам собі мову співочих крил — цю не печальну, але відхідну пісню.
Судіть же тепер ви, які знаєте внутрішнє, якщо і самі віддаєте перевагу мірній мові. Вірші мої містять у собі 60. в основному ділове і щось грайливе, але немає в них ні розтянутості, ні надмірності. А думаю, що немає також зовсім некорисного; у цьому, якщо хочеш, засвідчать тобі самі вірші. Тому що в них одне з нашого вчення, а інше з вчень зовнішніх, 65. і це або похвала чеснот, або осуд пороків, або думки, або якась думка, або короткі вислови, чудові красою мови. Якщо це неважливе, зроби сам щось важливіше. Нехтуєш розміром віршів, і справедливо; бо сам не зберігаєш розміру, 70. пишучи ямбами, творячи для світу якісь виродки віршів. Який сліпий пізнав, що бачить? Хто, не рухаючись із місця, доганяв того, хто біжить? Втім, купуючи те, що ганьбиться тобою, сам знаєш, що купуєш. Тому що те, що хулиш, того сам домагаєшся, і навіть докладаєш дуже 75. непомірних зусиль до цього, тобто писати вірші. Або коли викриваєш, тоді народиться в тобі і довіра? Для мене найшанованіший той, хто пережив аварію корабля на суші. Ви, мудрі, хитрі на щось подібне. Чи не явна це неправда, чи не дволикість? 80. Недавно була мавпа, тепер стала левом. Так легко уловлюється любов до слави!
Але знайте, що і в Писанні багато чого написано розміреною мовою, як говорять мудрі з євреїв. Чи не назвеш розміром і ті брязкання струн, 85. з якими прадавні співали струнко складені слова, щоб приємне, як вважаю, зробити колісницею для доброго і через милозвучні співи формувати вдачі? У цьому запевнить тебе Саул, який грою на гуслях звільнявся від духа (див.: 1 Цар. 16, 23). 90. Яку ж шкоду бачиш у тому, що молоді люди через благопристойну насолоду приводяться до спілкування з Богом? Їх важко раптом перебудувати. Нехай же буде в них деяка шляхетна суміш, коли добре згодом зміцніє, тоді, 95. віднявши червоне слово, як підпірку у склепінні, збережемо в них найкраще. Що може бути кориснішим за це? І ти, ревнителю строгості, що насуплював брови і самозаглиблювався в себе, хіба не підкладаєш солодощів в їжу? 100. За що ж свариш мою мову, діла ближнього вимірюючи своєю мірою? Не сходяться між собою кордони мідійців і фригійців; не однаковий політ у галок і орлів.
- Скнипи (ц.-сл.) — мошки. Див.: Вих. 8, 16. — Ред. [↩]
- У перекладі TCO: «непомірність» (άμετρία). — Ред. [↩]
