Книга правил святих апостолів, Вселенських і Помісних соборів, і святих отців
Викладено «КНИГУ ПРАВИЛ» святоотцівських творів, до складу котрої входять затверджені Вселенськими Соборами правила, що являють собою незмінний еклезіологічний принцип буття Церкви у світі та спасіння Нею своїх вірних.
Все життя Церкви регулювалася особливими правилами і канонами, які Церква приймала на особливих зборах — Соборах. Всього налічується сім Вселенських Соборів, що відбулися протягом першого тисячоліття християнства.
На Вселенських Соборах були присутні не просто митрополити і єпископи, але найбільш досвідчені святі мужі, отці церкви, що своїм життям виконали Євангеліє, тому вирішення цих Соборів справді приймалися з натхнення Святого Духа. Крім найважливіших догматичних питань, що носять вічний і незмінний характер, на Соборах вирішувалися питання поточної церковного життя і її злободенних потреб, що визначаються конкретної у той час церковної, географічної, національної, економічної, політичної та історичної обстановкою. Ці рішення не носять догматичного характеру і далеко не всі можуть бути використані в сучасному житті (багато з них Церква значно пом’якшила, керуючись обставинами часу: зокрема низку правил для мирян щодо тимчасового відлучення від Святого Причастя і Церкви, а для мирян і кліру — щодо призначуваного часу покаяння і постів.
Крім Вселенських Соборів скликалися Собори помісні, тобто Собори єпископів певної області, де вже діяла самостійна (автокефальна) православна Церква. Такі Собори скликали лише митрополити або першоєпископи області. Деякі рішення помісних Соборів згодом прийняла всія Православна Церква. Так само повсюдно було прийнято окремі рішення й думки деяких святих отців — стовпів Церкви (Правила святих отців: напр., св.мученіка Петра, Григорія Чудотворця, Афанасія Великого, Василія).
