Для хору «Kиїв» немає неможливого
Камерний хор «Київ» здобув визнання у всьому світі завдяки професійному виконанню насамперед української музики від найдавніших часів до сьогодення. Артисти творять чудеса на сцені, викликаючи захоплення і зливу овацій публіки різного віку і походження. Їм підвладна найскладніша програма. Це сучасний мобільний колектив, у репертуарі якого тисячоліття української та світової музики, сценічне виконання в костюмах творів сучасних композиторів з елементами хореографії і гри на музичних інструментах (зокрема фольк-опери «Цвіт папороті» Євгена Станковича). Зрештою, це красиві молоді українські люди, які зачаровують слухача своїм артистизмом, органічним звучанням, гумором, рухливістю і новизною. Ними не можна не захоплюватися. Це гордість нашого народу!
За небувалим успіхом колективу співаків криється гігантська підготовча робота, насамперед пошукова. Артисти виконують свіжорозшифровані і раніше заборонені перлини української тисячолітньої співочої спадщини, а також сучасні обробки народних пісень та оригінальні твори українських композиторів — наших сучасників.
«Київ» — це хор найвищого класу, який вирізняє чітко продумана композиція концертів, висока культура виконання і професіоналізм співаків. За кожним твором — роки тяжкої дослідницької проці науковців і композиторів, аранжувальників, видавців нот і СD і, звичайно ж, диригента й артистів. У складі колективу солістів усього 21 виконавець, але кожен з них — на вагу золота. Щоразу у кожного — інша роль: то в різного складу ансамблевих групах, то в сольних партіях. Навряд чи знайдеться ще один такий колектив, який би виконував усе: від найдавніших відомих історії партитур до наймодерніших карколомних композицій. Його звучання справляє ефект велетенського оркестру.
Репертуар хору базується на старовинних зразках української музики — від середньовіччя, барокового церковного співу і композицій Миколи Дилецького, класичної музики Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Артемія Веделя, української романтичної музики ХІХ–ХХ століть, представленої Миколою Лисенком, Миколою Леонтовичем, Олександром Ко-шицем, та цілий пласт сучасного хорового матеріалу. З великим успіхом вони також популяризують українську народну музику, а під час гастролей співають твори іноземних авторів.
Зокрема, на останньому концерті в Торонто, у другому відділенні у сценічному виконанні чудових артистів лунала в обробках українських композиторів в’язанка багатожанрових пісень з різних регіонів — календарно-обрядових, любовних, сумних і гумористичних: «Висока верба», «Ой, на Івана», «Іще сонце не вставало» (Іван Бідак), «Стоїть явір над водою» (Олександр Лисокін), «Човен хитається» (Остап Нижанківський), «Порізала пальчик» (Олександр Бондаренко), «Мої гори» (Володимир Зубицький). Коронний номер — музика на косах і пилці — віртуозного тріо солістів (ведучий Олександр Білошапка) здивувала неймовірною винахідливістю й незвичністю такого музикування. Для майстрів із «Києва» немає неможливого! Неодноразово слухачі викликали своїх улюбленців «на біс». Із піднесенням були зустрінуті колядки «Джінгл белз» і «Тиха ніч», а також прощальна «Даймо діждати року нового, ми ще повернем до дому цього!»
Значною мірою своїми ус-піхами хор завдячує диригентові — заслуженому діячеві мистецтв України Миколі Гобдичу, чудовому організаторові і менеджеру, інтелектуалові і фахівцеві, дос-лідникові й видавцеві, просто душевній людині, патріотові та особистості.
М. Гобдич народився 1961 року в карпатському містечку Биткові. Закінчив Дрогобицьке музичне училище та Київську консерваторію. Працював хормейстером у таких відомих колективах, як Чоловіча хорова капела імени Левка Ревуцького та Академічний хор «Думка». Від 1990-го він — музичний директор і диригент світової слави Камерного хору «Київ», а також засновник фестивалю хорового співу «Золотоверхий Київ», який щороку представляє творчість окремого композитора. Уже відбулися фестивалі творів наших видатних сучасників — Віктора Степурка, Семена Алжнєва, Лесі Дичко, Євгена Станковича, а також найновіших композицій на Давидові псалми у перекладі Івана Огієнка.
Микола Гобдич проводить грандіозну роботу з розшифрування і видання забутих чи заборонених творів багатющої спадщини українського хорового мистецтва, рівного якому за колоритом звучання і техніки немає в жодного народу. Ці перлини М. Гобдич укладає у нотні збірки і СD та популяризує зі своїм унікальним хором, демонструючи перед усім світом неповторність українського мистецтва.
