Нестор Нижанківський
Нестор Нижанківський народився 31 серпня 1893 року в місті Бережани у сім’ї композитора, диригента, греко-католицького священика Остапа Нижанківського1. Середню освіту здобув у Стрию, навчаючись у гімназії. Потім навчався у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові.
Формування композиторської майстерності Нижанківського відбулося в еміграції і у Віденській музичній академії в класі Й. Маркса, яку закінчив, здобувши ступінь доктора філософії.
Під час Першої світової війни був покликаний до війська, потрапив у полон, звідки повернувся 1918 року. Після того Нижанківський навчався у Празькій консерваторії у Вітезслава Новака, яку закінчив 1926 року написанням фортепіанного тріо мі мінор.
Від 1928 року Нижанківський включився у музичний процес Західної України, посівши посаду викладача Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові.
Композитор був членом музикологічної секції НТШ (Наукового товариства імені Тараса Шевченка), музичним критиком газети «Українські вісті», співорганізатором і першим головою Союзу українських професійних музик (СУПРОМ).
Помер Нестор Нижанківський 12 квітня 1940 року в Лодзі (Польща). Там і похований.
Творчість
Витонченість і різноманітність ліричних образів споріднюють Нижанківського-композитора з Василем Барвінським (є певна схожість у типах фортепіанної фактури, повнозвучної і водночас прозорої, в гармонічних засобах, загалом не складних, проте наділених певною гостротою і насиченістю звучання, сміливістю тональних зіставлень). Показові щодо цього більшість його романсів («Жита» й «Прийди, прийди» на слова Олександра Олеся, «Снишся мені» на слова Богдана Лепкого), а також фортепіанні п’єси, як «Вальс», «Інтермеццо», «Спомин», поетичний хор «Галочка» на слова М. Обідного.
Образний обрій Нижанківського не обмежений музичністю. З початку 1920 року в його музичних творах дедалі помітнішою стала епічна виразність, зокрема у солоспіві «Грай, трембіто» на слова Романа Купчинського. Вершиною втілення епічного змісту була його хорова поема «Наймит» на слова Івана Франка (1933), написана під впливом кантат Станіслава Людкевича. Цей твір увійшов до скарбниці духовних надбань українського народу. В ній композитор музичними засобами відобразив мрію україців про майбутню свободу для всіх і кожного.
Успіхом увінчалася робота Нижанківського для театральних вистав, зокрема його музикою до комедії Ю. Косача «Кирке з Льолею», яку 1938 року поставив Театр імені Івана Котляревського у Львові. Один із рецензентів писав: «… Нестор Нижанківський дав зразок справді доброї, влучно продуманої, ілюстрованої музики. Бо й формою вона легка, нескомплікована, і в концепціях проста, але вповні переконуюча і характеристична для композитора і самої комедії. Стрічаємося тут з добре розв’язаною проблемою т. зв. легкої та проте мистецької музики…»
У доробку композитора Нижанківського є також твори і для дітей: «Марш горобчиків», «Староукраїнська пісня», «Коломийка», «Івасько грає на чельо», «Гавот ляльки». Працював композитор і над обробкою народних та стрілецьких пісень: « Чом ти мені, дівчино мила», «Ой зацвіла черемшина», «Ой у полі», «Про Нечая», «Ой там за горою», «Прийди, прийди», «Засумуй, трембіто».
В історію української музики увійшов ще як піаніст і музичний критик.
- Остап Нижанківський (1862–1919) — організатор музичного життя в Галичині, феноменальний диригент, автор дуже популярних донині хорових творів «Гуляли», «З окрушків» та солових пісень «Минули літа», «Не видавай мене заміж», «І молилася я» та ін. [↩]
