«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 

Філарет Колесса

Колесса Філарет Михайлович (17.07.1871, с. Татарське (нині с. Піщани), Львівщина — 03.03.1947, м. Львів). Етнограф, фольклорист, композитор, музикознавець і літературознавець. Дійсний член Наукового Товариства імені Т. Шевченка (з 1909), ВУАН (з 1929). Основоположник українського етнографічного музикознавства. Брат Олександра Колесси та Івана Колесси. Батько Миколи Колесси, дядько піаністки Любки Колесси.

Родина Філарета Колесси належала до тих славетних галицьких родів, які творили, плекали та були носіями кращих культурних надбань своєї землі. Мати митця Марія, з роду Менцинських, була племінницею одного з фундаторів галицької композиторської школи о. Івана Лаврівського і тіткою співака світової слави Модеста Менцинського. Однак під час пологів, коли Філарету виповнилося сім років, вона померла. Батько Михайло, маючи на утриманні п’ятеро дітей, незважаючи на невеликі статки сільського священика, понад усе прагнув дати дітям добру освіту. Філарет після закінчення Стрийської гімназії рік студіював різні науки у Відні: теологію у духовній семінарії, гармонію у відомого композитора Антона Брукнера в університеті, а, окрім того, диригував хором при греко-католицькій церкві св. Варвари та не упускав щонайменшої нагоди відвідати оперний театр чи цікавий концерт.

З 1892 р. Філарет — студент Львівського університету. Закінчивши у 1898 р. філософський факультет, понад 30 років викладав у гімназіях Стрия, Самбора, Львова, а також в Українському таємному університеті у Львові. Вийшов на пенсію 1929 р. і всі свої сили присвятив науковій праці. Однак уже в листопаді 1939 р. знову повернувся до активної діяльності, ставши завідувачем та професором кафедри фольклору та етнографії у Львівському університеті, а з 1940 — ще й керівником Львівської філії Інституту українського фольклору та Львівського етнографічного музею.

Упродовж багатьох років Ф. Колесса підтримував тісні творчі зв’язки й активно співпрацював з плеядою однодумців і друзів, серед яких — Іван Франко, Микола Лисенко, Володимир Гнатюк, Климент Квітка, Леся Українка, Станіслав Людкевич, Осип Роздольський, а також численні закордонні колеги: Ільмарі Крон, Роберт Лях, Матіаш Мурко, Ласло Лайт…

Ф. Колесса ніколи не обмежувався викладацькою працею. Свою мистецьку та дослідницьку діяльність Ф. Колесса розпочав як композитор. Був під великим впливом творчості Миколи Лисенка, вів зі знаним композитором листування на тему ролі і значення народної музики для вироблення національного композиторського стилю. Ф. Колесса бачив нагальну потребу у поповненні національним репертуаром співочих колективів. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. він — серед кращих в Галичині композиторів, у доробку якого такі популярні моноцикли обробок народних пісень для хорів різного складу та вокальних квартетів, як «На щедрий вечір» (1893), «Гагілки» (1901), «Обжинки» (1898), «Вулиця» (1895), «Наша дума» (1902).

Композиторський інтерес до фольклору у Ф. Колесси переріс у суто науковий. Від 1902 р. він невтомно працював і як музичний етнограф, зацікавлений передусім окраїнними українськими землями (Бойківщиною, Лемківщиною, Закарпаттям, Поліссям), і як транскриптор (поклавши на папір кількасот народних вокальних та інструментальних мелодій) та редактор, укладач численних класичних народномузичних збірників. А ще як автор поважних теоретичних, етномузикознавчих й етнофілологічних дослідницьких праць і популяризатор здобутків вітчизняної музичної та словесної фольклористики.

Ф. Колесса був редактором першої етномузичної публікації НТШ — ходовицької збірки брата Івана Колесси «Галицько-руські народні пісні з мелодіями» (1902), транскриптором й укладачем у співавторстві з Осипом Роздольським збірки «Мелодії гаївок» (1909), а з Казімєжем Мошинським — зібрання творів поліської народної музики (1932–1937), автором записів інструментальних мелодій для монографії Володимира Шухевича «Гуцульщина» (1902), збірника «Народні пісні з галицької Лемківщини» (1929), двох збірників закарпатських народних пісень (1923, 1938), а також так і не опублікованого українського тому (1914), спеціально підготовленого для багатотомного зводу фольклору Австрійської імперії під назвою Das Volkslied in Оsterreich («Народна пісня в Австрії»). Том мав містити понад 1000 народних вокальних та інструментальних мелодій.

Не менш різнобічними були і теоретичні зацікавлення Ф. Колесси. Досліджуючи окраїнні музичні діалекти, він переконливо доводив їх одвічну українськість. Учений перший дав цілу низку енциклопедичних оглядів української народної музики, які не втратили свого практичного значення понині.

Важливу сторінку фольклористичної біографії Ф. Колесси складають студії з українськими думами. Для їх запису на фонографічні валики дослідник на запрошення Лесі Українки та Климента Квітки здійснив спеціальну експедицію на Полтавщину. Поклавши записане (робив це особисто, а також миргородський художник Опанас Сластіон, Леся Українка та Климент Квітка) на папір, уклав у двотомник «Мелодії українських народних дум» (1911, 1913). Леся Українка, яка була таємним субсидатором поїздки, ознайомившись із роботою дослідника, писала: «Незвичайно втішно було мені бачити сю велику працю викінченою і доведеною до ладу Вашим високоосвіченим старанням. Тепер уже справді можна сказати: «Наша пісня, наша дума не вмре, не загине!». Честь Вам і дяка за Ваші труди!».

Ірина Довгалюк,
Кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри української фольклористики імені акад. Філарета Колесси ЛНУ ім. І. Франка

Основні праці

  • «Огляд українсько-руської народної поезії» (1905)
  • «Ритміка українських народних пісень» (1906–07)
  • «Мелодії українських народних дум» (1910–13)
  • «Наверстування і характерні признаки українських народних мелодій» (1913–14)
  • «Українські народні думи у відношенні до пісень, віршів і походження голосінь» (1920–21)
  • «Про генезу українських народних дум» (1921)
  • «Народні пісні з південного Підкарпаття» (1923)
  • «Речитативні форми в українській народній поезії» (1925)
  • «Українські народні пісні на переломі 17–18 ст.» (1928)
  • «Народні пісні з галицької Лемківщині» (1929)
  • «Українська усна словесність» (1938)
  • «Народні пісенні мелодії українського Закарпаття» (1946)

Музичні твори

Хори:

  • «Ой умер старий батько», «Утоптала стежечку», «Якби мені черевики», «Було колись на Вкраїні» (всі на сл. Т. Шевченка) та ін.
  • обр. укр. нар. пісень — в’язанки: «Вулиця» (1895), «Обжинки» (1898), «Гагілки» (1900); збірник «Наша дума» (1902) та ін.
  • «Воєнні квартети» для вок. квартету, чол. і жін. хорів (1915)
  • «Марш українських стрільців» (сл. О. Маковся, 1915). «Я русин бил» (сл. О. Духновича, 1928) та ін.
  • обробка українських народних пісень для дітей

Залишив у рукописі «Історію української етнографії».

Бібліографія

  • Шуст Я. Ф. М. Колесса, К., 1955
  • Грица С. Ф. М. Колесса. К., 1962; Квітка К. Філарет Колссса//Музика, 1925, Х5ІІ/12
  • Штейнберг Е. Композитор, дирижер, педагог//Сов. музика. 1962, № 1
  • Правдюк О. Перший том спадщини Філарета Колесси // Музика, 1970, № 6
  • Гошовский В. Академик Филарет Колесса // Советская музыка. 1971. — № 9
  • Залеська Д. Спільність мистецьких уподобань//Музика, 1990, № 6
  • Грица С. Культурологічні спрямування в науковій діяльності Філарета Колесси// Слово і час, 1991, № 7
  • Грица С. Лисенко і Колесса// Тези наук. конференції, присв. 150-річчю від дня народження М. В. Лисенка, К, 1992
  • Книгозбірня Філарета Колесси: каталог. Упорядник О. Мельник-Гнатишин. Л., 1998
Джерело: Вікіпедія

Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору