«Наша Парафія»

Кочерга Анатолій Іванович (9.07.1947, с. Самгородок, Вінниччина). Український оперний співак, найкращий оперний бас України та східної Європи, один із найвидатніших басів сучасності, народний артист СРСР та УРСР, лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка, соліст Київського, Віденського, Мюнхенського оперних театрів.

Послухати твори у виконанні
Анатолія Кочерги

Анатолій Кочерга — блискучий виконавець басових партій, один із найвидатніших басів сучасності.

Його записи партії Бориса з опери «Борис Годунов» та «Танців смерті» Мусоргського вважаються еталоном вокального мистецтва.

Його чарівний бас з роками набув ще більше глибини та виразності. Окрім чудового голосу, Анатолій Кочерга завжди вирізнявся драматичним талантом, який він з успіхом втілював на сцені.

Анатолій Кочерга — український патріот, завжди підкреслює своє походження і постійно повертається в Україну. На фірмі «Мелодія» він записав кілька платівок з українськими народними піснями, співав їх також і на концертах.

Народився майбутній великий співак 1947 року в селі Самгородок Козятинського району Вінницької області. У 60-х роках разом з родиною переїхав до м. Погребище. Там на березі красивої річки Рось промайнуло його босоноге, гамірне, веселе, переповнене пригодами дитинство. Хлопчиком він дуже любив майструвати, захоплювався технічною творчістю.

Його однолітки добре пам’ятають диво-автомобіль, який так гучно тарахкотів по вулицях містечка, зрооблений зі старого інвалідного візка. Мріяв стати інженером, як його батько. Охоче водив трактори, комбайни, на яких працював під час канікул у полі. Після школи намагався вступити до політехнічного інституту. Але доля розпорядилася інакше: визначила його серед багатьох подільських підлітків, розвинувши у провінційного хлопчика рідкісний талант. Після закінчення Погребищенської школи вступив спочатку до вечірньої музичної школи, а пізніше і до Вінницького музичного училища, де опановував ази вокальної майстерності в класі викладача В. І. Мерзлякова.

Матуся, яка чудово співала, грала на гітарі, пробудила в синовому серці любов до народної пісні. А з легкої руки міського вчителя співів І. А. Корнійчука — потім оволодів мистецтвом сольного співу у класі Р. А. Розумової в Київській консерваторії, котру закінчив у 1973 р.

Велике визнання прийшло до співака завдяки наполегливій праці над рідкісної краси голосом і досконалою акторською майстерністю. Ці обидві якості у поєднанні викликають захват у шанувальників оперного мистецтва скрізь, де б не демонстрував свої колосальні здібності подільський бас.

З 1979 року — народний артист УРСР, з 1983 року — народний артист СРСР. У 1984 році був обраний народним депутатом СРСР 11-го скликання.

На даний час Антолій Кочерга разом з дружиною Ліною мешкають переважно у передмісті Відня. Також вони мають помешкання в Києві та Люксембурзі. А. Кочерга не змінював громадянства і залишається громадянином України. За словами самого співака «Я тільки працюю за кордоном. Хоча мені постійно пропонують залишатися за кордоном. А я не хочу. Я їжджу на роботу…. На всіх афішах, практично всіма мовами світу написано, що я — з України. І я пишаюся цим».

Свою кар“єру Анатолій Кочерга розпочав у Київському театрі опери та балету, солістом якого був з 1972 року. Його репертуар включав усі найголовніші партії басу. У 1975–1976 роках стажувався у «Ла Скала» У 1989 році отримав Державну премію УРСР за виконання партій у оперних виставах «Борис Годунов» Модеста Мусоргського, «Дон Карлос» Джузеппе Верді та «Мілана» Георгія Майбороди.

Поет Євген Євтушенко так написав про співака:

Окрім чудового голосу, Анатолій Кочерга завжди вирізнявся драматичним талантом, який він з успіхом втілював на сцені. У 1982 році зіграв роль Мефістофеля у фільмі-опері «Фауст», знятому режисером Б. Небієрідзе на Укртелефільмі.

Міжнародний тріумф Анатолія Кочерги відбувся у 1989 році у «Хованщині» Модеста Мусоргського у Віденській державній опері. Після цього почалась його тісна співпраця з диригентом Клаудіо Аббадо та іншими визначними діячами оперного мистецтва, виступи у найкращих операх, концертні тури з симфонічними оркестрами, гастролі по всьому світу, які з часом стають лиш все більш затребуваними.

Партію Бориса Годунова А. Кочерга виконував у Зальцбурзькому фестивалі, Зальцбурському Великодньому фестивалі, Віденській державній опері, а також у турне Віденської опери по Японії. Серед близьких професійних колег Кочерги був Мстислав Ростропович. Співак також співпрацював із Ґідоном Кремером, Одзава Сейдзі, Володимиром Ашкеназі та іншими відомими диригентами.

У 2011–2012 роках А. Кочерга братиме участь у постановках опер «Дон Карлос» у Мюнхені, «Леді Макбет Мценського повіту» у Мадриді, «Хованщині» у «Метрополітен опера» (Нью-Йорк).

Нагороди і премії
1983 — Народний артист СРСР.
1974 — Лауреат Міжнародного конкурсу ім. Чайковського (5-а премія).
1971 — Лауреат Всесоюзного конкурсу вокалістів ім. Глінки (1-я премія).
1980 — Премія Ленінського комсомолу України.
1989 — Державна премія Української РСР.

Цікаві факти

• Герберт фон Караян, який вважається одним з найвпливовіших диригентів світу XX століття, у 80-х роках надіслав А. Кочерзі пропозицію співпраці, але не отримав на неї відповіді. Це його не зупинило і він далі продовжував надсилати запити А. Кочерзі, не отримуючи на жоден відповіді. Анатолій Кочерга про ці спроби маестро познайомитись із ним дізнався аж вже перебуваючи за кордоном, коли вони особисто зустрілися і Герберт фон Караян дорікнув пану Анатолію у нечемності. Виявилося, що ці запрошення А. Кочерзі у театрі просто не передавали. Однак, попрацювати разом Караян та Кочерга, на жаль, уже не встигли. На час знайомства Герберт фон Караян був хворий і помер у 1989 році.
• У 1998 році у Мехіко на Кочергу вчинив напад грабіжник, простреливши співаку ногу. Втім вже за тиждень він виступав у Мексиканській опері у інвалідному візку.
• Гонорар за участь Анатолія Кочерги в одній виставі «Метрополітен опера» сягає 10 тисяч доларів.
• У 2003 році європейська жовта преса жваво обговорювала роман доньки Анатолія Кочерги Юлії, яка живе у Франкфурті, із зіркою німецького футболу Лотаром Маттеусом.

Аудіоальбоми
1989 — «Леді Макбет Мценського повіту» Дмитра Шостаковича, диригент Степан Турчак — Старий каторжник
1989 — «Хованщина» Модеста Мусоргського, диригент Клаудіо Аббадо – боярин Шакловитий
1992 — «Леді Макбет Мценського повіту» Дмитра Шостаковича, диригент Мун-Вун Чунг — Поліцмейстер
1993 — «Мазепа» Петра Чайковського — Кочубей
1993 — «Борис Годунов» Модеста Мусоргського, диригент Клаудіо Аббадо — Борис Годунов
1996 — «Скупий лицар» Сергія Рахманінова, диригент Нееме Ярві — Слуга
1997 — «Алеко» Сергія Рахманінова, диригент Нееме Ярві — Старий циган
1998 — «Дон Жуан» Моцарта, диригент Ален Ломбар — Командор
2000 — «Війна і мир» Сергія Прокоф“єва, диригент Gary Bertini — Кутузов
2001 — «Фальстаф» Джузеппе Верді, диригент Клаудіо Аббадо — Пістоль
2002 — «Дон Жуан» Моцарта, диригент Bertrand de Billy — Командор
2002 — «Леді Макбет Мценського повіту» Дмитра Шостаковича, диригент Олександр Анісімов — Борис Тимофійович
2004 — «Борис Годунов» Модеста Мусоргського, диригент Себастьян Вайгле — Варлаам

Фільмографія
1982 — «Фауст» (фільм-опера), режисер Борис Небієрідзе (Мефістофель)