Степан Грибович
Грибович (Грибович-Брежинський) Степан народився між 1766–1769 рр. у м. Березна (нині селище міського типу Чернігівської області) у родині священика Вознесенської церкви.
24 грудня 1775 р. у числі 13 інших малолітніх півчих за представленням М. Полторацького зарахований до штату Петербурзького хору. З 80-х рр. навчав малих півчих музичної грамоти і співу, аранжував для капели стародавні пісне співи, які, крім того, дозволялись «до застосування у богослужінні».
З 1796 р. — помічник Д. Бортянського в навчально-виховному процесі капели, разом з яким працював над створенням хорового циклу піснеспівів для всіх приходів країни («Круг простого церковного пения, издревле употребляемого при высочайшем дворе») і завершив його у Санкт-Петербурзі 1830 р.
1825 р. капела відзначала 50 років служби С. Грибовича в хорі. 1826 р. за досягнення у виконавській, педагогічній і творчій діяльності його було нагороджено найпочеснішою придворною нагородою — «Діамантовим перснем». Із 1826 р. співпрацював із О. Львовим, а в 1833 р. допомагав йому в створенні російського гімну «Боже, царя храни».
Помер після 1833 р. у Санкт-Петербурзі.
З 24 грудня 1786 по 10 серпня 1797 був малолітнім півчим, з 14 серпня 1818 — помічником учителя співу Придворної співацької капели (за даними прот. Д. Разумовського).
Згідно А. С. Фамінцин — учень Дж. Сарті. За даними А. Е. Хомутенко, Грибович з 16 травня 1804 по 10 серпня 1818 служив в Головному поштовому правлінні.
В 1823–1839 рр. учитель співу (регент) в капелі (Держ. Академічна капела. С. 168), по ін даними (Хомутенко. С. 28; РГИА. Ф. 499. Оп. 1. Д. 96, 578) — з 13 січня 1826 по 13 лютого 1843.
З 27 лютого 1823 син Грибовича Дмитро був малолітнім півчим капели. У 1833 р. Грибович викладав спів у батальйоні військових кантоністів (РГІА. Ф. 499. Оп. 1. Д. 285. Л. 29) і в С.-Петербурзькому виховному будинку (за даними Н. Ф. Фіндейзена).
За піднесені імператора Олександру I муз. твори 13 квітня 1825 отримав у нагороду 1200 р. У 1840 р. нагороджений орденом св. Володимира 4-го ступеня за 35-річну службу в капелі. Звільнений за хвороби 13 лютого 1843.
З листів Грибовича відомо, що у 1826 р. він склав задостойнікі на свята Різдва Богородиці та Воздвиження Хреста і декілька світських хорів патріотичного змісту (РГІА. Ф. 499. Оп. 1. № 54. Л. 62–63, 68). Грибовичу належать гармонізації співів Літургії Іоанна Златоуста простого придворного наспіву і льон «Плотию заснувши» греч. розспіву (останній твір було рекомендовано А. Ф. Львовим в 1852 р. «для вживання при Богослужінні» в жін. навчальних закладах — ЦДІА СПб. Ф. 7. Оп. 2. Д. 25. Л. 5–5 об.).
За даними Фіндейзена, в 1832 р. Грибович представив імператору 2 зошити, містять обідню і панахиду, в перекладенні для фортепіано, а в 1848 р. склав молитву «Спаси, Господи, люди Твоя» з акомпанементом. Під його ім’ям також надруковано спів Великої суботи «Да молчит».
